13 лютого 2025 року Справа № 280/11756/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» (49055, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 110, ЄДРПОУ 31708133) представник Адвокатське об'єднання «Юридична практика» (69126, м. Запоріжжя, вул. Миру 13 прим. 18-19, ЄДРПОУ 42027150) адвокат Леліков Сергій Олегович (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці Державної митної служби України (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення,
18 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» (далі - позивач) до Запорізької митниці Державної митної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби України від 24.09.2024 про корегування митної вартості товарів №UA112030/2024/000005/2.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.08.2024 позивачем (покупець) укладено з компанією S+B Maschinenhandelsgesellschaft mbH (Німеччина) (Продавець) контракт №210824/1, предметом якого була купівля-продаж вертикального центру для обробки металу з ЧПУ DECKLER DMC 635V, 2007 року випуску, серійний номер 15405024074, загальна наработка 10700 годин, наработка шпинделя 1300 годин, країна походження Німеччина, код ТН ВЕД 8457109000 за ціною 18 500 Євро. Постачання здійснюється на умовах FСА Карлсбад-Иттерсбах, Німеччина. Доставка здійснюється транспортом перевізника. Позивачем 29.08.2024 сплачено на користь продавця 18 500 Євро. Послуги з перевезення на підставі рахунку були оплачені 24.09.2024 в сумі 90 754,80 грн. З метою здійснення митного оформлення ввезених в режимі імпорту товарів позивачем подано до митного пункту Запоріжжя - аеропорт Запорізької митниці декларації №24UA112030002521U0 від 23.09.2023. Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст. 53 МКУ. За результатами наданих позивачем документів відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару ТОВ «КВАНТ». 04.11.2024 направило до митниці повідомлення №57 в якому було надано документи підтверджуючі митну вартість: платіжну інструкцію №65JBKLO8 від 29.08.2024 АТ Приватбанк; повідомлення про SWIFT переказ 1344 240829РВАNUА2ХВХХХ2695062084 від 29.08.2024 та ставилося питання про скасування рішення про корегування заявленої митної вартості. У відповіді від 07.11.2024 митницею було відмовлено у задоволенні заяви з зазначенням причини не надання у повному обсязі документів, які б спростовували розбіжності виявлені під час митного контролю, також було звернута увага на не відповідність в платіжній інструкції рахунку одержувача та рахунку зазначеному в договорі. Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару є протиправними та підлягають скасуванню і просить суд задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного від 23.12.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 30.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
13 січня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача, заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що під час здійснення митного контролю за декларацією № 24UA112030002521U0 від 23.09.2024 митницею встановлено: 1. В графі 70 платіжної інструкції від 02.12.2019 № 5 на суму 26000 EUR зазначено документ № 12-180-2019 від 28.11.2019. До митного оформлення даний документ не надано. Відповідно до п.4.3 зовнішньоекономічного контракту - 100% оплата протягом 35 днів від дати рахунку. Проформа-інвойс від 27.08.2024, отже надане платіжне доручення не відноситься до даної зовнішньоекономічної операції та не підтверджує числових значень заявленого рівня митної вартості. Крім того, в інвойсі №24-094806 від 02.09.2024 зазначено, що «Money fully received» (гроші отримано повністю), але відповідний банківський платіжний документ, що підтверджує оплату не надано; 2. Відповідно п.3.3 контракту доставка здійснюватиметься автотранспортом перевізника за маршрутом: Karlsbad-Ittersbach - Дніпро, Україна. Відповідно до довідки на транспортування від 11.09.2024 № 11/09 поставка здійснена за маршрутом Karlsbad-Ittersbach, Німеччина - м. Запоріжжя, Україна. Також, відповідно договору заявки №10092024 від 10.09.2024 адреса розвантаження м. Запоріжжя. Отже, виникають сумніви у достовірності декларування складових митної вартості. Крім того, в товарно-транспортній накладній від 11.09.2024 б/н не зазначено номер транспортного засобу; 3. В копії митної декларації країни відправлення від 03.09.2024 № MRN 24DE588041733144B0 відсутні вартісні показники, що не дає змогу перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідно до вимог ст.54 МКУ; 4 Висновок експерта від 23.09.2024 №ОИ-2549 базується на ціновій інформації щодо станків інших моделей та більш ранніх років виробництва (2000 та 2005 років), тоді як до митного оформлення заявлено станок 2007 року виробництва. Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформації повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. До експертного висновку не долучено додатки, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені.. З огляду на наведені вище обставини та враховуючи те, що позивачем документально не підтверджено складові митної вартості, митницею було розпочато консультацію між митним органом та декларантом, зокрема, направлено уповноваженій особі декларанта електронними повідомленнями вимоги на надання додаткових документів. Особа уповноважена на роботу з митницею 24.09.2024 відмовилась від надання документів, які підтверджують митну вартість згідно ч.3 ст.53 МКУ. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято Рішення про коригування митної вартості. Щодо наданих документів 04.11.2024 митниця проінформувала позивача про те, що влатіжна інструкція від 29.08.2024 № 65JBKLO8 є розпорядженням ТОВ «КВАНТ» надавачу послуг АТ КБ «Приватбанк» щодо виконання платіжної операції. При цьому, в платіжній інструкції зазначено рахунок одержувача J.P.MORGAN AG (Germany) - UA063052990000015008007028024, інший ніж в зовнішньоекономічному контракті від 21.08.2024 № 210824/1 рахунок банку - кореспондента J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN (Germany) - 6231605145. Повідомлення про SWIFT переказ № 65 від 29.08.2024 надавалося декларантом до митного оформлення та взято до уваги посадовою особою митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару за ЕМД від 24.09.2024 № UA112030/2024/002530. В графі 33 рішення про коригування митної вартості від 24.09.2024 № UА112030/2024/000005/2 зазначено вичерпний перелік вимог, щодо надання додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 МКУ, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Зверненням від 04.11.2024 № 57 суб'єктом ЗЕД не надано до митниці в повному обсязі додаткові документи, згідно визначеного переліку, а надані документи у сукупності з документами, наданими до митного оформлення, не спростовують розбіжності та невідповідності відомостей, виявлені під час здійснення митного контролю. Враховуючи вищезазначене, у митниці були відсутні підстави для скасування рішення про коригування митної вартості від 24.09.2024 № UА112030/2024/000005/2.
Від представника позивача 20.01.2025 надійшла відповідь на відзив. Представник позивача наголошує на тому, що У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає про те, що ТОВ «КВАНТ» не було надано всіх достатніх документів для визначення митної вартості. Неодноразово здійснюється посилання на документ 2019 року, який явно був помилково поданий, проте наявність якого не змінила будь-що для розрахунку митної вартості. Крім вказаного помилкового документу було надано інші вже актуальні, якими відповідач також не задовольнився. Щодо транспортування, то в позові надано пояснення про зміну кінцевої точки прибуття товару, що пов'язано з фактичним розташуванням декларанта у м. Запоріжжя, при юридичній адресі у м. Дніпрі. Крім цього, вартість перевезення внутрішніми шляхами виокремлена та не входить до митної вартості міжнародних перевезень. Крім цього у митниці відсутні корегування вартості перевезення а претензії стосуються митної вартості товару. Щодо висновку експерта, то вказаний висновок є доказом в обґрунтування митної вартості, що передбачено законодавством, разом з тим претензії митниці до змісту та складових частин експертного висновку є виключно особистою позицією. Відносно не подання додаткових документів то попре те, що листами від 24.09.2024 було надано заяви про не надання документів, Відповідачем враховані документи, які подані в листопаді 2024 року, при цьому підстав для скасування власного рішення митниця не віднайшла. По платіжним документам в позові надано пояснення щодо технічних аспектів SWIFT платежів, при цьому саме протокол є безпосереднім доказом платежу. Узагальнюючи слід зазначити, що всі подані документи дають змогу визначити митну вартість за основним способом без застосуванню резервного. Просить задовольнити позов.
На підставі викладеного відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Запорізької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Квант» (ЄДРПОУ 31708133) (далі - ТОВ «Квант») зареєстроване як юридична особа 28.09.2001 (дата запису: 25.12.2006, номер запису: 11031200000016955).
Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.
Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 49055, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 110.
21 серпня 2024 року між позивачем (покупець) та компанією S+B Maschinenhandelsgesellschaft mbH (Німеччина) (продавець) укладено контракт від 21.08.2024 № 210824/1 (далі - Контракт) предметом якого є постачання вертикального центру для обробки металу з ЧПУ DECKLER DMC 635V, 2007 року випуску, серійний номер 15405024074, загальна наработка 10700 годин, наработка шпинделя 1300 годин, країна походження Німеччина, код ТН ВЕД 8457109000 за ціною 18 500 Євро. (п. 1.1, 2.1 Контракту).
Згідно ст. 3 Контракту постачання товару за цим контрактом здійснюється на умовах FCA Карлсбад-Иттербах, Німеччина, відповідно до правил INKOTERMS-2010. Доставка здійснюється після підтвердження попередньої оплати не пізніше 90 календарних днів. Доставка здійснюватиметься автотранспортом перевізника за маршрутом: Karlsbad-Ittersbach, Deutschland - Дніпро, Україна.
Статтею 4 Контракту визначено валюту контракту - Євро та передбачено, що оплата має бути здійснена на розрахунковий рахунок після підтвердження інвойсу. Платіж у розмірі 100% вартості є передоплатою кожної партії поставки і провадиться протягом 35 днів від дати рахунку продавця.
Відвантаження товару має бути здійснено продавцем не пізніше 14.10.2024.
Згідно заключної виписки АТ КБ «ПриватБанк» за 29.08.2024, платіжної інструкції від 29.08.2024 № 65JBKLO8 позивачем перераховано 18 500 евро J.P.Morgan AG (Germany) на рахунок UA 063052990000015008007028024 з призначенням платежу «For 1/S+B Maschinenhandelsgesellschaft1/mbH2/Becker-Goering Str. 1/13/DE/76307 Karlsbad-Ittersbach, DE27666500850000871257 for PRPMNT FOR Vertical CNC metal processing center CNTR N 210824/1 DD 21.08.2024, POL:DE, POD:UA.».
Повідомленням про SWIFT переказ від 29.08.2024 № 65 підтверджено перерахування позивачем 1/S+B Maschinenhandelsgesellschaft1/mbH 18 500 евро на рахунок DE27666500850000871257.
Відповідно до інвойсу від 27.08.2024 та пакувального листа від 02.09.2024 продавцем згідно контракту 21.08.2024 № 210824/1 здійснено поставку товару обробного центру з ЧПУ DECKLER DMC 635V, Bj 2007, номер 15405024074, країна походження Німеччина, за ціною 18 500 Євро.
З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію від 23.09.2024 № 24UA112030002521U0.
Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною товарів, які імпортуються (вартість операції).
Згідно митної декларації від 23.09.2024 № 24UA112030002521U0, у графі 31 заявлено до митного оформлення товари: «Частково розібраному стані для зручно сі транспортування, бивший у використанні вертикальний обробний центр з ЧПУ DEC KEL DMC 635 V, Bj 2007 номер машини 154 05024074 - 1 штука Фрезерний верстат, при значений для обробки матеріалів шляхом знімання стружки ріжучім інструментом - фрезой по програмі, а також виконує операції механічної обробки шляхом автоматичної зміни різального інструменту з магазина. В залежності від вставленого інструмента верстат виконує фрезерування, свердління, розточування, нарізування різьби, відповідно до програми обробки. Інструментальний магазин на 20 інструментів. Точність позиціонування з "усіма доступними компенсаціями" дорівнює 0,020 мм, або 20 мкм, відповідно до стандарту ІSО 230-2:1988, або його національних еквівалентів уздовж будь-якої лінійної осі (при повному робочому ході). Фрезерний верст ат без поворотних осей. Має три осі, які можуть бути одночасно скоординовані для "контурного керування"; Хід осі X-635мм. Виробник Deckel Маhо. Країна виробництва DЕ». Вага товару 4760 кг.
До даної митної декларації уповноваженою особою позивача до митного оформлення було надано митному органу документи, а саме: пакувальний лист (Packing list) бн від 02.09.2024, рахунок-проформа (Proforma invoice) № 28082024 від 27.08.2024, рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 24-094806 від 02.09.2024, автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 11.09.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 (Movement certificate EUR. 1) № L 702224 від 02.09.2024, банківський платіжний документ, що стосується товару № 5 від 02.12.2019, довідка про транспортні витрати № 11/09 від 11.09.2024, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № ОИ-2549 від 23.09.2024, контракт № 210824/1 від 21.08.2024, договір (контракт) про перевезення № 05/09/2024 від 05.09.2024, заявка-догов. на перевез. № 10092024 від 10.09.2024, опис № 32 від 16.09.2024, копія митної декларації країни відправлення № MRN 24DE588041733144B0 від 03.09.2024, лист від 23.09.2024 № 38, (Proforma invoice) від 27.08.2024 № 28082024, опис застосування товару німецькою мовою з перекладом українською мовою, лист від 24.09.2024 № 39, лист від 24.09.2024 № 40.
За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2024 №UA112030/2024/000005/2, згідно якого загальна митна вартість задекларованого товару скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст. 64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно окремого повідомлення митниці від 24.09.2024 рішення від 24.09.2024 №UA112030/2024/000005/2 обґрунтовано тим, що у відповідності до ст.337 МКУ, при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне, 1. В графі 70 платіжної інструкції від 02.12.2019 № 5 на суму 26000 EUR зазначено документ № 12-180-2019 від 28.11.2019. До митного оформлення даний документ не надано. Відповідно до п. 4.3 зовнішньоекономічного контракту - 100% оплата протягом 35 днів від дати рахунку. Проформа - інвойс від 27.08.2024, отже надане платіжне доручення не відноситься до даної зовнішньоекономічної операції та не підтверджує числових значень заявленого рівня митної вартості. Крім того, в інвойсі № 24-094806 від 02.05.2024 зазначено, що «Money fully received» (гроші отримано повністю), але відповідний банківський платіжний документ, що підтверджує оплату не надано. 2. Відповідно п. 3.3 контракту доставка здійснюватиметься автотранспортом перевізника за маршрутом: Karlsbad-Ittersbach - Дніпро, Україна. Відповідно до довідки на транспортування від 11.09.2024 №11/09 поставка здійснена за маршрутом Karlsbad-Ittersbach, Німеччина - м. Запоріжжя, Україна. Також, відповідно договору заявки №10092024 від 10.09.2024 адреса розвантаження м. Запоріжжя. Отже, виникають сумніви у достовірності декларування складових митної вартості. Крім того, в товарно-транспортній накладній від 11.09.2024 №б/н не зазначено номер транспортного засобу. 3. В копії митної декларації країни підправлення від 03.09.2024 MRN 24DЕ588041733144В0 відсутні вартісні показники, що не дає змогу перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідно до вимог ст. 54 МКУ. 4. Висновок експерта від 23.09.2024 № ОИ-2549 базується на ціновій інформації щодо станків інших моделей та більш ранніх років виробництва (2000 та 2005 років), тоді як до митного оформлення заявлено станок 2007 року виробництва. Відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформації повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. До експертного висновку не долучено додатки, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені. Враховуючи вимоги ч.2 ст.64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунку 29000 EUR/шт. (за МД від 11.04.2023 № UА400040/2023/012935) з додаванням транспортних витрат у співставних обсягах та комерційних рівнях, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Оформлення вищезазначеного товару декларантом було здійснено та випущено у вільний обіг за МД № 24UA112030002530U6 від 24.09.2024 (відстрочення платежів до 12.12.2024), з урахуванням Рішень про коригування митної вартості товарів № UA112030/2024/000005/2 від 24.09.2024. Випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу Х МКУ.
Під час дії гарантійних зобов'язань, ТОВ «КВАНТ» направило до митниці листа від 04.11.2024 № 57 щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, що декларується, відповідно до ч.8 ст.55 МКУ з копією платіжної інструкції № 65JBKLO8 від 29.08.2024 АТ КБ «Приватбанк» та повідомлення про SWIFT переказ № 65 від 29.08.2024.
За результатами розгляду додатково наданих документів за ЕМД від 24.09.2024 № UA112030/2024/002530 митницею проінформовано ТОВ «КВАНТ» про те, що платіжна інструкція від 29.08.2024 № 65JBKLO8 є розпорядженням надавачу послуг АТ КБ «Приватбанк» щодо виконання платіжної операції. При цьому, в платіжній інструкції зазначено рахунок одержувача J.P.MORGAN AG (Germany) - UA063052990000015008007028024, інший ніж в зовнішньоекономічному контракті від 21.08.2024 № 210824/1 рахунок банку - кореспондента J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN (Germany) - 6231605145; Повідомлення про SWIFT переказ № 65 від 29.08.2024 надавалося декларантом до митного оформлення та взято до уваги посадовою особою митного органу при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару за ЕМД від 24.09.2024 № UA112030/2024/002530. Зверненням від 04.11.2024 № 57 суб'єктом ЗЕД не надано до митниці в повному обсязі додаткові документи, згідно визначеного переліку, а надані документи у сукупності з документами, наданими до митного оформлення, не спростовують розбіжності та невідповідності відомостей, виявлені під час здійснення митного контролю.
Позивач не згоден з прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товарів від 24.09.2024 № UA112030/2024/000005/2 у зв'язку із чим звернувся до суду за його скасуванням.
Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України (далі - МК України), інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Стаття 49 МК України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною першою статті 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
За нормами частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
За правилами частини шостої статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Як визначено частиною п'ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару - за основним методом - за ціною договору (контракту).
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 07.05.2020 у справі № 826/10527/17, у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20.
Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
З урахуванням викладеного вище, очевидним є висновок, що у митного органу повинні бути наявними обґрунтовані причини для витребування додаткових документів, ненадання яких унеможливлювало б визначення саме митної вартості товару, що ввозиться, за ціною договору (основний метод) відповідно до статті 58 МК України.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною 12 статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Частиною 7 ст.55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.
Відповідно до ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Згідно із ч.9 ст.55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України - декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.
Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).
У розумінні частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.
Дослідивши мотиви прийняття оскаржуваного рішення про коригування вартості товарів, суд зауважує наступне.
Відповідно п. 3.3 контракту доставка здійснюватиметься автотранспортом перевізника за маршрутом: Karlsbad-Ittersbach - Дніпро, Україна. Відповідно до довідки на транспортування від 11.09.2024 №11/09 поставка здійснена за маршрутом Karlsbad-Ittersbach, Німеччина - м. Запоріжжя, Україна. Також, відповідно договору заявки №10092024 від 10.09.2024 адреса розвантаження м. Запоріжжя. Отже, виникають сумніви у достовірності декларування складових митної вартості. Крім того, в товарно-транспортній накладній від 11.09.2024 №б/н не зазначено номер транспортного засобу.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 по справі №804/16553/14 дійшов висновку, що у разі, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Умовами ст. 3 Контракту передбачено, що постачання товару за цим контрактом здійснюється на умовах FCA Карлсбад-Иттербах, Німеччина, відповідно до правил INKOTERMS-2010. Доставка здійснюється після підтвердження попередньої оплати не пізніше 90 календарних днів. Доставка здійснюватиметься автотранспортом перевізника за маршрутом: Karlsbad-Ittersbach, Deutschland - Дніпро, Україна
Суд враховує, що умови поставки FCA Інкотермс 2010 "Free Carrier" ("Франко перевізник" зазначена назва місця) означає, що продавець передасть товар, випущений у митному режимі експорту, зазначеному покупцем перевізнику в названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки вплине на зобов'язання по навантаженню і розвантаженню товару в даному місці. Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця або в іншому погодженому місці, то продавець відповідає за навантаження товару.
Всі витрати, пов'язані з експортом до моменту поставки, оплачує продавець (мита, митне оформлення і інше). Після поставки, всі супутні і непередбачені витрати оплачує покупець, в тому числі і витрати на транспортування.
При цьому, судом встановлено, що перевезення товару здійснювалося перевізником ТОВ «Експресс-транс» на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2024 № 05/09/2024, а не контракту від 21.08.2024 № 210824/1.
Згідно п.п 2.1.1 договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2024 № 05/09/2024 замовник зобов'язується надавати вантажі для перевезення на підставі узгодженого замовлення на перевезення, що є невід'ємною частиною договору, у якому зазначаються: пункт навантаження, чада і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об'єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги.
Відповідно до договору-заявки від 10.09.2024 № 10092024 позивачем та ТОВ «Експресс-транс» узгоджено умови перевезення обладнання вагою 4760 кг за маршрутом Karlsbad - Запоріжжя. Дата завантаження 11.09.2024.
Вартість послуг перевезення визначена у рахунку на оплату від 11.09.2024 № 1319 згідно якого вартість послуг: міжнародного автоперевезення вантажів від пункту відправлення до державного кордону України - Karlsbad - м/п Краківець становить 51 750 грн; міжнародного автоперевезення вантажів від державного кордону України до пункту призначення на території України - м/п Краківець - м. Запоріжжя - 39 004,80 грн. Всього вартість наданих послуг міжнародного автоперевезення становить 90 754,80 грн. з ПДВ.
Оплата вартості послуг міжнародного автоперевезення згідно рахунку на оплату від 11.09.2024 № 1319 на суму 90 754,80 грн. підтверджується платіжною інструкцією від 24.09.2024 № 1275.
На підтвердження вартості витрат на послуги міжнародного автоперевезення позивачем також додано до митної декларації про транспортні витрати від 11.09.2024 № 11/09 в якій відображено, окрім загальної вартості послуг автоперевезення у сумі 90 754, 80 грн., вартість послуг окремо на відрізках Karlsbad - м/п Краківець (51 750 грн.) та м/п Краківець - м. Запоріжжя (39004,80 грн.).
Суд зазначає, що відповідачем не доведено, яким чином розбіжності у п. 3.3 контракту (за умовами якого не передбачено надання послуг перевезення) із даними договору-заявки №10092024 від 10.09.2024 на надання послуг перевезення та довідки на транспортування від 11.09.2024 №11/09 породжують сумніви у достовірності декларування складових митної вартості.
Умовами контракту від 21.08.2024 № 210824/1 не встановлено заборони щодо визначення сторонами договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2024 № 05/09/2024 умов перевезення на власний розсуд.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про безпідставність доводів митниці з цього приводу.
Щодо не зазначення в товарно-транспортній накладній від 11.09.2024 №б/н номеру транспортного засобу, на переконання суду, дане зауваження жодним чином не впливає на заявлену митну вартість товару.
З приводу не зазначення в митній декларації країни підправлення від 03.09.2024 MRN 24DЕ588041733144В0 вартісних показників, що не дає змогу перевірити числові значення заявленої митної вартості, відповідно до вимог ст. 54 МКУ, суд зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Проте, відповідачем не надано доказів наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявність ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у наданих позивачем документах, що спричини необхідності дослідження митної декларації країни підправлення.
Здійснення митного оформлення в країні відправлення є обов'язком підприємства-постачальника відповідно до законодавства країни-відправлення. Чинним митним законодавством не передбачено зобов'язання українського підприємства надавати підтвердження митного оформлення в країні відправлення.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин було сформовано правову позицію, висловлену ним у постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17, відповідно до якої ненадання позивачем митної декларації країни відправлення не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару.
При цьому, частина п'ята статті 53 МК України прямо забороняє вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Щодо того, що висновок експерта від 23.09.2024 № ОИ-2549 базується на ціновій інформації щодо станків інших моделей та більш ранніх років виробництва (2000 та 2005 років), тоді як до митного оформлення заявлено станок 2007 року виробництва. Відповідно до Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформації повинні відображатись у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання у додатках до нього. До експертного висновку не долучено додатки, які підтверджують джерела використаної цінової інформації, що не дає можливості перевірити обґрунтованість висновків, які в ньому наведені суд зазначає, що вказаний документ не є обов'язковим для підтвердження митної вартості товару.
Суд також зазначає, що документи, які були надані позивачем митному органу, підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість. Водночас, відповідачем не обґрунтовано, які саме складові митної вартості товару має підтвердити (або спростувати) митна декларація країни відправлення.
Щодо того, що платіжна інструкція від 29.08.2024 № 65JBKLO8 є розпорядженням надавачу послуг АТ КБ «Приватбанк» щодо виконання платіжної операції. При цьому, в платіжній інструкції зазначено рахунок одержувача J.P.MORGAN AG (Germany) - UA063052990000015008007028024, інший ніж в зовнішньоекономічному контракті від 21.08.2024 № 210824/1 рахунок банку - кореспондента J.P.MORGAN AG, FRANKFURT AM MAIN (Germany) - 6231605145 суд зазначає таке.
Умовами контракту від 21.08.2024 № 210824/1 не визначено рахунку на який покупець має перерахувати оплату за договором.
При цьому, митницею не надано жодного посилання на законодавчу заборону наявності у підприємства кількох банківських рахунків або зміни банківського рахунку протягом певного періоду.
Водночас, позивачем надано митному органу повідомлення про SWIFT переказ №65 від 29.08.2024, яким підтверджується факт і вартість товару, сплачена постачальнику.
Отже, в ході даного судового розгляду суд дійшов висновку, що позивачем під час проходження процедури митного оформлення товарів, надано до митного органу документально підтверджені дані про ціну договору. Ці дані містилися у документах, поданих за переліком, передбаченим частинами першою, другою, третьою статті 53 Митного кодексу України та поданих в порядку ч.8 ст.55 Митного кодексу України та не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товарів.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що наведені відповідачем підстави, жодним чином не перешкоджають митному органу перевірити митну вартість імпортованого товару на підставі наданих позивачем документів.
Надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
В той же час, відповідачем суду не надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.
Як вказано в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 813/5405/15, від 31.01.2020 у справі №804/7761/16 та відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України підлягає обов'язковому врахуванню судом при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин в даній справі.
Суд зауважує, що, в оскаржених рішеннях відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятої за основу митної декларації.
Отже, митний орган не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надані достатні докази, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору. Відтак наявність належних та беззаперечних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Разом з тим, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості, не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.
За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Запорізькою митницею рішення про коригування митної вартості товару від 24.09.2024 №UA112030/2024/000005/2.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
При цьому, судом враховано, що позивачем у позові невірно зазначено найменування відповідача - «Запорізька митниця Державної митної служби України». Тоді як згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ44005647 зареєстровано Запорізьку митницю.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Матеріалами справи - платіжними інструкціями від 13.12.2024 № 1322 на суму 3028,00 грн. та від 24.12.2024 № 1334 на суму 3 888,50 грн. підтверджується факт сплати судового збору у розмірі 6 916,50 грн.
Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, з метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у подібних правовідносинах, у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962 (К/9901/30593/19) вказала, що сама по собі визначена у рішенні контролюючого органу митна вартість товару безпосередньо не впливає на майновий стан декларанта. Майновий інтерес для нього складає той розмір митних платежів та інших податків, який він має доплатити порівняно з розміром таких платежів, визначених на підставі заявленої ним митної вартості товарів при декларуванні. Обсяг грошового (вартісного) виразу зміни складу майна позивача у цих спорах співпадає з сумою різниці митних платежів та інших податків, яку він має доплатити.
Отже, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
З огляду на інформацію надану Запорізькою митницею у запереченнях на заяву про усунення недоліків позовної заяви від 27.12.2024 різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною позивачем та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митницею з урахуванням оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів становить 96 549,94 грн., що є ціною позову.
Таким чином позивач мав сплатити за подання даної позовної заяви судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (1,5 відсотка ціни позову, але не менше 3 028,00 грн).
У відповідності до приписів статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене і задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 3 028,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Щодо переплаченої суми судового збору у розмірі 3 888,50 грн, суд зазначає, що оскільки, матеріали справи не містять заяви позивача про повернення надміру сплаченого судового збору суд не має підстав для його повернення.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що позивачем у зв'язку із розглядом даної адміністративної справи понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).
Суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).
Суд також зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Така угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), № 31107/96).
У матеріалах справи наявна копія договору № ДБ-47 про надання правової допомоги від 13.12.2024, укладеного з АО «Юридична практика», протоколу узгодження договірної ціни, рахунку-фактури від 13.12.2024 № ДБ-47/1 та платіжної інструкції на суму 15 000 грн.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (постанова Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (див. постанову Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 529/201/20).
В даному випадку, зважаючи на предмет спору, обсяг та складність виконаних адвокатом робіт у співвідношенні з їх дійсністю та необхідністю, якістю та обґрунтованістю поданих процесуальних документів, з огляду на конкретні обставини даної справи, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу 15 000,00 грн. жодним чином не може вважатися розумним, є не співмірним, у зв'язку з чим підлягають зменшенню до 1 000,00 грн.
Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» (49055, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, пр. Поля Олександра, буд. 110, ЄДРПОУ 31708133) представник Адвокатське об'єднання «Юридична практика» (69126, м. Запоріжжя, вул. Миру 13 прим. 18-19, ЄДРПОУ 42027150) адвокат Леліков Сергій Олегович (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці Державної митної служби України від 24.09.2024 про корегування митної вартості товарів №UA112030/2024/000005/2.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Квант» судові витрати зі сплати судового збору розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу у сумі 1000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 13 лютого 2025 року.
Суддя О.О. Артоуз