Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 лютого 2025 року Справа№200/71/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про зобов'язання призначити пенсію,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. Просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії від 25.12.2024 року № 056650010982; 2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з моменту звернення (18.12.2024). та зарахувати до пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202 періоди роботи: з 21.05.2002 року по 10.02.2004 року, з 02.08.2004 року по 08.11.2005 року, з 20.02.2006 року по 19.04.2006 року, з 11.05.2006 року по 03.12.2010 року, з 27.12.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 14.01.2014 року, з 20.01.2014 року по 04.04.2022 року, з 30.04.2022 року по 15.11.2024 року та період навчання з 01.09.1998 року по 12.04.2002 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.12.2024 року № 056650010982, йому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач вважає, що йому було протиправно не враховано пільгового стажу період його навчання з 01.09.1998 року по 12.04.2002 року та періоди роботи з 21.05.2002 року по 10.02.2004 року, з 02.08.2004 року по 08.11.2005 року, з 20.02.2006 року по 19.04.2006 року, з 11.05.2006 року по 03.12.2010 року, з 27.12.2010 року по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 14.01.2014 року, з 20.01.2014 року по 04.04.2022 року, з 30.04.2022 року по 15.11.2024 року, що дають право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом.
17 січня 2025 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , просив відмовити йому у задоволенні позову.
Представник відповідача у своєму відзиві зазначив, що ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Відповідачем не зазначено у відзиві причини не зарахування до пільгового стажу позивача спірних у даній справі періодів його роботи та навчання.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 .
18 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі ч. 3 с. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дана заява, відповідно до екстериторіального розподілу єдиної черги завдань, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.12.2024 року № 056650010982, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки він не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Як вбачається зі спірного рішення Пенсійного фонду, страховий стаж позивача складає - 44 роки 07 місяців 03 дні, стаж роботи по Списку № 1 - 07 років, 0 місяців 19 днів, роботи відкриті гірничі по ст. 202 (25) - 12 років 1 місяць 19 днів.
Як зазначено у рішенні Пенсійного фонду від 25.12.2024 року № 056650010982, до пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано всі періоди його роботи, до страхового стажу зараховані всі періоди роботи.
Як вбачається з роздруківки форми РС-право періоди роботи ОСОБА_1 період навчання позивача з 01.09.1998 року по 12.04.2002 року не зараховано до пільгового стажу, період роботи з 23.05.2002 року по 31.12.2003 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.01.2004 року по 10.02.2004 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.04.2004 року по 30.04.2004 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 07.08.2004 року по 01.10.2004 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 02.10.2004 року по 31.12.2004 року та з 01.01.2005 року по 08.11.2005 року зараховано до страхового стажу без зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 14.02.2006 року по 19.04.2006 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 11.05.2006 року по 31.12.2006 року зараховано до страхового стажу без зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 із застосуванням ст. 14 пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п. а-в, період роботи з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.01.2012 року по 31.03.2012 року зараховано до страхового стажу без зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року зараховано до страхового стажу без зарахування до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 03.07.2014 року по 31.12.2015 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1, період роботи з 01.01.2016 року по 16.04.2022 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 із застосуванням ст. 14 пост. 202, підземні, сп. 1, р. 1, п-р. 1, п.а-в, період роботи з 17.04.2022 року по 27.11.2022 року зараховано до страхового стажу без зарахування до пільгового стажу за Списку № 1, період роботи з 28.11.2022 року по 30.09.2024 року зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 із застосуванням ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1, р. 1, п-р. 1, п.а-в.
Трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , містить наступні записи щодо спірних період роботи та навчання позивача.
З 01 вересня 1998 року по 12 квітня 2002 року - навчання за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установ в ПТУ № 105 (записи №№ 1, 2)
23 травня 2002 року - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 4)
10 липня 2002 року - переведений електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем в шахті (запис № 5)
10 лютого 2004 року - звільнений (запис № 6)
07 серпня 2004 року - прийнятий на шахту електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 10)
15 вересня 2004 року - переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті
08 листопада 2005 року - звільнений (запис № 14)
20 лютого 2006 року - прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 15)
19 квітня 2006 року - звільнений (запис № 16)
19 травня 2006 року - прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 18)
25 серпня 2006 року - переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 19)
03 грудня 2010 року - звільнений (запис № 20)
27 грудня 2010 року - прийнятий тимчасово електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 21)
15 квітня 2011 року - переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі (запис № 22)
31 березня 2012 року - звільнений (запис № 23)
01 квітня 2012 року - прийнятий по переводу електрослюсарем підземним з повним робочим днем на підземній роботі 5 розряду (запис № 24)
14 січня 2014 року - звільнений (запис № 27)
20 січня 2014 року - прийнятий електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (запис № 28)
Довідкою ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» від 15.11.2024 року № 1087 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, підтверджено, ОСОБА_1 за період з 20.02.2006 року (нак. № 864к від 20.02.2006 року) по 19.04.2006 року (нак. № 1853к від 20.04.2006 року) виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземним способом за професією, посадою: електрослюсар підземний дільниці № 3 за період з 20.02.2006 року по 19.04.2006 року - 00 років 01 місяць 30 днів. З 20.02.2006 року по 06.03.2006 року - навчальний пункт з оплатою згідно тарифної ставки підземного робітника, що передбачено Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 1.1.а ПКМУ № 36 від 16.01.2003 року, згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За період з 20.01.2014 року (нак. № 41кпр від 20.01.2014 року) по теперішній час, ОСОБА_1 виконувались на виробництві гірничі роботи, ведення гірничих та інших видів робіт з метою добування вугілля підземним способом за професією, посадою: електрослюсар підземний дільниці МДО-1. За період з 20.01.2014 року по 15 листопада 2024 року (дата видачі довідки) - 10 років 09 місяців 26 днів.
З 20.10.2014 року по 30.01.2014 року - навчальний пункт з оплатою згідно тарифної ставки підземного робітника, що передбачено Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1 1.1а; Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 ПКМУ № 36 від 16.01.2003 року; ПКМУ № 461 від 24.06.2016 року. Згідно п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У вказаній довідці зазначено, що дані професії підтверджені результатами атестації робочих місць: наказ № 1166 від 16.04.2002 року; наказ № 60/1 від 16.04.2012 року; наказ № 58/1 від 16.04.2017 року; наказ № 134 від 28.11.202 року.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 25.12.2024 року № 056650010982 не містить інформації про зараховані та не зараховані періоди роботи позивача.
Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі по тексту Закон № 1058-ІV).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до ч 3 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом 1 статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом 1пункту 1 частини 2 цієї статті.
Частиною 5 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах відповідно до частин 2 і 3 цієї статті проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених цією статтею, за умови що роботи, які зараховуються, дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
Частиною 1 ст. 45 Закону України № 1058-IVвстановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За визначенням у ч. 1 ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону України № 1058-IV).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні пенсії за віком на пільгових умовах (Порядок № 383).
Відповідно до п. 2 Порядку № 383, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637.
Статтею 62 закону України Про пенсійне забезпечення встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 року № 383 (далі Наказ № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками (36-2003-п), не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків.
Як вже зазначалось судом, постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202 затверджено Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років. Розділом 1 Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт цього Списку передбачено, що правом на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії терміном не менше 25 років, користуються усі працівники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджувальних шахт для видобутку вугілля.
Отже, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 23.05.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 10.02.2004 року, з 01.04.2004 року по 30.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 30.06.2004 року, з 07.08.2004 року по 01.10.2004 року, з 02.10.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 08.11.2005 року, з 14.02.2006 року по 19.04.2006 року, з 11.05.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року, з 03.07.2014 року по 31.12.2015 року, з 17.04.2022 року по 27.11.2022 року підлягають зарахуванню до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202.
Щодо зарахування періоду навчання позивача з 01.09.1998 року по 12.04.2022 року, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до диплому серії НОМЕР_4 , який видано 12 квітня 2002 року, ОСОБА_1 закінчив у 2002 році професійно-технічне училище № 105 м. Димитрова Донецької області і здобув кваліфікацію електрослюсаря підземного, машиніста підземних устав.
Відповідно до записів №№ 1 трудової книжки позивача, він з 01 вересня 1998 року по 12 квітня 2002 року - навчання за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установ в ПТУ № 105 м. Димитрова Донецької області.
Суд зазначає, що на час навчання позивача поняття системи освіти, її мету, та структуру визначено Законом України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-ХІІ).
Згідно з ст. 31 Закону, професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії, перепідготовку, підвищення їх виробничої кваліфікації, професійно-прикладну фізичну підготовку відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей.
Професійна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної школи.
Професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).
Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.
За положенням ст. 34 Закону, в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи навчальних комплексів, об'єднань.
Відповідно до ст. 36 Закону, випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями, зокрема, молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня.
Згідно листа Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2011 року № 4.7-17/674, після набуття чинності Закону України «Про освіту» (з 1991 року) та Закону України «Про вищу освіту» (з 2002 року) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
Приписами підпунктів з, і та к частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 «Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти», обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
За положенням ст. 3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 367/945/17.
Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.
Під час розгляду справи судом встановлено, що управлінням зараховано період навчання до страхового стажу позивача, однак не зараховано до пільгового стажу.
Разом з цим, суд враховує, що позивач менше ніж через два місяці після закінчення навчання, а саме з 23 травня 2002 року був прийнятий на посаду «електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем у шахті», та така робота підлягала зарахуванню до пільгового стажу роботи з повним робочим днем під землею на провідній професії, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Отже, період навчання також підлягає зарахуванню до підземного пільгового стажу (провідні професії).
Щодо періодів роботи позивача з 01.01.2007 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2016 року по 16.04.2022 року та з 28.11.2022 року по 30.09.2024 року, суд зазначає, що як вбачається з форми РС-право, дані періоди роботи позивача зараховані до його пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202, а отже в зарахуванні цих періодів - суд відмовляє, оскільки Пенсійним фондом вони вже зараховані.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Так, згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13 квітня 2018 року.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд». Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Водночас, з врахуванням позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 18.07.2018 року у справі № 826/3520/15, зважаючи на природу та підстави даного спору та враховуючи Науковий висновок щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією, суд вважає за доцільне зазначити, що орган влади, використовуючи дискреційні повноваження, зобов'язаний повно і правильно оцінювати обставини, наявні у справі факти та правильно застосовувати до встановлених фактів чинні правові норми, не допускаючи при цьому зловживання владою у процесі прийняття відповідного рішення, в основі якого мають бути закладені конкретно визначені публічні інтереси. А завданням суду є належний та ефективний контроль відповідності таких дій закону й принципам права задля забезпечення дотримання таким органом прав особи, що звернулася за захистом.
З огляду на наведене, зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає, а належним способом відновлення порушеного права позивача, є зобов'язання пенсійного фонду повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 968,96 грн (квитанція № 0.0.4110876233.1 від 06.01.2025 року).
Отже, враховуючи вищевикладене, та співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судових витрат у розмірі 484,48 грн.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про зобов'язання призначити пенсію - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) про відмову ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні пенсії від 25.12.2024 року № 056650010982.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 18 грудня 2024 року з урахуванням висновків у даному рішення та зарахувавши періоди ОСОБА_1 з 23.05.2002 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 10.02.2004 року, з 01.04.2004 року по 30.04.2004 року, з 01.05.2004 року по 30.06.2004 року, з 07.08.2004 року по 01.10.2004 року, з 02.10.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.01.2005 року по 08.11.2005 року, з 14.02.2006 року по 19.04.2006 року, з 11.05.2006 року по 31.12.2006 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 30.06.2014 року, з 01.07.2014 року по 02.07.2014 року, з 03.07.2014 року по 31.12.2015 року, з 17.04.2022 року по 27.11.2022 року, а також період навчання з 01.09.1998 року по 12.04.2002 року до його пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до постанови КМУ від 31 березня 1994 року № 202.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, 4, код ЄДРПОУ 20453063) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.М. Тарасенко