13 лютого 2025 рокуСправа №160/28865/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бухтіярової М.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області(далі - відповідач), в якому позивач просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 26.06.2024 №046350011889 про відмову в переведенні на пенсію державного службовця;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області зарахувати період моєї роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 05.07.2001 р. по 08.11.2022р. до стажу державної служби та перевести мене з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» згідно з поданої заяви від 19.06.2024 р. із застосуванням при розрахунку розміру пенсії долучених до заяви довідок про складові заробітної плати державного службовця, виданих міським фінансовим управлінням Тернівської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона отримує з 01.03.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 19.06.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області від 26.06.2024 було відмовлено в переведенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 за №889-VІІ, через відсутність необхідної кількості стажу на посадах державної служби. Позивач не погоджується з такою позицією відповідача та вважає, що має достатній стаж державної служби. Відповідачем цілком безпідставно не зараховано до стажу роботи на посадах державної служби періодів роботи з 05.07.2001 по 08.11.2022 в Тернівській міській раді, які належним чином підтверджено записами в трудовій книжці. Тому з огляду на досягнення пенсійного віку, встановленого законом, наявність страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, позивач вважає, що набула право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», відмова відповідача у переведенні на інший вид пенсії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/28865/24, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.
Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області: засвідчену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ); розрахунок страхового стажу ОСОБА_1 станом на 19.06.2024.
Сторони належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано відзив на позов, в якому не погоджується з доводами, викладеними позивачем у адміністративному позові, з наступних підстав. 19.06.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою щодо переходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Заяву позивача було опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Відповідачем було прийнято рішення від 26.06.2024 №046350011889 про відмову у переході на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Відповідач зазначає, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців для визначення права на призначення пенсії відповідно до пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 зараховуються періоди роботи до набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». За даними трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.06.1982 вбачається, що позивач з 11.01.2002 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування. ??У зв'язку із зазначеним, період роботи позивача з 11.01.2002 по 08.11.2022 (які просить зарахувати позивач до стажу державної служби у позовних вимогах) на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки з 11.01.2002 вказана посада є посадою органу місцевого самоврядування. Також, є необґрунтованим посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 «Про порядок обчислення стажу державної служби», якою передбачалося, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування. Так, дана постанова втратила законну силу і є нечинною та не підлягає застосуванню на час призначення пенсії позивачу. Крім того, даною постановою передбачено зарахування стажу до державної служби, а не для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Враховуючи зазначене, зарахувати до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII спірний період роботи позивача із 11.01.2002 по 08.11.2022 немає законних підстав. Отже, на день набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII позивач не мала 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України. Крім того, вимога про зобов'язання перевести позивача з 19.06.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок №24/11-01 та 25/11-01 від 11.01.2023, виданих міським фінансовим управлінням Тернівської міської ради є безпідставною, оскільки для призначення пенсії за віком відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та статті 37 Закону №3723-ХII, пунктів 5, 6 Порядку є надання відповідних довідок особами, які займають/займали посади державних службовців, а не посадовим особам органів місцевого самоврядування.
До відзиву відповідачем долучено копії документів з пенсійної справи позивача.
Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Відповідно до частини п'ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 16.09.1997 Тернівським МВ УМВС України в Дніпропетровській області; перебуває на обліку в Пенсійному фонді України та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.01.2023.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 046350011889 страховий стаж позивача станом на дату призначення пенсії (10.01.2023) становить 42 роки 0 місяців 10 днів, до якого зараховано такі періоди: з 01.09.1980 по 30.04.1982 - навчання у вищих/середн.НЗ - 01 рік 08 місяців 0 днів; з 01.06.1982 по 30.07.1982 - 0 років 02 місяці 0 днів; з 31.07.1982 по 13.12.1982 - 0 років 04 місяці 13 днів; з 19.01.1983 по 01.04.1983 - 0 років 02 місяці 13 днів; з 02.04.1983 по 08.04.1983 - 0 років 0 місяців 07 днів; з 25.04.1983 по 01.07.1983 - 0 років 02 місяці 07 днів; з 02.07.1983 по 01.11.1984 - 01 рік 04 місяці 0 днів; з 02.11.1984 по 15.10.1990 - 05 років 11 місяців 14 днів; з 16.10.1990 по 09.05.1994 - 03 роки 06 місяців 24 дні; з 10.05.1994 по 10.11.1995 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 06 місяців 1 день; з 11.11.1995 по 26.09.2000 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 04 роки 10 місяців 16 днів; з 27.09.2000 по 10.01.2002 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 03 місяці 14 днів; з 11.01.2002 по 31.12.2003 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 11 місяців 21 день; з 01.01.2004 по 01.05.2016 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 12 років 05 місяців 0 днів; з 02.05.2016 по 30.09.2022 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 06 років 05 місяців 0 днів; з 01.10.2022 по 30.11.2022 - 0 років 02 місяці 0 днів.
19.06.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перехід на інший вид пенсії.
За принципом екстериторіальності органом призначення визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
За результатом розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 26.06.2024 №046350011889 було відмовлено ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця.
Означене рішення відповідача обґрунтоване наступним.
Відповідно до пунктів 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» мають особи, які на день набрання чинності Закону №889 (1 травня 2016 року) займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України, або які на 1 травня 2016 року мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Згідно з трудової книжки НОМЕР_1 від 07.06.1982 заявниця працювала посадовою особою органів місцевого самоврядування та 11.01.2002 склала присягу посадової особи органу місцевого самоврядування. Оскільки ОСОБА_1 працювала на посадах визначених статтею 25 Закону України №3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України з 10.05.1994 по 04.07.2001, що становить 7 років 1 місяць 24 дні право на переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» у заявниці відсутнє. Враховуючи викладене, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Не погодившись з відмовою відповідача у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» та з незарахуванням періоду роботи з 05.07.2001 по 08.11.2022 до стажу на посадах, віднесених до посад державної служби, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Отже, статтею 45 Закону №1058-IV врегульовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного за даним Законом, на інший вид пенсії, визначений цим же Законом.
Загальні засади діяльності, статус державних службовців, які працюють в державних органах, а також особливості правовідносин щодо призначення та перерахунку пенсій державним службовцям, оплати праці державних службовців визначає Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2014 (далі - Закон №889-VIII), який набрав чинності з 01 травня 2016 року.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
При цьому, пунктами 10-12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII встановлено умови, за яких державні службовці мають право на призначення пенсії за нормами Закону України «Про державну службу».
Так, пункти 10 та 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачають, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця - це певний вік і страховий стаж.
Отже, обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі № 1.380.2019.003855, який враховується судом відповідно до положень частини п'ятої статті 242 КАС України.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
У межах спірних правовідносин питання полягає у правомірності відмови позивачу у переведенні її з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
Як вбачається з рішення від 26.06.2024 №046350011889, позивачці було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю правових підстав. При цьому, відповідач в оскаржуваному рішенні зазначив, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 07.06.1982 заявниця працювала посадовою особою органів місцевого самоврядування та 11.01.2002 склала присягу посадової особи органу місцевого самоврядування. Оскільки позивач, працювала на посадах, визначених статтею 25 Закону України №3723-XII «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України з 10.05.1994 по 04.07.2001, що становить 7 років 1 місяць 24 дні, право на переведення на пенсію згідно Закону України «Про державну службу» у заявниці відсутнє.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача, виходячи з наступного.
Згідно із розрахунком стажу (форма РС-право) номер ПС 046350011889 страховий стаж позивача станом на дату призначення пенсії (10.01.2023) становить 42 роки 0 місяців 10 днів, з яких до стажу державної служби зараховані такі періоди: з 10.05.1994 по 10.11.1995 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 06 місяців 1 день; з 11.11.1995 по 26.09.2000 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 04 роки 10 місяців 16 днів; з 27.09.2000 по 10.01.2002 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 03 місяці 14 днів; з 11.01.2002 по 31.12.2003 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 01 рік 11 місяців 21 день; з 01.01.2004 по 01.05.2016 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 12 років 05 місяців 0 днів; з 02.05.2016 по 30.09.2022 - Держслужбовці (посади ст.25 ЗУ №3723) - 06 років 05 місяців 0 днів.
Отже, станом на дату призначення пенсії за віком (10.01.2023) зарахований стаж державної служби за період з 10.05.1994 по 01.05.2016 становить більше 20 років.
Причини не врахування наявного в матеріалах пенсійної справи позивача розрахунку стажу (форма РС-право) від 10.01.2023 відповідачем не зазначено ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві.
При цьому, посилання відповідача на те, що позивач з 11.01.2002 склала присягу посадової особи місцевого самоврядування, у зв'язку із чим періоди її роботи з 11.01.2002 по 08.11.2022 на посадах в органах місцевого самоврядування не зараховується до стажу, який дає право на пенсію державного службовця, не прийнятні з наступного.
04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).
Пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 14 Закону №2493-III в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад, зокрема: шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01 травня 2016 року (до моменту вступу в дію Закону України «Про державну службу» № 889-VII від 10.12.2015) здійснюється відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року № 283 (далі - Порядок № 283), відповідно до пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування;
Пунктом 3 Порядку №283 визначено, що до стажу державної служби включається також час роботи на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.
Також, відповідно до пункту 1 Порядку віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 (далі - Порядок №239) посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до таких категорій, зокрема: шоста категорія - посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади.
За приписами статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Як вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_3 від 07.06.1982, позивач з 15.10.1990 призначена на посаду завідуючого Тернівським міським фінансовим відділом виконкому Тернівської міської ради (запис №11), 12.10.1994 - присвоєний 11 ранг державного службовця та приведена до присяги державного службовця; 10.11.1995 - присвоєний 7 ранг державного службовця; 10.01.2002 - відповідно до ст.ст.11, 14, 15 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» приведена до Присяги посадової особи місцевого самоврядування в межах відповідної категорії (запис №19); 08.11.2022 - звільнена за власним бажанням (запис 21).
Трудова книжка в частині спірного періоду оформлена у відповідності до вимог законодавства, вказані записи містять номери та дати наказів про прийняття, переведення та звільнення з посади, зауважень до трудової книжки в частині спірного періоду відповідачем не зазначено.
Отже, з урахуванням відомостей з трудової книжки, позивач у спірний період з працювала на посадах, час роботи на яких згідно зі статтею 14 Закону №2493-III та Порядку №283 зараховується до стажу державної служби, що цілком правомірно відображено в розрахунку стажу від 10.01.2023.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем при вирішенні питання щодо переходу з пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону №1058-ІV, на пенсію відповідно до Закону № 889-VІІІ, безпідставно не враховано наявний стаж державної служби, починаючи з 04.07.2001.
При цьому, за умови врахування спірного періоду роботи позивача до стажу державної служби, такий стаж станом на 01.05.2016 становитиме не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Крім того, з матеріалів справи слідує, що на момент звернення із заявою про перехід на інший вид пенсії позивач досягла 61 року та її загальний страховий стаж становить більше 42 років, що підтверджується розрахунком стажу.
Встановлені судом обставини у справі вказують на те, що позивач досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років), а отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 26.06.2024 №046350011889 є необґрунтованим та безпідставним, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 КАС України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4 частини другої статті 245 КАС України).
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Нормами частини другої статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Оскільки відповідачем було протиправно відмовлено позивачеві у переведенні на інший вид пенсії, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач на час звернення із заявою від 19.06.2024 досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, має необхідний страховий стаж, в тому числі на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років), та з урахуванням положень пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII, тому в даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме переведення на інший вид пенсії.
За загальним правилом частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин, суд вважає за необхідне відновити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача перевести позивача на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 19.06.2024, тобто з дати звернення, оскільки саме такий спосіб захисту порушеного права у даному випадку є належним і це необхідне для ефективного захисту порушеного права.
Позовні вимоги в частині зарахувати до стажу державної служби періодів роботи з 05.07.2001 по 08.11.2022 не підлягають задоволенню, оскільки такі періоди вже є зарахованими до стажу державної служби, безпідставність неврахування таких обставин при розгляді відповідачем заяви від 19.06.2024 встановлена судом.
Позовні вимоги в частині зобов'язання перевести на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» із «застосуванням при розрахунку розміру пенсії долучених до заяви довідок про складові заробітної плати державного службовця, виданих міським фінансовим управлінням Тернівської міської ради» не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять доказів порушеного права в цій частині позовних вимог. Позаяк, станом на час розгляду справи відповідачем не здійснено переведення позивача на інший вид пенсії, не здійснено відповідний розрахунок пенсії.
Водночас, судовому захисту підлягає лише порушене право, захист непорушених прав не узгоджується із завданням та принципами адміністративного судочинства.
При вирішенні спору суд зобов'язаний надати оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.
Відповідний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 15.05.2024 у справі №160/14647/22.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу захисту способам, визначеним законодавством, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом положень частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат зі сплати судового збору в сумі 605,60грн.
Керуючись ст.ст. 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а) від 26.06.2024 №046350011889.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а) перевести ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» з 19.06.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 21390940, місцезнаходження: 14005, м. Чернігів, вул. П'ятницька, 83-а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Бухтіярова