м. Вінниця
14 лютого 2025 р. Справа № 120/2228/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області; Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.03.2023 року №025550008670 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, оскільки до страхового стажу позивача незараховані: період роботи з 17.01.1990 по 12.04.1990 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 05.10.1986, оскільки перевищений термін між датою наказу (15.05.1990), та датою звільнення (12.04.1990), чим порушено вимоги пункту 2.3 Інструкції №162; період роботи в колгоспі "им. Калинина" (так у документах) з 15.06.1983 по 15.11.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушують його право на призначення пенсії.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
До суду надійшли відзиви відповідачів, в яких зазначено про відсутність правових підстав для призначення пенсії позивачу у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, оскільки за доданими документами до страхового стажу не враховано періоди роботи: з 17.01.1990 по 12.04.1990 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 05.10.1986, оскільки перевищений термін між датою наказу (15.05.1990), та датою звільнення (12.04.1990), чим порушено вимоги пункту 2.3 Інструкції №162; період роботи в колгоспі "им. Калинина" (так у документах) з 15.06.1983 по 15.11.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві. У зв'язку з чим, представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені по суті справи, суд встановив наступне.
Позивач, 24.02.2023 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058.
За принципом екстериторіальності, вказана заява була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.03.2023 року №025550008670 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, оскільки до страхового стажу позивача незараховані: період роботи з 17.01.1990 по 12.04.1990 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 05.10.1986, оскільки перевищений термін між датою наказу (15.05.1990), та датою звільнення (12.04.1990), чим порушено вимоги пункту 2.3 Інструкції №162; період роботи в колгоспі "им. Калинина" (так у документах) з 15.06.1983 по 15.11.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Вважаючи протиправним зазначене рішення щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернулася за захистом порушених прав із цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Закон України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій (далі - Закон № 1788).
Цей Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Вказаний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Положенням частини першої статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону № 1058 зазначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частинами першою, другою та четвертою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
На підставі ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України, від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Тобто, у разі якщо у трудовій книжці наявні усі необхідні записи підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається.
З рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.03.2023 року №025550008670 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, оскільки до страхового стажу позивача незараховані: період роботи з 17.01.1990 по 12.04.1990 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 05.10.1986, оскільки перевищений термін між датою наказу (15.05.1990), та датою звільнення (12.04.1990), чим порушено вимоги пункту 2.3 Інструкції №162; період роботи в колгоспі "им. Калинина" (так у документах) з 15.06.1983 по 15.11.1986, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві.
Щодо не зарахування відповідачем-2 періоду роботи з 17.01.1990 по 12.04.1990 згідно даних трудової книжки НОМЕР_1 від 05.10.1986, оскільки перевищений термін між датою наказу (15.05.1990), та датою звільнення (12.04.1990), чим порушено вимоги пункту 2.3 Інструкції №162, суд зазначає наступне.
Як зазначалось вище, статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
З 20.06.1974 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252, зі змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412), пунктом 2.10 глави 2 якої відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню).
Відповідно до абзацу 3 пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 записи здійснюються пером або кульковою ручкою, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольору. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до пункту 2.5 глави 2 вказаної Інструкції у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження, заохочення та інше, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача міститься наступний запис про трудову діяльність позивача, зокрема:
- 17.01.1990р. прийнятий на роботу водієм автомобіля 3-го класу. Наказ № 9-к від 16.01.90 p.;
- 12.04.1990 р. звільнений з роботи за власним бажанням. Наказ №47-к від 15.05.90 р.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої Постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 р. № 162 (яка діяла протягом спірних періодів роботи позивача): п.2.2 - Заповнення трудової книжки вперше поводиться адміністрацією підприємства в присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. п.2.3 - Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після винесення наказу (розпорядження) , але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників» - відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Таким чином, суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначення пенсії, у недоліках таких записів.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в Постанові від 21.02.2018 року по справі №687/975/17 зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та позивач не може нести відповідальності за правильність заповнення його трудової книжки.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Таким чином, суд зазначає, що стаж роботи позивача за період з 17.01.1990 по 12.04.1990 має бути зарахований до страхового стажу, оскільки підтверджується даними трудової книжки, у зв'язку з чим, пенсійним органом протиправно не зараховано вказаний спірний період до страхового стажу позивача.
Щодо не зарахування страхового стажу позивача за період з 15.06.1983 по 15.11.1986 р., суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в трудовій книжці позивача міститься наступний запис про трудову діяльність позивача, зокрема:
- 15.06.1983р. прийнятий на роботу в колгосп "им. Калинина" електриком;
- 15.11.1986 р. звільнений у зв'язку з переходом на інше місце роботи. Наказ №18 від 26.11.86 р.
Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу. Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав не підтвердження наявності у нього достатнього стажу роботи, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв. Також пенсійним органом не доведено невиконання позивачем встановленого мінімуму трудової участі без поважних причин, у зв'язку з чим не підлягає, на думку відповідача, зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у трудовій книжці позивача.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При цьому, суд акцентує, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов'язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.
Таким чином, на переконання суду, бездіяльність управління при незарахуванні до страхового стажу позивача всіх періодів його трудової діяльності при призначенні пенсії за віком згідно з записами трудової книжки, є непропорційними заявленій легітимній меті, а тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Разом з цим, з огляду на відсутність в матеріалах справи розрахунку страхового стажу позивача, враховуючи, що суд не може підміняти державний орган та приймати замість нього рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до дискреційних повноважень такого суб'єкта владних повноважень, зокрема й вираховувати страховий стаж, який дає право на пенсію, суд приходить до висновку, що позовна вимога про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.03.2023 року №025550008670 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи з 17.01.1990 по 12.04.1990 та повторно розглянути заяву позивача від 24.02.2023 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з такого.
При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 1211,20 грн. Таким чином, поверненню позивачеві за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Херсонській області підлягає сума у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 03.03.2023 року №025550008670 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 до загального стажу роботи період роботи з 17.01.1990 по 12.04.1990 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2023 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73000, м. Херсон, вул. Валентини Крицак, 6, код ЄДРПОУ 21295057)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович