Провадження № 22-ц/803/1580/25 Справа № 176/1584/24 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Максюти Ж.І.
суддів - Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
за участю секретаря - Сахарова Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник, адвокат Кудлай Максим Олексійович до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», в якому просив ухвалити рішення про стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки з виплати заробітної плати в розмірі 104150,10 грн. та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає те, що 19 вересня 2023 року його було звільнено з посади інженера виробничого відділу ГМЗ ДП «СхідГЗК» за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію. Після звільнення відповідач за понад шість місяців погасив частину заборгованості із заробітної плати в розмірі 88 322,62 грн. Станом на квітень 2024 року невиплаченою залишилась заборгованість із заробітної плати в розмірі 19 801,13 грн. Розмір середньомісячної заробітної плати позивача до звільнення становив 17 358,35 грн. Таким чином, за підрахунком середній заробіток за шість місяців затримки виплати всіх сум, що належать йому до виплати становить 104150,10 грн., що змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх порушених трудових прав.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах якого діє його представник, адвокат Кудлай Максим Олексійович до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - задоволені.
Стягнено з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 103 361 грн. 62 коп. з відрахуванням з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі представник ДП «СхідГЗК» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким застосувати співмірність боргу та стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 10 000 грн.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що визначена судом до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні значно перевищує суму заборгованості та є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення, не відповідає вимогам справедливості та співмірності.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з наступних підстав.
За змістом ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 19 вересня 2023 року ОСОБА_1 було звільнено з посади інженера виробничого відділу ГМЗ ДП «СхідГЗК» за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію ч.1 ст. 38 КЗпП України. (а.с.8-9)
Станом на 19.09.2023 розмір заборгованості зі сплати заробітної плати становив: за березень 2023 року - 2880,04 грн; за квітень 2023 року - 15059, 11 - травень 2023 року - 15377,63 грн; за червень 2023 року - 14546,80 грн; за липень 2023 року - 13516,84 грн; за серпень 2023 року - 26942,09 грн; за вересень 2023 року - 19801,13 грн. Загальна сума заборгованості підприємства зі сплати заробітної плати становила 108 123,75 грн.
Після звільнення, впродовж жовтня 2023 року - лютого 2024 року ДП «СхідГЗК» щомісяця (починаючи з жовтня 2023 року) виплачував частини належних позивачу коштів: а саме: 06.10.2023 - 10410,04 грн.; 24.10.2023 - 4518,00 грн.; 20.11.2023 - 15313,22 грн.; 22.12.2023 - 14712,63 грн.; 18.01.2024 - 2909,80 грн.; 01.02.2024 13516,84 грн.; 29.02.2024 - 26942,09 грн. В березні-квітні 2024 року платежі не надходили. Ці обставини підтверджуються випискою з зарплатного банківського рахунку відповідача. (а.с.5-6)
Таким чином, ДП «Схід ГЗК» за понад шість місяців від дня звільнення погасив частину заборгованості із заробітної плати в розмірі 88322,62 грн. Залишок заборгованості в розмірі 19801,13 грн., залишився не виплаченим станом на квітень 2024 року.
Існування заборгованості по виплаті заробітної плати станом на 01.04.2024 року у розмірі 19801,13 грн. підтверджується довідкою №85 від 08.04.2024, виданою ДП «Схід ГЗК». Тією ж довідкою надана інформація про розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , яка становить 17358,35 грн. на місяць.
Згідно із довідкою ДП «СхідГЗК» №215 від 03.09.2024 року сума заборгованості по заробітній платі підприємства перед ОСОБА_1 з урахуванням податків та зборів складає 14991,30 грн. з яких нарахована заробітна плата за липень 2023 року - 12800,00 грн. та серпень 2023 року - 2191,30 грн.
Тобто, станом на час розгляду даної справи відповідач заборгував позивачеві саме заробітну плату, а не вихідну допомогу, як зазначив представник відповідача у своїх письмових поясненнях.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено, а відповідачем не заперечувався факт того, що мало місце порушення законодавства про працю, та у позивача виникло право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. При цьому, суд не погодився з розрахунком позивача, оскільки затримка виплати заробітної плати складає 131 робочий день за період з наступного робочого дня після звільнення по день фактичного розрахунку, а саме з 19 вересня 2023 року по 19 березня 2024 року. Врахувавши компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд зменшив розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
За змістом статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Згідно зі статтею 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Встановивши, що в порушення вимог статті 116 КЗпП відповідач не виплатив усі належні до виплати позивачу суми при звільненні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме - виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При визначенні до стягнення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції керувався принципами розумності, справедливості та добросовісності.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд першої інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені в постанові від 26 червня 2019року у справі № 761/9584/15-ц, апеляційний суд не приймає до уваги як безпідставні.
Суд першої інстанції, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП, враховував: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам справи, є розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні ОСОБА_2 виплат, що становить 103 361, 62 грн.
Доводи апеляційної скарги не містять конкретних обставин, які впливають на визначення вказаного розміру, та які не враховані судом першої інстанції.
Тому, з урахуванням конкретних обставин цієї справи, наведених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відсутні підстави для висновку, що рішення місцевого суду суперечить законодавству, принципам пропорційності та/або добросовісності.
Заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв'язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошена 13 лютого 2025 року.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2025 року.
Судді: