Провадження № 22-ц/803/718/25 Справа № 203/76/22 Головуючий у першій інстанції: Казак С. Ю. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
29 січня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Дніпровської міської ради, представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання в квартирі, визнання таким, що набув право користування жилим приміщенням та за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство “Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про виселення, -
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він на початку 2012 року оселився у квартирі АДРЕСА_1 в якості члена сім'ї та 14.03.2014 року був зареєстрований за цією адресою. Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.06.2016 року було змінено умови договору житлового найму на квартиру та його було визнано наймачем за раніше укладеним договором найму. На підставі вказаного рішення суду, виконавчий комітетом Центральної районної у м. Дніпрі ради 20.01.2017 року було прийнято рішення №16 про переоформлення на його ім'я особового рахунку квартири. 08.08.2019 року він досяг пенсійного віку. В зв'язку із великими чергами в Управлінні пенсійного фонду, а також в зв'язку із тим, що він багато років працював у смт. Покровське, він вирішив оформити пенсію в Покровському районі, де це було зробити значно легше. У відділенні Покровського пенсійного фонду йому роз'яснили, що для оформлення пенсії у них, необхідно знятись з реєстрації місця постійного проживання в м.Дніпрі та зареєструватись в смт.Покровське. Для цього він знявся з реєстрації у м. Дніпрі та зареєструвався в будинку свого сина по АДРЕСА_2 . Після реєстрації в смт. Покровське позивач туди ніколи не переїжджав, а продовжував проживати у своїй квартирі. 01.10.2019 року він оформив пенсію. Коли в 2021 році він звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур для отримання довідки про склад сім'ї для подальшої приватизації квартири йому повідомили, що добровільно поновити реєстрацію проживання в квартирі не має можливості та рекомендовано звернутись до суду. На протязі всього часу проживання в квартирі він працює в різних установах м.Дніпра. Після зняття з реєстраційного обліку в квартирі нікуди не виїздив, продовжував користуватись квартирою, проживаючи в ній, сплачуючи квартирну плату, комунальні послуги. В квартирі знаходиться все його майно. Тому позивач просив встановити факт його проживання в квартирі АДРЕСА_1 з часу зняття з реєстраційного обліку в квартирі в 2019 році по теперішній час, а також поновити його право користування зазначеною квартирою шляхом визнання його таким, що набув право користування квартирою №8 в будинку АДРЕСА_3 .
У вересні 2022 року Дніпровська міська рада звернулась із позовом до ОСОБА_1 з тим обґрунтуванням, що відповідно до листа КП «ДМБТІ» ДМР від 17.06.2022 року №4212 житловий будинок АДРЕСА_3 зареєстрований за місцевою радою, на підставі рішення виконкому від 16.07.1993 року №1261. В матеріалах інвентаризаційної справи відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 у цьому будинку. Також відсутні відомості щодо передачі квартири у власність в порядку приватизації. Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 01.02.2022 року №6/5-214 зареєстровані особи в квартирі станом на 27.01.2022 року відсутні. Актом від 19.10.2021 року мешканці будинку підтвердили, що ОСОБА_1 проживає в квартирі, тобто без реєстрації. Отже, квартира самовільно зайнята останнім без наявності будь-яких документів, у тому числі ордеру. Останній має у власності інше житло, а тому не потребує надання йому житлового приміщення. Тому міська рада просила виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2022 року об'єднано в одне провадження цивільні справи за вказаними вище позовами ОСОБА_1 та Дніпровської міської ради.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року взадоволенні позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про виселення -відмовлено. Позов ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання в квартирі, визнання таким, що набув право користування жилим приміщенням - задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з 19 червня 2019 року по теперішній час. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Дніпровської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 992,40 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 серпня 2024 року виправлено описку, допущену в рішенні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 липня 2024 року, вважаючи абзац п'ятий резолютивної частини цього рішення викладеним в наступній редакції: «Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницьког, буд.75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992 грн. 40 коп.» (а.с. 215 т.2).
30 вересня 2024 року ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська виправлено описку, допущену в рішенні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року, вважаючи, що вказане рішення було винесено у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання в квартирі, визнання права користування жилим приміщенням; за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про виселення (а.с. 244 т.2).
В апеляційній скарзі Дніпровська міська рада, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні позову міської ради про виселення та в частині задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання у квартирі, з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , задовольнивши позов Дніпровської міської ради у повному обсязі (а.с. 222-232 т.2).
Із зазначеним вище рішенням не погодився також ОСОБА_1 та звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні його позову, з ухваленням у скасованій частині нового про задоволення його позову.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Дніпровської міської ради й залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , часткового скасування оскаржуваного рішення з ухваленням у скасованій частині нового, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2016 року у цивільній справі №203/1086/16-ц, яке набрало законної сили 21.06.2016, задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР, третя особа - Кіровська районна у м.Дніпропетровську рада, про зміну договору житлового найму. Визнано ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 , замість попереднього наймача - ОСОБА_3 . Зобов'язано КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР переоформити особистий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_3 , на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 12 т. 2).
На підставі вказаного вище рішення суду від 08.06.2016 року №203/1086/16-ц, виконавчим комітетом Центральної районної у м.Дніпрі ради 20.01.2017 року було прийнято рішення №16 про переоформлення особистого рахунку квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_1 - головний квартиронаймач, ОСОБА_3 (а.с. 13 т.2).
08 лютого 2017 року між КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР та ОСОБА_1 укладено договір найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду, за умовами якого наймодавець надає наймачу у безстрокове користування квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6-7 т.2).
Відповідно до листа Відділу обліку проживання фізичних осіб Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 22.08.2022 №10/5-1015, ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою по АДРЕСА_6 з 14.03.2014 року по 19.06.2019 року (а.с. 74 т.2).
Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, який є органом приватизації житлового фонду, що перебуває у комунальній власності Дніпровської міської територіальної громади, в особі Дніпровської міської ради, повідомив, що за архівними даними приватизаційних справ департаменту відсутня інформація щодо передачі у власність громадянам шляхом приватизації квартири АДРЕСА_1 ; розпорядження органу приватизації щодо квартири за зазначеною адресою не видавалося (а.с. 6 т.1).
Листом Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 17.06.2021 №4212 повідомлено, що станом на 31.12.2012 житловий будинок АДРЕСА_7 (зараз м .Дніпро) зареєстрований за Місцевою Радою на підставі рішення виконкому від 16.07.1993 №1261, про що видане реєстраційне посвідчення від 07.10.1993 та зроблений запис в реєстрову книгу №26 за реєстровим №2287 (а.с. 7 т.1).
Також, відповідно до листа Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради від 08.06.2022 №3975, зокрема, станом на 31.12.2012 в матеріалах інвентаризаційної справи на нерухоме майно за адресою по АДРЕСА_3 (зараз м .Дніпро) відсутні відомості щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_4 (а.с. 8 т.1).
За адресою по АДРЕСА_6 , станом на 27.01.2022 зареєстровані особи відсутні, що підтверджується копією листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 01.02.2022 №6/5-214 (а.с. 15 т.1).
Згідно копії довідки ТОВ «Автопромінь» від 14.05.2021 року №22д, ОСОБА_1 , який мешкає за адресою по АДРЕСА_6 , дійсно працює на посаді водія у вказаному підприємстві, з 12.07.2018 року по теперішній час (а.с. 9 т.2).
Також установлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_8 з 29.09.2020, на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2020 №563, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Васильєвою Я.О., що підтверджується копією вказаного договору та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №302238474 від 07.06.2022 (а.с. 10, 13-14 т.1).
ОСОБА_1 також належить на праві приватної власності житловий будинок по АДРЕСА_9 , загальною площею 57,5 кв.м., на підставі свідоцтва про право на спадщину від 16.12.2006 року, та садовий будинок по АДРЕСА_10 , на підставі свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 , виданого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 16.01.2011, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно №410123687 від 28.01.2025.
Свідок ОСОБА_4 суду першої інстанції надала покази, що вона познайомилась з ОСОБА_1 у 2010 році, багато років товаришують. ОСОБА_1 постійно проживає по АДРЕСА_3 , працює водієм. Цей будинок перебуває у поганому стані. У період пандемії коронавірусу робив ремонт у цій квартирі, зокрема, у період 2019-2020 років робив санвузол, замінив вікна. Свідок відвібувала ОСОБА_1 раз на місяць, коли ходила до церкви. Іноді він був вдома, іноді був відсутній (а.с. 166, 167-168 т. 2).
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні місцевого суду надала покази, що ОСОБА_1 знявся з реєстрації по АДРЕСА_6 для оформлення пенсії. Він постійно проживає за цією адресою та не виїжджав на інше місце проживання. Свідок зустрічається з позивачем раз на тиждень-два. ОСОБА_1 покращив умови проживання у квартирі, замінив чотири вікна, поклеїв шпалери, встановив душову кабіну, зробив поли. ОСОБА_1 не змінював фактично місце проживання та місце роботи, сплачує вартість комунальних послуг. Місце проживання свідка ОСОБА_5 , згідно її пояснень, у смт. Покровське Дніпропетровської області (а.с. 176, 177-178 т.2).
Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.
Відповідно до термінів, наведених в ст. 3 вказаного вище Закону: вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги; місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Частинами 1, 6 статті 29 ЦК України встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
За положеннями статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Статтею 62 ЖК України передбачено, що до відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми Цивільного кодексу України.
Згідно частини 1 статті 63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.
Відповідно до статті 64 ЖК України встановлено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до статті 65 ЖК України та статті 817 ЦК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.
Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
За змістом статті 824 ЦК України на вимогу наймача та інших осіб, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця наймач у договорі найму житла може бути замінений однією з повнолітніх осіб, яка постійно проживає разом з наймачем.
У разі смерті наймача або вибуття його з житла наймачами можуть стати усі інші повнолітні особи, які постійно проживали з колишнім наймачем, або, за погодженням з наймодавцем, одна або кілька із цих осіб. У цьому разі договір найму житла залишається чинним на попередніх умовах.
Частинами 4, 5 ст. 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.06.2016 року у цивільній справі №203/1086/16-ц, яке набрало законної сили, було задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР, третя особа - Кіровська районна у м.Дніпропетровську рада, про зміну договору житлового найму.
Вказаним рішенням визнано ОСОБА_1 наймачем квартири АДРЕСА_1 за раніше укладеним договором найму замість попереднього наймача ОСОБА_3 , а також зобов'язано КП «Житлове господарство Кіровського району» ДМР переоформити особистий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я ОСОБА_3 , на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до вказаного рішення судом було встановлено, що ОСОБА_3 на підставі рішення Кіровської районної у м.Дніпропетровську ради від 19.02.2008 року №40 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . На даний час місце проживання позивачів зареєстровано за зазначеною адресою, квартира належить місцевій раді та позивачі займають однокімнатну квартиру площею 16,1 кв.м на 1-му поверсі одноповерхового будинку. Разом з тим, з питання вселення ОСОБА_1 до зазначеної квартири були дотримані вимоги ст.65 ЖК України.
Задовольняючи позов суд також врахував, що ОСОБА_1 в силу постійного проживання із наймачем та ведення з ним спільного господарства законом віднесений до членів сім'ї наймача ОСОБА_3 , який згоден на визнання ОСОБА_1 за укладеним ним раніше договором найму.
На підставі вказаного рішення суду виконавчим комітетом Центральної районної у м.Дніпрі ради 20.01.2017 року було прийнято рішення №16 про переоформлення особистого рахунку квартири АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 . Склад сім'ї: ОСОБА_1 - головний квартиронаймач, ОСОБА_3 .
Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , з 14.03.2014 року по 19.06.2019 року.
19 червня 2019 року за заявою позивача ОСОБА_1 було знято з реєстрації місце проживання у вказаній вище квартирі та цього ж дня зареєстроване за адресою по АДРЕСА_11 , загальною площею 76,8 кв.м., який належав ОСОБА_1 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу №1167 від 10.10.1995, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №410123447 від 28.01.2025.
21 квітня 2021 року місце проживання ОСОБА_1 було зареєстроване по АДРЕСА_2 , відповідно до копії паспорту позивача серії НОМЕР_4 , виданого 17.08.2015 Кіровським РВ у м.Дніпропетровську ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.
09 червня 2021 року було знято місце проживання ОСОБА_1 за адресою по АДРЕСА_2 .
Отже, встановлено, що ОСОБА_1 з 19 червня 2019 року знявся з реєстрації місця проживання у квартирі АДРЕСА_1 та після цього двічі змінював своє місце проживання - спочатку в селі в с. Братське Покровського (Синельниківського) району Дніпропетровської, а потім в смт. Покровське Дніпропетровської області.
Належних та допустимих доказів постійного проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 у період з 19 червня 2019 року по час пред'явлення позову у даній справі (10 січня 2022 року) - суду не представлено; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується матеріалами справи, протоколами судових засідань.
Представлена суду копія декларації №0001-ТМХ0-КЕА0 від 20.05.2021 про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, не є беззаперечним доказом постійного проживання позивача у вказаній вище квартирі; крім того, декларація датована травнем 2021 року, тобто через майже два роки після зняття з реєстрації та за пів року до подання даного позову (а.с. 8 т.2).
Долучена до матеріалів справи копія довідки ТОВ «Автопромінь» від 14.05.2021 року №22д також датована травнем 2021 року, тобто через майже два роки після зняття з реєстрації та за пів року до подання даного позову (а.с. 9), тобто не є доказом проживання ОСОБА_1 протягом усього часу з 19 червня 2019 року в квартирі по АДРЕСА_6 .
Акт про постійне проживання в квартирі від 19.10.2021, складений двома особами ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ), підписи яких взагалі не завірені; у акті відсутня інформація про джерело обізнаності вказаних осіб щодо факту проживання позивача у певному житловому приміщенні (а.с. 14 т.2).
Копії квитанцій АТ КБ «Приватбанк» про періодичну сплату ОСОБА_1 послуг з електропостачання та розподілу природнього газу за адресою АДРЕСА_6 самі по собі не є достатніми доказами постійного проживання позивача у квартирі з 19 червня 2019 року (а.с. 80-82 т.2); за період 2020 року надана копія лише однієї квитанції про сплату 20.01.2020 року 500,00 грн за електропостачання (а.с. 81 т.2).
Судом також установлено, що ОСОБА_1 з 29.09.2020 є власником квартири АДРЕСА_8 , з 16.12.2006 року - житлового будинку АДРЕСА_9 , загальною площею 57,5 кв.м.
Представлені ОСОБА_1 копії договорів від 01.04.2021 року та від 03.01.2023 щодо передачі належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_12 в оренду (найм) не спростовують висновок апеляційного суду про недоведеність факту постійного проживання у спірній квартирі у вищевказаний період (а.с. 131, 143а-144 т.2).
Крім того, ОСОБА_1 08 жовтня 2021 року, тобто за три місяці до подання позову в даній справі, відчужив належний йому житловий будинок за адресою по АДРЕСА_11 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №410123447 від 28.01.2025.
ОСОБА_1 не представлено також доказів перебування його на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено.
Так, згідно п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» роз'яснено, що п ри розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 року у справі №565/1499/19, провадження №61-12433св20, в якій зазначено, що: «Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмові згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилася туди як член сім'ї наймача приміщення, або ж дня відмови їй у цьому. Відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду».
Дніпровською міською радою позовні вимоги у даній справі про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням - не заявлені; відповідного судового рішення, яке набрало законної сили, також не надано.
Жодних обставин незаконного (самовільного) вселення ОСОБА_1 у вказану вище квартиру міська рада не наводить, враховуючи наявність рішення суду про визнання ОСОБА_1 наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1 , прийняття рішення виконавчого комітету Центральної районної у м.Дніпрі ради 20.01.2017 року №16 про переоформлення особового рахунку вказаної квартири на ім'я ОСОБА_1 , укладення договору найму житла від 08 лютого 2017 року.
Також міською радою не представлено доказів визнання недійсним, розірвання, припинення вказаного вище договору найму житла від 08 лютого 2017 року, тощо.
Зняття з реєстрації саме по собі не свідчить про непроживання ОСОБА_1 у вказаній вище квартирі, не свідчить про втрату ним права користування спірною квартирою.
Згідно змісту позовної заяви Дніпровської міської ради, вона визнає факт проживання ОСОБА_1 у квартирі по АДРЕСА_6 на час пред»явлення міською радою до суду позову у даній справі (вересень 2022 року).
Згідно представлених у справі доказів, ОСОБА_1 несистематично сплачував комунальні послуги щодо спірної квартири, що підтверджується копіями квитанцій; періодично у спірній квартирі ОСОБА_1 бачили свідки, які були допитані у суді першої інстанції.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; приймаючи до уваги, що право користування ОСОБА_1 квартирою по АДРЕСА_6 було підтверджено рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2016 року №203/1086/16-ц, яке набрало законної сили та не втрачається саме по собі внаслідок зняття особи з реєстрації; враховуючи, що міська рада, як власник цієї квартири не зверталась з вимогами про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про поновлення його права користування зазначеною квартирою шляхом визнання його таким, що набув право користування житловим приміщенням, а також відсутність підстав для задоволення вимог міської ради про виселення ОСОБА_1 з цієї квартири з підстав (відповідно до змісту позовної заяви) незаконного вселення.
Відповідно до абзацу першого підпункту 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року №207 (які були чинними на час виникнення спірних правовідносин та на час пред'явлення позову), для реєстрації місця проживання особа або її представник подає, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/представників).
Схоже за змістом положення міститься у абзаці першому підпункту 5 пункту 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року №265 (що є чинним на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій), відповідно до якого для реєстрації місця проживання (перебування) особа або її законний представник (представник), уповноважена особа житла або уповноважена особа спеціалізованої соціальної установи, закладу для бездомних осіб, іншого надавача соціальних послуг з проживанням подає, зокрема, документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, зокрема свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з часу зняття з реєстраційного обліку в квартирі в 2019 році по теперішній час не доведений належними та достатніми доказами, про що детально зазначено вище.
Встановлення рішенням суду (у резолютивній частині) факту проживання (тим більше не постійного) ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з часу зняття з реєстраційного обліку у 2019 році по теперішній час не є ефективним способом захисту, не призводить до поновлення прав позивача, а підлягає доведенню у справі про захист житлових прав на цю квартиру.
Рішення суду про встановлення факту проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з часу зняття з реєстраційного обліку в квартирі в 2019 році по теперішній час саме по собі не є підставою для реєстрації місця проживання, відповідно до наведених вище Правил від 2 березня 2016 року №207 та Порядку від 7 лютого 2022 року №265.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, встановлення факту його проживання в квартирі АДРЕСА_1 з 19 червня 2019 року по теперішній час, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні даної позовної вимоги. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.
Кожна із сторін справи, на захист своїх прав та законних інтересів, не позбавлені можливості звернутись до суду з іншими позовами, за іншого обґрунтування.
Пунктом 13 ст.141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Приймаючи до уваги відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання в квартирі, визнання таким, що набув право користування жилим приміщенням та відмову в задоволенні позову Дніпровської міської ради про виселення, судові витрати не відшкодовуються.
Тому рішення суду першої інстанції також підлягає скасуванню в частині розподілу судових витрат.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Дніпровської міської ради підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню з ухваленням у скасованій частині нового судового рішення.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, встановлення факту проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 з 19 червня 2019 року по теперішній час та в частині стягнення з Дніпровської міської ради на користь держави судового збору в сумі 992,410 грн - скасувати та у скасованій частині ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про встановлення факту проживання в квартирі - відмовити.
В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова