Провадження № 11-кп/803/718/25 Справа № 174/807/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
10 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, -
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини.
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 до 14-30 години 06 лютого 2024 року з можливістю внесення застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд зазначив, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів і за його вчинення передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Це дає достатні підстави вважати про реальність ризику переховування обвинуваченого від суду, який знаючи про тяжкість покарання за вчинене діяння зможе переховуватись від суду.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 неодружений, неповнолітніх дітей або осіб похилого віку на утриманні не має, постійного місця проживання не має, не працює, тобто не має міцних соціальних зв'язків. Відсутність міцності соціальних зв'язків є ризиком його зникнення у разі перебування на волі.
Також, під час вирішення питання щодо продовження дії застосовано до обвинуваченого запобіжного заходу, судом враховано й те, що свідки та потерпілі по даному кримінальному провадженню не допитані, а тому можливий незаконний вплив на них з боку обвинуваченого, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, обвинувачений був раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що обставини по справі з часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу не змінились, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі обвинувачений просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який.
Зазначив, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи. Вказує, що не здійснював тиск на потерпілих і не планує цього робити, що у нього є де жити і працювати.
Вказує на те, що справа стосовно нього була сфабрикована.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні захисник та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника та просив ухвалу суду залишити без зміни.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених
ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до матеріалів справи в провадженні П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_8 , мотивуючи свою позицію тим, що ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не змінились, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилось.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 .
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшились й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Таким чином, з огляду на покарання, яке може бути призначене ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим, суд дійшов висновку про існування реального ризику того, що він може здійснити спроби переховування від суду.
Також існує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може вжити заходів щодо впливу на свідків та потерпілих у вказаному кримінальному провадженні, оскільки допит останніх судом ще не проводився.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК України порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Суд першої інстанції, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, крім даних про суворість покарання, передбаченого за злочини, в якому обвинувачують ОСОБА_8 , та даних про особу обвинуваченого, який є раніше судимою особою, не працює, не має постійного місця проживання, взяв до уваги і інші обставини кримінального провадження, що в сукупності є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування від суду та можливого впливу на свідків та потерпілих.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, та в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи обвинуваченого про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_8 , встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Відомостей щодо протипоказань для перебування обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора не було надано, як під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_8 , строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, ч.3 ст.183 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора судом дотримані в повному обсязі, а доводи скарги захисника не заслуговують на увагу.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено про визначення ОСОБА_8 застави в мінімальному розмірі, а саме розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, при цьому судом враховано тяжкість вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, тому, на думку колегії суддів, застава судом була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги захисника, апеляційним переглядом не встановлено.
Будь-яких порушень КПК України при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому, за наслідками апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає необхідним ухвалу суду залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника - залишити без задоволення.
Крім того, колегія суддів вважає, що вищевикладені обставини є суттєвими порушеннями норм кримінального процесуального кодексу України, але виходячи з того, що на момент розгляду вказаної апеляційної скарги захисника, судом першої інстанції вже продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому та строк дії оскаржуваної ухвали закінчився 06 лютого 2025 року, у зв'язку з постановленням нової ухвали про продовження строку запобіжного заходу, колегія суддів не має можливості прийняти нове рішення.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289 КК України, до 06 лютого 2024 року включно з альтернативою внесення застави, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4