Провадження № 11-сс/803/444/25 Справа № 208/1484/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
про відмову у відкритті провадження
14 лютого 2025 року м. Дніпро
Суддя - доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2 , ознайомившись з апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , у інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025041160000057 від 13.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
встановила:
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було відмовлено у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 у інтересах ОСОБА_4 на постанову старшого слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_5 від 22.01.2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025041160000057 від 13.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року.
Частиною 2 ст. 309 КПК України, встановлено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора під час досудового розслідування, зокрема, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст.129 ч. 1 п. 8 Конституції України).
Встановлюючи обмеження права на оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права, як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (Рішення Конституційного Суду України від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009).
ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави - учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. З огляду на це Верховна Рада України у ч.1 ст.392 КПК законодавчо визначила межі доступу до правосуддя учасників кримінального провадження під час судового розгляду.
У своєму правовому висновку, викладеному у постанові від 27 травня 2019 року справа № 766/22242/17, провадження № 51-7276 кмо 18, Об'єднана палата ККС Верховного Суду зазначила, що як неодноразово наголошував Верховний Суд, ст.129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного судового рішення в межах кримінального провадження, у відповідності з чим КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18). У постановах від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що «норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження). Встановлення законодавцем такого обмеження права на апеляційне оскарження рішень слідчих суддів має на меті забезпечення належного здійснення правосуддя через розумне регулювання кількості справ, що надходять до судів апеляційної інстанції та створення умов для ефективного використання обмежених ресурсів судової влади».
Скарга адвоката ОСОБА_3 на рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим розглянута слідчим суддею в порядку ст. 306 КПК України з постановленням ухвали по суті скарги за результатами її розгляду, а тому вказана ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Враховуючи викладене, вважаю, що у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , у інтересах ОСОБА_4 необхідно відмовити на підставі ч.4 ст.399 КПК України, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Посилання в ухвалі слідчого судді на те, що ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, не відповідає змісту ст. 309 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 399 КПК України, суд
ухвалила:
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_3 , у інтересах ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні №12025041160000057 від 13.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду впродовж трьох місяців з дня її постановлення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_2