Провадження № 11-сс/803/292/25 Справа № 203/6057/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
13 лютого 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ :
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дніпровського апеляційного суду в режимі відеоконференції матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Першотравенки Компаніївського району Кіровоградської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрільця-санітара 2 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (далі - КК), -
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , задоволено та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 57 днів, тобто до 15 березня 2025 року, без визначення розміру застави, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З матеріалів провадження убачається, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 16.03.2023 року о 08-00 годині самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , не пов'язуючи із виконанням обов'язків військової служби, та незаконно відсутній на службі до теперішнього часу.
Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_8 підозрюється у самовільному залишенні місця служби тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану військовослужбовцем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК.
30.11.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК.
08.10.2024 ОСОБА_8 за місцем фактичного мешкання та на адресу військової частини направлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК.
09.10.2024 постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 підозрюваного ОСОБА_8 оголошено в розшук та досудове розслідування у даному кримінальному провадженні зупинено.
14.01.2025 о 14:20 годині ОСОБА_8 затримано на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 31.10.2024 та того-ж дня постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено.
В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування ухвали слідчого судді у зв'язку незаконністю, необґрунтованістю та невмотивованістю.
Вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України щодо ОСОБА_8 в даному кримінальному провадженні відсутні та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту було б достатнім для забезпечення виконання покладених на нього обов'язків.
В обґрунтування зазначає, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання у селищі Компаніївка Кіровоградської області, одружений, раніше не судимий, негативно не характеризується, страждає на ряд захворювань внаслідок пережитої акуботравми 22 лютого 2023 року, у результаті чого має травматично-депресивний синдром, та утримання його під вартою може негативно вплинути на його стан здоров'я, через неможливість отримання відповідного лікування. Крім того, слідчим та прокурором не надано жодного документа, який би підтверджував, що перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом підозрюваний буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, вчинить інше кримінальне правопорушення або будь-яким чином перешкоджатиме або впливатиме на хід досудового розслідування.
Також вказує, що слідчий суддя приймаючи рішення про не застосування до ОСОБА_8 застави, жодним чином не обґрунтував підстави для відмови у її визначенні.
З огляду на викладене захисник просить апеляційний суд скасувати ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 січня 2025 року та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт або визначити йому заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення захисника на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, яка наполягала на її задоволенні, просила скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою змінити ОСОБА_8 запобіжний захід на домашній арешт або визначити йому заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК України (далі-КПК) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону не в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч.1ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст.178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п.4 ч.2 ст.183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч.5 ст.407 КК, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
Як зазначено у п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст.17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч.5 ст.407 КК доведена прокурором та встановлена слідчим суддею під час судового розгляду клопотання, не оспорюється стороною захисту в апеляційній скарзі, а тому згідно ч.1 ст.404 КПК, судом апеляційної інстанції не перевіряється.
Наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК, а саме можливість підозрюваного ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, належним чином мотивовано слідчим суддею у своїй ухвалі. Так, про наявність існування вказаних ризиків свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а також те, що свідки по справі проходять із підозрюваним військову службу в одній військовій частині, що фактично створює умови для здійснення підозрюваним впливу на них, у тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій.
Таким чином, слідчий суддя, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан та сімейний стан, який одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, є військовослужбовцем Збройних Сил України, раніше не судимий, та дійшов до висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК та недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
У свою чергу, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч.8 ст. 176 КПК, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Разом з цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо недотримання слідчим суддею вимог ч.3 ст.183 КПК, у зв'язку із не визначенням застави, як альтернативного запобіжного заходу, виходячи з такого.
Як вбачається зі змісту матеріалів судового провадження ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, який відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.
Згідно з п.2 ч.5 ст.182 КПК розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається особистістю підозрюваного, його майновим становищем, стосунками з іншими особами.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_8 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, стрілець-санітар 2 парашутно-десантного відділення 1 парашутно-десантного взводу 5 парашутно-десантної роти 2 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні - солдат, має місце реєстрації та проживання, одружений, утриманців не має, й підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК.
Водночас, оцінюючи потреби досудового розслідування по даному кримінальному провадженню у контексті засад верховенства права та недопущення дискримінаційного поводження з особою, беручи до уваги гарантії невідворотності кримінальної відповідальності за вчинення злочину та презумпцію невинуватості і забезпечення доведеності вини, з огляду на обставини кримінального провадження та ступінь обґрунтованості підозри, апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку безальтернативне тримання під вартою підозрюваного не відповідає засадам розумності і пропорційності застосування запобіжного заходу, а також не забезпечує справедливої рівноваги між публічним інтересом демократичного суспільства та необхідністю поважати право на свободу.
За викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, тяжкості інкримінованого злочину, який був вчинений під час дії введеного на території країни воєнного стану, а також особи підозрюваного, його майнового та сімейного стану, в тому числі, отримання ним постійного, систематичного доходу під час проходження служби в Збройних Силах України та наявності вищевказаних ризиків, необхідно встановити заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 757 000,00 грн, яка на цьому етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків та запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для підозрюваного, колегія суддів не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного/обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тому такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загально-суспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні та не порушує права підозрюваного ОСОБА_8 .
За приписами ч.3 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити ухвалу без змін;
2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 слід задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2025 року - скасувати на підставі п.п.2,3 ч.1 ст.409, ч.1 ст.411 КПК,у зв'язку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального правопорушення, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до положень ст.183 КПК, та визначенням застави у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 757 000, 00 гривень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 182-183, 194 та 404, 405, 407, 409, 411, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК - задовольнити частково.
Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 15 березня 2025 року, в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 757 000,00 гривень.
На підставі ч.5 ст.194 КПК у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується військова частина у якій він проходить військову службу, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у цьому ж кримінальному провадженні, крім проведення слідчих та процесуальних дій;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
У разі внесення застави ОСОБА_8 підлягає негайному звільненню з-під варти та вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Встановити термін дії покладених судом на ОСОБА_8 обов'язків до 15 березня 2025 року, який починається з моменту звільнення його з-під варти після внесення застави.
Роз'яснити ОСОБА_8 , що у разі невиконання ним покладених на нього цією ухвалою обов'язків, застава звертається у дохід держави.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4