Справа №635/10796/24
Провадження по справі 1-в/635/70/2025
14 лютого 2025 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_3 про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»,-
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у зв'язку з набранням чинності Законом України №3886- ІХ від 18.07.2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Від засудженого ОСОБА_3 до суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі.
Прокурор та представник ДУ «Темнівська виправна колонія (№100)» надали до суду заяви про розгляд клопотання без їх участі, що відповідно до приписів абз. 2 ч. 5 ст. 539 КПК України не перешкоджає проведенню судового розгляду.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленому законом на 1 січня звітного року, а саме у 2024 році - 3028 грн, у 2023 -2684 грн, у 2022 - 2481 грн, у 2021 році - 2270 грн, у 2020 році - 2102 грн., у 2019 - 1921 грн., у 2018 - 1762 грн., у 2017 році- 1544 грн. та віднесено до дрібних крадіжок, за які передбачено адміністративну, а не кримінальну відповідальність.
Судовим розглядом встановлено, що засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у Державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)» за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 21.07.2022 року.
За цим вироком ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року 1 місяця позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком більш суворим покаранням за вироком Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 року, призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
За цим вироком ОСОБА_3 30.07.2021 року вчинив крадіжку майна на суму 1804,80 грн., тобто розмір викраденого складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2021 року (2270 грн.).
Вироком Диканського районного суду Полтавської області від 14.06.2022 року ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України до 3 років 8 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання за даним вироком менш суворим покаранням за вироком Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 року, призначено покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 17.05.2021 і остаточно визначено покарання у виді 4 років позбавлення волі.
Вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року скасовано вирок Диканського районного суду Полтавської області від 14.06.2022 року в частині призначеного покарання і постановлено новий вирок, яким ОСОБА_3 призначене покарання за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст..71 КК України за сукупністю вироків Глобинського районного суду Полтавської області від 17.05.2021 року, Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.07.2021 року (з урахуванням вироку Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 року) та даного вироку, остаточно призначене покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
За вироком Диканського районного суду Полтавської області, який був скасований вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України за вчинення крадіжки 06.05.2022 року на суму 562 грн., тобто розмір викраденого на день вчинення правопорушення складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481 грн.).
Вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.07.2021 року ОСОБА_3 засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст..75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
За вказаним вироком ОСОБА_3 засуджений за вчинення крадіжки майна 14.12.2019 року на суму 6180,30 грн., 03.10.2020 року на суму 4033,33 грн., 27.03.2021 року на суму 3000 грн., тобто розмір викраденого на день вчинення правопорушення складає суму більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вирок Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.07.2021 року був скасований вироком Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 року в частині засудження та призначене покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України у виді 2 років позбавлення волі. Відповідно до ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначене покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 12.12.2023 року ОСОБА_3 застосовано покарання за наявності кількох вироків, а саме визначене покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення більш м'якого покарання, призначеного вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 21.07.2022 року, більш суворим покаранням, призначеним вироком 14.06.2022 року Диканського районного суду Полтавської області, що змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року та визначене остаточне покарання за кількома вироками у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі, зарахувавши строк покарання в строк покарання, відбутого за вироком від 14.06.2022 року Диканського районного суду Полтавської області, що змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року в строк відбування покарання за вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 21.07.2022 року.
Кримінальна протиправність діяння, а також його карність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння (ч. 3 ст.3, ч. 2 ст.4 КК України).
Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч. 1 ст. 5 КК України).
Вказане положення цілком узгоджується із вимогами ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено правовий висновок щодо декриміналізації викрадення чужого майна шляхом крадіжки та наголошено, що Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-ІХ, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-ІХ, мають зворотну дію в часі.
Таким чином, на теперішній час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
Вказані висновки суду узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 0306/7567/12, згідно з якими «за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 4 КК, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК України раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності».
Таким чином, кримінальне правопорушення, за ч.2 ст.185 КК України, за вчинення якого ОСОБА_3 був засуджений вироком Глобинського районного суду Полтавської області 21.07.2022 року, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна на суму 1804,80 грн., за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Також кримінальне правопорушення, за ч.2 ст.15, ч.4 ст.185 КК України, за вчинення якого ОСОБА_3 був засуджений вироком Диканського районного суду Полтавської області 14.06.2022 року, який був змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року, наразі не може вважатися кримінально караним правопорушенням, оскільки вартість майна на суму 562 грн., за викрадення якого останній засуджений, не перевищує граничної вартості майна, за заволодіння яким наразі передбачено саме кримінальну відповідальність 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Частиною 2 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У зв'язку із зазначеним, оскільки кримінальна караність частини діянь, за вчинення яких засуджено ОСОБА_3 , усунута, суд приходить до висновку про те, що на підставі ч.2 ст.74 КК України засудженого необхідно звільнити від призначеного покарання Глобинського районного суду Полтавської області від 21.07.2022 року та за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 14.06.2022 року, який був змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року.
Водночас, за вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 26.07.2021 року, який був змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 року, ОСОБА_3 засуджений за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України за вчинення кримінально караних діянь до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Закону України № 3886-IX від 18.07.2024, ч. 1, ч. 3 ст. 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд
Клопотання засудженого ОСОБА_3 - задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від покарання, призначеного йому вироком Глобинського районного суду Полтавської області від 21.07.2022 року
На підставі ч. 2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_3 від покарання за вироком Диканського районного суду Полтавської області від 14.06.2022 року, який був змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 05.04.2023 року.
Вважати ОСОБА_3 таким, що засуджений вироком Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.07.2021 року, який був змінений вироком Полтавського апеляційного суду від 06.06.2022 року, за ч.3 ст.185, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя ОСОБА_1