Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/1973/25
10 лютого 2025 року м. Київ
Слідча суддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчої ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №12024100070001808, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
Слідча СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Подільської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує на те, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП в Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100070001808 від 08.08.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 31.08.2024 у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сумі 13 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.08.2024 становило 535 471 грн 30 коп., тобто у великих розмірах, під приводом неіснуючого боргу.
З метою реалізації свого злочинного умислу, в період часу з 31.08.2024 по 01.09.2024, точну дату і час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи за адресою: м. Київ, пр-т Свободи, буд. 32, невстановленим у ході досудового розслідування предметом з колюче- ріжучими властивостями пошкодив вхідні двері до кв. АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 . Після чого починаючи, з 03.09.2024 о 19 год. 49 хв. почав систематично зі своїх номерів телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 дзвонити на номери телефонів ОСОБА_7 НОМЕР_3 та НОМЕР_4 та, шляхом застосування до неї психологічного насильства, що виразилось у висловлюванні погроз заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також у грубій формі вимагати у останньої грошові кошти у сумі 13 000 доларів США під приводом неіснуючого боргу.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 08.09.2024 приблизно о 00 год. 42 хв. ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, з тих же мотивів та метою, перебуваючи за адресою: м. Київ, п-т Свободи, буд. 32, біля вхідних дверей до кв. АДРЕСА_1 , в якій проживає ОСОБА_7 , підкинув голову свині, внутрішні органи та частини тварини, при цьому розмазавши кров по стінах та підлозі.
Таким чином ОСОБА_5 підозрюється у вимаганні, поєднаному з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, з пошкодженням майна, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі строком від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Прокурор вважає, що з метою забезпечення нормальної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання процесуальних рішень у справі, необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність застосування відносно ОСОБА_5 такого запобіжного заходу. Зокрема, на думку сторони обвинувачення, підозрюваний може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також незаконно впливати на потерпілого.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора, посилався на необґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вважає, що достатнім запобіжним заходом, який можу бути застосований до підозрюваного, є домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника. Також зазначив, що він є учасником бойових дій та внаслідок отриманих на війні травм потребує постійного психіатричного лікування та реабілітаційної допомоги, має на утриманні малолітню дочку. Посилався на те, що за першим же викликом завжди з'являється до слідчого та суду. Така його процесуальна поведінка має місце і в іншому кримінальному провадженні по справі № 752/657/20, яка розглядається Голосіївським районним судом м. Києва.
Заслухавши прокурора, захисника, підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідча суддя дійшла наступних висновків.
Розділ ІІ КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких зокрема віднесені запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом п. 5 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу. Згідно з вимогами ч. 3 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу Подільського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12024100070001808, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.08.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Київською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону.
07.02.2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 віднесено до категорії особливо тяжких злочинів та за його вчинення передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
У судовому засіданні слідчою суддею встановлено, що копію клопотання прокурора та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний отримав у встановлений ч. 2 ст. 184 КПК України строк.
Слідча суддя перевірила наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, що підтверджується наступними доказами:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.08.2024;
- протоколом огляду місця події від 08.09.2024, відповідно до якого під час проведення огляду в під'їзді № 3 багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, пр-т. Свободи, 32, виявлено та вилучено, зокрема, голову свині;
- протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 від 11.09.2024;
- протоколами огляду предмета від 11.09.2024;
- протоколами обшуку від 17.09.2024;
- протоколами огляду речового доказу від 17.09.2024 та від 08.10.2024.
Оцінка критерію обґрунтованості підозри здійснюється слідчою суддею з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у пункті 48 рішення від 13.11.2007 року у справі «Чеботарь проти Молдови», а також у пункті 175 рішення від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
Таким чином, оцінюючи наведені прокурором докази обґрунтованості підозри, слідча суддя дійшла висновку, що стороною обвинувачення зібрані у встановленому законом порядку фактичні дані, які свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення та про причетність ОСОБА_5 до його вчинення.
Водночас слідча суддя зауважує, що в цьому випадку дотримано стандарт доказування «обґрунтована підозра», який є найнижчим стандартом доказування у кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення, проте є достатнім для вирішення питання про застосування запобіжного заходу. При цьому, доведення стороною обвинувачення вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, має відбутись за найвищим стандартом доказування «поза розумним сумнівом» у змагальному судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Оцінюючи наявність на даний час ризиків у кримінальному провадженні, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, слідча суддя встановила наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як зазначено у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту встановлено наявність наступних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_5 може:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні.
Щодо наявності ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Як вже зазначалось вище, інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 189 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Зазначена обставина вже сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини, означеною у рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» («Ilijkov v. Bulgaria»), заява № 33977/96 від 26.07.2001 року, §80, зокрема суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений; також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, визначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
З врахуванням викладеного, на думку слідчої судді, тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та суворість призначення покарання за його вчинення у випадку визнання особи винуватою, може свідчити про наявність ризику переховування підозрюваного від органу досудового розслідування чи суду.
Враховуючи викладене, підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у разі визнання його вини, може здійснити спроби переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тобто існує реальний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо наявності ризику впливу підозрюваного на потерпілу ОСОБА_7 , прокурор повідомив, що ОСОБА_5 мав візуальний контакт з потерпілою, йому відоме її місце проживання, її мобільні телефони та мобільні телефони членів її сім'ї. У випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу може здійснюватись незаконний вплив на потерпілу з метою зміни її свідчень, що в свою чергу вплине на подальший перебіг досудового розслідування та судового розгляду даного кримінального провадження.
Разом з тим, в судовому засіданні слідчою суддею встановлено, що з моменту проведення обшуку у квартирі, в якій проживає підозрюваний ОСОБА_5 , що мав місце 17.09.2024 року, останній не мав візуального контакту з потерпілою ОСОБА_7 , не спілкувався з нею чи членами її сім'ї.
Органом досудового розслідування не представлено суду документального підтвердження того, що з моменту проведення обшуку у квартирі, в якій проживає ОСОБА_5 , тобто з 17.09.2024 року, підозрюваний намагався контактувати з потерпілою чи іншим чином впливати на неї.
Відтак, слідча суддя вважає, що вказаний ризик стороною обвинувачення не підтверджений.
Також, слідча суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України враховує відомості щодо особи підозрюваного ОСОБА_5 , який є громадянином України, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий. З 11.07.2022 по 17.02.2024 ОСОБА_5 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, отримав травми, які в подальшому стали підставою для звільнення з військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я. Відповідно до довідки КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» № 905/323 від 05.02.2025 року ОСОБА_5 перебуває у стаціонарі лікувально-діагностичного відділення для надання психіатричної та реабілітаційної допомоги № 5 з 08.01.2025 року.
Слідча суддя зауважує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Отже, стороною обвинувачення доведено обґрунтованість підозри та наявність ризику переховуватися від органу досудового розслідування та суду, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Разом з тим, встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обставини справи та відомості щодо особи підозрюваного свідчать про можливість застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
За змістом п. 4 ч. 1 ст. 176 та ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт є одним із видів запобіжних заходів та полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 2 ст. 181 КПК України).
За таких обставин, слідча суддя приходить до переконання, що на даному етапі досудового розслідування об'єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання вказаним ризикам є застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. щоденно.
Такий ступінь втручання у права підозрюваного виправданий завданнями кримінального провадження, до яких належить захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).
Враховуючи положення ч. 4, 5 ст. 194 КПК України слідча суддя покладає на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов'язки, об'єктивна необхідність у яких є доведеною, а саме:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду у визначений час;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В силу положень ч. 7 ст. 194 КПК України зазначені обов'язки покладаються на підозрюваного, як і строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом, на два місяці.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 181 КПК України ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Також, статтею 205 КПК України визначено, що ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 176-179, 182, 193 - 194, 309 КПК України, слідча суддя
У задоволенні клопотання слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_4 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 в період часу з 22 год. 00 хв. по 06 год. 00 хв. щоденно.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду у визначений час;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії ухвали та обов'язків визначити до 10.04.2025 включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
Копію даної ухвали передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Роз'яснити підозрюваному, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала слідчого судді, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Cлідча суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1