Справа № 535/686/24
Провадження № 2/535/95/25
05 лютого 2025 року селище Котельва
Котелевський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Шолудько А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Плотник І.А.,
представника позивача Сідько С.І.,
представника третьої особи Лоханчук М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №535/686/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради,
14.08.2024 ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сідько Світлану Іванівну, яка діє на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ №1236887 від 13.08.2024, подав до суду через систему «Електронний суд» позовну заяву до відповідачки ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до рішення суду від 28.07.2023 визначено місце проживання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком (позивачем у справі). З вказаного часу дочка мешкає з ним та знаходиться на повному його утриманні, відвідує дитячий садок. Відповідачка взагалі не цікавиться життям дочки, будь-якої допомоги не надає, не піклується про розвиток дитини, її навчання, не забезпечує необхідного харчування, медичного огляду, лікування, самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно дочки. Відповідачка не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не приймає участі у вихованні та підготовці до самостійного життя. Будь-яких перепон для спілкування з дитиною відповідачка не має.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 15.08.2024 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження (а.с.36).
Відповідачка відзив до суду не подавала.
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10.09.2024 відмовлено у прийнятті визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову у справі №535/686/24 та продовжено судовий розгляд. Продовжено на тридцять днів підготовче провадження у справі №535/686/24 та зобов'язано орган опіки і піклування Котелевської селищної ради надати письмовий висновок щодо розв'язання спору між сторонами у справі №535/686/24 (а.с.45-46).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 25.10.2024 відмовлено у прийнятті визнання відповідачкою ОСОБА_2 позову у справі №535/686/24 (а.с.62-64).
Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 12.11.2024 закрито підготовче провадження у справі №535/686/24 та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.81-82).
Під час судового розгляду позивач підтримав позов у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та пояснив, що з відповідачкою у даний час перебуває у зареєстрованому шлюбі, але не проживає разом з нею з березня 2023 року, оскільки через сварки між ними ОСОБА_2 пішла жити до своїх батьків, дитина залишилася проживати разом з ним. З того часу відповідачка бачилася з дочкою близько десяти разів, хоча він не заперечував проти спілкування матері з дитиною, але забороняв відповідачці бачитися з дитиною без його присутності, оскільки він хвилювався за дочку, так як під час їх спільного проживання у ОСОБА_2 були прояви агресії до дочки, вона говорила, що хоче її вдарити та що дитина дратує її. Останні роки відповідачка не проявляє материнської турботи до дочки, не вітає її зі святами, не водить в дитячий садок, не турбується про її харчування, придбання одягу та взуття, не навчає і не виховує дочку, хоча стан її здоров'я дозволяє це робити. Зараз дитина відвикла від матері. Востаннє відповідачка приїзджала до дочки влітку 2024 року. З позовом до суду звернувся саме зараз тому, що тепер має няню для дочки. Позбавлення батьківських прав відповідачки буде лише на користь дитині, яка не буде бачити сварок між батьками. Відповідачка не здійснює жодних дій, направлених на виховання їх спільної дитини - дочки ОСОБА_4 , не цікавиться життям, здоров'ям та розвитком дочки, самоусунулась від виконання батьківських обов'язків.
Під час судового засідання представник позивача - адвокат Сідько С.І. підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просила суд позбавити відповідачку батьківських прав стосовно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини, а саме: будь-яким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами її розвитку, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини. Зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини матір'ю, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідачки до своїх батьківських обов'язків. За вказаних обставин, позивачу складно здійснювати захист інтересів дитини, оскільки вирішення ряду питань потребує дозволу обох батьків, що є неможливим за умови відсутності діалогу з боку матері та участі в житті й вихованні дочки, й, у випадку посилення бойових дій на території України, може виникнути потреба у вивезенні дочки за межі України, у зв'язку з чим буде необхідний дозвіл від матері на перетин кордону неповнолітньої дитини у супроводі одного з батьків. Зазначене вище і є підставою для звернення позивача з даним позовом до суду з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав.
Відповідачка ОСОБА_2 , під час судового розгляду позов визнала у повному обсязі та пояснила, що до реєстрації шлюбу з позивачем співмешкала певний період разом з ним. Коли завагітніла не хотіла народжувати дитину, але позивач хотів дитину й вони зареєстрували шлюб. Після народження дочки ОСОБА_4 у неї (відповідачки) близько року був стресовий період, але за медичною допомогою, у тому числі психологічною, вона не зверталася. Вона займалася лише доглядом за дочкою, чоловік обмежував її у виходах до людей, розвагах тощо. У грудні 2022 року вона працевлаштувалася на роботу у місцеве відділення ТОВ «Нова пошта», на якому було велике навантаження через те, що у зв'язку з війною було додано обслуговування інших відділень, дитячий садок не працював, тому дитиною займався чоловік і вона знала, що з дочкою все добре. З весни 2023 року вона не проживає з позивачем, з яким залишилася проживати їх дочка. Коли позивач не мав змоги залишити дочку з кимось іншим - вона приходила побути з дочкою на час його відсутності. У неї та у позивача різні погляди на виховання дочки: вона - більш вимоглива, а він - більш поблажливий, через що у неї зруйнувалися сімейні відносини з чоловіком. У вересні 2024 вона звільнилася з роботи і переїхала жити до м. Полтава та не планує відновлювати свої стосунки з дочкою, не відчуває материнської любові до неї, дочка її дратує в поєднанні із ситуацією, яка склалася у сімейних відносинах з чоловіком, позивачем у справі. Востаннє бачилася з дочкою у серпні 2024 року та припинила спілкуватися з позивачем. У даний час вона проживає з іншим чоловіком, з яким не планує мати спільних дітей. Крім того, відповідачка зазначила, що вона не вживає наркотичні засоби, зрідка вживає алкогольні напої та не має залежності від них, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Під час судового розгляду представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області Коваленко Т.О., яка діяла на підставі довіреності від 22.12.2023 №02.1-32/661 (а.с.96), та Лоханчук М.П., яка діє на підставі довіреності від 04.02.2025 №02.1-36/65 (а.с.121), заперечень з приводу позовних вимог не надали й просили суд врахувати Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 11.11.2024. Крім того, представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Котелевської селищної ради Полтавської області Коваленко Т.О. , під час судового розгляду пояснювала, що висновок органу опіки та піклування складений без участі матері малолітньої дитини сторін, а її присутність на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Котелевської селищної ради могла б вплинути на колегіальне рішення членів комісії, оскільки комісією неможливо було встановити чому мати ОСОБА_2 не виконує свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приходить до переконання, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.
Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб 19.09.2018, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим цього ж числа Шевченківським районним у місті Полтаві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (а.с.10).
Сторони у справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим Котелевським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 06.03.2019 (а.с.9).
Згідно з довідкою виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 07.08.2024 за №2682 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 (стара адреса: АДРЕСА_1 ). До складу його сім'ї входить дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Відповідно до акту обстеження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в даному господарстві зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але фактично за даною адресою не проживає з квітня 2023 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
Згідно з договорами дарування житлового будинку та земельної ділянки від 29.12.2015, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.12.2025, власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки площею 0,1204 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 (а.с.22-23; 24-25; 26-27).
Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 28.07.2023 визначено місце проживання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою мешкання батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : АДРЕСА_1 (а.с.13-15).
Згідно з характеристикою на вихованицю ЗДО (ясла-садок) «Пролісок» ОСОБА_3 від 07.08.2024 №01-04/31, вихованиця групи старшого віку « Ромашечка » ОСОБА_3 спокійна, комунікабельна, дисциплінована. Бере участь у різноманітних заходах. Дівчинка підтримує дружні відносини з однолітками, доброзичлива, скромна, але вразлива, розгублюється в нових обставинах. Виховується в неповній сім'ї, мати не виявляє інтересу до виховання доньки, не підтримує контакту з вихователями. Вихованням дитини займається батько, з яким дівчинка має довірливі стосунки. Батько дівчинки забезпечує її всім необхідним (а.с.17).
Відповідно до виписки із медичної карти амбулатоного (стаціонарного) хворого Котелевської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №3 від 07.08.2024, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за даними медичного обстеження визнана здоровою (а.с.18).
Згідно з характеристикою СК «Дружба» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює сторожем у даному сільськогосподарському кооперативі з 09.06.2013. ОСОБА_1 зарекомендував себе як добросовісний, відповідальний, старанний працівник (а.с.20).
Відповідно до довідки про заробітну плату та інші прибутки за 2024 рік СК «Дружба» від 07.08.2024 №20, ОСОБА_1 працює в СК «Дружба» на посаді сторожа та отримує заробітну плату (а.с.19).
Згідно з випискою із медичної карти амбулатоного (стаціонарного) хворого Котелевської амбулаторії загальної практики-сімейної медицини №3 від 07.08.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за даними медичного обстеження визнаний здоровим (а.с.21).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 11.11.2024 №251, виконавчий комітет, як орган опіки та піклування, прийшов до висновку, що при прийнятті рішення про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покладається на розсуд суду. У висновку зазначено, що мати ОСОБА_2 у телефонній бесіді з нею не виявила бажання бути присутньою на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ви виконавчому комітетові селищної ради, адресу свого проживання відмовилася повідомити, та зазначила, що не заперечує проти позбавлення її батьківських прав. Враховуючи малолітній вік ОСОБА_3 , розмову щодо позбавлення матері ОСОБА_2 з дитиною не проводили (а.с.76-79).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 18 Конвенції, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 10.11.2023 у справі №401/1944/22 в оцінці обставин справи суд виходить з того, що на першому місці стоять якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 553/2563/15-ц, від 23.06.2021 у справі № 953/17837/19, від 23.01.2020 у справі № 755/3644/19, у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23), постанові Верховного Суду від від 22.01.2025 у справі № 333/8983/23.
У постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24) вказано, що простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України). Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України). Під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, відібрання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька дитини, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на законних підставах або не на основі рішення суду, обов'язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності (частина четверта статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Під час судового розгляду даної справи не встановлено доказів наявності фактів вчинення домашнього насильства стосовно малолітньої дочки сторін або за її присутності.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв'язку із неналежним поводженням щодо дочки, вчиняла насильство відносно неї.
Відповідно до ст.171 Сімейного кодексу України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
Оскільки дочка сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , й на час розгляду справи у суді не досягла п'ятирічного віку, судом не заслуховувалася її думка щодо вирішення спору між її батьками про позбавлення батьківських прав матері через малолітній вік дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Суд зауважує, що сім?я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів.
Ухвалення Котелевським районним судом Полтавської області 28.07.2023 рішення про визначення місця проживання дитини сторін у даній справі з батьком, наявність неприязних стосунків між позивачем та відповідачкою, суд вважає недостатнім для того, щоб виправдати позбавлення матері будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому.
Окрім цього, суд зазначає, що характеристика дошкільного закладу освіти щодо неучасті відповідачки у вихованні дочки сторін, яка відвідує Заклад дошкільної освіти (ясла-садок) «Пролісок» з 10.06.2021, не може бути беззаперечним доказом для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки в ній не міститься даних з якого періоду мати не виявляє інтересу до виховання дочки та не підтримує контакту з вихователями, й вона не розкриває усіх аспектів та змісту такої складної категорії, як участь у вихованні дитини, й вказаний доказ у сукупності з іншими доказами не є достатнім для позбавлення відповідачки батьківських прав.
Суд не приймає до уваги висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської склищної ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради від 11.11.2024 № 251, щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , оскільки такий висновок не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, не містить обґрунтованого посилання на те, що позбавлення батьківських прав відповідатиме чи суперечитиме інтересам дитини, та орган опіки та піклування поклався при прийняті рішення у даній справі на розсуд суду.
Крім того, заява ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , справжність підпису якої засвідчено приватним нотаріусом Котелевського районного округу Полтавської області Лапочкою Р.О. 05.08.2024, реєстровий номер 1435, згідно з якою відповідачка не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її згоду на це (а.с.16), не може слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.11.2023 у справі № 401/1944/22. Також Верховний Суд наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Доказів, які свідчили б про наявність виключних підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, як і доказів неможливості змінити поведінку матері на краще, позивачем не надано.
Водночас обставини цієї справи вказують на наявність підстав для того, щоб попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд звертає увагу, що залишення поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення батьківських прав (постанови Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 464/2040/23, від 06.03.2024 у справі № 317/2256/22, від 09.06.2023 у справі № 591/6037/21, від 22.01.2025 у справі № 333/8983/23).
Враховуючи вище викладене, з'ясувавши обставини справи, суд не може врахувати визнання відповідачкою позову, оскільки таке визнання позову порушує права малолітньої дочки сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачки крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, оскільки докази, подані позивачем, беззаперечно не підтверджують факт свідомого нехтування відповідачкою її батьківськими обов'язками, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, слід відмовити повністю та попередити відповідачку про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з покладенням на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради контролю за виконанням відповідачкою своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішення даної справи, суд враховує правову позицією Верховного Суду у постановах від 24.10.2018 у справі №761/2855/17, від 06.05.2020 у справі №753/2025/19, від 22.01.2025 у справі № 333/8983/23.
На підставі п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі, а відповідачка не заявила про понесення нею судових витрат по справі, розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 259, 263, 264 ЦПК України, ст. ст. 150, 151, 152, 155, 164-167 Сімейного кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити повністю.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Покласти на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов'язків відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Котелевської селищної ради місцезнаходження: вул. Полтавський шлях, 221, селище Котельва Полтавського району Полтавської області, поштовий індекс 38600, код ЄДРПОУ 04383802.
Повне судове рішення складено 13.02.2025.
Суддя А.В. Шолудько