Єдиний унікальний номер: 378/1097/24
Провадження № 2/378/62/25
"14" лютого 2025 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Москаленко А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ставищенської селищної ради Білоцерківського району Київської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, -
До суду з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 з посиланням на те, що відповідно до погосподарських книг Бесідської сільської ради №6 за 1986-1990 р.р. та №12 за 1991-1995 р.р. особовий рахунок НОМЕР_1 та довідки №425 від 04.04.2024 Ставищенської селищної ради, житловий будинок АДРЕСА_1 , належав до майна колгоспного двору, членами якого станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_3 вибув з двору в 1980 році в Російську федерацію, де проживав на початок повномасштабного вторгнення. ОСОБА_7 , вибула з двору та в силу спливу строку позовної давності втратили право на витребування частки з його майна. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , заяву про прийняття спадщини шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном до Ставищенської державної нотаріальної контори подала вона. ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 подали заяви про пропуск строку на прийняття спадщини до Ставищенської державної нотаріальної контори, а тому в силу ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважаються такими, що відмовилися від прийняття спадщини. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , спадщину після його смерті прийняли, подавши заяви про прийняття спадщини, діти спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. ОСОБА_3 (син спадкодавця) в силу ч. 1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв спадщину. 29.03.2024 року спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , уклали договір про поділ спадщини, згідно з яким до ОСОБА_1 переходить: житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,2500 га, яка розташована в АДРЕСА_1 ; земельна ділянка, площею 0,4897 га яка розташована в АДРЕСА_1 . До ОСОБА_2 переходить: земельна ділянка площею 2,8600 га., кадастровий номер: 3224280800:02:008:0179, вид цільового призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Ставищенська селищна рада (колишня територія Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області). 01.04.2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Кошинської Л.О. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та повідомила, що правовстановлюючий документ на будинок відсутній, право власності не зареєстроване, на що нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на частину житлового будинку та право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на частину житлового будинку, а всього на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,50 м2, житловою площею 38,8 м2, вартістю 210600 гривень.
26.12.2024 року ухвалою судді Ставищенського районного суду відкрито позовне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання та витребувано копії спадкових справ на майно померлих спадкодавців (а. с. 30-31).
04.02.2025 року ухвалою Ставищенського районного суду справу призначено до розгляду по суті (а. с. 166).
До суду позивач не з'явилася, в позовній заяві просить справу розглядати у її відсутність.
Представник відповідача Ставищенської селищної радив судове засідання не прибув, до суду від селищної ради подано заяву про визнання позовних вимог та розгляду справи у відсутність її представника (а. с. 140).
Третя особа: ОСОБА_2 до суду направив письмову заяву, в якій протии задоволення позовних вимог не заперечує, справу просить розглядати за його відсутності за наявними матеріалами (а. с. 164).
Третя особа: ОСОБА_3 до суду не прибув, належним чином повідомлені про місце, час та дату судового розгляду по справі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті Ставищенського районного суду (а. с. 171).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши справу, письмову заяву представника відповідача про визнання позову та дослідивши письмові докази, вважає, що визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, відтак позов слід задовольнити, виходячи із наступного.
Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
Із копій погосподарських книг Бесідської сільської ради №6 за 1986-1990 р.р. та №12 за 1991-1995 р.р. особовий рахунок НОМЕР_1, довідок №425 від 04.04.2024р., №732 від 21.05.2024 року та №751 від 06.06.2024 року Ставищенської селищної ради, житловий будинок АДРЕСА_1 , належав до майна колгоспного двору, членами якого станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .. ОСОБА_3 вибув з двору в 1980 році в Російську федерацію, де проживав на початок повномасштабного вторгнення. ОСОБА_7 , вибула з двору та в силу спливу строку позовної давності втратили право на витребування частки з його майна (а. с. 10-15, 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, спадщину після її смерті прийняла її дочка ОСОБА_1 , інші спадкоємці подали до Ставищенської державної нотаріальної контори заяви, відповідно до яких вони пропустили строк для прийняття спадщини і з позовом до суду про продовження строку прийняття спадщини звертатися не будуть, що вбачається із матеріалів спадкової справи на майно померлої ОСОБА_5 (а. с. 16, 156 - 162).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, який до дня своєї смерті постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців, які б проживали постійно із спадкодавцем до дня його смерті не має. Спадщину після його смерті прийняли діти спадкодавця: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , подавши до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. 09.03.2024 року вказані спадкоємці уклали між собою договір про поділ спадщини, який був нотаріально посвідчений. Зі змісту даного договору вбачається, що у спадщину до ОСОБА_1 переходить, зокрема житловий будинок АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_4 (а. с. 42 - 138).
Земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га кадастровий номер: 3224280801:01:008:0011, яка знаходиться в АДРЕСА_1 приватизована, що підтверджується копією Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а. с. 113-115).
01.04.2024 року за №42/02-14 приватним нотаріусом Кошинською Л.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовилено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність документів, які б свідчили про належність спадкового майна, а саме спірного житлового будинку спадкодавцю (а. с. 26).
Як вбачається з копії довідки КП КОР «Південне БТІ» №2316 від 09.09.2019 року реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 до 01.01.2013 р. не проведена (а. с. 21).
Згідно висновку про ринкову вартість житлового будинку, вартість вказаного житлового будинку становить 210600 грн. (а. с. 22).
Із технічного паспорта на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_1 , 1959 року побудови, встановлено, що на земельній ділянці розташовані: житловий будинок літер «А1-1», житловий будинок (прибудова) літер «А2-1» загальною площею 79,5 м2, житловою площею 38,8 м2, вхідний ганок (прибудова) літер «а3», сарай, гараж, літня кухня літер «Б1-1», сарай (прибудова) літер «б2-1», погріб літер «В1-1», вбиральня літер «Г1-1», альтанка літер «Д1-1», огорожа №1, ворота з хвірткою №2, колодязь №3, каналізаційний колодязь №4 (а. с. 23-25).
Згідно ст. 120 ЦК УРСР (1963 року) колгоспний двір - це сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Колгоспний двір був припинений 15 квітня 1991 року, коли відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР № 885-ХІІ був введений в дію Закон України «Про власність».
Відповідно до ч. 2 ст. 123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Згідно п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року поширюється загальний трирічний строк позовної давності.
Згідно статті 524 ЦК УРСР (1963 р.) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце коли і оскільки воно не змінено заповітом.
У відповідності з ч. 1 ст. 525 ЦК УРСР (1963 р.) часом відкриття спадщини є день смерті спадкодавця.
У відповідності зі ст. 529 ЦК УРСР (1963 p.) при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
Як видно із статті 548 ЦК УРСР (1963 р.) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно з положеннями 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до пунктів 1,4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Статтею 1261 ЦК України визначено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно до ч. 1, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
За статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Як вбачається із частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України).
З роз'яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В частині 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV вказано, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. В ч. 1 ст. 3 вказаного Закону передбачено обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Частинами 2, 3 ст. 3Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 15, ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. За змістом наведених норм права потреба в такому способі захисту виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами (документами), підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивач в установленому порядку та на законних підставах прийняла спадщину, яка складається, зокрема із житлового будинку в АДРЕСА_1 , що підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом доказами, відтак позов підлягає задоволенню.
Судові витрати по справі позивач просить покласти на неї.
Керуючись ст. ст. 120, 123, 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР (1963 року), ст. ст. 15, 16, 182, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1261, 1268 ч. 1, 1269, 1270 ЦК України, ст. ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 на (одну другу) частину житлового будинку та право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на (одну другу) частину житлового будинку, а всього на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79,50 м2, житловою площею 38,8 м2, вартістю 210600 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р. В. Гуртовенко