Справа № 372/5141/24
Провадження 6-10/25
ухвала
Іменем України
14 лютого 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.,
за участю секретаря Клименко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, -
Боржник у виконавчому провадженні ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ №372/5141/24, виданий 23.09.2024 року про стягнення з нього на користь Приватного акціонерного товариства «Енергія» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 15990,58 грн., та витрат по оплаті судового збору в сумі 302,80.
16 грудня 2024 року йому стало відомо, що відносно нього у Обухівському відділі ДВС в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження про стягнення боргу на підставі судового наказу та накладено арешт на його кошти.
Власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з 09.08.2017 є ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В.. Таким чином сума заборгованості, що підлягає стягненню відповідно до судового наказу Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 № 372/5141/24 не обґрунтовано стягується з ОСОБА_1 . Тож він просить задовольнити його заяву, визнати вищезазначений судовий наказ таким, що не підлягає виконанню.
Заявник в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заяву підтримує та просить задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явились. Хоч про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду справи (ч.3 ст.432 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали заяви, всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.1,4 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.
Матеріалами справи встановлено, що на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 р., було видано виконавчий лист №372/5141/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Енергія» заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 15990,58 грн., та витрат по оплаті судового збору в сумі 302,80 грн..
Зазначений вище виконавчий лист був пред'явлений до примусового виконання до Обухівського відділу державної виконавчої служби в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за яким було відкрито виконавче провадження.
Відповідно до ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Тобто, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі N 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов'язку), зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Таким чином, обставини на які посилається ОСОБА_1 , як на підставу для задоволення його заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, знайшли своє підтвердження під час розгляду заяви та ґрунтуються на матеріально-правових підставах, а відтак заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 173, 352-354, 432 ЦПК України, суд -
Заяву задовольнити.
Визнати судовий наказ Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 № 372/5141/24 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у розмірі 15990,58 грн., та витрат по оплаті судового збору в сумі 302,80 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження.
Суддя О.Б. Тиханський