13.02.2025 Єдиний унікальний № 371/210/25
про арешт майна
13 лютого 2025 року м. Миронівка
ЄУН 371/210/25
Провадження № 1-кс/371/58/25
Слідчий суддя Миронівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025111220000054, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2025 року за ч. 3 ст. 120 КК України,
Слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025111220000054, в межах якого встановлюються обставини доведення особи до самогубства, вчиненого щодо неповнолітнього.
Клопотання обґрунтовано тими обставинами, що слідчим відділом поліції розслідується кримінальне провадження за фактом доведення до самогубства невнолітнього. Телефон неповнолітньої особи як матеріальний об'єкт, який може бути використаний як доказ вчинення кримінального правопорушення, було добровільно передано слідчому 10 лютого 2025 року мамою неповнолітнього.
За позицією слідчого, переданий матеріальний об'єкт має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, оскільки, ймовірно, містить інформацію щодо обставин вчинення кримінального правопорушення : повідомлення, фотографії та відеозаписи.
Згідно з положеннями ст. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Слідчий та власник майна, про арешт якого заявлено клопотання, про розгляд клопотання повідомлені належно, в судове засідання не з'явилися. Їх неявка не перешкоджає розгляду клопотання.
Оцінка наданих матеріалів вказує на наявність підстав для задоволення клопотання.
За приписами ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, метою арешту майна є, в тому числі, забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 даної норми встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами, згідно положень ч. 1 ст. 98 КПК України, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено наступні обставини.
10 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025111220000054 внесені відомості про кримінальне провадження за ч. 3 ст. 120 КК України. Ці обставини підтверджені даними Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
За встановленими в ході досудового розслідування обставинами, 10 лютого 2025 року неповнолітній, перебуваючи у квартирі під номером АДРЕСА_1 здійснив спробу покінчити життя самогубством шляхом повішення.
10 лютого 2025 року проведено огляд місця події. В ході огляду мамою неповнолітнього ОСОБА_3 було добровільно передано слідчому належний її сину мобільний телефон марки «Iphon X», imei - НОМЕР_1 .
Вказаний матеріальний об'єкт, який може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оглянуто слідчим.
Ознаки переданого майна детально зафіксовані в протоколі огляду місця події від 10 лютого 2025 року: мобільний телефон марки «Iphon X», чорного кольору, imei - НОМЕР_1 .
На підтвердження встановлених обставин кримінального правопорушення, слідчим до клопотання додано копії: рапорту від 09 лютого 2025 року, заяви про надання добровільної згоди на проведення огляду від 10 лютого 2025 року, протоколу огляду місця події від 10 лютого 2025 року, заяви про добровільну видачу предмету від 10 лютого 2025 року, пояснень осіб від 10 лютого 2025 року, протоколу допиту свідка від 10 лютого 2025 року, протоколу допиту неповнолітнього свідка від 10 лютого 2025 року.
Постановою слідчого переданий матеріальний об'єкт у виді мобільного телефону долучено до кримінального провадження як речовий доказ та передано на зберігання до камери схову речових доказів Відділу поліції № 2 Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.
Такі обставини підтверджені даними постанови слідчого від 10 лютого 2025 року.
Згідно приписів ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Передане слідчому майно у виді мобільного телефону належить неповнолітньому потерпілому, є таким, що може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вказане майно, згідно ст. 98 КПК України, може бути розцінено як речові докази вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 120 КК України.
Слідчий суддя дійшов висновку про наявність правових підстав для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
Завданням арешту майна у даному кримінальному провадженні є запобігання можливості приховування або відчуження вказаного майна, оскільки існують відповідні ризики. Крім того, завданням арешту вказаного майна є необхідність поведення комп'ютерно-технічної експертизи.
Потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою попередження наявних ризиків, інших негативних наслідків, які можуть перешкодити всебічному та повному проведенню досудового розслідування.
Обставини, які досліджені під час розгляду клопотання та оцінені відповідно до вимог статті 94 КПК України, свідчать про обґрунтованість клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 170-172, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025111220000054, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 лютого 2025 року за ч. 3 ст. 120 КК України, задовольнити.
Накласти арешт на матеріальний об'єкт :
Мобільний телефон марки «Iphon», моделі «X», чорного кольору, imei - НОМЕР_1 .
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню та виконується слідчим, прокурором.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1