Рішення від 14.02.2025 по справі 371/1623/24

14.02.2025 Єдиний унікальний № 371/1623/24 провадження № 2/371/186/25

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/1623/24

Провадження № 2/371/186/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2025 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

при секретарі Овчаренко В.С.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Юхни» про визнання права на земельний пай у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач та просив визнати за ним право на земельний пай середнім розміром 2,95 га в умовних кадастрових гектарах в Колективному сільськогосподарському підприємстві «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області по Миронівської територіальної громади Обухівського району Київської області у порядку спадкування за законом після смерті мого батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свою вимогу обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть від 26 січня 2021 року серія НОМЕР_1 , виданим Миронівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Центрального Міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 42.

Після смерті його батька відкрилась спадщина на майно за законом, яке йому належало.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на земельну частку (пай) також входить до складу спадщини.

Згідно ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем за законом першої черги.

Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Будучи спадкоємцем за законом, позивач згідно ст. 1269 ЦК України у строки, передбачені ст. 1270 ЦК України, подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він протягом шести місяців із дня відкриття спадщини подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини або фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном. Закон не забороняє спадкоємцеві, який фактично вступив в управління спадковим майном, а також подав заяву про прийняття спадщини.

Після смерті ОСОБА_3 в його архіві позивач віднайшов документи, які свідчили про те, що його покійний батько мав право на земельну частку (пай) оскільки був включений до списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області.

В жовтні 2024 року позивач звернулась з відповідною заявою до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо надання йому копії Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області та списку-додатку до цього акту.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області надало копію Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області та списку-додатку до цього акту.

У списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області ОСОБА_3 значиться за номером 432.

14 лютого 1995 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю (далі Державний акт).

Під час складання списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), ОСОБА_3 було включено до списку-додатку до Державного акту за № 432. Дана обставина підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю та списком-додатком до Державного акта, але йому не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай).

Позивач вважає, що згідно чинного законодавства України, його батько ОСОБА_3 мав право на отримання сертифіката на земельну частку (пай) оскільки він був включений до списку-додатку до Державного акту відповідно за номером 432.

Право на земельну частку (пай) набувається відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам, та організаціям». У пункті 2 цього Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами вказаного підприємства, кооперативу, товариства, згідно зі списком, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

ОСОБА_3 був членом колгоспу «Перше травня» села Юхни Миронівського району Київської області. Дана обставина підтверджується трудовою книжкою колгоспника та довідкою СГВК «Юхни».

Згідно рішення загальних зборів членів колгоспу «Перше травня» від 06 травня 1975 року колгосп «Перше травня» села Юхни Миронівського району переіменовано в колгосп імені Ворошилова, який в свою чергу реорганізовано в колгосп «Перше Травня», протокол № 2 від 26.03.1983 року, колгосп «Перше Травня» реформовано в КСП «Перше Травня», КСП «Перше Травня» реформовано в АЗАТ «Юхни», АЗАТ «Юхни» реорганізовано в СГВК «Юхни», протокол № 1 від 17.09.2011 року, що стверджується довідкою СГВК «Юхни» від 07 жовтня 2024 року № 27.

Вищезазначене свідчить про те, що ОСОБА_3 правомірно був включений до списку-додатку до Державного акта на право колективної власності на землю на отримання земельної частки (паю).

За життя ОСОБА_3 не отримав сертифікат на земельну частку (пай), а тому позивач не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 .

Приватний нотаріус Обухівського районного територіального округу Шепітко Валентина Василівна винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22.10.2024 року № 403/02-31;02-14, якою відмовила мені у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Перше травня».

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. До таких підстав належить спадкування майна за заповітом або за законом відповідно до ст. 1217 ЦК України.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» член колективного сільськогосподарського підприємства (далі-КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити з підстав зазначених в ньому.

Відповідач Миронівська міська рада Обухівського району Київської області у відзиві на позов проти задоволення позовної вимоги заперечувала, свої заперечення мотивувала наступним:

12 жовтні 2024 року Позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області щодо надання копії Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» с. Юхни Миронівського району Київської області та додатку до цього акту.

Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області було надано копію Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» с. Юхни Миронівського району Київської області та списку-додатку до цього акту, де за номером 432 значиться ОСОБА_3 .

Сертифікат на право на земельну частку (пай) Спадкодавцю - ОСОБА_3 , не видавався.

14 лютого 1995 року Колективне сільськогосподарське підприємство «Перше Травня»села Юхни Миронівського району Київської області отримало Державний акт на правоколективної власності на землю, серії КВ виданого Юхнівською сільською Радою народнихдепутатів Миронівського району Київської області.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЩІК України при виборі ізастосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодозастосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19 Верховний Суд зауважив на 3-ох умовах набуття особою права на земельний пай, а саме: членство у КСП на час паювання; включення до списку, доданого до державного акта на право колективної власності па землю; одержання КСП цього акта.

На цій підставі у вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що право позивачана земельну ділянку (пай) виникло з моменту отримання сільськогосподарськимпідприємством державного акта на право колективної власності на землю, в якому ця особавказана як така, що має право на земельну частку (пай).

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного

цивільного суду у постанові від 04 серпня 2021 року у справі № 617/537/19, провадження № 61-141 84св20 надає правове роз'яснення порядку набуття права на земельну ділянку (пай) і строк звернення до суду.

В тому числі, цією постановою зазначено, що відповідно до роз'яснень, що містятьсяв пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Пропрактик) застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ",член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, щододається до державного акта па право колективної власності на землю, набуває права наземельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права наземельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різнихпричин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що при вирішенніспору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчуєтаке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Аналізом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.12.2022 року у справі № 654/2630/20,

провадження № 61-21385св21 встановлено, що право на позов виникає з дати видачіДержавного акта на землю. Позивач про порушення своїх прав могла дізнатися, або повиннабула дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспників. Тому позивач якчлен КСП повинна була дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) зчасу видачі акта на право колективної власності на землю.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19, провадження № 61-13243св20, зазначив, що для визнання за особою права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, мають бути надані докази, що таке право було у спадкодавця. Тобто за життя спадкодавець, мав поставити питання про своє право на земельну частку (пай), якщо такого зроблено не було і таке право за. ним не було визнано, то таке право не може бути успадковане його спадкоємцем, оскільки не входить до складу спадщини.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду постановою від 05 грудня 2022 року у справі №278/1593/20 (щодо набуття права на земельну частку (пай) у порядку спадкування) вказав, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, у тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку, а також права на земельну частку (пай) є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законом порядку.

Аналогічного висновку у справах з подібними правовідносинами дійшов Верховний Суд у постановах від 17 березня 2020 року (справа № 396/1683/18-ц) та від 20 травня 2020 року (справа № 384/642/17).

Відповідно до статті 81 ЦП К України кожна сторона повніша довести обставини, які мають значення для справи і па які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

14 лютого 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству «Перше Травня» Юхнівською сільською Радою народних депутатів Миронівського району Київської області було видано Державний акт на право колективної власності на землю села Юхни Миронівського району Київської області, до якого був сформований додаток у вигляді списку членів КСП та до якого був включений Спадкодавець - ОСОБА_3 , під номером 432.

Тобто, саме з цієї дати спадкодавець набув право на земельну частку (пай), а відповідно і право на позов, оскільки таке право було порушено, так як сертифікат на земельну частку (пай) останній не отримав, виділення йому земельної частки (паю) в пазурі із заміною сертифікату на державний акт на право приватної власності на землю не відбулось (висновки Верховного суду у справах №№. 617/537/19. 181/257/19. 654/2630/203)

Розпаювання земель колишніх колгоспів, радгоспів, товариств пайовиків, яке почало проводитися з 1992 року (прийняття 13 березня 1992 р. Постанови Верховної Ради України №2200-ХІІ «Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі»), є загальновідомим фактом, проводилося відкрито, гласно.

Отримання у приватну власність землі (земельної частки (паю) під час розпаювання колгоспів обговорювалося як на телебаченні, інших засобах ЗМ1 представниками органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юристами, іншими особами, так і в побуті звичайних громадян.

Процедура розпаювання включала в себе складання списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додасться до державного акта на право колективної власності на землю, виготовлення та отримання сертифікату на земельну частку (пай), виділення

земельної частки (паю) в натурі із заміною сертифікату на державний акт на право приватноївласності па землю

Проте, що ОСОБА_3 не отримав свого сертифіката на земельну частку (най),а також про те, що йому не виділили земельну частку (пай) в натурі, відсутнійдержавний акт на право приватної власності на землю, він не міг не знати.

Окрім того в матеріалах позовної заяви міститься відповідь на адвокатський запитВідділу у Миронівськогому районі Головного управління Держгеокадастру у Київськійобласті від 16.08.2017 року вих. №.29-10-0.31-71/113-17, в якому зазначено наступнуінформацію.

« станом на 01. 01. 2013 р., державного акту на право власності на земельну

ділянку частку (пай) на території Юхнівької сільської ради Миронівського району Київської області на ім'я ОСОБА_3 не зареєстровано........».

Тобто, підсумовуючи наведене, ОСОБА_3 було достеменно відомо, що йогоправо на земельну частку (пай) порушено, державного акту на право власності наземельну ділянку частку (пай) на території Юхнівської сільської ради Миронівськогорайону Київської області на його ім'я не зареєстровано.

Проте ОСОБА_3 за життя не поставив питання про своє право на земельнучастку (пай), за його захистом не звернувся, таке право за ним не було визнано, товідповідно таке право не може бути успадковане його спадкоємцем, оскільки не входить до складу спадщини (висновки Верховного суду у справах №№ 137/1642/19, 278/1593/20, 396/1683/18-ц, 384/642/17).

Відповідач Сільськогосподарський виробничий кооператив «Юхни» позов визнав, просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , який був включений під № 432 до списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю Колективного сільськогосподарського товариства «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області, виданого Юхнівською сільською радою Ради народних депутатів 14 лютого 1995 року.

Ці обставини фактично визнаються сторонами в заявах по суті справи, а отже у відповідності до ч. 1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягають, як наслідок судом вважаються доведеними.

У відповідності до довідки №29-10-0.31-71/113-17 від 16 серпня 2017 року виданої Відділом у Миронівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, спадкодавцю позивача ОСОБА_3 не видавався державний акт на право власності на земельну ділянку частку (пай) на території Юхнівської сільської ради Миронівського району Київської області. Середній розмір земельної частки (паю) по Юхнівській сільській раді складає 2.95 умовних кадастрових гектар.

Згідно з п 2 Указу Президента № 720/95 від 08 серпня 1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність

Абзацом 2 ч. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, який посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Таким чином, суд приходить до висновку що для того, щоб позивач успадкував право на пай Колективного сільськогосподарського товариства «Перше Травня», згідно списку-додатку до Державного акту на право колективної власності на землю Колективного, виданого Юхнівською сільською радою Ради народних депутатів 14 лютого 1995 року, його батько ОСОБА_3 повинен був отримати сертифікат про право на земельну частку (пай), чи розпочати процедуру його отримання, проте із незалежних від нього причин не отримав цей сертифікат, чи звернувся по захист свого права до суду.

Матеріали справи не містять доказів того, що спадкодавець ОСОБА_3 отримав чи розпочав процедуру отримання сертифікату про право на земельну частку (пай), чи звернувся до суду із позовом про захист його пава.

Верховний Суд в постанові від 16 червня 2021 року по справі №61-13243св20, зазначив, що для визнання за особою права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, мають бути надані докази, що таке право було у спадкодавця. Тобто за життя спадкодавець мав поставити питання про своє право на земельну частку (пай), якщо такого зроблено не було і таке право за ним не було визнано, то таке право не може бути успадковано його спадкоємцем, оскільки не входило до складу спадщини.

Із правової позиції Верховного Суду, зазначеної в постанові від 21 грудня 2022 року по справі №654/2630/20 вбачається, що право на позов виникає з дати видачі Державного акту на право колективної власності на землю. Позивач (у даному випадку спадкодавець позивача) про порушення своїх прав міг дізнатися, або повинен був дізнатися, коли почалося розпаювання земель колишніх колгоспів. Тому позивач (у даному випадку спадкодавець позивача) як член КСП повинен був дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) з часу видачі акт на право колективної власності на землю.

Пункт 17 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до ч. 9 ст. 5 Земельного Кодексу України 1990 року кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного Кодексу України 2003 року, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Цивільний Кодекс Української РСР 1963 року.

Згідно з ст. 71 Цивільного Кодексу Української РСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін (ст. 75 ЦК Української РСР).

Згідно з вимогами ст. 76 Цивільного Кодексу Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).

Аналіз вищенаведених норм матеріального права та висновків Верховного Суду вказують на те, що спадкодавець позивача ОСОБА_3 будучи членом Колективного сільськогосподарського підприємства «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області мав право на отримання у власність земельної частки (паю) із земель цього підприємства.

Право спадкодавця позивача ОСОБА_3 на звернення до суду з позовом виникло 14 лютого 1995 року, з дня видачі Колективне сільськогосподарське підприємство «Перше Травня» села Юхни Миронівського району Київської області отримало Державний акт на право колективної власності на землю.

З таким позовом спадкодавець позивача до суду не звертався, а тому з огляду на те, що право на позов у спадкодавця виникло з 14 лютого 1995 року, тому трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 71 Цивільного Кодексу Української РСР, минув до набрання чинності Цивільним Кодексом України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідна судова практика у подібних справах є усталеною (див. постанови Верховного Суду від 26 листопада 2018 року справі № 395/1324/16-ц (провадження № 61-29106св18), від 20 грудня 2018 року у справі № 467/1712/16-ц (провадження № 61-15934св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 602/182/17 (провадження № 61-37553св18), від 27 вересня 2019 року у справі № 139/925/18 (провадження № 61-5692св19), від 31 жовтня 2019 року у справі № 387/278/17 (провадження № 61-31284св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 611/10/17 (провадження № 61-30708св18), від 03 грудня 2019 року у справі № 481/220/18 (провадження № 61-4336св18), від 13 грудня 2019 року у справі № 390/979/18 (провадження № 61-9407св19), від 07 квітня 2020 року у справі № 147/294/18 (провадження № 61-20292св19), від 13 січня 2021 року у справі № 542/1407/17-ц (провадження № 61-107св19), від 21 липня 2021 року у справі № 933/670/20 (провадження № 61-4189св21), від 27 липня 2021 року у справі № 686/6892/20 (провадження № 61-16382св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 930/3139/19 (провадження № 61-2997св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 26 квітня 2022 року у справі № 376/1220/20 (провадження № 61-19536св21).

При цьому суд зобов'язаний застосувати наслідки спливу позовної давності навіть без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на призначення позовної давності, пов'язуючи його із необхідністю забезпечити правову визначеність. Як зазначає ЄСПЛ, строки позовної давності «слугують декільком важливим цілям, зокрема вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким було б важко протистояти, і запобігають несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які вже могли б стати ненадійними й неповними з плином часу (Stubbings and Others v. The United Kingdom 22083/93).

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що в зв'язку із пропуском спадкодавцем позивача ОСОБА_3 встановленого ст. 71 Цивільного Кодексу Української РСР строку позовної давності щодо звернення до суджу із позовом про захист його земельного права, це право було ним втрачено, як наслідок з огляду на норму ст. 1218 Цивільного кодексу України не увійшло до складу його спадщини (аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 червня 2023 року по справі 371/153/22).

За таких обставин суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, як наслідок до висновку про необхідність залишення його без задоволення, тому керуючись ч. 6 ст. 259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позову ОСОБА_2 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Юхни» про визнання права на земельний пай у порядку спадкування за законом - відмовити.

2.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис А.С. Поліщук

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя А.С. Поліщук

Попередній документ
125164339
Наступний документ
125164341
Інформація про рішення:
№ рішення: 125164340
№ справи: 371/1623/24
Дата рішення: 14.02.2025
Дата публікації: 17.02.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Миронівський районний суд Київської області
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (14.02.2025)
Дата надходження: 30.10.2024
Предмет позову: про визнання права на земельний пай у порядку спадкування за законом
Розклад засідань:
04.12.2024 10:00 Миронівський районний суд Київської області
10.02.2025 14:30 Миронівський районний суд Київської області