Справа № 445/2071/24 Головуючий у 1 інстанції: Сивак В. М.
Провадження № 22-ц/811/2971/24 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.
13 лютого 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В.,
секретаря - Марко О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2024 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви,
03.09.2024 року, до пред'явлення позову, ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просила забезпечити її майбутній позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») щодо оскарження повідомлення від 21.08.2024 року №119/4.3.1-41726-2024/220397855 про припинення споживання природного газу до її будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В заяві ОСОБА_1 просила вжити заходи забезпечення позову у виді заборони працівникам ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії з припинення споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим приладом споживача ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено працівникам ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії з припинення споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим приладом споживача ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснено заявнику, що в разі неподання відповідної позовної заяви протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються.
Ухвалу суду оскаржило ТОВ «ГК «Нафтогаз України», просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між споживачем та постачальником на умовах Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, які є однаковими для всіх побутових споживачів України.
Визначення об'ємів (обсягів) споживання природного газу проводиться Оператором ГРМ відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494, а не ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
Постачальник проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу.
Згідно з пунктом 27 Розділу ІІІ Правил, постачальник має право здійснити заходи з припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ.
Відповідно до підпункту 3 пункту 6.1 розділу IV Типового договору, постачальник має право ініціювати припинення постачання природного газу споживачу у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством.
Положення глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ передбачають випадки припинення/обмеження газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача, зокрема, у випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.
Зазначає, що заявником не надано відповідних доказів та матеріалами справи не встановлено, що за адресою об'єкта газопостачання заявника ОСОБА_1 відбувалися заходи з припинення/обмеження газопостачання, ініційовані постачальником - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» або Оператором ГРМ - Львівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України», крім того, ОСОБА_1 не надає суду жодних доказів відсутності у неї заборгованості за поставлений природний газ.
Приймаючи до уваги, що обґрунтування заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, предмет якої заявник визначає як оскарження повідомлення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 21.08.2024 №119/4.3.1-41726-2024/220397855, зазначаючи, що умови виникнення існуючої заборгованості є неправомірними, апелянт наголошує, що обраний заявником вид забезпечення позову не відповідає суті порушеного права, а невжиття заходів забезпечення позову не матиме наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, оскільки зміст позовних вимог не передбачає створення обов'язку для товариства, тому суд першої інстанції необґрунтовано забезпечив позов у спосіб, визначений в оскаржуваній ухвалі.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив, що обраний заявником спосіб забезпечення позову у виді заборони на вчинення дій, спрямованих на припинення газопостачання, не співвідноситься із обґрунтуванням заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, предметом якої заявник зазначає визнання неправомірними дій та незаконність рішення відповідача в частині примусового припинення газопостачання, за умови існуючої заборгованості.
Зауважує, що правова оцінка судом першої інстанції зазначеним обставинам не надана, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Окремо звертає увагу, що в порушення вимог ч.4 ст.152 ЦПК України, заявник не подала протягом десяти днів позовної заяви, про що свідчить відсутність електронної справи №445/2071/24 в Електронному кабінеті в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
24.10.2024 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник висловила свої заперечення. Просить ухвалу про забезпечення позову залишити без змін.
В додаткових поясненнях, які надійшли до апеляційного суду 04.02.2025 року, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» повідомляє, що ОСОБА_1 подано позовну заяву лише 04.10.2024 року, що підтверджується карткою руху документа в підсистемі Електронний суд ЄСІТС наявної в матеріалах справи №445/2373/24 та відповідно до ухвали Золочівського районного суду Львівської області від 08.11.2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі №445/2373/24, тобто з порушенням приписів оскаржуваної ухвали та положень ч.4 ст.152 ЦПК України.
Наголошує, що відповідно до вимог ч.13 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч.3 ст.152 ЦПК України, натомість, вжиті судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою від 03.09.2024 року заходи забезпечення позову до подання позовної заяви - не скасовані.
В судове засідання апеляційного суду учасники справи повторно не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено апеляційним судом у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.02.2025 року, є дата складення повного судового рішення - 13.02.2025 року.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з ч.4 ст.152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Згідно з п.п.2, 10 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За загальним правилом частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. При цьому, суд зобов'язаний перевірити співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.
Із змісту заяви ОСОБА_1 вбачається, що заявник, звертаючись із заявою про забезпечення позову, зазначала, що має намір звернутися з позовом до ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про оскарження повідомлення ТОВ «ГК «Нафтогаз України» від 21.08.2024 року №119/4.3.1.-41726-2024/220397855, яким ОСОБА_1 повідомлено про існування заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою споживача у розмірі 47987 грн. 15 коп., яка утворилась за період з 01.05.2022 року по 31.07.2024 року. У повідомленні ТОВ «ГК «Нафтогаз України» також звернувся з вимогою до ОСОБА_2 , щоб вона самостійно припинила з 04.09.2024 року споживання природного газу шляхом перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустила представника ТОВ/оператора ГРМ за пред'явленням службового посвідчення на об'єкт для пломбування запірних пристроїв. У разі невиконання даної вимоги у встановлений строк, за умови існуючої заборгованості газопостачання, буде припинено в примусовому порядку. Натомість, постачання природного газу не припинятиметься у разі здійснення оплати простроченої заборгованості у розмірі 47 987,15 грн. до 04.09.2024 та надання підтвердних платіжних документів на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Вважає, що для захисту її прав та інтересів й для забезпечення виконання в майбутньому рішення суду, необхідно заборонити відключати подачу природного газу до її власного житлового будинку.
Відповідно до положень глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15 травня 2015 року № 285 (далі - Правила безпеки), та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) відсутність споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проектній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як встановлено із змісту заяви та письмових пояснень учасників справи, газопостачання до будинку ОСОБА_1 не припинялося.
Таким чином, приймаючи до уваги, що предметом майбутнього позову може бути заборгованість за доставку природного газу, яку не визнає споживач, а законодавством визначені підстави для припинення газопостачання, тому саме по собі повідомлення про необхідність сплатити існуючу заборгованість не свідчить про те, що в обов'язковому порядку буде припинено газопостачання до будинку заявника.
На переконання колегії суддів, обраний позивачем спосіб забезпечення позову неспівмірний із заявленими вимогами і не відповідає суті порушеного права, тому апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано забезпечив позов у спосіб, визначений в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів зауважує, що у разі безпідставного і незаконного припинення газопостачання інтереси та права позивача можуть бути відновлені у спосіб відшкодування збитків, що передбачено розділом 6 глави XI Кодексу газорозподільних систем та іншими нормами цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви, посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви.
Колегія суддів також зауважує, що в порушення вимог ч.4 ст.152 ЦПК України, заявник не подала своєчасно позовної заяви, про що свідчить інформація з ЄДРСР, доступ до якого є відритим.
Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 лише 04.10.2024 року звернулась до Золочівського районного суду Львівської області з позовом до ТОВ «Нафтогаз України» про визнання неправомірними дій щодо нарахування заборгованості (справа №445/2373/24).
З огляду на викладене, суд першої інстанції ухвалюючи про заборону працівникам ТОВ «Газорозподільні мережі України» вчиняти будь-які дії з відключення від постачання природного газу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не дослідив, що обраний заявником спосіб забезпечення позову, шляхом заборони на вчинення дій, спрямованих на припинення газопостачання, не співвідноситься з предметом майбутнього позову - оспорювання заборгованості, та не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову не матиме наслідком невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду, оскільки зміст позовних вимог не передбачає вчинення будь-яких дій відповідачем або створення обов'язку для відповідача.
Правова оцінка судом першої інстанції зазначеним обставинам справи не надана, норми процесуального права, що регулюють порядок вирішення даного питання, у повній мірі не враховано, що призвело до помилкових висновків суду по суті вирішення заявлених заявником вимог, тому оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви.
При цьому, вимога ТОВ «ГК «Нафтогаз України» про стягнення з ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуваною ухвалою спір по суті не вирішувався.
Такий висновок суду в повній мірі узгоджується з положеннями статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381 - 384, 389 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» задовольнити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 03 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 13 лютого 2025 року.
Головуючий С.М. Бойко
Судді: С.М. Копняк
А.В. Ніткевич