Дата документу 12.02.2025 Справа № 336/1898/24
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/1898/24 Пр. № 22-ц/807/66/25Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А. Повний текст складено: 30.07.2024 року. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
12 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Подліянової Г.С., Полякова О.З.
за участі секретаря Камалової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОРІХІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини,-
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-35), в якому просив визначити йому додатковий строк у три місяця, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 9,2906 г, кадастровий №2323982000:02:003:0087, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території колишньої Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області. Своєю спадщиною ОСОБА_3 розпорядилася ще за життя, склавши заповіт, посвідчений 30.10.2019 року секретарем виконком Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області, за яким заповіла позивачу зазначену земельну ділянку площею 9,29 га. На початку 2024 року йому було передано заповіт, тоді він і довідався про наявність заповіту на та про смерть самого заповідача. Тому одразу, як спадкоємець за заповітом, звернувся в органи РАЦС для отриманням свідоцтва про смерть та до приватного нотаріуса Дмитрієвої Н.П. із заявою про прийняття спадщини й отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. Однак, приватним нотаріусом Дмитрієвою Н.П. йому відмовлено через пропущення строку для прийняття спадщини. З квітня 2022 року він був мобілізований до лав ЗСУ, отримав поранення, відтак, вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини не мав змоги.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Савеленко О.А.(а.с.36).
Ухвалою суду першої інстанції (а.с.38-39)провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження; витребувано у приватного нотаріуса Дмитрієвої Н.П. належним чином завірену копію спадкової справи № 34 за 2024 рік, заведеної 13.02.2024 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
На виконання вищезазначеної ухвали суду першої інстанції від приватного нотаріуса Дмитрієвої Н.П. надана для долучення до матеріалів цієї справи фотокопія спадкової справи (а.с.48-57).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року (а.с.92-96) у задоволенні позову позивача у цій справі відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Макаренка О.М. у своїй апеляційній скарзі (а.с.98-105) просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.
В автоматизованому порядку 19.08.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Кухаря С.В.(а.с.106). Ухвалою апеляційного суду від 19.08.2024 року витребувано справу у суду першої інстанції (а.с. 107-109), остання надана апеляційному суду 28.08.2024 року (а.с. 110). В автоматизованому порядку 29.08.2024 року суддями Поляковим О.З. та Подліяновою Г.С. у цій справі замінено суддів Кочеткову І.В. та Кухаря С.В. у зв'язку із тривалою відпусткою останніх (а.с.111-112). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 29.08.2024 року (а.с.113), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.114), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
Розгляд цієї справи, призначений апеляційним судом на 06.11.2024 року, не відбувся та був відкладений (а.с. 130) при неявці всіх учасників цієї справи, які хоча й були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи та сторона позивача подала апеляційному суду заяву про розгляд цієї справи за її відсутності (а.с.126-129), проте, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України апеляційний суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважав за доцільне роз'яснити стороні позивача у цій справі листом від 06.11.2024 року (а.с. 131) її право надати (не надати) апеляційному суду до наступного судового засідання докази на підтвердження обставин, викладених у вищезазначеному позові позивача ОСОБА_1 у цій справі щодо поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, а саме: - «…На початку 2024 року мені було передано документи на моє ім'я, а саме заповіт.Так я й довідавсяпро наявність заповітуна моє ім'я як і про смерть самого заповідача……» (а.с.3), - а саме: хто саме (ПІБ особи) і при яких саме обставинах, коли саме у 2024 році (конкретні число та місяць) передав позивачу заповіт і чим саме це підтверджується, а також наслідки ненадання останніх, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів. Оскільки, із доданих позивачем до матеріалів цієї справи доказів до позовної заяви позивача, а зокрема: Інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 21.02.2024 року (а.с. 15-17) апеляційним судом встановлено, що: - спадкодавець ОСОБА_3 після складання заповіту 30.10.2019 року на користь позивача ОСОБА_1 відносно земельної ділянки 9,29 га, яка знаходиться на землях Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та належить їй на праві приватної власності згідно Державного акту ІУ-ЗП № 024440, виданого Копанівською сільською радою 28.12.2002 року (копія а.с. 12), - 27.11.2019 року уклала саме з позивачем ОСОБА_1 , як орендарем, договір оренди відносно цієї земельної ділянки на 49 років(а.с.16), - та, відповідно, ОСОБА_1 , як орендар цієї земельної ділянки, з 27.11.2019 року і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавця ОСОБА_3 мав сплачувати останній орендну плату, податок на землю за орендодавця на користь держави тощо за цим договором (копія договору у матеріалах цієї справи відсутня), а після смерті останньої з 09.10.2021 року і до початку військової агресії РФ проти України 24.02.2022 року і мобілізації 18.04.2022 року в лави ЗСУ позивача ОСОБА_1 в силу вимог закону, як орендар, мав ініціювати укладення додаткової угоди до цього договору з 09.04.2022 року із спадкоємцями останньоїза законом (зазначити ПІБ та адресу останніх, якщо такі є) чизаповітом, і сплачувати орендну плату вже цим спадкоємцям за законом чи заповітом, - та, відповідно, ОСОБА_1 , як орендар цієї земельної ділянки спадкодавця за заповітом, мав бути обізнаним про смерть цього спадкодавця - орендодавця ОСОБА_3 та наявність (відсутність) заповіту ОСОБА_3 та спадкоємців за законом та заповітом одразу після смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_2 , але з 09.04.2022 року - вже достовірно. Тому, апеляційний суд також роз'яснив стороні позивача у тому числі право надати (не надати) апеляційному суду у цій справі докази на спростування останнього, а також наслідки ненадання таких доказів, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.
На що позивач через свого представника подав апеляційному суду письмові пояснення у цій справі через «Електронний суд» 12.11.2024 року (а.с. 138-160), за змістом яких: «…Земельна ділянка за кадастровим номером 2323982000:02:003:0087, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є предметом спадщини за заповітом, була передана у користування позивачу на підставі договору оренди від 30.10.2019 року, який зареєстровано у відповідності до приписів чинного законодавства України 27.11.2019 року, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав. Однак, Позивач передав вказану земельну ділянку в суборенду на підставі відповідного договору суборенди землі від 08.01.2020 року у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАЦІЯ 2019» (код ЄДРПО 30687631), що також підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав - дата реєстрації речового права 10.01.2020 року. Суду першої інстанції було надано відповідну інформацію з ДРРПН, відтак він надає апеляційному суду відповідну інформації з Державного реєстру (розширену) на підтвердження даного факту. Окрім цього, Позивач повністю розрахувався з орендодавцем (власницею земельної ділянки) за Договором оренди, виплативши їй грошові кошти наперед в рахунок орендної плати (підтвердженням чому є відповідна розписка, копія якої додається). Відтак, Позивач був позбавлений обов'язку кожного року передавати власниці земельної ділянки орендну плату по причині виплати такої наперед. ТОВ «ГРАЦІЯ 2019», як сільгоспвиробник та користувач земельної ділянки, знаходилось та було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, в результаті повномасштабного вторгнення російської федерації село Копані колишнього Оріхівського району, опинилось в окупації майже в перші дні повномасштабного вторгнення - на початку весни 2022 року, відтак, земельна ділянка з 2022 року ніким не оброблялась. На початок лютого місяця 2024 року співробітники ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» за вказівкою одного з його власників передали Позивачу заповіт ОСОБА_3 - по причині намагання відновити свою діяльність за новою адресою на підконтрольній Україні території, для чого вивезли всю наявну документацію підприємства (яка вціліла) та робили її інвентаризацію. В подальшому дане Товариство зареєструвало своє місцезнаходження за адресою: Запорізька область місто Запоріжжя, вулиця Шлюзова, будинок 1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» додається). Відразу після отримання інформації про смерть власниці земельної ділянки та отримання саме заповіту на цю землю, ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя та отримав 14.02.2024 року дублікат Свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (копія мається в матеріалах справи). Подальші дії Позивача були направлені на отримання спадкового майна за заповітом, що в подальшому призвело до звернення до суду. В силу того, що Позивач не являвся родичем померлої, земельну ділянку передав у суборенду, а право на спадщину в нього виникло тільки в силу заповіту, про який він дізнався в лютому 2024 року від суборендаря, який тільки на початку 2024 року здійснював заходи по відновленню своєї діяльності та інвентаризував наявні в нього документи, вважаю що Позивач не мав обов'язку постійно спілкуватися зі спадкодавцем, в тому числі й в час пропуску строку на прийняття спадщини, відтак пропустив строк, визначений ст. 1270 Цивільного кодексу України, а враховуючи його перебування також в цей строк в лавах Збройних Сил України, лікування від отриманого поранення, є поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини. Окрім цього, окремо слід зауважити що відповідач по справі - Оріхівська міська військова адміністрація, також зважено підійшла до питання розгляду даної справи та визнала позовні вимоги, що є справедливим та законним рішенням…».
Після цього, апеляційний суд додатково листом від 19.11.2024 року (а.с.161) в порядку ст. 12 ч. 5 ЦПК України роз'яснив стороні позивача, з урахуванням вищезазначених письмових пояснень сторони позивача у цій справі, де зазначено, що «…позивач передав вказану земельну ділянку в суборенду на підставі відповідного договору суборенди землі від 08.01.2020 року у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «ГРАЦІЯ 2019». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» є ОСОБА_4 . Враховуючи співпадіння прізвища керівника ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» з прізвищем та по-батькові позивача у цій справі, на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України апеляційний суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, вважає за доцільне роз'яснити стороні позивача право надати (не надати) апеляційному суду до наступного судового засідання докази на підтвердження обставин, викладених у вищезазначеному позові позивача ОСОБА_1 у цій справі щодо поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, а саме: - копію договору суборенди землі від 08.01.2020 року, - роз'яснення стосовно наявності/відсутності родинних відносин між керівником ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» - ОСОБА_4 і позивачем у цій справі - ОСОБА_1 , а також наслідки ненадання таких доказів, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.
На що позивач через свого представника подав апеляційному суду письмові пояснення у цій справі через «Електронний суд» 20.11.2024 року (а.с. 163-173), за змістом яких: «…Земельна ділянка за кадастровим номером 2323982000:02:003:0087, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що є предметом спадщини за заповітом, була передана у користування ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» на підставі договору суборенди землі. Даний договір був підписаний орендарем земельної ділянки - ОСОБА_1 та керівником Товариства - суборендарем - ОСОБА_4 . Оскільки дана інформація є у відкритому доступі, а саме в Державному реєстрі речових прав, мною й було надано інформацію з даного реєстру суду першої інстанції та розширену інформацію - до суду апеляційної інстанції. Сам договір суборенди не надавався суду для огляду в силу того, що його текст не містить жодної інформації яка стосується предмету позову, а лише підтверджує передачу земельної ділянки у користування іншій особі. Проте, з огляду на питання Суду, вважаю за доцільне надати копію договору суборенди землі який зареєстровано у відповідності до приписів чинного законодавства України. Окрім цього, довожу до відома Суду, що керівник ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» ОСОБА_4 - дійсно являється батьком позивача - ОСОБА_1 , однак в силу сімейних обставин останні не спілкуються значний час, більш того, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , а його батько - ОСОБА_4 проживає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_3 (інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно додається), а місце реєстрації мав в селі Копані Пологівського району (яке з перших днів війни опинилось в окупації). Також звертаю увагу Суду, що заповіт позивачу було передано за вказівкою іншого власника ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» - ОСОБА_5 (теж жителя міста Запоріжжя), інформація про даного співвласника Товариства також мається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. З періоду повномасштабного вторгнення російської федерації, Позивач не звертався до ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» за виплатою орендної плати, оскільки з перших днів такого вторгнення землі даного Товариства опинились під окупацією і цілком зрозуміло, що не оброблялись Товариством…».
В порядку ст. ст. 12 ч. 5, 81 ч. 7 ЦПК України ухвалою апеляційного суду від 25 грудня 2024 року (а.с. 177) витребувано повторно для долучення до матеріалів цієї справи у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Дмитрієвої Наталії Павлівни: - фотокопію спадкової справи станом на теперішній час, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , № 34 за 2024 рік; - інформаційну довідку зі Спадкового реєстру на підтвердження (спростування) того, що: = складались (не складались) інші заповіти спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім заповіту від 30.10.2019 року № 81, = наявні (відсутні) заведені інші спадкові справі після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , окрім спадкової справи № 34 за 2024 рік, за законом та заповітом, якщо такі є у інших державних або приватних нотаріусів.
На виконання вказаної ухвали апеляційного суду приватним нотаріусом Дмитрієвою Н.П. апеляційному суду було надано фотокопію вищевказаної спадкової справи (а.с. 181-196), зі змісту якої вбачається, що інші заповіти чи інші спадкоємці за заповітом чи законом після смерті спадкодавця ОСОБА_3 відсутні, а постановою від 22.02.2024 року цього приватного нотаріуса було відмовлено позивачу саме через пропуск строку на подачу заяви нотаріусу для прийняття спадщини (а.с.191 зворот).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи, у тому числі позивач додатково через свого представника (а.с. 103,137, 176), що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, а відповідач через «Електронний суд» (довідка а.с. 136), всі учасники цієї справи не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності всіх учасників цієї справи, що не з'явились. В силу вимог ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи… фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення і ухвалити …нове рішення.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення …та ухвалення нового рішення …є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із ст. 258 ч. 1 п. 2, 3 ЦПК України судовими рішеннями є рішення, постанови.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову позивача у цій справі, керувався ст. ст. 12, 77, 78, 141, 206, 259, 263, 264 ЦПК України та виходив із такого.
З досліджених під час розгляду справи доказів та встановлених обставин справи вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Родинних зв'язковім між позивачем та померлою судом не встановлено.
Із досліджених судом доказів встановлено, що позивач звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини лише 13.02.2024, у зв'язку з чим нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва на право на спадщину через пропуск встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
На підтвердження поважності причин пропуску строку, позивач надав військовий квиток, з якого вбачається, що він перебував на службі в ЗСУ з 28.04.2022 року, а з 11.07.2022 по 10.08.2022 ОСОБА_1 перебував на лікуванні.
Інших доказів, які б вказували на поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини суду не надано.
ОСОБА_1 в обґрунтування поважності пропуску строку для прийняття спадщини вказав, що з 28.04.2022 року перебував на службі в ЗСУ.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Постанові від 28 жовтня 2019 року, справа №761/42165/17-ц зазначив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.12.2021 року у справі №369/6254/19-ц, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Надані позивачем докази щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини є недостатніми доказами, оскільки шестимісячний строк для прийняття спадщини спливає 09.04.2022 року, а обставини на які посилається позивач, як ті які унеможливили його звернення до нотаріуса, настали після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Відсутні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку для прийняття спадщини. При цьому, обставини, на які посилався позивач як на підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, на переконання суду, не є поважними причинами пропуску вказаного строку, тобто такими, що унеможливили чи в інший спосіб перешкодили йому вчасно реалізувати своє право на подання заяви про прийняття спадщини, а відтак не можуть бути визнаними об'єктивними перешкодами для здійснення такої дії; строк подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини ОСОБА_1 пропущений не з поважних причин; відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві;якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи; оскільки жодних обґрунтувань своєї заяви з приводу визнання позову відповідачем не наведено, а як встановлено судом строк на прийняття спадщину пропущено не з поважних причин, таку заяву відповідача суд не приймає до уваги, як таку, яка суперечить закону.
Проте із таким висновком суду першої інстанції у цій справі повністю погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі не відповідає.
Так, хоча судом першої інстанції було правильно встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповідала позивачу - ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 9,29 га, яка знаходиться на землях Копанівської сільської ради Оріхівського району Запорізької області та належить їй на праві приватної власності згідно державного акту IY-ЗП № 024440, виданого Копанівською сільською радою 28.12.2002, про що склала заповіт 30.10.2019 за № 81, посвідчений секретарем виконкому Малобілозерської сільської ради Василівського району Запорізької області (а.с.12).
Право власності ОСОБА_3 на зазначену земельну ділянку підтверджується державним актом IV-ЗП № 024440, виданим Копанівською сільською радою 28.12.2002 (а.с.13 -14).
Аналогічні відомості щодо права власності на вказану земельну ділянку містить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.15-17).
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
За заявою ОСОБА_1 від 13.02.2024 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвою Н.П. заведено спадкову справу після померлої ОСОБА_3 (а.с.49-57).
Постановою від 22.02.2024 року приватного нотаріусу Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв'язку з тим, що ним пропущений строк для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.18-19,57).
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 у Збройні Сили України за мобілізацією 18.04.2022 (а.с.20-24).
У період з 11.07.2022 по 10.08.2022 ОСОБА_1 перебував на лікуванні в амбулаторно-поліклінічному закладі КНП «МКЛ № 6» ДМР з діагнозом: мінно-вибухова травма. Скалкове сліпе поранення правої стопи з переломом основи 1,2 плеснових кісток. Стороннє тіло правої стопи, про що свідчать виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 8825 та виписка з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 0837122 (а.с.25-26).
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).
Відповідно до частини першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
У частині першій статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 1272 ЦК України за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У частині третій цієї статті зазначено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Проте, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що позивач ОСОБА_1 наполягав у своєму позові у цій справі ще на одній причині пропуску строку, яку він обґрунтовано вважав поважною, а саме: тому, що «…на початку 2024 року йому було передано документи на його ім'я, а саме заповіт спадкодавця, яка не приходиться йому родичем, так він дізнався про наявність заповіту на його ім'я як і про смерть заповідача (зміст позову а.с. 3).
Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та належним (враховуючи відсутність у спадкодавця ОСОБА_3 інших спадкоємців за законом та заповітом (фотокопія спадкової справи - а.с. 181-196, отримана апеляційним судом повторно станом на квітень 2024 року на виконання вимог ст. 12 ч. 5, 81 ч. 7 ЦПК України, та яка може бути прийнята апеляційним судом до уваги у цій справі, як доказ, передбачений ст. 367 ч. 3 ЦПК України) та військовий стан в Україні через військову агресію РФ проти України з 24.02.2022 року по теперішній час і ведення можливих/активних бойових дій в Оріхівському районі Запорізької області за місцезнаходження спадкового майна у вигляді вищезазначеної земельної ділянки - загальновідома інформація ст. 82 ч. 3 ЦПК України) у цій справі відповідачем - ОРІХІВСЬКОЮ МІСЬКОЮ ВІЙСЬКОВОЮ АДМІНІСТРАЦІЄЮ ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ не надані, хоча апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача.
Навпаки, вищезазначений належний відповідач ОРІХІВСЬКА МІСЬКА ВІЙСЬКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ ПОЛОГІВСЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ у суді першої інстанції у цій справі позовні вимоги позивача визнавала у повному обсязі та не заперечувала проти їх задоволення (заява а.с.58), що не суперечить закону та не порушує права третіх осіб (ст. 206 ЦПК України). Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та апеляційним судом не встановлені.
Оскільки, «…Необізнаність про наявність заповіту може бути оцінена як поважна причина пропуску строку для прийняття спадщини винятково для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом…», що узгоджується із останнім правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі ЄУН № 686/5757/23, який вже був наявним на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 30 липня 2024 року у цій справі (а.с. 92), та який є обов'язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України у цій справі у тому числі.
Так як Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Так, згідно із додатковими документально підтвердженими письмовими поясненнями позивача в особі його представника у цій справі в апеляційному суді в частині саме необізнаності позивача про заповіт спадкодавця до початку 2024 року (а.с. 138-140, 163-165):
-земельна ділянка за кадастровим номером 2323982000:02:003:0087, за цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 13-14), що є предметом спадщини за заповітом (а.с. 12), була дійсно передана у користування позивачу спадкодавцем на підставі договору оренди від 30.10.2019 року, який зареєстровано у відповідності до приписів чинного законодавства України 27.11.2019 року, інформація про що внесена до Державного реєстру речових прав (а.с.15-17);
-однак, позивач передав вказану земельну ділянку в суборенду на підставі відповідного договору суборенди землі від 08.01.2020 року у користування ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» (код ЄДРПО 30687631) (інформація з Державного реєстру речових прав - дата реєстрації речового права 10.01.2020 року та договір суборенди, копії а.с. 143-144, 167- 171- вперше надані апеляційному суду на підтвердження даного факту у цій справі та які можуть бути прийняті апеляційним судом у цій справі до уваги на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача);
-позивач повністю розрахувався з орендодавцем (власницею земельної ділянки - спадкодавцем ОСОБА_3 ) за договором оренди, виплативши спадкодавцю грошові кошти наперед в рахунок орендної плати (розписка ОСОБА_3 від 30.10.2019 року, копія а.с. 158 - вперше надана апеляційному суду у цій справі та яка може бути прийнята апеляційним судом у цій справі до уваги на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони позивача); відтак, позивач був позбавлений обов'язку кожного року передавати власниці земельної ділянки орендну плату по причині виплати такої наперед;
-ТОВ «ГРАЦІЯ 2019», як сільгоспвиробник та користувач земельної ділянки, знаходилось та було зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - копія а.с. 145-150); однак, в результаті повномасштабного вторгнення РФ село Копані колишнього Оріхівського району, опинилось в окупації майже в перші дні повномасштабного вторгнення - на початку весни 2022 року, відтак, земельна ділянка з 2022 року ніким не оброблялась;
-на початок лютого місяця 2024 року співробітники ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» за вказівкою одного з його власників передали позивачу заповіт ОСОБА_3 - по причині намагання відновити свою діяльність за новою адресою на підконтрольній Україні території, для чого вивезли всю наявну документацію підприємства (яка вціліла) та робили її інвентаризацію; в подальшому дане Товариство зареєструвало своє місцезнаходження за адресою: Запорізька область місто Запоріжжя, вулиця Шлюзова, будинок 1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб на ТОВ «ГРАЦІЯ 2019», копія а.с. 151-157);
-відразу після отримання інформації про смерть власниці земельної ділянки та отримання саме заповіту на цю землю, ОСОБА_1 звернувся до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя та отримав 14.02.2024 року дублікат свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (копія а.с.11);
-подальші дії позивача були направлені на отримання спадкового майна за заповітом, що в подальшому призвело до звернення до суду із вищезазначеним позовом у цій справі; в силу того, що позивач не являвся родичем померлої, земельну ділянку передав у суборенду, а право на спадщину в нього виникло тільки в силу заповіту, про який він дізнався в лютому 2024 року від суборендаря, який тільки на початку 2024 року здійснював заходи по відновленню своєї діяльності та інвентаризував наявні в нього документи, позивач не мав обов'язку постійно спілкуватися зі спадкодавцем, в тому числі й в час пропуску строку на прийняття спадщини, відтак пропустив строк, визначений ст. 1270 ЦК України,
-керівник ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» ОСОБА_4 - дійсно являється батьком позивача - ОСОБА_1 , однак в силу сімейних обставин останні не спілкуються значний час, більш того, ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , а його батько - ОСОБА_4 проживає у власному будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а місце реєстрації мав в селі Копані Пологівського району (яке з перших днів війни у лютому 2022 року опинилось в окупації);
-заповіт позивачу було передано за вказівкою іншого власника ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» - ОСОБА_5 (теж жителя міста Запоріжжя), інформація про даного співвласника Товариства також мається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. З періоду повномасштабного вторгнення РФ, позивач не звертався до ТОВ «ГРАЦІЯ 2019» за виплатою орендної плати, оскільки з перших днів такого вторгнення землі даного Товариства опинились під окупацією і цілком зрозуміло, що не оброблялись Товариством.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги сторони позивача ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо його законності і обґрунтованості.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року у цій справі слід скасувати, ухвалити у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови, позов ОСОБА_1 задовольнити, визначити ОСОБА_1 додатковий строк у три місяця, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 12-13, 81-82, 89, 367-368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2024 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове судове рішення у вигляді постанови.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) додатковий строк у три місяця, достатній для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 14.02.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Подліянова Г.С.Поляков О.З.