Справа № 936/1397/23
Іменем України
13 лютого 2025 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
головуючого: судді Джуги С.Д.,
суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2023 року у складі судді Софілканич О.А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 19 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №00-910099.
Вказувало, що 22 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №22122022/2, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні Товариству з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Зазначало, що відповідно до реєстру боржників від 22 грудня 2022 року до договору факторингу №22122022/2 від 22 грудня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 18095 грн.
Стверджувало, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №00-910099 в розмірі 18095 грн., з яких 7700 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10395 - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №00-910099 в розмірі 18095 грн., з яких 7700 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10395 - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2023 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №00-910099 в розмірі 18095, 00 гривень та судовий збір у розмірі 2684, 00 гривень, а всього - 20779 (двадцять тисяч сімсот сімдесят дев'ять) гривень 00 копійок.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, на думку апелянта, висновок суду першої інстанції про укладення між сторонами кредитного договору є необґрунтованим припущенням, оскільки такий не ґрунтується на належних та допустимих доказах. Вказує, що матеріали справи не містять доказів виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин, зокрема, не містять доказів отримання відповідачем кредиту, а відтак і виникнення у неї обов'язку повернути зазначений кредит і сплатити за нього відсотки. Стверджує, що доводи позивача про набуття на підставі договору факторингу права вимоги до відповідача не узгоджуються з положеннями статті 514 ЦК України, адже таких прав не існувало в первісного кредитора через відсутність між останнім та відповідачем зобов'язальних правовідносин.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження) апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічна позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з статтею 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; суб'єкт персональних даних - фізична особа, персональні дані якої обробляються; згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб'єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.
Частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб'єкт персональних даних або який укладено на користь суб'єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб'єкта персональних даних.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 (далі - Договору) за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п. 7.10. Договору, реквізити та підпис сторін.
Таким чином, враховуючи, що договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі - на веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» (позикодавця) із зазначенням своїх особистих даних, зокрема, РНОКПП, серії та номеру паспорту, адреси реєстрації місця проживання, реквізитів карткового рахунку, а зазначені у ньому умови не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту його укладення.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20 червня 2022 року у справі №757/40396/20 (провадження №61-850св22).
Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.
Таким чином, підписавши договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Згідно з пунктами 1.2., 1.3 Договору сторони узгодили суму кредиту - 7700 грн., строк дії кредиту - 15 днів. Відповідно до п 1.4 Договору процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1,80% в день (648% річних).
Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування кредитодавцем зі свого поточного рахунку: в сумі 7700 грн. на картку позичальника № НОМЕР_1 , емітовану банком України. За використання Системи для дистанційного отримання кредиту позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю комісію у розмірі 700 (сімсот) гривень. Позичальник доручає кредитодавцю утримати розмір зазначеної комісії з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику на платіжну картку в момент такого надання. Тобто на платіжну карку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням зазначеної комісії, що становить 7000 (сім тисяч) гривень.
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестпей» від 07.04.2023 вбачається, що за період з 02.07.2018 по 10.06.2021 через компанію Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестпей» було проведено успішні видачі кредитів позичальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші», зокрема за маскою картки клієнта № НОМЕР_1 , сума зарахування на яку становила 7000 грн., дата перерахування коштів 19.03.2020 о 12:31:32 хв., ID транзакції НОМЕР_2 , ID операції мерчанта НОМЕР_3 .
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти (7000 грн.) на банківський рахунок ОСОБА_1 , яка самостійно внесла до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства номер своєї платіжної карки.
22 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №22122022/2, відповідно до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» купило право грошової вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Згідно з п. 2.4. цього договору факторингу сторони погодили, що відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних Клієнту за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від клієнта до фактора відбувається у дату відступлення прав вимоги.
Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками.
Платіжною інструкцією №19189 від 27.12.2022 підтверджено отримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Качай Гроші» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» плати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 в сумі 285433,97 грн.
Відповідно до Акту-прийому передачі Реєстру боржників до договору факторингу №22122022/2 від 22 грудня 2022 року, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, вбачається, що згідно з вимогами п. 4.2. договору факторингу №22122022/2 від 22 грудня 2022 року, клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників від 22 грудня 2022 року, складений за формою згідно з додатком №1 до Договору, кількість боржників 2018.
Відповідно до Реєстру боржників від 22 грудня 2022 року до договору факторингу №22122022/2 від 22.12.2022 слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 18095 грн., з яких 7700 грн. - залишок заборгованості по тілу кредиту, 10395 грн. - залишок заборгованості по звичайним відсоткам.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій, що стверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості за період з 22.12.2022 по 30.09.2023.
Так, відповідно до вищевказаного розрахунку станом на 30.09.2023 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року, в розмірі 18095 грн., з яких 7700 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 10395 - сума заборгованості за звичайними відсотками.
Доказів належного виконання відповідачем зобов'язань щодо повернення кредитним коштів у розмірі та на умовах, визначених договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року.
Однак, задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року, в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував того, що за змістом ст.1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12, провадження №14-10цс18), від 04 липня 2018 року (провадження №14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року (провадження №14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
За умовами договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року, передбачено надання кредиту в розмірі 7700 грн. строком на 15 днів, тобто до 03 квітня 2020 року або в іншу дату, що визначається після здійснення автоматичного продовження строку дії кредиту у порядку передбаченому п.п.1.3.1. - 1.3.3. цього договору.
У п.1.3.1. даного договору встановлено, що строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених у п. 1.3. цього договору, у випадку, якщо по день повернення кредиту (включно) позичальник здійснив оплату заборгованості по договору на суму не менше суми процентів, що розраховані виходячи з кількості днів, що встановлені в п.1.3. Договору та передували (поспіль) Дню повернення кредиту (включно).
Пунктом 1.3.2. Договору визначено, що у випадку, якщо строк дії кредиту закінчився та не відбулася його чергова пролонгація, строк дії кредиту автоматично продовжується на кількість днів, зазначених в п.1.3. цього Договору в дату здійснення позичальником оплати в повному обсязі заборгованості за процентами, що передбачені цим Договором.
З наявного у матеріалах справи детального розрахунку заборгованості за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року, вбачається нарахування процентів за період з 19.03.2020 по 02.06.2020.
Так, згідно даного розрахунку за період з 19.03.2020 по 02.04.2020 нараховувалися звичайні відсотки за користування кредитом, а надалі з 04.04.2020 по 02.06.2020 - протерміновані відсотки.
Як свідчать матеріали справи, позичальник в межах 15 днів не здійснювала оплати ні процентів, ні кредиту, відповідно, дія договору не пролонговувалась. Відтак, визначених законом підстав для стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами поза межами цього строку (строку кредитування) немає.
Окрім того, судом також встановлено, що п. 2.2. договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року, передбачено обов'язок позичальника сплатити кредитодавцю комісію за використання системи для дистанційного отримання кредиту у розмірі 700 грн., яка утримується з суми кредиту, що підлягає наданню позичальнику на платіжну картку в момент такого надання. Тобто на платіжну картку позичальника зараховується сума кредиту за вирахуванням зазначеної комісії, що становить 7000 грн.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з абз.4 ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов'язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику.
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.
Аналіз умов договору про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року, свідчить про те, що комісія за використання системи для дистанційного отримання кредиту у розмірі 700 грн., встановлена в п. 2.2. Договору, фактично є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, відтак суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів», а тому не підлягає стягненню з відповідача.
Наведеного суд першої інстанції не врахував, та помилково дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року в розмірі 9079 грн., з яких 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2079 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1 п. 1,4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Позивачем заявлено позов на суму 18095 грн. Апеляційним судом задоволено вимоги позивача в загальному розмірі 9079 грн., що складає 50,17 % від пред'явлених вимог.
При пред'явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено судовий збір у розмірі 4026 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 50,17 %), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» з ОСОБА_2 підлягало стягненню 1346,56 грн. (2684 грн. х 50,17% = 1346,56 грн.), при цьому оскільки у задоволенні вимог відмовлено (на 49,83%) з позивача на користь ОСОБА_1 підлягало стягненню 2006,16 грн. судового збору за подання апеляційної скарги (4026 грн. х 49,83% = 2006,16 грн.). Відтак, у силу ч. 10 ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_1 з позивача слід стягнути різницю судового збору у розмірі 659,60 грн. (2006,16 грн. - 1346,56 грн.).
Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Воловецького районного суду Закарпатської області від 05 грудня 2023 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30) заборгованість за договором про надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту №00-910099 від 19 березня 2020 року в розмірі 9079 грн., з яких 7000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 2079 грн. - сума заборгованості за процентами за користування кредитом.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, 01032, Україна, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок, 30) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) 659,60 грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 13 лютого 2025 року.
Головуючий:
Судді: