Копія:
"05" лютого 2025 р. Справа № 608/2599/24
Номер провадження2/608/207/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Запорожець Л. М.
за участю секретаря судового засідання Фаштиковської М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чортків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (представник адвокат Цимбалюк П.А.) до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: служби у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,
Позивачка ОСОБА_1 (представник адвокат Цимбалюк П.А.) звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: служби у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав.
В позовній заяві вказала, що вона - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) з ОСОБА_2 перебувала у шлюбі, який зареєстрований 07 вересня 2010 року у відділі РАЦС Чортківського РУЮ в Тернопільській області, актовий запис N?179.
У даному шлюбі в них народилась одна дитина: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (додаток 3).
Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 04 лютого 2013 року у справі N?608/143/13-ц шлюб між ними розірвано. Сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено проживати з матір?ю. Позивачці після розлучення присвоєно дошлюбне прізвище - « ОСОБА_3 ».
3 жовтня 2012 року і по даний час вона разом із своїм сином проживає в квартирі АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_2 проживає за іншою адресою. Вона самостійно виховує, доглядає та утримує свого сина. Відповідач участі у вихованні дитини та догляді за нею не бере, її розвитком не цікавиться, матеріальної допомоги на її утримання та розвиток не надає, з дитиною не спілкується.
Вона неодноразово зверталася до відповідача, щоб він припинив свою негідну поведінку та повернувся до виховання сина, але він повідомив, що змінювати своє життя та поведінку не хоче, не готовий бути батьком та виховувати сина. Попросив більше його не турбувати. З жовтня 2012 року вона сама займається вихованням сина, піклується про його фізичний і духовний розвиток, займається його підготовкою до самостійного життя, зокрема: самостійно забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням. Спілкується з ним в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення. Надає ОСОБА_5 доступ до культурних та інших духовних цінностей. Сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі. Створює умови для отримання сином освіти.
Станом на момент подання позовної заяви відповідач сином не цікавиться, не турбується про його стан фізичного здоров'я, духовного, інтелектуального та культурного розвитку, нехтує своїми батьківськими обов'язками та свідомо ухиляється від його виховання, не виявляє бажання спілкуватися з ним. Відповідач також не забезпечує сину необхідного йому харчування, медичного догляду, лікування, не забезпечує сину доступ до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, не створює умов для отримання ним освіти. Вказане підтверджується: витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 20-10/1300 від 07.10.2024 року, в якому вказано, що ОСОБА_4 з 18.01.2012 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (додаток 6); актом обстеження матеріально-побутових умов б/н від 07 жовтня 2024 року, складеного депутатом Чортківської міської ради Наконечним В.., в якому вказано, що ОСОБА_1 зі своїм чоловіком ОСОБА_6 не проживає більше 11 років, який проживає за іншою адресою. Їхня дитина протягом вказаного періоду проживала разом з матір?ю. Батько до дитини не з?являвся, дитину не провідував, не турбувався про неї та участі у її вихованні не приймав. ОСОБА_1 повністю утримує свою дитину матеріально і сама займається її вихованням (додаток 7); поясненнями сусідки ОСОБА_7 від 09 жовтня 2024 року, в яких вона повідомляє, що ОСОБА_1 з своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 не проживає з 2012 року. Їхній син - ОСОБА_4 проживає з матір'ю. Батько до дитини не з?являвся, сина не провідував, не турбувався про нього, участі в його вихованні не приймав. ОСОБА_1 повністю утримує свою дитину матеріально і сама займається його вихованням (додаток 8); довідкою б/н від 07.10.2024 року лікаря ОСОБА_8 , в якій вказано, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася з приводу консультацій щодо стану здоров?я своєї дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (додаток 11); довідкою благодійної організації «Дім милосердя» N?77 від 08.10.2024 року, в якій вказано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проходив реабілітацію в БО «Дім милосердя» в 2017-2018 роках. 3 батьком дитини не знайомі, так як він не приводив дитину і участі в заняттях не брав (додаток 12); характеристикою ОСОБА_4 з Чортківського ліцею N?5 Чортківської міської ради Тернопільської області, в якій вказано, що він навчається у закладі з 01.09.2018 року за індивідуальним планом по стану здоров'я (додаток 13).
Отже, відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов?язків по вихованню сина ОСОБА_4 , а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.
Відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні сина є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов?язків в розумінні статті 164 СК України.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).
Просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Цимбалюк П.А. в судове засідання не з'явились, просять справу розглядати без їх участі. Позовну заяву підтримують, просять задоволити, справу розглядати без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, подав суду письмову заяву про визнання позову, просив справу слухати без його участі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: служба у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської областів судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про день та час розгляду справи.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї письмові докази, письмові заяви представника позивачки та відповідача, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних мотивів.
За положеннями ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 цього Кодексу).
За положеннями ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно ч. 2 ст. 141 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу між батьками, окреме проживання їх від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
У відповідності з ч. 2 ст. 157 Сімейного кодексу України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні. Нехтування батьківськими обов'язками з боку матері принижує гідність дітей, а наявність людини, яка юридично має права матері, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
У рішенні у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дітей та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54).
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дитиною не цікавиться, не дбає про фізичний і духовний розвиток сина, не турбується про нього, не виявляє ніякого інтересу до його навчання, підготовки до самостійного життя, що є умисним ухиленням від виконання нею батьківських обов'язків.
В п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Суд вважає доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_2 свідомо ухиляється від виконання своїх обов?язків по вихованню сина ОСОБА_4 , а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до його внутрішнього світу; не створює умов для отримання ним освіти.
Відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні сина є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов?язків в розумінні статті 164 СК України.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини.
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім?ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров?я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України).
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8).
Відповідно до положень ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов?язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
В пунктах 15 - 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року N? 3 позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов?язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об?єктивного з?ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.
Верховний Суд в постанові від 06 травня 2020 року винесеній у цивільній справі N753/2025/19 зробив правовий висновок, що підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов?язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов?язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов?язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:
не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання;
не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення;
не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей;
не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі;
не виявляють інтересу до її внутрішнього світу;
не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України).
Ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N? 789-XII передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 Сімейного кодексу України, при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов'язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.
Враховуючи визнання відповідачем ОСОБА_2 позову в повному обсязі, слід повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 - 50 відсотків судового збору згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 71034034 від 17 жовтня 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» на суму 1 211,20 гривень, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Керуючись ст. ст. 150, 155, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76, 81, 89, 206, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (представник адвокат Цимбалюк П.А.) до ОСОБА_2 , третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача: служби у справах дітей Чортківської міської ради Тернопільської області про позбавлення батьківських прав - задоволити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Роз'яснити, що особа, позбавлена батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителя АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі однієї четвертої частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.10.2024 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області, код ЄДРПОУ 37977599, що розташоване за адресою: поштовий індекс 46000, бульвар Шевченка, 39, м. Тернопіл, повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жительки АДРЕСА_2 - 50 відсотків судового збору згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки № 71034034 від 17 жовтня 2024 року ПАТ АБ «Укргазбанк» на суму 1 211,20 гривень, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання повного рішення суду 15 лютого 2025 року.
Суддя/підпис/
Копія вірна:
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2599/24.
Рішення набрало законної сили " " ________________ року.
Суддя: Л. М. Запорожець
Копію рішення видано " " _________________ року.
Секретар: