Справа № 2/593/34/2025
Бережанський районний суд Тернопільської області
"03" лютого 2025 р.
у складі: головуючої судді: Німко Н.П.
при секретарі судового засідання: Олексів О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна,-
Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернувся у суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 із вимогами: «Стягнути з ОСОБА_1 …на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області переплату пенсії за період з 01.05.2023 по 30.06.2023 у розмірі 8427,78 грн».
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року у справі №500/3896/22, відповідачу ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 20.09.2022, зарахувавши до стажу періоди його роботи з 08.12.1981 по 27.05.1986 на посаді інструктора Бережанського райкому ЛКСМ України, з 28.05.1986 по 28.04.1987 на посаді заступника завідуючого відділом комсомольських організацій Бережанського райкому ЛКСМ України, з 29.04.1987 по 30.11.1989 на посаді завідуючого відділом комсомольських організацій Бережанського райкому ЛКСМ України. Пенсійним органом під час обчислення розміру пенсії помилково було враховано суми складових заробітку згідно з довідкою від 15.09.2022 №113 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років). Враховуючи те, що у резолютивній частині рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.12.2022 року не вказано, які довідки про складові заробітної плати ОСОБА_1 повинні бути враховані при переведенні відповідача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на песію за віком відповідно до Закону №3723, підстав для врахування довідки від 15.09.2022 року №113 немає. Із 20.09.2022 року відповідачу продовжено виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Після приведення пенсійної справи у відповідність, нараховано переплату пенсії за період з 01.05.2023 по 30.06.2023 у розмірі 8427,78. Оскільки відповідач не звернувся до Пенсійного фонду, неможливо вирішити питання відшкодування переплати у добровільному порядку. Відтак, вважають, що відповідачем безпідставно набуто згадані грошові кошти, які підлягають стягненню з нього у користь позивача, на підставі судового рішення.
Представник позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у судове засідання не з'явився, був повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи; подав суду заяву, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі і просив позов задовольнити, справу слухати за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у засідання суду не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи; подав заяву, у якій заперечив щодо позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову, а справу розглянути за його відсутності. Окрім цього, подав заперечення на позовну заяву, яке обґрунтував таким: у Бережанському об'єднаному управлінні ПФУ йому надана усна інформація про можливість призначення пенсії державного службовця та бланки двох довідок, затверджених Постановою правління ПФУ 17 січня 2017 року №1-3, а саме: про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш, як 20 років стажу на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби. Отримавши вишенаведені довідки, видані Тернопільською районною державною адміністрацією від 15.09.2022 року за №113 та №114, 20.09.2022 року, він звернувся до Бережанського об'єднаного управління ПФУ із заявою про перехід із пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по віку, призначену відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки станом на 01.05.2016 року хоч і не займав посаду державної служби, проте мав більше 20-ти років стажу державної служби для призначення такого виду пенсії. Вважає, що у його діях зловживань, недобросовісності щодо набуття безпідставно набутих коштів, - немає. Така переплата виникла внаслідок помилки спеціалістів позивача, відтак позовні вимоги є необгрунтованими.
Відповідно до положень ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, взявши до уваги подані сторонами заяви, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено таке:
Позивач Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначило відповідачу ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 20 вересня 2022 року.
Позивачем під час обчислення розміру пенсії відповідача враховано суми складових заробітку згідно довідки №113 від 15.09.2022 року (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років). У зв'язку із чим відповідачу нараховано переплату пенсії за період з 01.05.2023 року по 30.06.2023 року у розмірі 8 427,78 грн.
Такий факт визнається сторонами та не оспорюється.
Як вбачається із довідки заступника начальника відділу перерахунків пенсій №2 ГУ ПФУ в Тернопільській області від 06 липня 2023 року, ГУ ПФУ в Тернопільській області, розглянувши пенсійну справу одержувача пенсії за віком ОСОБА_1 , встановило, що переплата пенсії у розмірі 8 427,78 грн. виникла за період з 01.05.2023 року по 30.06.2023 року року.
Позивач ГУ ПФУ в Тернопільській області листами аналогічного змісту від 11 липня 2023 року, 08 серпня 2023 року та 20 вересня 2023 року повідомляло відповідача ОСОБА_1 про встановлений факт переплати пенсії із зазначенням причини такої переплати: «Пенсійна справа приведена у відповідність згідно з роз'ясненням Пенсійного фонду України, щодо судового рішення в адміністративній справі №500/3896/22».
У добровільному порядку відповідач ОСОБА_1 згадані кошти на користь позивача не повернув.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття (придбання) майна виникають за наявності трьох умов: 1) має місце набуття або збереження майна; 2) вказане набуття або збереження майна здійснено за рахунок іншої особи; 3) має місце відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).
В силу п.1 ч. 1 ст.1215 ЦК України не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Статтею 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові стягуються лише у випадку зловживання з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями тощо).
Таким чином, безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат встановлених абзацом 2 частини першої статті 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.
До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже, зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02.07.2014 у справі № 691цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17 (провадження № 6133727сво18).
Так, добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов'язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для отримання пенсії, з метою незаконного отримання такої.
Позивач - ГУ ПФУ в Тернопільській області не надало до суду жодних доказів, які б свідчили про зловживання з боку відповідача ОСОБА_1 , доводили недобросовісність його поведінки під час нарахування розміру пенсії та підтверджували безпідставність отримання пенсії за період з з 01.05.2023 по 30.06.2023.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач ОСОБА_1 вчинив будь-які зловживання зі свого боку або подав ГУ ПФУ в Тернопільській області недостовірні дані, необхідні для нарахування та виплати йому пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу».
Окрім того, пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії».
За таких обставин, враховуючи те, що на підставі зібраних у справі доказів судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем ОСОБА_1 коштів у розмірі 8 427,78 грн, зазначена сума, яка є пенсійною виплатою, призначеною позивачем, відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню ГУ ПФУ в Тернопільській області не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог і як наслідок про відмову в задоволенні позову ГУ ПФУ в Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна (грошових коштів).
На підставі вищевикладеного, керуючись 1212, 1215 ЦК України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про пенсійне забезпечення», керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 7678, 258268, 273, 352355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно набутого майна за період з 01 травня 2023 року по 30 червня 2023 року у розмірі 8 427 (вісім тисяч чотириста двадцять сім) гривень 78 коп.
Відомості про сторін у справі:
Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, майдан Волі, 3, м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 14035769.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
У відповідності до ч.6 ст.259 ЦПК України, повний текст рішення суду виготовлено 12 лютого 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.
Суддя Бережанського районного суду
Тернопільської області Н.П.Німко