Справа №: 486/118/25 Провадження № 2-з/486/6/2025
14 лютого 2025 року м. Південноукраїнськ
Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Савін О.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя, за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
16.01.2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 22.01.2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним та визначено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
13.02.2025 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Одночасно із зустрічним позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, у якій просить накласти арешт на майно: - гаражний бокс № НОМЕР_1 в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Олімпієць», АДРЕСА_1 , загальна площа 41,7 кв.м., що належить ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу посвідчений Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Павленко Н.В номер: 525 від 08.10.2021 року. Крім того, просить накласти арешт на автомобіль марки MAZDA, модель 626, державний номерний знак НОМЕР_2 , тип ТЗ легковий хетчбек, рік випуску 1996, об'єм (потужність) двигуна 1840 см3, колір синій, що належить ОСОБА_2 на підставі дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25.02.2016 року.
В обґрунтування заяви зазначає, що підставою застосування заходу забезпечення позову виникло з тим, що вона нещодавно, від знайомих її стало відомо, що відповідач має намір здійснити продаж автомобіля та гаражу. У зв'язку з цим вважає, що майно, яке є спільною сумісною власністю, без її згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Дослідивши заяву про забезпечення зустрічного позову та матеріали справи у межах вирішення цієї заяви, суддя зазначає таке.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову, перелік яких визначений статтею 150 цього Кодексу, а також інші заходи, необхідні для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 частини 1 статті 150 ЦПК України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Умовою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася або має намір звернутися до суду.
Заходи забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Як слідує із зустрічної позовної заяви, предметом позову є визнання в порядку поділу майна подружжя права власності, зокрема, на 1/2 (одну другу ) частку гаражного боксу № НОМЕР_1 в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Олімпієць», АДРЕСА_1 , загальна площа 41,7 кв.м. (договір купівлі-продажу посвідчений Приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Павленко Н.В номер: 525 від 08.10.2021 року); на 1/2 (одну другу ) частку автомобіля марки MAZDA, модель 626, державний номерний знак: НОМЕР_2 , тип ТЗ легковий хетчбек, рік випуску 1996 року, об'єм (потужність) двигуна 1840 см3, колір синій. Також просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 50000,00 гривень в рахунок вартості 1/2 частки речей придбаних у шлюбі. Крім цього, зобов'язати відповідача ОСОБА_2 надати суду доказ наявності або відсутності відкритих на його ім'я рахунків, вкладів, депозитів в банківських установах за період 06.10.2015 року по 07.02.2025 року.
При цьому, в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, заявник посилається на те, що з метою уникнення поділу майна, ОСОБА_2 може відчужити спірне майно без її відома, що ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення поданого ним позову.
З матеріалів справи слідує, що сторони у справі наразі перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою.
Відповідно до частин 1, 3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо правовстановлюючий документ оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
З урахуванням цього, ОСОБА_2 не може без згоди ОСОБА_1 відчужити нерухоме майно, яке є предметом спору, та придбане під час перебування сторін у шлюбі, тому доводи ОСОБА_1 про наявність підстав побоюватися, що відповідач за зустрічним позовом, який є титульним власником спірного нерухомого майна, може відчужити його без відома ОСОБА_1 , є необґрунтованими.
Відтак, правові підстави для забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно відсутні.
З урахуванням наведеного, правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову на підставі поданої заяви про забезпечення зустрічного позову відсутні, а тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення зустрічного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 149-153, 259-261 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про поділ майна подружжя, за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.
Суддя Южноукраїнського
міського суду О.І. Савін