Справа № 487/944/25
Провадження № 1-кс/487/1445/25
14.02.2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №120251530300000038 від 11.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України про арешт майна
встановив:
13.02.2025 прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені №120251530300000038 від 11.02.2025 звернулася до слідчого судді з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене в рамках розслідування кримінального провадження №12025153030000038, в ході проведення особистого обшуку 11.02.2025 затриманого в порядку ст. 298-2 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M15 5G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 . Визнати місцем зберігання вищевказаного майна камеру зберігання речових доказів Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, розташованого за адресою: місто Миколаїв, вулиця Біла, 44, з метою уникнення приховування, пошкодження, псування чи знищення вказаних речей.
Накладення арешту прокурор обґрунтовує необхідністю збереження зазначених речей, як речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Прокурор у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, клопотання підтримала, просила про його задоволення.
На підставі ст. 172 КПК України клопотання розглянуто без участі власника майна.
Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя дійшов до такого висновку.
З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні сектору дізнання Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12025153030000038 від 11.02.2025, за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 11.02.2025 приблизно о 16 годині 38 хвилин за адресою: місто Миколаїв, вулиця Лазурна, 5 співробітниками поліції було затримано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 . у якого при собі була наявна речовина невідомого походження.
11.02.2025 в ході особистого обшуку затриманого в порядку ст. 298-2 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було виявлено та вилучено: два паперових згортки з невідомою речовиною, які поміщено до сейф-пакету № WAR0012914; зіп-пакет в середині якого наявна невідома речовина білого до сейф-пакету № WAR0012915; мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M15 5G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , який поміщено до сейф-пакету №PSP1083002.
Під час проведення особистого обшуку затриманого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній повідомив, що вищевказана невідома речовина замовлена ним через телеграм канал.
11.02.2025 постановою слідчого, вилучений в ході обшуку мобільний телефон було визнано речовими доказами.
У зв'язку з викладеним в органу досудового розслідування виникла необхідність в арешті вилученого майна, яке є речовим доказам та має суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього кодексу.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вимогами ст. 173 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так прокурором доведено, що мобільний телефон, вилучений в ході особистого обшуку ОСОБА_4 , зберіг на собі сліди кримінального правопорушення та може бути використаний у якості доказу у кримінальному провадженні, а також доведено необхідність такого арешту та наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту може мати наслідком перешкоджання кримінальному провадженню та встановленню істини у ньому, шляхом знищення чи зміни вказаного майна.
Таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним із завданням кримінального провадження.
Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 98, 131-132, 167, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Клопотання Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене в рамках розслідування кримінального провадження №12025153030000038, в ході проведення особистого обшуку 11.02.2025 затриманого в порядку ст. 298-2 КПК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M15 5G», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 .
Ухвала підлягає негайному виконанню, яке доручити прокурору Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1