13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 369/12698/21
провадження № 61-1589 ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу, яку від імені ОСОБА_1 підписав ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області про відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я,
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду у Київській області на користь ОСОБА_1 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодження здоров'я внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом. В решті позовних вимог відмовлено.
07 лютого 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - представник за довіреністю ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Щодо пропуску строку на касаційне оскарження
У відповідності до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що повний текст оскаржуваної постанови від 10 грудня 2024 року складений 18 грудня 2024 року, тому останнім днем на подання касаційної скарги є 17 січня 2025 року.
07 лютого 2025 року заявник подав касаційну скаргу з пропуском строку, установленого частиною першою статті 390 ЦПК України, проте питання про поновлення строку на касаційне оскарження не порушує.
Частиною другою статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
У зв'язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, навести поважні причини пропуску строку та надати докази на підтвердження їх поважності.
Щодо повноважень представника в суді
З матеріалів касаційного провадження убачається, що касаційну скаргу подано 07 лютого 2025 року в електронній формі від імені ОСОБА_1 та підписано з використанням кваліфікованого електронного підпису представником ОСОБА_2 .
На підтвердження повноважень підписанта касаційної скарги до суду надано довіреність від 17 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси у судах усіх інстанцій з усіма правами, які надаються законом.
Частиною третьою статті 392 ЦПК України передбачено, що до касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Всупереч положень частини третьої статті 392 ЦПК України касаційна скарга підписана ОСОБА_2, повноваження якого на представництво інтересів ОСОБА_1 у Верховному Суді не підтверджені належним чином.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції України виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції представництво здійснюється з 1 січня 2017 року.
Відповідно до частин першої, другої статті 60 ЦПК України представником в суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових правовідносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, довіреністю фізичної або юридичної особи (пункт 1 частини першої статті 62 ЦПК України).
Нормою частини четвертої статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
Справа № 369/12698/21 не є трудовою та не визнавалась судами попередніх інстанцій малозначною. Отже, представництво заявника в суді касаційної інстанції має здійснюватись адвокатом, однак відсутні підтвердження того, що підписант касаційної скарги є адвокатом.
Таким чином, до касаційної скарги не надано доказів належного уповноваження ОСОБА_2 на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені заявника у розумінні статті 62 ЦПК України.
За таких обставин, заявнику необхідно надати докази, що посвідчують повноваження адвоката як представника або надати касаційну скаргу підписану ОСОБА_1 .
Щодо форми і змісту касаційної скарги
У порушення вимог пункту 6 частини другої статті 392 ЦПК України заявник у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не відповідає повноваженням Верховного Суду згідно із статтею 409 ЦПК України.
Таким чином, заявнику необхідно уточнити вимоги касаційної скарги та викласти їх відповідно до повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо підстав касаційного оскарження
Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції переглядає у касаційному порядку судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Заявник у касаційній скарзі як на підстави касаційного оскарження судових рішень посилається на випадки, які передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Верховний Суд констатує, що касаційна скарга не містить належних підстав подачі касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
Заявник у касаційній скарзі посилається на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із підпунктом 7 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об'єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій враховують висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду та Верховного Суду України.
Чинними правилами процесуального права не передбачено обов'язку застосування судами різних інстанцій правових висновків Пленуму Верховного Суду України, викладених у постанові згаданого суду, тому суд відхиляє посилання у касаційній скарзі на підставу касаційного оскарження, яка зазначена у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України
Пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадкуякщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Заявник посилаючись на підставу касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України,не конкретизує пункт (пункти)частини першої чи третьої статті 411 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Таке узагальнене посилання у касаційній скарзі на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України без обґрунтування (мотивування) наявності підстав касаційного оскарження, не є виконанням вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав оскарження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу, яку від імені ОСОБА_1 підписав ОСОБА_2 , на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 вересня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь