Справа № 523/342/25
Номер провадження 3/523/473/25
07 лютого 2025 року м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Подуфалової А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали об'єднаної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП,
Постановою судді від 10.01.2025 року, матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126, ч.3 ст.130 КУпАП, об'єднані в порядку ст.36 цього ж Кодексу в одне провадження.
Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 22.12.2024 року о 18:29 годині, ОСОБА_1 , який постановою серії ЕНА №1941840 від 18.04.2024 року та постановами суддів від 20.05.2024 та 12.09.2024 року та був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП, відповідно, керував транспортним засобом марки «Chery Jaggi», номерний знак НОМЕР_1 , біля будинку №10 по вул. Марсельська в м. Одесі, будучи позбавленим права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року та з ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, зіниці очей слабо реагують на світло), - від проходження огляду у встановленому законом порядку відмовився, що вчинене повторно протягом року, чим порушив п.п.2.1.а, 2.5 «Правил дорожнього руху».
В судове засідання 07.02.2025 року ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду судовою SMS-повісткою (довідка про доставку SMS - а.с.23), - не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив та з будь-якими клопотаннями чи заявами, в тому числі й про відкладення судового засідання, до суду не звернувся.
Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 до суду, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов'язкової участі особи, яка притягається до відповідальності, зокрема, за ст.ст.126, 130 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені необхідні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, станом розгляду справи протягом достатньо тривалого часу не цікавився, суд оцінює таку поведінку вказаної особи, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції та спроби затягування такого розгляду, що у свою чергу сприймається як намагання ухилитись від відповідальності за вчинене та має ознаки зловживання зазначеною особою своїми правами.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
У рішенні від 3 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини в справі «Пономарьов проти України» наголосив на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
У ст.1 КУпАП визначено, що завданнями означеного Кодексу є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Враховуючи принцип судочинства, закріплений в практиці Європейського суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 був достовірно обізнаний про розгляд справи в суді, при цьому, у разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника, суддя з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП вирішив розглянути справу за відсутності цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.130 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202747, складеного за ч.3 ст.130 КУпАП (а.с. - 13);
- довідку про неотримання ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с. - 16);
- довідку про повторність вчинення адміністративного правопорушення, за якою 20.05.2024 року постановою Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/7376/24 за ч.2 ст.130 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки; 12.09.2024 року постановою Суворовського районного суду м. Одеси у справі №523/9418/24 за ч.2 ст.130 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки (а.с. - 17);
- довідку про неналежність ОСОБА_1 транспортного засобу марки «Chery Jaggi», номерний знак НОМЕР_1 (а.с. - 18);
- направлення від 22.12.2024 на огляд водія транспортного засобу ОСОБА_1 до КНП «ООМЦПЗ ООР» з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння (а.с. - 19);
- диск з відеозаписом портативних відеореєстраторів працівників поліції (а.с. - 20).
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, зважаючи на таке.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Положеннями ч.2 ст.251 КУпАП передбачено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок доведення інкримінованих певній особі обставин вчинення адміністративного правопорушення покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про такі адміністративне правопорушення, а суд при розгляді справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості і права відшуковувати докази провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Оцінка доказів відбувається за внутрішнім переконанням особи (органу), що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Диспозиція ч.3 ст.130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за ст.130 означеного Кодексу, транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП полягає в тому, що особа двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за ст.130 означеного Кодексу, має обов'язково керувати транспортним засобом та при цьому перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що підтверджується відповідними даними огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці чи висновками за результатами медичного огляду в закладі охорони здоров'я, або відмовитись від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп'яніння.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення або неналежність особи до суб'єкту адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, а особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Проте, у наявному в матеріалах справи відеозаписі з портативного відеореєстратора працівників поліції зафіксовано, як співробітники поліції підійшли до транспортного засобу, за кермом якого перебував ОСОБА_1 , запитали чому він їхав без увімкненого світла фар та висловили вимогу надати документи, які посвідчують особу та про реєстрацію транспортного засобу, на що останній відповів, що проїхав лише декілька метрів аби перепаркувати автомобіль, документи надати відмовився, а через деякий час сказав, що не керував транспортним засобом і повторив, що документи надавати не буде. Вийшовши з машини, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, почав вирушати в сторону під'їзда будинку, аби уникнути подальшого спілкування з працівниками, взяв на руки дитину та попрямував додому, попри намагання поліцейських його зупинити (диск - а.с. - 20).
А відтак, із зазначеного відеозапису не вбачається виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, вимоги поліцейського до водія проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан такого сп'яніння у встановленому законом порядку та відповідно, відмови вказаної особи від проходження огляду, що свідчить про безпідставне оформлення поліцейським направлення на медичний огляд особи? яка притягається до адміністративної відповідальності за її відсутністю, а також про необґрунтоване складення відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202747 від 22.12.2024 року.
Верховний Суд у постанові від 15.04.2020 року по справі №489/4827/16-а зробив висновок, що протокол не може вважатись об'єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб'єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зважаючи на відсутність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення за ч.3 ст.130 КУпАП, суддя, з огляду на положення п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу, дійшов висновку про необхідність закриття провадження в означеній частині та розгляду матеріалів про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суддя вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, об'єктивно підтверджується
дослідженими в судовому засіданні матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202758 від 22.12.2024 року, в якому наведені обставини порушення ОСОБА_1 приписів п.2.1.а «Правил дорожнього руху», за що він притягається до відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП (а.с. - 1);
- постановою серії ЕНА №1941840 від 18.04.2024 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за яким ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП (а.с. - 4);
- результатами відтворення під час вивчення матеріалів справи відеозаписів з портативних відеореєстраторів працівників поліції, у яких зафіксовано як ОСОБА_1 виходить із-за керма транспортного засобу та прямує до під'їзду будинку, уникаючи спілкування з працівниками поліції (а.с. - 7).
Згідно зі ч.1 ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За п.2.1.а «Правил дорожнього руху України», водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 5 ст.126 КУпАП регламентовано, що повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, чи керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, або керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Вирішуючи питання щодо накладення на ОСОБА_1 додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суддя враховує положення п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 року №14, за якими оплатне вилучення транспортного засобу є допустимим тільки як додатковеадміністративне стягнення за вчинення відповідних правопорушень. Застосування його як основного стягнення законом не передбачено. Не можна накладати це стягнення й на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Статтями 28, 311 КУпАП передбачено, що оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета, а постанова про оплатне вилучення такого предмету виконується державним виконавцем.
З'ясовуючи доцільність накладення додаткового стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, суддя враховує, що за наявними у справі матеріалами транспортний засіб марки «Chery Jaggi», номерний знак НОМЕР_1 , належить іншій особі, що унеможливлює накладення такого додаткового стягнення.
Вирішуючи питання щодо застосування до ОСОБА_1 стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, незважаючи на неотримання останнім посвідчення водія у встановленому законодавством порядку (довідка УПП, а.с. - 5), суддя ураховує висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі №702/301/20 (постанова від 04.09.2023 року).
На підставі викладеного та в силу положень ст.33 КУпАП, при визначенні міри адміністративного стягнення, суддя враховує характер та обставин інкримінованого правопорушення, що мало місце в умовах воєнного стану і збройної агресії рф проти України та повторно протягом року після вчинення ідентичного правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, за яке він вже притягувався до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, ступінь вини ОСОБА_1 та його особу, а також приймаючи до уваги мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 зазначеного Кодексу, суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень, до цієї особи єдиним можливим є застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст.1, 7, 9, 12-13, 23, 27, 33, 40-1, 126, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 2400 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
На підставі ст.40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 605,60 гривень, на користь Держави в особі Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (00020, м. Київ, вул. Липська, 18/5).
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності, передбаченої ч.3 ст.130 КУпАП, - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Строк позбавлення ОСОБА_1 спеціального права на керування транспортними засобами обчислювати з дня ухвалення постанови, а саме з 07.02.2025 року.
Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 та до УПП в Одеській області ДПП Національної поліції України, а також надати іншим заінтересованим особам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
Суддя В.В. Шурупов