12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 127/20732/24
провадження № 61-1471ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про визнання незаконними дій щодо надання житлово-комунальної послуги та зобов'язання вчинити певні дії,
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» при наданні комунальної послуги такими, що порушують норми частини п'ятої
статті 7, частини другої статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», норми частини першої статті 11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та цим самим порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, як споживача комунальної послуги;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру плати за комунальну послугу, яка надається КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» по кв. АДРЕСА_1 за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року згідно з підпунктами 8, 9 розділу IV Методики із застосуванням в розрахунках загальної опалювальної площі будинку у розмірі - 3 958,2 кв м. та надати акт звірки розміру плати за комунальну послугу;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру плати за комунальну послугу, яка надається КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» по кв. АДРЕСА_1 за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року із застосуванням в розрахунках відомостей спожитої теплової енергії з наданого відповідачем звіту від 06 березня 2024 року щодо дистанційної передачі даних тепло лічильника SКS -ЗК № 0048026 за період з 01 жовтня 2023 року
до 05 березня 2024 року та надати акт звірки розміру плати за комунальну послугу;
- зобов'язати відповідача надати можливість позивачу перевірити в його присутності роботу сервера диспетчерського пункту надавача комунальної послуги та отримати з сервера надавача комунальної послуги дані з лічильника теплоти по буд. АДРЕСА_2 , який обробляє їх та відправляє в простий та доступний WEB-інтерфейс та забезпечити передачу даних теплового лічильника позивачу з сервера за допомогою СМС- повідомлень.
Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 11 жовтня 2024 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовив.
Вінницький апеляційний суд постановою від 21 січня 2025 року скасував рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо перерахунку та прийняв в цій частині нове рішення.
Зобов'язав відповідача здійснити перерахунок розміру плати за комунальну послугу, яка надається КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» по кв. АДРЕСА_1 за період з жовтня 2023 року по квітень 2024 року згідно з підпунктами 8, 9 розділу IV Методики із застосуванням в розрахунках загальної опалювальної площі будинку у розмірі - 2 898,3 кв м., із обов'язковим застосуванням коефіцієнту, що враховує площу приміщення з індивідуальним опаленням у будинку/будівлі та становить 423,5 кв м.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник
Тунік Ю. М., через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 11 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року у вказаній справі.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі
№ 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на положення статті 19 у системному зв'язку з нормами статей 274,
389 та 394 ЦПК України суд вправі віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.
Предметом позову у справі № 127/20732/24 є вимоги немайнового характеру - зобов'язання здійснити перерахунок вартості житлово-комунальних послуг та визнання дій незаконними.
З огляду на характер спірних правовідносин, справа є незначної складності, виходячи із приписів частини четвертої статті 274 ЦПК України, не входить до переліку тих справ, що підлягають обов'язковому розгляду в порядку загального позовного провадження.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження заявник покликається на підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове для заявника значення, а також суд відніс справу до категорії малозначних помилково.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки заявник у касаційній скарзі не довів факт існування суперечності висновків судів відносно судової практики Верховного Суду з цього питання. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судом зібраних у справі доказів та встановлених обставин, однак не обґрунтовують фундаментальність вирішених у справі правових питань.
Також, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки незгода заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не може розглядатися як обставина, що впливає на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.
Аналіз судових рішень у справі та наведені заявником доводи не дають підстав для висновку про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо. Проте, заявником не наведено належних обґрунтувань про значний суспільний інтерес відповідно до зазначених критеріїв.
Поняття винятковості справи є оціночним та потребує належного обґрунтування. Заявник не навів переконливих доводів та не надав відповідних доказів, які б свідчили про те, що справа має для нього виняткове значення.
Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку, оскільки заявником не наведено даних щодо фундаментального значення цього питання.
Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.
Застосування критерію малозначності у цій справі є передбачуваним, судовий спір було розглянуто судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не навів інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Сама по собі незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб
(п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків колегією суддів не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 жовтня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про визнання незаконними дій щодо надання житлово-комунальної послуги та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. В. Литвиненко
А. І. Грушицький
Є. В. Петров