13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 199/7055/23
провадження № 61-10837св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Ткаченко І. Ю. від 09 липня 2024 року,-
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про розірвання договору оренди землі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01 липня 2014 року між ним та Дніпровською міською радою, на підставі рішення Дніпровської міської ради № 171/51 від 21 травня 2014 року, було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,1728 га з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (на даний час назва адреси АДРЕСА_2 ) строком на 10 років.
На виконання умов договору оренди землі від 01 липня 2014 року орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку кадастровий номер 1210100000:01:075:0042, загальною площею 2,1728 га.
Згідно пункту 3 договору від 01 липня 2014 року на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: залізобетонний фундамент, одноповерхова будівля тентова споруда, металевий контейнер морського типу, одноповерхова споруда релігійного призначення, металева вбиральня та металева сторожка, а також інші об'єкти інфраструктури на земельній ділянці розташовано пам'ятний знак та залізобетонні опори освітлення; доступ до земельної ділянки обмежений, частина земельної ділянки огороджена залізобетонною та металевою огорожею; до земельної ділянки підведена лінія електромережі; в наявності виходи інженерних мереж; на земельній ділянці існують земельні насадження у великій кількості та поріст. На момент передачі земельної ділянки в оренду її нормативно-грошова оцінка складала 8 997 648,21 грн.
Позивач зазначає, що на підставі договору оренди землі № 1822 від 01 липня 2014 року, за ним зареєстроване право оренди земельної ділянки із земель житлової та громадської забудови, про що видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 6183582 від 01 липня 2014 року.
У квітні 2023 року позивачу стало відомо про ухвалення відповідачем рішення № 218/16 від 23 лютого 2022 року «Про розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2014 року».
Позивач зазначає, що він не був повідомлений про ухвалення даного рішення та вважає, що така поведінка, дії та рішення відповідача суперечать його попередній поведінці, з огляду на досягнення згоди з усіх істотних умов договору оренди землі від 01 липня 2014 року на момент його укладення, зокрема щодо терміну дії договору, мети цього договору, отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, відсутності будь-яких змін у правовідносинах сторін за цим договором.
Крім того, позивач вказує, що протягом всього часу оренди на земельній ділянці здійсним комплекс робіт, пов'язаних з облаштуванням та здійсненням реконструкції існуючої будівлі та початком будівельних робіт з будівництва об'єкту, у зв'язку з чим обставини, які містяться в оскаржуваному рішенні щодо невикористання ОСОБА_1 земельної ділянки для забудови, на думку позивача, є невірними.
Ураховуючи викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 23 лютого 2022 року № 218/16 «Про розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2014 року» по АДРЕСА_2 , укладеного з ОСОБА_1 , з моменту його прийняття, відновити становище, яке існувало до порушення права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із невиконання орендарем умов договору оренди від 01 липня 2014 року, що є підставою для настання правових наслідків, передбачених ЦК України (пункт 1 частини першої статті 611 ЦК України). При цьому суд вказав, що договором оренди від 01 липня 2014 року сторони не передбачили дії, які вживатимуться для повідомлення іншого учасника договору про намір його розірвання, передбачивши лише право розірвання договору в односторонньому порядку. Одностороння відмова від договору відбувалася шляхом ухвалення відповідачем відповідного рішення, тобто відповідач відмовився від договору, що допускається договором оренди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 березня 2024 року - скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про розірвання договору оренди землі - задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Дніпровської міської ради від 23 лютого 2022 року № 218/16 «Про розірвання в односторонньому порядку договору оренди земельної ділянки від 01 липня 2014 року» про АДРЕСА_2 , укладеного з ОСОБА_1 . Вирішено питання про судовий збір.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову виходив із безпідставності тверджень Дніпропетровської міської ради щодо порушення позивачем умов використання земельної ділянки, визначених договором оренди, а саме, знаходження земельної ділянки в занедбаному стані, здійснено самовільне будівництво залізобетонного фундаменту, трансформаторну підстанцію, металеву сторожку та вбиральню на орендованій земельній ділянці за відсутності згоди орендодавця та документів, що засвідчують право на виконання будівельних робіт, оскільки вказане спростовано умовами договору оренди. Крім того, згідно договору купівлі-продажу будівлі від 14 березня 2013 року, ПП «Фаворит» продало ОСОБА_1 будівлю АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 2,1728 га. Указане свідчить про необґрунтованість тверджень міської ради щодо перевищення площі земельної ділянки над площею зареєстрованих об'єктів нерухомого майна, що стало однією з підстав для розірвання договору оренди, оскільки в оренду передавалась, саме земельна ділянка площею 2,1728 га, сторони узгодили її розмір та цільове використання.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У липні 2024 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року, у якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 910/5963/17, від 25 серпня 2021 року у справі № 910/2045/19, від 04 квітня 2018 року у справі № 910/8011/17, від 16 травня 2018 року у справі № 420/504/16, від 01 липня 2021 року у справі № 659/569/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У листопаді 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Чимбар А. Д. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Дніпровської міської ради, у якій просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову, здійснивши оцінку належних та допустимих доказів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 199/7055/23 з Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - закрито. Роз'яснено позивачу, що розгляд справи віднесено до суду загальною юрисдикції в порядку цивільного судочинства.
01 липня 2014 року між Дніпропетровською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, згідно з яким останньому в оренду передано земельну ділянку в строкове платне користування по фактичному розміщенню нежитлової будівлі та споруд і для проектування та будівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Підставою для укладання даного договору оренди земельної ділянки є рішення міської ради від 21 травня 2014 року № 171/51. Договір укладено на 10 років (пункт 8 Договору).
Згідно з пунктом 28 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
У передбаченому пунктом 29 Договору обов'язку орендодавця не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, кореспондує право орендаря земельної ділянки самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі (пункт 30 Договору).
До обов'язків орендаря за змістом пункту 31 Договору належать, зокрема наступні: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; у п'ятнадцятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу державної податкової служби.
Пунктом 35 Договору оренди землі визначено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 36 Договору оренди, дія цього договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання договору оренди землі допускається (пункт 37 Договору).
За умовами пункту 41 Договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.
Установлено, що 01 липня 2014 року за актом приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:01:075:0042 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування земельну ділянку.
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки № 4/01-0714 від 12 червня 2014 року, при візуальному обстеженні земельної ділянки встановлено: рельєф спокійний; на земельній ділянці розташовано пам'ятний знак та залізобетонні опори освітлення; на земельній ділянці розташовано залізобетонний фундамент, одноповерхову будівлю, тентову споруду, металевий контейнер морського типу, одноповерхову споруду релігійного призначення, металеву вбиральню та металеву сторожку.
23 лютого 2022 року Дніпровською міською радою ухвалено рішення № 218/16 про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі щодо земельної ділянки площею 2,1728 га (кадастровий номер 1210100000:01:075:0042) за адресою: АДРЕСА_4 , враховуючи лист Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 04 лютого 2022 року вх. № 36/589, головного архітектурно-планувального управління Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 10 лютого 2022 року № 4/16-329, акт обстеження земельної ділянки від 02 лютого 2022 року № 7/17-0222, акт робочої групи з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території м. Дніпра департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 04 лютого 2022 року № 01/22/28, 1) відсутність у ОСОБА_1 правовстановлюючих документів на будівлі і споруди, розташовані на земельній ділянці (кадастровий номер 1210100000:01:05:0042), пункт 37 договору оренди землі від 01 липня 2014 року, 2) у зв'язку із значним перевищенням площі земельної ділянки над площею зареєстрованих об'єктів нерухомого майна та невикористанням ОСОБА_1 земельної ділянки для забудови, 3) знаходження частини земельної ділянки у занедбаному стані, 3) тим, що розташовані в межах земельної ділянки по АДРЕСА_2 споруди стадіону з футбольним полем є єдиним доступним місцем для занять фізичною культурою та спортом мешканців мікрорайону та необхідністю відновлення спортивного комплексу на зазначеній території, з мотивів суспільної необхідності Дніпровської міської територіальної громади.
Так, згідно акту обстеження земельної ділянки від 02 лютого 2022 року № 7/17-0222, який став підставою для розірвання спірного договору в односторонньому порядку, на земельній ділянці розташовано одноповерхову капітальну будівлю, залізобетонний фундамент, трансформаторну підстанцію, металеву сторожку, вбиральню та споруди. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на нежитлову будівлю А-1, огорожею № 1-4, І - мостіння. У наявних матеріалах відсутні документи, що підтверджують право власності та дозвіл на влаштування на: залізобетонний фундамент, трансформаторну підстанцію, металеву сторожку та вбиральню (акт робочої групи з питань самоврядного контролю за використанням та охороною земель на території м. Дніпра департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради від 04 лютого 2022 року № 01/22/28) на земельній ділянці будівельні роботи не проводились, відсутні будь-які ознаки будівництва, про що свідчить будівельного майданчика та техніки. Частина земельної ділянки знаходиться у занедбаному стані. На зеленій ділянці існують зелені насадження.
- Головним архітектурно-планувальним управлінням департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 10 лютого 2022 року № 4/16-329 було повідомлено, згідно інформаційної бази містобудівного кадастру, після укладення договору оренди від 01 липня 2014 року ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження для проектування об'єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_2 управлінням не надавались, на засіданнях архітектурно-містобудівної ради при управлінні питання, пов'язані з будівництвом об'єктів по АДРЕСА_2 , не розглядались. Також повідомлено, що розташовані в межах земельної ділянки за вказаною адресою споруди стадіону з футбольним поле є єдиним доступним місцем для занять фізичною культурою та спортом мешканців мікрорайону та буде доцільним відносити спортивний комплекс на вказаній території.
Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Дніпровської міської ради від 23 липня 2022 року № 218/16 «Про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 01 липня 2014 року по АДРЕСА_2 , укладеного з ОСОБА_1 .
2.Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції та законом України визнаються незаконними в судовому порядку.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 651 ЦК України).
Частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Отже, законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку у випадку, якщо це передбачено умовами укладеного сторонами договору.
Установлено, що у пункті 37 укладеного між сторонами договору оренди від 01 липня 2014 року передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.
Земельним кодексом України в статті 141 передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам культурної спадщини; ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об'єктом державно-приватного партнерства або об'єктом концесії.
Так, у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 910/11397/18 у спорі про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, зазначено: «У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтями для односторонньої відмови від договору, та обгрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
У справі, що переглядається, надавши оцінку оспорюваному рішенню Дніпровської міської ради від 23 лютого 2022 року № 218/16 «Про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 01 липня 2014 року», апеляційний суд встановив, що у цьому рішенні підставами для припинення договору оренди землі від 01 липня 2014 року визначено вчинення ОСОБА_1 такого порушення як невиконання умов договору оренди землі, а саме: відсутність у орендаря правовстановлюючих документів на будівлі та споруди, розташовані на орендованій земельній ділянці, невикористання орендарем земельної ділянки для забудови, та знаходження частини земельної ділянки в занедбаному стані.
Апеляційний судом обгрунтовано враховано, що поняття «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.
Отже за змістом приписів статті 141 ЗК України невикористання земельної ділянки не є самостійною підставою припинення права користування нею, що знайшло своє відображення у судовій практиці, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 922/324/17, від 25 березня 2020 року у справі № 715/214/17-ц, від 14 липня 2020 року у справі № 916/1998/19 та від 12 серпня 2021 року у справі № 904/2166/20.
Разом із тим, матеріали справи не містять доказів того, що саме по собі невикористання земельної ділянки орендарем призвело до погіршення корисних властивостей землі чи унеможливило подальше використання земельної ділянки за цільовим призначенням.
Апеляційним судом також визнано необґрунтованими підстави для розірвання вищезазначеного договору оренди, які зазначені в акті обстеження земельної ділянки від 02 лютого 2022 року № 7/17-0222, а саме те, що ОСОБА_2 здійснено самочинне будівництво залізобетонного фундаменту, трансформаторну підстанцію, металеву сторожку та вбиральню на орендованій земельній ділянці за відсутності згоди орендаря і документів, що засвідчують право на виконання будівельних робіт, з огляду на те, що в договорі оренди, який підписано сторонами, останні узгодили, що на земельній ділянці розміщені зазначені наступні об'єкти нерухомого майна: залізобетонний фундамент, одноповерхова будівля, тентова споруда, металевий контейнер типу, одноповерхова споруда релігійного призначення, металева вбиральня та металева сторожка, а також інші об'єкти інфраструктури (пункт 3 Договору).
При цьому, апеляційним судом врахована та обставина, що на спірній земельній ділянці наявне нерухоме майно, належне ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14 березня 2013 року, а отже ураховуючи положення чинного законодавства, дія договору оренди є важливим елементом реалізації останнім своїх прав власника.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №910/2566/16 та від 18 червня 2019 року у справі № 910/8424/18.
Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду про безпідставність доводів Дніпровської міської ради щодо перевищення площі земельної ділянки над площею зареєстрованих об'єктів нерухомого майна, що стало однією із підстав для розірвання договору оренди, оскільки в оренду передавалась, саме земельна ділянка, загальною площею 2,1728 га, сторони узгодили її розмір та цільове призначення.
Однією із підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки Дніпровська міська рада зазначила про вилучення її для суспільних потреб, а саме необхідністю відновлення спортивного комплексу на зазначеній території.
Стаття 32-1 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути розірваний у разі прийняття рішення про використання земельної ділянки для розміщення об'єктів, визначених частиною першою статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності". У разі прийняття рішення про використання для суспільних потреб лише частини земельної ділянки може бути заявлена вимога про виділення такої частини в окрему земельну ділянку та розірвання договору оренди. Вимога про розірвання договору оренди, зазначена у частині другій цієї статті, може бути пред'явлена органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, уповноваженими надавати земельні ділянки для суспільних потреб відповідно до статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), а також однією із сторін цього договору.
Розірвання договору оренди земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 32-1 Закону, допускається у разі, якщо об'єкти, які передбачається розмістити на земельній ділянці, неможливо розмістити на іншій земельній ділянці або якщо розміщення таких об'єктів на інших земельних ділянках завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки для відповідної територіальної громади, суспільства чи держави в цілому.
Розірвання договору оренди земельної ділянки у разі прийняття рішення про надання її для суспільних потреб здійснюється за умови повного відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов'язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди.
У разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
У рішенні органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про використання земельної ділянки державної чи комунальної власності, яка перебуває в оренді, для суспільних потреб зазначаються: площа, місцезнаходження земельної ділянки або її частини, кадастровий номер земельної ділянки (за наявності); договори оренди землі, що підлягають розірванню; суспільні потреби, для задоволення яких здійснюється розірвання договорів оренди землі; особа, якій після розірвання договору оренди передається земельна ділянка для задоволення суспільних потреб, з визначенням умов такої передачі.
Зі змісту статті 32-1 Закону України "Про оренду землі" вбачається, що у разі недосягнення сторонами договору згоди щодо розірвання договору оренди землі та вирішення цього спору в судовому порядку, зокрема щодо існування (відсутності) підстав для розірвання договору оренди землі без згоди орендаря, суд має встановити серед іншого, чи належить об'єкт, для розміщення якого прийнято рішення про використання земельної ділянки для суспільних потреб та для розірвання договору оренди цієї ділянки, до об'єктів, визначених в частині першій статті 7 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (частина 1 статті 32-1 Закону); чи дотримані умови про повне відшкодування орендарю і третім особам збитків, спричинених цим, зокрема витрат, пов'язаних з виділенням частини земельної ділянки в окрему земельну ділянку та укладенням нового договору оренди (частина 5 статті 32-1 Закону).
Матеріали справи не містять того, що територія, на якій планується відновлення спортивного комплексу поглинає (охоплює) земельну ділянку, що перебуває в оренді у ОСОБА_1 за відсутності програми, плану реконструкції, які б підтверджували обсяги та масштаб її проведення; наявності згоди орендаря; не надано доказів відповідачем відшкодування позивачу збитків, що будуть спричиненні розірванням Договору.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, апеляційним судом обгрунтовано враховано, що сторони у договорі хоч і погоди можливість одностороннього розірвання договору оренди землі (пункт 37), однак визначена у оспорюваному рішення Дніпровської міської ради підстава розірвання договору оренди земельної ділянки з підстав необхідності надання її для суспільних потреб, за наявності якої у разі недосягнення сторонами згоди, здійснюється саме за рішенням суду на вимогу однієї із сторін.
З урахуванням обставин цієї справи, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про невідповідність оспорюваного рішення вимогам закону, а отже правомірно визнав недійсним та скасував зазначене рішення Дніпровської міської ради від 23 липня 2022 року № 218/16 «Про розірвання в односторонньому порядку договору оренди землі від 01 липня 2014 року по АДРЕСА_2 , укладеного з ОСОБА_1 »
Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, які викладені у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження суду апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, які ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, і з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування зазначених оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а зазначені оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 260, 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун