12 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 134/243/24
провадження № 61-15467ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживача,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» (далі - АТ «Вінницяобленерго»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» (далі - ТОВ «Енера Вінниця», у якому просив: визнати незаконними нарахування електричної енергії обсягом 36 088,00 кВт/год, проведене АТ «Вінницяобленерго» у квітні 2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 , та нарахування TOB «Енера Вінниця» заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за спожиту електричну енергію в сумі 104 970,76 грн за березень 2022 року; зобов'язати АТ «Вінницяобленерго» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 нарахування електричної енергії обсягом 36 088,00 кВт/год, здійснене у квітні 2022 року; зобов'язати ТОВ «Енера Вінниця» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 нарахування за спожиту електричну енергію в сумі 104 970,76 грн, здійснене у квітні 2022 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 відповідно до публічного договору приєднання - договору про постачання електричної енергії є споживачем даних послуг, в зв'язку з чим йому відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Розподіл (передачу) електричної енергії здійснює АТ «Вінницяобленерго» у відповідності до публічного договору приєднання - договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам. На підставі зазначених договорів постачання електричної енергії здійснювалося до належного позивачу домогосподарства, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач умови цих договорів виконує в повному обсязі без будь-яких порушень, що підтверджується даними його особового рахунку № НОМЕР_1 в особистому кабінеті на сайті TOB «Енера Вінниця», всі поточні обсяги електричної енергії ним оплачені.
Однак, у квітні 2022 року на сайті TOB «Енера Вінниця» з'явилася інформація про наявність у позивача заборгованості в сумі 104 970,76 грн. Згідно з рахунками за електричну енергію за лютий та березень 2022 року випливало, що дана сума коштів нарахована за березень 2022 року. Так, в рахунку від 07 квітня 2022 року зазначено наступні кінцеві показники спожитих кВт електричної енергії: напівпік - 81576, ніч - 135697, пік - 27426, що в загальному свідчило про споживання в домогосподарстві позивача 36088 кВт/год за березень 2022 року. За таких обставин позивач мав споживати більше 50 кВт/год цілодобово і щоденно 30 днів. Очевидно, що це технічно неможливо, в силу обмеженості параметрів потужності електронних пристроїв, які змонтовані біля приладу обліку в домогосподарстві позивача.
Позивачу стало відомо, що різниця у показниках лічильника в 36088 кВт/год була встановлена при заміні старого лічильника на новий працівниками СО «Тульчинські ЕМ» 31 березня 2022 року, що підтверджується актом № 071915. Цей акт при позивачеві не складався і ним не підписувався, при заміні лічильника від працівників СО «Тульчинські ЕМ» жодних зауважень не надходило. Акт № 071915 від 31 березня 2022 року складено з порушеннями, оскільки покази лічильника написані поверх таблиці в довільному порядку, підпису споживача немає, посилання на те, що до акта додаються фотознімки - відсутні. 24 січня 2024 року позивач звернувся до СО «Тульчинські ЕМ» з приводу отримання копії даного акта, але з невідомих причин копії йому надано не було. Враховуючи викладене, позивач вважав, що нарахування йому електричної енергії обсягом 36088 кВт/год проведено АТ «Вінницяобленерго» незаконно, відтак і розмір заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 104 970,76 грн за березень 2022 року нарахований ТОВ «Енера Вінниця» безпідставно.
Окрім того, у липні 2022 року ТОВ «Енера Вінниця» звернулося до суду з позовом про стягнення з позивача вищезазначеного боргу (справа № 134/1825/23), проте до цього часу спір не вирішений. Вказував також, що у жовтні 2023 року відповідачі звернулися до Крижопільського районного суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача коштів в сумі 105 328,08 грн, незважаючи на те, що у провадженні цього ж суду є позов до того ж відповідача з тих самих підстав. Ухвалою Крижопільського районного суду від 25 жовтня 2023 року було скасовано виданий Крижопільським районним судом судовий наказ у справі № 134/1825/23.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго», ТОВ «Енера Вінниця» про захист прав споживача відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 червня 2024 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним нарахування електричної енергії обсягом 36088 кВт/год, проведене АТ «Вінницяобленерго» у квітні 2022 року по особовому рахунку № НОМЕР_1 .
Зобов'язано АТ «Вінницяобленерго» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 нарахування електричної енергії обсягом 36088 кВт/год, здійснене у квітні 2022 року.
Визнано незаконним нарахування TOB «Енера Вінниця» заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 за спожиту електричну енергію в сумі 104 970,76 грн за березень 2022 року.
Зобов'язано TOB «Енера Вінниця» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 нарахування за спожиту електричну енергію в сумі 104 970,76 грн, здійснене у квітні 2022 року.
У листопаді 2024 року АТ «Вінницяобленерго» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року касаційну скаргу АТ «Вінницяобленерго» залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.
У визначений в ухвалі строк заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема, малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною дев'ятою статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому, незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень цього Кодексу, яка поширюється й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Предметом позову є немайнові вимоги про визнання незаконним нарахування електричної енергії та зобов'язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість у розмірі 104 970,76 грн, що станом на 01 січня 2024 року не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 х 80 = 242 240,00 грн).
Зазначена справа є малозначною справою відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України та не є справою, яка підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявник посилається на підпункти «б», «г» пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Наведені обставини не дають підстав для висновку про те, що судове рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню на підставі підпункту «б» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки, АТ «Вінницяобленерго» не є стороною у справі № 134/1063/22 за позовом ТОВ «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за споживу енергію.
Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки як зазначено вище, ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною та обгрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
З урахуванням наведеного, оскільки АТ «Вінницяобленерго» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» на постанову Вінницького апеляційного суду від 24 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживача відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник