06 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 756/217/15
провадження № 61-2383св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа- Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року в складі судді Луценка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Немировської О. В., у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - ПАТ «Державний ощадний банк України»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України», банк), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект» (далі - ПП «Спецзовнішкомплект»), про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 12 серпня 2016 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 91 917 821,84 грн та судовий збір у розмірі 3 654,00 грн.
У задоволенні іншої частини позову (3 % річних та інфляційних втрат) відмовив.
Апеляційний суд міста Києва рішенням від 16 листопада 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнив. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат скасував та ухвалив нове рішення у цій частині позовних вимог. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» 3 % та інфляційні втрати у сумі 9 626 230,50 грн.
У іншій частині рішення суду залишив без змін.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 05 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції (провадження № 6-32606св16).
Верховний Суд України постановою від 13 вересня 2017 року заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнив.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року скасував, рішення Апеляційного суду міста Києва від 16 листопада 2016 року залишив у силі (провадження № 6-1539ц17).
Короткий зміст заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Оболонський районний суд м. Києва ухвалою від 09 листопада 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у цій справі задовольнив.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року скасував, призначив справу в порядку загального позовного провадження до розгляду.
Київський апеляційний суд ухвалою від 18 листопада 2020 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року, апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року повернув скаржнику у зв'язку з тим, що оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню, оскільки відсутня в переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги, відповідно до частини першої статті 353 ЦПК України.
Рішенням від 04 жовтня 2022 року Оболонський районний суд м. Києва позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість у розмірі 91 917 821,84 грн, 3 % річних та інфляційні втрати у розмірі 9 626 230,50 грн, а також витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
Київський апеляційний суд постановою від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» задовольнив. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року та рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року відмовив.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року залишив в силі.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Державний ощадний банк України» судові витрати у розмірі 5 481,00 грн.
Верховний Суд постановою від 04 жовтня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду Київський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 рокуапеляційні скарги АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року - без змін.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги ОСОБА_1
19 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:
- неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права;
- суд апеляційної інстанції застосував норму права (частину першу статті 1048 ЦК України) без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16, від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 лютого 2020 року в справі № 912/1120/16;
- суд апеляційної інстанції застосував норму права (статтю 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 року в справі № 904/4700/19, від 26 лютого 2019 року в справі № 911/3719/16;
- суд апеляційної інстанції у порушення норм частини першої статті 417 ЦПК України не виконав вказівки Верховного Суду у цій справі, викладені у постанові від 04 жовтня 2024 року, та не переглянув рішення суду по суті вирішення позовних вимог;
- суд не дослідив зібрані у справі докази, не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи;
- суди безпідставно відхилили висновок експерта від 03 вересня 2020 року № 03/09-20 за результатом проведення економічної експертизи від 03 вересня 2020 року;
- суд першої інстанції не вирішив питання про долучення доказів, а суд апеляційної інстанції вказаним доводам не надав уваги.
Зазначає, що у цій справі суди стягнули заборгованість за кредитними договорами у розмірі, який наведений банком у заяві про збільшення позовних вимог, тобто станом на 02 червня 2016 року. Однак суди не врахували, що проценти за користування кредитами нараховані банком після пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредитів. Тому, на думку відповідача проценти за користування кредитом за договором кредитної лінії № 5 після 09 лютого 2015 року у сумі 7 904 961,37 грн є безпідставним та незаконним. Аналогічна ситуація і за договором кредитної лінії № 4, а саме банк незаконно нарахував проценти за користування кредитом після 04 вересня 2014 року в сумі 5 708 165,73 грн, з яких 3 450 082,19 грн були погашені.
Крім цього, банк безпідставно нарахував пеню за прострочені проценти у сумі 3 492 934,08 грн.
Також банк незаконно нарахував інфляційні втрати, 3 % річні, пеню за період з 16 липня 2015 року до 16 лютого 2016 року під час дії мораторію.
Банк вимагає стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 5 з поручителя, не враховуючи те, що порука припинилась 05 жовтня 2012 року. Банк набув право власності на предмет іпотеки (комплекс будівель) вартістю 29 000 000,00 грн, а списав заборгованість на 24 000 000,00 грн. Крім того, банк, набувши право власності на комплекс будівель, не зареєстрував це право протягом трьох місяців. За ці три місяці банк не зменшив суму заборгованості за кредитом на вартість набутих будівель і продовжував нараховувати проценти, пеню, інфляційні втрати та 3 % річних на повну суму заборгованості, штучно її збільшуючи.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги АТ «Державний ощадний банк України»
20 лютого 2024 року АТ «Державний ощадний банк України» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2016 року за нововиявленими обставинами залишити без розгляду, як таку, що подана із порушенням статей 425, 429 ЦПК України. Також касаційна скарга містить заперечення на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 09 листопада 2020 року.
Крім того, касаційна скарга містить клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:
- неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
На обґрунтування доводів касаційної скарги банк посилався на те, що ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 09 листопада 2020 року, якою було скасовано законне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, прийнята з порушенням норм процесуального права (статті 425 ЦПК України), та як наслідок призвела до ухвалення незаконного рішення суду першої, яке залишено без змін постановою апеляційного суду.
Зазначає, що суд першої інстанції не мав повноважень приймати та розглядати заяву відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки такий суд не приймав остаточне рішення. Суд апеляційної інстанції зазначеного порушення судом першої інстанції норм процесуального права не врахував та помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі вимог заяви ОСОБА_1 , оскільки останній не просив скасувати рішення і прийняти нове або змінити рішення. Тому, скасовуючи рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 серпня 2016 року, суд першої інстанції в порушення частини третьої статті 429 ЦПК України не ухвалив нове рішення, а призначив справу в порядку загального позовного провадження у підготовче судове засідання.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року АТ «Державний ощадний банк України» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить суд залишити його касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів, на які посилається відповідач.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу банку, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, просить касаційну скаргу АТ «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою від 28 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребував її матеріали із Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою від 29 лютого 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України».
У березні 2024 року справу передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі.
Ухвалою від 20 листопада 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду справу № 361/161/13 (провадження № 61-17437св23)передав на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 2-190/2011 (провадження № 61-35193св18), від 06 березня 2019 року у справі № 755/21917/14-ц (провадження № 61-24916св18), від 03 липня 2019 року у справі № 200/9663/16-ц (провадження № 61-40582св18), від 15 липня 2020 року у справі № 466/543/14-ц (провадження № 61-7223св20), від 15 липня 2020 року у справі № 2-215/11 (провадження № 61-46492св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 504/1852/13-ц (провадження № 61-2237св20), від 17 травня 2023 року у справі № 357/9196/18 (провадження № 61-1356св23), від 16 серпня 2023 року у справі № 299/1923/16-ц (провадження № 61-5169св22), від 04 жовтня 2023 року у справі № 756/217/15-ц (провадження № 61-4067св23).
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах, викликана тим, що колегії суддів з різних судових палат дійшли висновку про те, що апеляційний суд після скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами і ухвалення судом першої інстанції рішення має перевірити його законність по суті та прийняти рішення за результатами розгляду апеляційної скарги відповідно до положень статті 374 ЦПК України. Відтак, повноважень скасовувати таке рішення і постановлювати процесуальний документ з приводу розгляду заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами, відмовляти у її задоволенні, тобто розглядати заяву по суті, апеляційний суд не має, так як це є компетенцією суду, судове рішення якого переглядається.
Ухвалою від 09 грудня 2024 року Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду вказану цивільну справу прийняв до провадження та призначив до розгляду (провадження № 61-17437сво23).
Судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до частини другої статті 415 ЦПК Українипроцедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
Враховуючи те, що судові рішення у справі, яка переглядається, та судові рішення у справі, яка передана на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, а також, враховуючи те, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, передаючи справу № 361/161/13 на розгляд Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, зокрема просив відступити від висновку, який зроблений Верховним Судом під час розгляду цієї справи та викладений у постанові від 04 жовтня 2023 року, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі, що переглядається.
Керуючись статтями 252, 253, 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 756/217/15 (провадження № 61-2383св24) за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне підприємство «Спецзовнішкомплект», про стягнення заборгованості,до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 361/161/13 (провадження № 61-17437сво23).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко