11 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 305/1883/23
провадження № 61-11952св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Левицького Андрія Олександровича на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року в складі судді Попової О. М. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 липня 2024 року в складі колегії суддів Собослой Г. Г., Кожух О. А., Мацунич М. В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та
Короткий зміст позовної заяви
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія «РЛДГ» ДСГР «Ліси України») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді й стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Вказував, що 05 грудня 2018 року наказом № 128-К його переведено з посади лісника Рахівського лісництва на посаду майстра лісу Рахівського лісництва
з 10 грудня 2018 року.
02 серпня 2023 року роботодавцем у приміщенні Філії «РЛДГ» ДСГР «Ліси України» у присутності працівників лісгоспу йому оголошено наказ № 171-К про звільнення. Підставу звільнення не вказано. Він звернувся до керівництва відповідача про видачу йому оскаржуваного наказу, однак йому було усно відмовлено.
11 серпня 2023 року на адресу відповідача надіслано запит про надання інформації та видачі наказу про звільнення, якщо такий наказ було видано. 18 серпня 2023 року відповідачем з посиланням на Закон України «Про захист персональних даних» відмовлено в наданні запитуваних документів. 21 серпня 2023 року він повторно звернувся до відповідача з проханням видати йому трудову книжку та наказ про його звільнення з посади, однак відповідач відмовився прийняти заяву, про що позивачем було повідомлено правоохоронні органи. 22 серпня 2023 року на адресу відповідача засобами поштового зв'язку надіслано заяву про видачу йому наказу про його звільнення, однак станом на день звернення до суду відповіді він не отримав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
21 лютого 2024 року рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ директора Філії «РЛДГ» від 02 серпня 2023 року № 171-к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді майстра лісу Філії «РЛДГ». Стягнуто з Філії «РЛДГ» ДСГР «Ліси України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 серпня 2023 року до 21 лютого 2024 року в розмірі 100 909,85 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 14 962,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
16 липня 2024 року постановою Закарпатського апеляційного суду апеляційну скаргу Філії «РЛДГ» ДСГР «Ліси України» залишено без задоволення. Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року залишено без змін.
Судові рішення мотивовано, зокрема, тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції представник Зімакіна М. В. брала участь у справі як представник саме ДСГР «Ліси України»відповідно до довіреності від 27 грудня 2023 року № 769, виданої Генеральним директором Болоховець Ю. В., що свідчить про те, що представник Зімакіна М. В. представляє інтереси саме юридичної особи, а не філії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21 серпня 2024 року представник Філії «РЛДГ» - адвокат Левицький А. О. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 липня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про закриття провадження в справі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що Філія «РЛДГ» є відокремленим підрозділом ДСГР «Ліси України», тобто не є юридичною особою та не може бути відповідачем у суді. У зв'язку з відсутністю сторони в цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, неможливо вирішити спір, тому провадження в справі необхідно закрити. Суди не врахували правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 наказом від 05 грудня 2018 року № 128-к був переведений з посади лісника Рахівського лісництва на посаду майстра лісу Рахівського лісництва з 10 грудня 2018 року.
Наказом від 02 серпня 2023 року № 171-к ОСОБА_1 звільнено з посади майстра лісу Рахівського лісництва за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кожексу законів про працю (далі - КЗпП) України.
Підставою для звільнення ОСОБА_1 із займаної посади стали: акт за результатами службового розстеження від 31 липня 2023 року, накази від 17 березня 2023 року № 44а та від 08 червня 2023 року № 96 про застосування дисциплінарних стягнень у вигляді догани.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).
Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша, третя статті 95 ЦК України).
Філії та представництва, а також відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони в цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а, отже, неможливістю вирішення цивільного спору.
Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Розгляду в суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої
статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, а також в постановах Верховного Суду від 06 березня 2024 року в справі № 295/6062/22, від 23 жовтня 2024 року в справі № 461/5375/23, від 31 липня 2024 року в справі № 522/2362/22, від 11 грудня 2024 року в справі № 461/5877/22.
Однак у цій справі відсутні підстави для висновку щодо неврахування судами постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19, з огляду на таке.
Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Філія «РЛДГ» є відокремленим підрозділом ДСГР «Ліси України».
Згідно з пунктом 3.1 Положення про Філію «РЛДГ» філія не має статусу юридичної особи.
Відповідно до матеріалів справи участь в ній приймало саме ДСГР «Ліси України», а не Філія «РЛДГ», адже в судовому засіданні провідний юрисконсульт Зімакіна М. В. здійснювала представництво на участь у процесі від імені ДСГР «Ліси України» на підставі довіреності від 27 грудня 2023 року, виданої генеральним директором підприємства; відзив на позов підписаний і поданий директором Філії «РЛДГ» Шемотом В. М. на підставі довіреності від 31 липня 2023 року, виданої виконавчим директором «Ліси України»; заяви і клопотання відповідача підписані Шемотом В. М. від імені підприємства, а не філії.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновками судів про належність відповідача, підстав для закриття провадження в справі немає.
Щодо висновків судів по суті спору касаційна скарга доводів не містить, тому обґрунтованість позовних вимог Верховним Судом не перевіряється.
Доводи касаційної скарги на правильність оскаржуваних судових рішень не впливають та їх не спростовують.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу представника Філії «Рахівське лісове дослідне господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - адвоката Левицького Андрія Олександровича залишити без задоволення.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 21 лютого 2024 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська