Ухвала
13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 211/7592/23
провадження № 61-1587ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крат В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощоков Є. В., розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства «Українська залізниця», яка підписана представником Григорівою Ольгою Юріївною, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року у складі судді: Сарат Н. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Агєєва О. В., Корчистої О. І., в справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі 9 419 грн.
Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення у сумі 9 419 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
07 лютого 2025 року АТ «Українська залізниця» через підсистему Електронний суд подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником Григорівою О. Ю., на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).
Таким чином, ціна позову у цій справі становить 9 419,00 грн і не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
АТ «Українська залізниця» у касаційній скарзі вказує, що справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для АТ «Українська залізниця». Особа, яка подає касаційну скаргу, зазначає, що починаючи з 2020 року по теперішній час, судами розглядаються спори між АТ «Українська залізниця» як роботодавцем та його працівниками стосовно застосування п. 5 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06 грудня 2016 року у частині визначення розрахункової величини для нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення. Кількість таких судових справ, які розглянуто судами та перебувають на стадії розгляду на момент звернення до суду з цією касаційною скаргою становить більше 800 справ на загальну суму більше 8 млн грн. Судами першої та апеляційної інстанцій у наведеній кількості справ висловлюється позиція щодо незастосування положень Закону № 1774-VIII, які носять імперативний характер, в частині визначення розрахункової величини для нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення - прожиткового мінімуму для працездатних осіб замість мінімальної заробітної плати, що свідчить про фактичне перебирання судами на себе функції законодавчого органу, що є недопустимим в силу приписів закону. Формування Верховним Судом правового висновку у даній справі щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах дозволить уникнути подальших фінансових втрат для підприємства відповідача, яке на даний час в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації потребує живучості. Окрім цього, кількість працівників АТ «Українська залізниця», яких потенційно стосується порушене у розгляді цієї справи питання складає 0,57 % від загальної кількості населення України, що у свою чергу свідчить про наявність значного суспільного інтересу. Висновок Верховного Суду щодо застосування імперативних норм п. 5 р. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VIII при визначенні розрахункової величини для нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення матиме виняткове значення як для працівників АТ «Укрзалізниця», як одного із найбільших підприємств України, так і для усього суспільства в цілому, певних груп людей та стосуватиметься прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, а також впливатиме на подальшу поведінку роботодавців в Україні. Зазначене питання зачіпає права невизначеної кількості працівників також через той факт, що такі, які внаслідок прийнятого рішення, як у даній справі, сприймають діючий Закон як такий, що не має жодного юридичного значення та має наслідком спотворення правосвідомості, спонукаючи нехтувати принципами обов'язковості вимог Закону. Враховуючи необмежене коло осіб, до яких може бути застосовано положення п. 5 р. II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ, справа № 216/7179/23 становить значний суспільний інтерес. Проте особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує, чому саме касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і в чому проявляється виняткове значення для неї цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес і має виняткове значення для відповідача.
Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містить.
Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).
Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства «Українська залізниця», яка підписана представником Григорівою Ольгою Юріївною, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков