Справа № 509/1147/24
13 лютого 2025 року смт. Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання Степанової Н.С.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу №509/1147/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом
В лютому 2024 року до суду звернулася ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просили в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановити, що частка померлого ОСОБА_3 в спільному майні подружжя становить частину та визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,8 кв.м. житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та на 2/6 частини жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,8 кв.м. житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,8 кв.м. житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 та на 2/6 частини жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 66,8 кв.м. житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 .
В обґрунтування позову вказали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати ОСОБА_4 . Вони своєчасно звернулися до приватного нотаріуса за оформленням спадкового майна після смерті батьків, були відкриті спадкові справи, однак ОСОБА_1 отримала постанову про відмовуприватного нотаріуса Могила М.М. № 282/02-14 від 02.12.2023р., оскільки частка батька у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя не виділена в натурі та не зареєстрована у встановленому законом порядку, рекомендовано звернутися до суду.
Позивачу ОСОБА_2 було видано роз'яснення державного нотаріуса Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області Зенченко О. від 18.01.2024р. № 28/02-14 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину на майно ОСОБА_4 неможливо, оскільки частка ОСОБА_3 у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не виділена в натурі та не зареєстрована у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим рекомендовано звертатися до суду.
Оскільки позивачі позбавлені можливості отримати свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно у нотаріусів, вони вимушені звертатися до суду за захистом своїх спадкових прав.
Ухвалою судді від 08.03.2024року року відкрито провадження по справі, призначено підготовче засідання. Витребувано від Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса) та приватного нотаріуса Одеського нотаріального округу Могила М.М. належним чином завірену копію спадкової справи, що була відкрита після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 та належним чином завірену копію спадкової справи, що була відкрита після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також витяг зі Спадкового реєстру про заповіти.
На адресу суду надійшли копії спадкової справи № 10/2012 після смерті ОСОБА_3 та № 15/2014 після смерті ОСОБА_4 .
19.03.2024 року до суду надійшов відзив Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області, в якому просили розглянути справу за їх відсутності, з дотриманням норм діючого законодавства України.
03.02.2025 року до суду звернувся представник позивачів із заявою, в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та відсутності позивачів, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, беручи до уваги наполягання позивачів на задоволенні позову, відзив відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно дост.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Заповіту він не залишив. В коло спадкоємців після смерті спадкодавця увійшли дружина померлого ОСОБА_4 та діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Факт перебування в шлюбі зі спадкодавцем підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 виданого Олександрівським сільбюро РАГС Овідіопольського району Одеської області, актовий запис № 96 від 16.11.1968 року.
Факт родинних відносин позивачів з батьком підтверджується свідоцтвом про народження серії ОСОБА_5 . І- НОМЕР_3 від 22.09.1968 року, свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 18.01.1974р. ОСОБА_2 , свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 від 14.08.2014 року.
ОСОБА_4 ,, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Нерук О.М. за оформленням спадщини після померлого батька ОСОБА_3 , була заведена спадкова справа № 10/2012. В подальшому вказаний приватний нотаріус припинила свою приватну нотаріальну діяльність відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 14.03.2016р № 93/03-06 і спадкова справа перейшла до приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила М.М. Свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям видані не були, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 помирає ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_6 від 06.08.2013р., актовий запис № 545.
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняв лише ОСОБА_2 , тоді як ОСОБА_1 від прийняття спадщини відмовилась, про що в матеріалах спадкової справи № 15/2014 є її заява від 22.02.2018р.
Під час шлюбу за сумісні кошти батьки позивачів набули наступне майно: житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобіль марки ИЖ 412 ИЭ, 1986 року випуску; причіп легкового-В марки МФ 815532 2001 року випуску; мотоцикл марки МТ 10-36, 1978 року випуску; грошові вклади.
Оскільки позов поданий лише з приводу жилого будинку як спадкового майна, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених ними вимог, щодо іншого спадкового майна рішення не приймалось.
Таким чином, ОСОБА_4 фактично належала 1/2 частина спільного майна подружжя, яка не була за нею зареєстрована у встановленому Законом порядку, що і є перешкодою для позивачів у отриманні свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом.
Постановою приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила М.М. № 282/02-14 від 02.12.2023р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на вищезазначене майно, оскільки не було видано свідоцтво про право власності на частину в спільному майні подружжя ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_4 на земельну ділянку АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5123782000:01:003:0249 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, Щодо іншого спадкового майна було надано роз'яснення державного нотаріуса Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області Зенченко О. від 18.01.2024р. № 28/02-14 про те, що видати свідоцтво про право на спадщину на майно ОСОБА_4 неможливо, оскільки частка ОСОБА_3 у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, не виділена в натурі та не зареєстрована у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим рекомендовано звертатися до суду.
Згідно із ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно дост.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч.1ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч.1ст.1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що за загальними правилами частини другої статті 372 ЦК України при поділі майна, що є у спільній сумісній власності, за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частка кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не буде встановленого договором між ними ( частина друга статті 370 ЦК України, частина друга статті 372 ЦК України). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця.
З огляду спадкових справ вбачається, що частки ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 в жилому будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 є рівними і складають по .
Таким чином, частка в спадковому майні - жилому будинку після смерті ОСОБА_3 спадкоємців ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складала по 1/6 у кожного, оскільки всі вони прийняли спадщину.
Після смерті ОСОБА_4 її частка в жилому будинку складала - частка у спільному майні подружжя як дружини померлого ОСОБА_3 та 1/6 частка, як спадкоємиці померлого, а разом 4/6 частки.
Оскільки ОСОБА_1 не прийняла спадщину після померлої матері, то її частку успадкував лише син ОСОБА_2 , який спадщину після матері прийняв. Тому його частка у жилому будинку складає - 1/6 частина після смерті батька ОСОБА_3 та 4/6 частки після смерті матері ОСОБА_4 .
Тому з огляду позовних вимог позивачів задоволенню позов підлягає лише частково.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20), вказано, що «для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право. Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). З урахуванням зазначеного, Верховний Суд резюмує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування.
Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, крім того, право приватної власності є непорушним.
Згідно із ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Враховуючи наведене, спадкування є передбаченою законом підставою для набуття права власності.
Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та Протоколів №2,4,7, та 11 до Конвенції», визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до ч.1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право безпосередньо звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як передбачено ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема шляхом визнання права.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5 визначено, що відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків встановлених Конституцією та законами. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власності і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи що позивачі позбавлені можливості отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті батька ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 шляхом звернення до нотаріальних органів через відсутність уїх матері правовстановлюючого документа на спадкове майно, суд вважає, що вимоги позивачів знайшли своє підтвердження та підлягають частковому задоволенню в частині спадкового майна, що знаходиться на території Великодолинської селищної ради Одеського району Одеськоїобласті.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 76-83, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 271-273, 315, 319 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання права власності впорядку спадкування за законом - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,8 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,8 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_8 , право власності в порядку спадкування за законом на 4/6 частини жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 66,8 кв.м., житловою площею 45,2 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 13.02.2025 року.
Головуючий: Є. М. Панасенко