05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 146/882/22
провадження № 61-3172св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина»,
на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2022 року у складі судді Пилипчука О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року у складі колегії суддів:
Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,
у справі за позовом Фермерського господарства «Агат Поділля» (далі - позивач, ФГ «Агат Поділля») до ОСОБА_1 (далі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» (далі - відповідач 2, ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області
(далі - третя особа, Томашпільська селищна рада), про визнання недійсним договору емфітевзису, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
прийняв постанову про таке:
I. Вступ
1. У серпні 2022 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
2. Відповідач 1 позовні вимоги визнав, відповідач 2 заперечував щодо задоволення позову.
3. Суд першої інстанції позов задовольнив і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
4. Відповідач 2 оскаржив рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказав те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навів у касаційній скарзі.
5. Ключовим питаннями у спірних правовідносинах є:
1). Чи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства позовні вимоги юридичної особи до юридичної особи?
2). Чи наявні підстави для визнання договору емфітевзису недійсним?
6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований так:
- відповідач 1 є власником земельної ділянки, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (Рожнятівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області - попередня адреса розміщення до реорганізації) (далі - земельна ділянка);
- 20 січня 2014 року між відповідачем 1 та позивачем укладено договір оренди землі терміном на 10 років;
- право оренди на підставі договору оренди було зареєстровано
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- договір оренди землі розірваний не був, земельна ділянка перебуває
в обробітку позивача, тому він як орендар має переважне право на його поновлення на новий строк;
- 20 листопада 2017 року державним реєстратором Томашпільської селищної ради, на підставі укладеного між відповідачами договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 08 листопада 2017 року, проведено реєстрацію права користування спірною земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;
- оспорюваний договір емфітевзису укладений під час дії договору оренди з позивачем, чим порушено вимоги чинного законодавства;
- актами законодавства, чинними на момент укладення договору емфітевзису, не передбачена можливість здійснення державної реєстрації прав з відкладенням у часі початку строку їх виникнення, тому, оспорюваний договір емфітевзису та реєстрація права емфітевзису унеможливлює реалізацію переважного права на поновлення договору оренди землі добросовісним орендарем - позивачем;
8. Враховуючи викладене позивач просив суд:
- визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 08 листопада 2017 року № б/н, укладений між відповідачами щодо земельної ділянки площею 3,3909 га, кадастровий номер 0523985200:03:000:0176, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (Рожнятівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області - попередня адреса розміщення до реорганізації);
- визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу) індексний номер: 38787131
від 18 грудня 2017 року державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р. А., щодо реєстрації права іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 08 листопада 2017 року
№ б/н, укладеного між відповідачами щодо земельної ділянки площею
3,3909 га, кадастровий номер: 0523985200:03:000:0176, яка розташована на території Томашпільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (Рожнятівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області - попередня адреса розміщення до реорганізації)
ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
9. Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області
від 01 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року позов задоволено повністю.
Визнано недійсним договір про користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).
Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу).
Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки договір оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем 1 не був припинений на момент укладення оспорюваного правочину, розірваним та недійсним визнаний не був, то укладений між відповідачами договір емфітевзису порушує права та законні інтереси позивача, який на законних підставах користується земельною ділянкою, у зв'язку із чим правочин, укладений під час дії іншого договору, підлягає визнанню протиправним із скасуванням рішення про державну реєстрацію іншого речового права.
IV. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. У касаційній скарзі відповідач 2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
12. Касаційна скарга мотивована такими обставинами:
- суди не об'єктивно дослідили обставини справи, не надали належної оцінки наявним у справі доказам;
- суди не звернули увагу, що укладеним договором емфітевзису не порушено переважне право позивача на пролонгацію договору оренди землі, оскільки ним не було направлено письмове повідомлення власнику землі про намір реалізувати таке переважне право;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що наявність договірних відносин між відповідачами не порушують права позивача, оскільки мають відкладальну умову, та не порушують переважне право на поновлення договору оренди, з огляду на те, що відповідач 1 після закінчення строку оренди не мав наміру продовжувати саме орендні відносини щодо спірної земельної ділянки;
- переважне право на пролонгацію дії договору оренди, передбачене статтею 33 Закону України від 06 жовтня 1988 року № 161-XIV«Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV), не є безумовним;
- суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, не звернувши увагу на доводи апеляційної скарги відповідача 2 щодо безпідставного посилання суду першої інстанції на судову практику Верховного суду не у подібних правовідносинах;
- суди помилково визнали порушеним переважне право орендаря за договором оренди, оскільки сторонами не здійснено державну реєстрацію договору оренди землі, тому він не набрав чинності і відповідно позивач не набув прав орендаря за цим договором оренди землі.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
13. У березні 2023 року позивач звернувся до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції.
14. Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження.
15. Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 18 травня 2023 року.
16. Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_2 , суддею-доповідачем у справі визначено суддю Пархоменка П. І.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року відмовлено відповідачу 2 у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до судового розгляду.
18. Позивач та відповідач 1 не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
VI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
19. 20 січня 2014 року між позивачем та відповідачем 1 укладено договір оренди землі № 157 спірної земельної ділянки.
20. Відповідно до пункту 8 договору оренди землі від 20 січня 2014 року договір укладено на 10 років, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
21. Пунктом 45 договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.
22. 08 листопада 2017 року, у період дії договору оренди, між відповідачами укладено договір № 001 про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) щодо спірної земельної ділянки, на договорі міститься рукописний напис № 001.
23. Відповідно до пункту 3.1. договору емфітевзису договір укладено на
7 років з дати передачі емфітевтичного права. Після закінчення строку дії договору землекористувач має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі землекористувач повинен не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово власника про намір продовжити його дію. Якщо власник не надає землекористувачу заперечень до дня закінчення строку дії договору, договір поновлюється автоматично на той самий строк і на тих самих умовах.
24. Відповідно до пункту 5.1. договору емфітевзису відповідач 2 набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 20 січня 2014 року № 157, який зареєстрований у реєстраційній службі Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області,
04 серпня 2014 року за № 6556333 строком дії десять календарних років
з дати його державної реєстрації, об'єктом якого є спірна земельна ділянка.
25. Згідно з пунктом 5.2. договору емфітевзису передача емфітевтичного права проводиться власником землекористувачу 05 серпня 2024 року автоматично без оформлення акта приймання - передачі та інших додаткових документів.
26. Пунктом 5.3 договору емфітевзису визначено, що власник земельної ділянки гарантує, що до підписання цього договору ним або його представником не було укладено, а також після підписання цього договору не буде укладено правочину, спрямованого на продовження (поновлення) строку договору оренди землі № 157 від 20 січня 2014 року або будь-якого нового договору оренди землі, об'єктом оренди якого буде земельна ділянка зазначена у цьому договорі.
27. Відповідно до пункту 8.1. договору емфітевзису договір набирає чинності після підписання сторонами та державної реєстрації емфітевзису.
28. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 31 травня 2022 року № 301832474, спірна земельна ділянка на праві власності належить відповідачу 1.
29. Відповідно до запису про інше речове право № 6556333, згідно договору оренди землі № 157 від 20 січня 2014 року право оренди земельної ділянки передано позивачу. Договір укладено на десять років з правом пролонгації. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 14900146 від 04 серпня 2014 року 14:35:08, Костаревич А. В., Реєстраційна служба Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області, Вінницька область.
30. Згідно із записом про інше речове право № 23991291, згідно договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, серія та номер: б/н, виданий 08 листопада 2017 року встановлено, що земельну ділянку передано в користування для сільськогосподарських потреб ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина». Дата реєстрації 20 листопада 2017 року, договір укладено на сім років, землекористувач набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 20 січня
2014 року. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (із відкриттям розділу), індексний номер: 38787131
від 18 грудня 2017 року 11:46.21, Савчук Р. А., Томашпільська районна державна адміністрація Вінницької області, Вінницька область.
31. Відповідач 1 у поданій до суду першої інстанції заяві від 28 листопада 2022 року позовні вимоги визнав у повному обсязі і не заперечував проти задоволення позову.
VII. Позиція Верховного Суду
32. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) та даючи відповідь на ключові питання (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне.
33. Цей спір виник у зв'язку із укладенням власником земельної ділянки договору емфітевзису з однією особою, під час дій договору оренд землі
з іншою (див. пункти 7-8).
34. По справі заявлено такі позовні вимоги (див. пункт 8):
- про визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису);
- про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу).
Щодо позовних вимог ФГ «Агат Поділля» до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»
35. Статтею 19 ЦПК встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких
є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого
є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
37. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи
з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що
є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого
є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
38. Спір у цій справі в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
(з відкриттям розподілу)за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»є спором щодо права оренди на земельну ділянку між юридичними особами.
39. Отже, з огляду на суб'єктний склад сторін справа в частині наведених позовних вимог належить до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.
40. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
41. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позовні вимоги до ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, та помилково розглянули справу в цій частині по суті в порядку цивільного судочинства, а тому оскаржені судові рішення у вказаній частині підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, що відповідає нормам статті 414 ЦПК.
Щодо визнання недійсним договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису)
42. Верховний Суд звертає увагу, що емфітевзис, і право оренди землі є речовими правами, які за своєю правовою природою не можуть одночасно встановлюватись щодо однієї земельної ділянки для різних правонабувачів. Чинне законодавство у сфері земельних відносин не передбачає можливості спільного використання земельних ділянок кількома особами на умовах договору емфітевзису і договору оренди (див., наприклад, постанову Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 634/355/19 (провадження № 61-11629св20)).
43. Поряд із цим Верховний Суд вже робив висновки у правовідносинах щодо відкладальної умови набуття права за оспорюваним договором, яка виключає можливість порушення прав позивача як користувача земельною ділянкою за договором оренди землі до закінчення терміну його дії.
Такі висновки викладені у аналогічній за змістом позовних вимог постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/1677/18 (провадження № 61-15847св19), що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
44. Так, згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України
(далі - ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
45. Частиною першою статті 627 ЦК встановлено, що сторони є вільними
в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору
з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
46. Відповідно до статті 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави
і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
47. Статтею 215 ЦК передбачено, що підставою недійсності правочину
є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
48. Таким чином, судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
49. За частиною другою статті 792 ЦК відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Законом № 161-XIV.
50. Правовою підставою набуття права орендного землекористування
є укладення договору оренди земельної ділянки.
51. За договором оренди земельної ділянки кожна із сторін наділяється певними правами і водночас на неї покладаються певні обов'язки.
52. Правові підстави поновлення договору оренди землі визначені статтею 33 Закону № 161-XIV.
53. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 33 Закону № 161-XIV
(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
54. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
55. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.
56. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
57. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
58. Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону № 161-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку. Відмова,
а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
59. Отже, відповідно до положень статті 33 Закону № 161-XIV реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. У разі недотримання цієї процедури орендарем його переважне право на укладення договору оренди землі припиняється.
60. При цьому, переважне право орендаря буде порушене, зокрема, у разі укладення іншого договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднім орендарем про намір реалізувати своє переважне право.
61. Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця
в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову
в поновленні договору оренди.
62. Установлено, що на час звернення з цим позовом до суду орендар ФГ «Агат Поділля» не вчинив будь-яких значимих юридичних дій, передбачених частинами першою-п'ятою статті 33 Закону № 161-XIV, зокрема, не повідомив орендодавця ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк. Зокрема, встановлено, що орендар не направив орендодавцю і необхідний проєкт додаткової угоди.
63. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
64. Аналогічні приписи містяться у частині першій статті 15 ЦК.
65. Згідно зі статтями 16, 203, 215 ЦК для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту
є усталеним у судовій практиці.
66. Оскільки порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 4 ЦПК та статті 15 ЦК, може мати матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем за умови отримання орендодавцем письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, а ФГ «Агат Поділля»такого повідомлення на час подання позову не направило, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для висновку про порушення переважного права позивача на укладення договору оренди землі та іншого права ФГ «Агат Поділля» як користувача спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 20 січня 2014 року № 157.
67. При цьому необхідно ураховувати, що відповідно до пункту 5.1. договору емфітевзису відповідач 2 набуває емфітевтичне право на наступний день після закінчення договору оренди землі від 20 січня 2014 року № 157, який зареєстрований у реєстраційній службі Томашпільського районного управління юстиції Вінницької області, 04 серпня 2014 року за № 6556333 строком дії десять календарних років з дати його державної реєстрації, об'єктом якого є спірна земельна ділянка.
68. Зазначене, з огляду на відкладальну умову набуття права за оспорюваним договором, виключає можливість порушення прав позивача як користувача земельною ділянкою за вказаним договором оренди землі
від 20 січня 2014 року № 157 до закінчення терміну його дії.
69. При таких обставинах, оскільки у зв'язку з укладанням 08 листопада 2017 року договору емфітевзису суб'єктивне цивільне право та інтерес особи, яка звернулася до суду з цим позовом, не порушується, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
70. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним договору емфітевзису підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові.
VIII. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
71. Верховний Суд частково погоджується із доводами касаційної скарги, які дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
72. Так, оскаржені судові рішення у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу) за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, що відповідає нормам статей 409, 414 ЦПК.
73. В частині позовних вимог про визнання недійсним договору емфітевзису оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в позові, що відповідатиме статтям 409, 412 ЦПК.
IХ. Щодо розподілу судових витрат
74. За змістом частини тринадцятої статті 141 ЦПК, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
75. З урахуванням скасування Верховним Судом оскаржуваних судових рішень в частині позовних вимог про визнання недійсним договору емфітевзису з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині, судові витрати, у виді судового збору сплаченого відповідачем 2 за подання апеляційної скарги в розмірі 3 721 грн та касаційної скарги
в розмірі 4 962 грн, підлягають стягненню на його користь з позивача.
Із цих підстав,
керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 414, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» задовольнити частково.
2. Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 01 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.
3. Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина», що розгляд справи в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу) за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» віднесено до юрисдикції господарського суду.
4. Протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
5. Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області
від 01 грудня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 01 лютого 2023 року в частині позовних вимог про визнання недійсним договору емфітевзису скасувати та ухвалити нове судове рішення.
6. У позові Фермерського господарства «Агат Поділля» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Томашпільська селищна рада Тульчинського району Вінницької області в частині позовних вимог про визнання недійсним договору емфітевзису, відмовити.
7. Стягнути з Фермерського господарства «Агат Поділля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина»
8 683 грн судового збору.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко Судді: П. І. Пархоменко Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков