05 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 757/18462/21-ц
провадження № 61-1829св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув заяву ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,
У квітні 2021 року Адвокатське об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» (далі - АО «Гапоненко Роман і партнери») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у задоволенні позову АО «Гапоненко Роман і партнери» відмовлено.
Додатковим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 202 року, заяву представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено.
Ухвалено додаткове рішення у цивільній справі № 757/18462/21-ц.
Стягнуто з АО «Гапоненко Роман і партнери» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_1 33 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року, апеляційні скарги АО «Гапоненко Роман і партнери» залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року та додаткове рішення Печерського районного суду міста Києва від 5 квітня 2023 року - без змін.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від07 серпня 2024 року касаційну скаргуАО «Гапоненко Роман і партнери» задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 змінено, викладено їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 вересня 2023 року в частині позовних вимог АО «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном та додаткове рішення Печерського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із заявою, в якій просить роз'яснити постанову Верховного Суду від 07 серпня 2024 року, вказати, який рівень тлумачення положень договору № 03-3 найму (оренди) від 17 липня 2020 року було Верховним Судом застосовано при тлумаченні його у постанові, та в якій частині постанови наведено тлумачення саме тексту договору, і чи враховано при цьому зміст преамбули договору, в якій сторони вказали, що всі положення, які викладені у змісті договору є істотними. Визначити, чи наступне твердження суду у постанові: «Варто підкреслити, що договір, і зокрема договір найму (оренди) вчиняється для того щоб «породити» відповідний результат, а не для того щоб згодом констатувати його неукладеність, вочевидь для того щоб не виконувати обов'язки, які «з'явилися» з такого договору» є частиною нормативного чи доктринального обґрунтування підстав винесення постанови чи встановленням (кваліфікацією) дій конкретних учасників справи (та яких?) як недобросовісних.
Заява мотивована тим, що Верховним Судом при прийнятті постанови визначено необхідність здійснити тлумачення правочину. У своїй практиці Верховний Суд визначив чотири рівні тлумачення договору, які застосовуються почергово. Суд має застосовувати наступний рівень тлумачення, якщо попередній не дав результату у з'ясуванні дійсного змісту досягнутої між сторонами в договорі домовленості. Таким чином першим має досліджуватися саме зміст правочину, та використані у його тексті слова і поняття, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин їх значення та значення термінів. Разом з тим, у мотивувальній частині постанови Верховного Суду не відображено першого та другого рівнів тлумачення правочину. Натомість Верховним Судом відразу описано аналіз та висновки щодо застосовності до спірних правовідносин загальних засад/принципів цивільного права - розумності, добросовісності, міститься посилання на Дигести, а також вказується посилання на норми ЦК України щодо визначення договору оренди, його оплатної природи, та доктринального розуміння «істотності умов» безвідносно до контексту та змісту безпосередньо тексту договору. Позивач наразі використовує постанову Верховного Суду від 07 серпня 2024 року у справі № 757/18462/21-ц, посилаючись на преюдиційність постанови, відповідно до якої Верховний Суд констатував у постанові недобросовісність дій ОСОБА_1 , та те, що вона ухиляється від виконання обов'язків за договором оренди. Вважає цитату постанови «вочевидь для того, щоб не виконувати обов'язки, які «з'явилися» з такого договору» припущенням, таким, що зазначений у цьому рішенні, як доктринальний матеріал, який має тлумачитися як припущення щодо невизначеної особи (кола осіб) і характеристики її дій, та є теоретичним твердженням щодо наслідку вчинення договорів (правочинів) сторонами, і не встановлює жодних фактів, які мають преюдиційну силу, щодо ОСОБА_1 .
За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (частини перша статті 271 ЦПК України).
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання (частини друга статті 271 ЦПК України).
Як свідчить тлумачення частин першої та другої статті 271 ЦПК України роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно є незрозумілим, і це ускладнює його реалізацію. При здійсненні роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз'яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз'яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз'яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз'ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення. Отже, приводом для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'ясненню підлягають лише ті судові рішення, які набрали законної сили та які підлягають виконанню у випадку, якщо вони не виконані або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.
У цій справі постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року, про роз'яснення якої подано заяву, не підлягає примусовому виконанню. Зміст заяви про роз'яснення постанови суду касаційної інстанції фактично свідчить про роз'яснення мотивів ухваленого рішення.
Сама по собі незгода ОСОБА_1 з постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року не може бути підставою для роз'яснення судового рішення.
Враховуючи наведене, вказана постанова відповідно до правил статі 271 ЦПК України роз'ясненню не підлягає.
За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 року слід відмовити.
Керуючись статтями 260, 271 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про роз'яснення постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 серпня 2024 рокув справі за позовом Адвокатського об'єднання «Гапоненко Роман і партнери» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко