1Справа № 335/9410/24 2/335/235/2025
14 лютого 2025 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Новасардової І.В., за участю секретаря судового засіданні Доновської А.В., представника позивача - Дяченко В.О., представника відповідача - адвоката Волкова Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації,-
Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» звернулось до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 22 481,65 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.04.2023 між Приватним акціонерним товариством «УПСК» (Страховик) та ТОВ «ИСТОК-ПЛЮС» (Страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №177/078/004976, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб «AUDI Q3», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2015 року випуску. 07 серпня 2023 року, у м. Запоріжжя, по вул.Макаренко, 4 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «AUDI Q3», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 та «FORD FIESTA», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали ушкоджень. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. 08.08.2023 року страхувальник звернувся до ПрАТ «УПСК» із заявою-повідомленням (Автокаско) про дорожньо-транспортну пригоду та із заявою на виплату страхового відшкодування, відповідно до якої просив сплатити на рахунок ФОП ОСОБА_3 14.08.2023 року був складений Протокол технічного огляду колісного транспортного засобу та зафіксовано його пошкодження, у тому числі і з допомогою фотофіксації. Відповідно до Рахунку-фактури № 2052 від 08.08.2023 виставленого ФОП ОСОБА_3 , вартість відновлювального ремонту становить 72 960,00 грн. Відповідно до страхового акту від 30.03.2023 №КАСКО 177/214/025574/23/1 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 72960,00 грн. шляхом перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що підтверджується платіжною інструкцією № 162223927 від 30.08.2023. Таким чином, ПрАТ «УПСК» виконало свої зобов'язання перед Страхувальником по Договору страхування та по зазначеному страховому випадку у повному обсязі. Транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_4 , на момент ДТП був забезпечений полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP №215235612 ПрАТ «СГ «ТАС», що підтверджується відповіддю Національної поліції України №3023220390650256 та витягом з Центральної бази даних МТСБУ по полісу ЕР№ 215235612. Порядок виплати потерпілим страхового відшкодування за полісами обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за нормами якого розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначається за вартістю відновлювального ремонту з урахуванням зносу та за вирахуванням франшизи, передбаченої полісом страхування. Таким чином, після сплати страхового відшкодування, до ПрАТ «УПСК» перейшло право вимоги до ПрАТ «СГ «ТАС» в межах відповідальності ПрАТ «СГ «ТАС» та до ОСОБА_1 у розмірі, що перевищує межі відповідальності ПрАТ «СГ «ТАС». 06.09.2023 ПрАТ «УПСК» звернулася із претензію за вих. №2690/03 до ПрАТ «СГ «ТАС» про відшкодування завданого з вини ОСОБА_1 збитку. У відповідь на претензію на рахунок ПрАТ «УПСК» було перераховано грошові кошти в розмірі 50478,35 грн., що засвідчується платіжною інструкцією від № 6435 від 05.10.2023. Листом № 14422/9123 від 03.10.2023 року ПРАТ «СГ «ТАС» повідомила ПрАТ «УПСК» яким чином розрахувала страхове відшкодування, а саме, що в основу розрахунку був покладений рахунок-фактура ФОП ОСОБА_3 на суму 72 960,00 грн. Із застосуванням коефіцієнту зносу до деталей, що підлягають заміні (0,573) та враховуючи, що полісом страхування франшиза складає 0, вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу склала 50 478,35 грн. Тобто, ПрАТ «СГ «ТАС» виконала свої зобов'язання перед ПрАТ «УПСК» по зазначеному випадку у повному обсязі. У той же час, невідшкодованими залишилися ще 22 481,65 грн. (72 960,06 грн. - 50 478,35 грн.), які позивач просить стягнути з відповідача у порядку суброгації, а також понесені судові витрати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.08.2024 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 335/9410/24 та визначено до розгляду судді Новасардовій І.В.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
16.09.2024 до суду від позивача надійшла заява відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечив щодо винесення по справі заочного рішення у разі наявності для цього підстав.
В судовому засіданні 24.10.2024 відповідач заявила клопотання про відкладення розгляду справи для звернення останньої за наданням правової допомоги.
Судом клопотання задоволено, розгляд справи відкладено.
07 листопада 2024 року від відповідача надійшли пояснення до суду на позовну заяву, в яких зазначила, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі. В обґрунтування заперечень проти позову, викладених у поясненнях, відповідач посилається на те, що матеріали справи не містять доказів неможливості проведення ремонту без заміни пошкоджених деталей на нові. Позивач не надав пояснень про те, де знаходяться замінені деталі, стан замінених деталей та їх залишкову вартість. Також, відповідач зазначив, що матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення відповідача про огляд пошкодженого автомобіля при здійсненні розрахунку до наданого рахунку. Крім того, відповідач зауважив, що ФОП ОСОБА_3 не є експертом з автотоварознавчого дослідження, а виставлений ним рахунок не є висновком експертного автотоварознавчого дослідження. Зокрема, на думку відповідача, у рахунку враховано наступні запчастини, що підлягають сумніву та доцільності: Двері перед. ОСОБА_5 в.Р.з, вартість 41 300, 00 грн; Двері перед. ОСОБА_5 в.Р.з, вартість 1 800,00 грн; ЛФ матеріали, вартість 16 700 грн. Сума визначена за лакофарбові матеріали не відображає їх кількості визначеній у вимірювальному коефіцієнту помноженому на відповідну площу поверхні на якій вони повинні були бути використані. А відтак неможливо встановити дійсний необхідний об'єм лакофарбових матеріалів, для відновлювального ремонту автомобіля. Також, рахунок містить два види робіт/товару, які мають однакову назву, проте сума таких видів робіт/послуг відрізняється один від одного, а саме 41 300,00 грн. та 18 000,00 грн. Таким чином, незрозуміло, який вид робіт/товару є прийнятним та має дійсне відображення вартості - Двері перед. ОСОБА_5 в.Р.з. Вважає, що відповідачу мають бути повернуті замінені при ремонті автомобіля вузли та деталі автомобіля, які не можуть бути використані за призначенням пропорційно до відшкодованої ним шкоди, оскільки вартість відновлюваного ремонту, який було здійснено позивачем за власні кошти значно перевищує вартість автомобіля до ДТП.
03 грудня 2024 року Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» подано до суду заперечення на пояснення відповідача по справі, у якій просить задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування заперечень посилається на те, що на думку відповідача, ремонт автомобіля по рахунку СТО перевищує вартість автомобіля до ДТП. Таке твердження є помилковим, оскільки відповідно до Договору страхування страхова сума на застрахований автомобіль (дійсна вартість автомобіля) складає 650 000,00 грн., у той час, як вартість ремонту лише 72 960,00 грн. Будь-яких інших доказів про зворотнє відповідач до суду не надав. Щодо нібито дублювання у рахунку СТО позицій по дверям переднім лівим. Дійсно в рахунку ФОП ОСОБА_3 наявні, на перший погляд, дві однакові позиції, але з різними сумами: «3. двері перед. ОСОБА_5 в. Р.з. - 1800,00 грн.; 17. двері перед. ОСОБА_5 в. Р.з - 41300,00 грн.». Однак, вбачається що, має місце звичайна описка. Оскільки, у першому випадку (п. 3.) мова йде про зняття-встановлення (З.в.), розбирання-збирання (Р.з.) дверей передніх лівих. У другому випадку (п. 17) мова йде про вартість придбання дверей передніх лівих. Як вбачається з самого рахунку він формувався у програмі Exel, в якій під час заповнення користувачем наступних рядків програма пропонує при наборі перших декількох літер, якщо вони такі самі, як і в одному з попередніх рядків, автозаповнити рядок, що і було зроблено ФОП ОСОБА_3 , якому треба було відобразити у п. 17 назву «двері перед. Лів.», але вже без «З.в. Р.з.» і, відповідно з іншою сумою. Однак , після автозаповнення п. 17 ФОП ОСОБА_3 його просто не відкорегував, хоча і вказав правильну суму за придбання дверей - 41 300,00 грн. Щодо витрат на лакофарбові матеріали у розмірі 16700,00 грн. відповідачем не спростовано. Позивач звернув увагу суду на те, що зазначена сума не була поставлена під сумнів спеціалістами ПрАТ «СГ «ТАС», які виплачували ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування за завданий з вини ОСОБА_1 збиток. Відповідач, ставлячи під сумнів саме заміну дверей, з одного боку, не надає до суду належних доказів, що заміна була неправомірною, з іншого, не надає і доказів того, що у разі ремонту дверей вартість відновлювального ремонту була б меншою, ніж їх заміна. Відповідно до законодавства та чинної судової практики сам по собі факт незапрошення на огляд винної особи не є підставою для відмови у позові. Крім того, судова практика щодо стягнення з винної особи різниці між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та вартістю відновлювального ремонт з урахуванням зносу не передбачає передачу винній особі пошкоджених деталей. Відповідач, вимагаючи чи то передачі йому пошкоджених дверей чи то вирахування їх вартості не враховує, що до нього пред'явлено вимогу не на 72 960,00 грн., а лише на 22 481,65 грн., оскільки 50 478,35 грн. (69,19%) сплатило ПрАТ «УПСК» за відповідача ПрАТ «СГ «ТАС». Отже, підстави для повернення йому деталей чи зменшення позову на суму їх вартості за рахунок ПрАТ «УПСК» відсутні. Щодо того, що рахунок СТО не є належним доказом у справі. Звертаємо увагу на ту обставину, що ПрАТ «УПСК» сплачувала страхове відшкодування не на рахунок страхувальника, а безпосередньо на рахунок ФОП ОСОБА_3 , на СТО якого здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля. Як неоднарозово зазначали суди, у т.ч. і касаційної інстанції, норма, яка передбачає відшкодування оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". З приводу доводів відповідача щодо невідповідності робіт відносно пошкоджень транспортного засобу, то представниками позивача та спеціалістами СТО фактично погоджено характер пошкоджень, способи їх усунення. Також зазначено, що відповідно до умов договору страхування знос при визначені розміру збитків не застосовується, тобто страхове відшкодування мало виплачуватись за вартістю відновлювального ремонту без урахування (застосування) зносу (коефіцієнта фізичного зносу) на деталі, що підлягають заміні. Щодо листа ПрАТ «УПСК» на адресу ОСОБА_1 від 04.06.2024 із пропозицією дисконту 30% представник позивача повідомив наступне, що така практика між страховиками і боржника є досить поширеною під час врегулювання суброгаційних або регресних вимог. З урахуванням зазначено, просить позов задовольнити в повному обсязі.
04.12.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів, а саме завірена копія листа ПрАТ «УПСК» за вих.№1813/03 від 04.06.2024 року.
16.01.2025 року від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду надійшли пояснення щодо спростування заперечень від 02.12.2024 року.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.
Представник відповідача - адвокат Волков Ю.О. просив відмовити в позові з підстав зазначених в поясненнях.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17.04.2023 року між Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» та Товаристом з обмеженою відповідальністю «ИСТОК-ПЛЮС» укладено Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу №177/078/004976, предметом якого були майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом транспортний засіб Audi Q3, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії договору з 18 квітня 2023 року по 17 квітня 2024 року. Страхова сума складає 650 000,00 грн.
07.08.2023 року о 17-35 годині в м. Запоріжжя вул. Макаренко 4, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Ford Fiesta д.н . НОМЕР_4 , під час руху заднім ходом не впевнилась в безпечності та скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб Audi Q3 д.н. НОМЕР_1 . Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України. У наслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків, травмованих немає.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30 серпня 2023 року, яка набрала чинності 11 вересня 2023 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосовано до неї міру адміністративного стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, особою, винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 07.08.2023 року за участю автомобілів Ford Fiesta д.н . НОМЕР_4 та Audi Q3 д.н. НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме - шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Оскільки джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, то відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За таких обставин, відповідач, як особа з вини якою сталася дорожньо-транспортна пригода, зобов'язаний був відшкодувати матеріальні збитки заподіяні власнику автомобіля Audi Q3 реєстраційний номер НОМЕР_1 .
07 серпня 2023 року ТОВ «ИСТОК-ПЛЮС» звернулось до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою - повідомленням (автокаско), у якій повідомлено про дорожньо-транспортну пригоду, що мала місце 07.08.2023 року о 17 год. 35хв.
08.08.2023 ТОВ «ИСТОК-ПЛЮС» звернувся до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» із заявою на виплату страхового відшкодування, в якій просили виплату страхового відшкодування провести на рахунок - ФОП ОСОБА_3
14.08.2023 року проведено огляд транспортного засобу Audi Q3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , за результатами якого складено огляд транспортного засобу.
Відповідно до рахунку № 2052 від 08.08.2023 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Audi Q3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , склала 72 960,00 грн.
Відповідно до страхового акту № 177/214/025474/23/1 від 30 серпня 2023 року, складеного Приватним акціонерним товариства «Українська пожежно-страхова компанія», розмір страхового відшкодування становить 72 960 грн.
Страхове відшкодування у розмірі 72 960 грн. виплачене позивачем на користь ФОП ОСОБА_3 , підтверджується платіжною інструкцією № 162223927 від 30.08.2023 року на суму 72 960,00 грн.
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність відповідача була застрахована в АТ «СГ «ТАС» згідно Полісу № ЕР 215235612, франшиза становить 0 грн.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» з претензією (заявою) про виплату суми страхового відшкодування вих. 2690/03 від 06.09.2023.
Відповідно до листа №14422/9123 від 03.10.2023 року ПрАТ «СГ «ТАС» повідомила ПрАТ «УПСК» про розгляд претензії та зазначено, що вартість відновлюваного ремонту автомобіля Audi Q3, реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно Рахунку-фактури № 2052 від 08.08.2023 р., ФОП ОСОБА_3 становить 72690,00 грн., в тому числі: - вартість замінених складових-39235, 00 грн; - вартість робіт -17 100,00 грн.; вартість матеріалів -16 625,00 грн. Коефіцієнт зносу замінених складових, згідно Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, становить 0,573, що дорівнює 22 481,66 грн. Розрахунок суми страхового відшкодування: 72960,00 грн.- 22481,66 грн.=50478,35 грн.
ПрАТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування в сумі 50 478,35 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 6435 від 05.10.2023.
Згідно листа вих. №1813/03 від 04.06.2024 року на адресу ОСОБА_1 було направлено Претензію про відшкодування збитку на суму 22 481,65 грн. Також, в листі відповідача повідомлено про можливість надання дисконту (списання частини боргу) у розмірі 30,00%, що складає 6 744,50 грн., за умови здійснення оплати несписаної частин (15 737,15 грн.) не пізніше 30 червня 2024 року.
Станом на день звернення позивача до суду з даним позовом сума боргу відповідачем не відшкодована.
Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Необхідною підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є наявність складу правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди).
Положеннями ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за задані збитки (суброгація).
Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.
За своєю правовою природою регрес істотно відрізняється від суброгації. Основна відмінність полягає в тому, що при суброгації переходить існуюче право з усіма його забезпеченнями, а регрес породжує нове право. Суброгація - це перехід прав до третьої особи на основі закону. Регрес - це право, що виникає у особи внаслідок платежу. При суброгації до страховика переходить право, що вже виникло (з моменту заподіяння шкоди) у страхувальника, відповідно регрес - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
Роз'яснення про застосування вищезазначених понять також наведені у п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 згідно з яким, при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Згідно ч. 1 ст. 1194 Цивільного кодексу України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Оскільки відповідач не відшкодував різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), та згідно з положеннями ст. 1194 Цивільного кодексу України позивач отримав право вимоги на таке відшкодування, то відповідач повинен відшкодувати шкоду позивачу у примусовому порядку.
Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10.02.2016 у справі № 6-2878 цс15, за змістом ст. 1194 ЦК Україні в системному зв'язку зі ст. 993 цього Кодексу та ст. 27 Закону України «Про страхування» можна дійти висновку, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України, має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, враховуючи, що відповідачка є особою відповідальною за заподіяний збиток внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, після виплати страхового відшкодування на користь потерпілої сторони, позивач набув право суброгації до відповідача у розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 22481,65 грн. (72960,00грн. - фактичний розмір заподіяної шкоди, 50 478,35 грн. сума страхового відшкодування, яка виплачена ПрАТ «СК «ТАС» на користь ПрАТ «УПСК»).
Доводи відповідача про те, що рахунок-фактура № 2052 від 08.08.2023 року виставлений ФОП ОСОБА_3 на СТО якого здійснювався ремонт пошкодженого автомобіля не є належним доказом, суд відхиляє з огляду на наступне.
Чинним цивільним законодавством не встановлено обов'язку для потерпілого, чи страховика, доводити розмір матеріальної шкоди саме звітом про оцінку, або висновком експерта, як стверджує відповідач. Суд зазначає, що наданий стороною позивача рахунок СТО з детальним описом запчастин, витратних матеріалів та робіт, є належним та допустимим доказом за відсутності інших об'єктивних доказів.
Крім того, суд враховує правову позицію, що міститься у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4013/17 відповідно до якої вказано, що висновок про те, що єдиним належним доказом розміру заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди є висновок експерта про розмір збитків, у тому числі з урахуванням коефіцієнту зносу, заподіяних внаслідок пошкодження авто є неправильними, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається можлива, але не кінцева сума, ще витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Крім того, пунктом 16 Договору зазначено, що вартість матеріального збитку встановлюється згідно з розцінками СТО, письмово погодженої зі страховиком.
Представник відповідача зазначив, що в рахунку деякі роботи не відповідають наявним пошкодження транспортного засобу, зазначені запчастини підлягають сумніву та їх доцільності, завищена вартість лакофарбового матеріалу, також щодо не врахування Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Відповідно до п. 15 Договору добровільного страхування наземного транспортного засобу (Автокаско) № №177/078/004976 передбачено, що знос при визначенні розміру збитків не застосовується.
Відповідно до пояснень позивача вбачається, що дійсно в рахунку ФОП ОСОБА_3 наявні, на перший погляд, дві однакові позиції, але з різними сумами: «3. двері перед. ОСОБА_5 в. Р.з. - 1 800,00 грн.; 17. двері перед. ОСОБА_6 з - 41300,00 грн.». Як зазначив позивач, має місце описка, оскільки, у першому випадку (п. 3.) мова йде про зняття-встановлення (З.в.), розбирання-збирання (Р.з.) дверей передніх лівих. У другому випадку (п. 17) мова йде про вартість придбання дверей передніх лівих. Як вбачається з самого рахунку він формувався у програмі Exel, в якій під час заповнення користувачем наступних рядків програма пропонує при наборі перших декількох літер, якщо вони такі самі, як і в одному з попередніх рядків, автозаповнити рядок, що і було зроблено ФОП ОСОБА_3 , якому треба було відобразити у п. 17 назву «двері перед. Лів.», але вже без «З.в. Р.з.» і, відповідно з іншою сумою. Однак , після автозаповнення п. 17 ФОП ОСОБА_3 його просто не відкорегував, хоча і вказав правильну суму за придбання дверей - 41300,00 грн.
Необґрунтовані також доводи відповідача стосовно витрат на лакофарбові матеріали у розмірі 16 700,00 грн., оскільки доказів в спростування цих доводів не надано.
Відповідачем зазначений рахунок не спростовано та не наведено іншого розрахунку суми страхового відшкодування.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ПрАТ «СГ «ТАС» погодилася з правомірністю цих витрат у рахунку, виходячи з характеру пошкоджень, засвідчених в акті огляду та фотографій пошкодженого транспортного засобу, які ПрАТ «УПСК» долучила до своєї претензії на адресу ПрАТ «СГ «ТАС».
Так само суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що огляд транспортного засобу «AUDI Q3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , був здійснений без присутності відповідача, оскільки статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
У свою чергу відповідачем на обґрунтування своїх заперечень проти позову не надано жодного доказу, які б свідчили про невідповідність пошкоджень транспортного засобу «AUDI Q3», реєстраційний номер НОМЕР_1 , які встановлені актами огляду, пошкодженням, які були завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, саме на відповідача, який заперечує розмір матеріального збитку, заявленого позивачем і підтверджений його доказами, лежить тягар доказування помилковості такого розміру чи його необґрунтованості.
Таким чином, надані позивачем докази на підтвердження обставин та розміру сплаченого страхового відшкодування є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, вартість матеріального збитку у розмірі 72 960,00 грн, завданого пошкодженням автомобіля «AUDI Q3»,, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини ОСОБА_1 , перевищує виплачений страховиком ПрАТ «СГ «ТАС»» позивачу розмір страхового відшкодування у розмірі 50478,35 грн, відповідно з відповідача як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром понесених витрат та отриманим страховим відшкодуванням в сумі 22 481,25 грн (72960,06 грн. - 50 478,35 грн).
З огляду на викладене, позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 3 028,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 3028 грн. за подання позову до суду підлягає стягненню з відповідача.
Разом з тим у ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України зазначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.
Тобто суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04. 2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19).
Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
У п. 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представник позивача надав суду: копію договору № 1/07-2024 про надання правової допомоги від 15 липня 2024 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «ЕНТОРОПІЯ ПРАВА», предметом якого є в тому числі представництво інтересів у судах; платіжна інструкція №162227134 від 02.08.2024 року, відповідно до якого ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» сплачено адвокатському об'єднанню «ЕНТРОПІЯ ПРАВА» 4000,00 грн за надання правової допомоги; актом про надання правничої допомоги №176 до Договору про надання правничої допомоги №1/07-2024 від 15.07.2024 року.
З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, задоволення позовних вимог, значення справи для сторін, вимоги розумності і справедливості, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, приходить до переконання про наявність підстав задоволення вимог позивача про стягнення судових витрат, понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суму сплаченого страхового відшкодування у порядку суброгації у розмірі 22 481 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Повне рішення складено 14 лютого 2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40, код ЄДРПОУ 20602681.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Новасардова