Справа № 308/17767/24
1-кп/308/155/25
14 лютого 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140160000353 від 07.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України -
У провадженні Ужгородського міськрайонного суду знаходяться матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024140160000353 від 07.08.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.4 ст.408 Кримінального кодексу України.
Під час підготовчого судового засідання вказаного кримінального провадження прокурором заявлено клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що зміна обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід може перешкодити кримінальному провадженню у зв'язку з наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення, які можуть настати, якщо останній буде залишатись на волі.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він не є військовослужбовцем, в обвинуваченні зазначено, що він вчинив кримінальне правопорушення будучи військовослужбовцем військової частини, однак вказане жодним доказом не підтверджене, так як не був мобілізований.
Заперечував проти задоволення поданого клопотання, зазначив, що в нього на утриманні знаходиться двоє дітей.
Зауважив, що в іншому кримінальному провадженні йому було визначено розмір застави, а тому просив хоча б визначити йому розмір застави. Вказав, що не переховувався від органів досудового розслідування та суду і не буде переховуватись в подальшому.
В судовому засіданні захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 звернув увагу суду на положення статей 176-177, 184 КПК України та просив їх врахувати при розгляді даного клопотання.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Так, запобіжні заходи загалом, в тому числі тримання під вартою як один з їх видів, застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого з метою запобігти спробам ухилитися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка , іншого підозрюваного, обвинуваченого тощо, знищити , сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Оцінюючи аргументацію сторін щодо наявності чи відсутності ризиків, які є підставою тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , суд приходить до висновку, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були в основі обрання даного виду запобіжного заходу, не відпали. При цьому оцінка наявності існування ризиків проводиться у контексті чинників, перелічених у ч. 1 ст. 178 КПК України. Така позиція суду базується на основі практики ЄСПЛ. Зокрема, у п. 58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява №9190/03 від 04.10.2005, зазначено: «Ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню».
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 суд враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу крім наявності ризиків, зазначених у статті 177, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, розмір майнової шкоди, майновий стан, наявність родини та утриманців, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо доцільності продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд, враховуючи тяжкість злочину, те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, раніше не судимий, те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, вважає доцільним продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зважаючи на викладене, враховуючи стадію судового провадження, обсяг не досліджених доказів, суд вважає недостатнім застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 інших більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам визначених ст. 177 КПК України. З урахуванням вищенаведеного та того, що судове провадження не завершено, суд дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 .
Відповідно до ч. 4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, те що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.4 ст.408 КК України, приймаючи до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про його особу, суд не визначає розмір застави.
Керуючись ст.ст. 27,176-178,183, 194, 314-316, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів - до 14 квітня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Копію ухвали надіслати начальнику Державної установи «Закарпатська установа виконання покарань (№9)».
Головуючий суддя ОСОБА_1