Справа № 307/5455/23
Провадження № 2/307/985/23
03 лютого 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - Бряник М.М.,
секретар судового засідання - Скирчук В.Й.,
за участю - представника позивачки, адвоката - Коржук І.І.
представника відповідача, адвоката - Ціпле І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином,
ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Коржук Іван Іванович, звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди заподіяної злочином.
Посилається на те, що 28 травня 2018 року близько 18 години 00 хвилин, ОСОБА_2 знаходячись біля дворогосподарства в с.Топчино на вулиці Центральна, 16-а, Тячівського району Закарпатської області, під час сварки, що виникла на грунті тривалих неприязних відносин, умисно наніс один удар правою рукою стиснутою в кулак в область носа ОСОБА_1 та декілька ударів руками в область правого плечового пояса, в наслідок чого спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струс головного мозку, переломів передньої та зовнішньої стінки правої гайморової пазухи, множинних синців правої верхньої кінцівки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №209 від 07.06.2018 року відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров'я більше 21 дня. Вказує, що за фактом її побиття було порушено кримінальне провадження №120180170160000625 та ОСОБА_2 було пред'явлено обвинувачення у скоєні ним злочину передбаченого ст.122 ч.1 КК України і вина його доведена. Доказами цього є той факт, що під час досудового розслідування підозрюваний у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КК України ОСОБА_2 слідчому показав, що він дійсно 28 травня 2018 року наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження, що підтверджено, як самим ОСОБА_2 так і показами свідка ОСОБА_3 та висновками судово медичної експертизи, яка підтверджує, що тілесні ушкодження на її тілі не характерні від падіння, а характерні від локальних ударів. Факт її побиття повністю підтверджено диском з відеозаписом, який знаходиться у справі та досліджувався в суді.
Позивачка вказує, що від нанесених тілесних ушкоджень її дуже боліла та болить і до цього часу та інші частини тіла, затруднено носове дихання. На протязі всього періоду і на даний час вона змушена приймати знеболюючі таблетки, уколи, які купляла за власні кошти та затратила на їх покупку 2566 гривень. На підтвердження цих обставин посилається на чеками за №13846, 21958, 23409, а також 1 350 гривень за проведення обстеження (компютерної діагностики), що підтверджує фіскальним чеком №0051 від 4.06.2018 року. Стверджує, що больові симптоми голови та в інших частинах тіла позивачка і зараз відчуває, як тільки змінюється погода.
Вказує, що оскільки є необізнаною в юриспруденції особою і не мала змоги самостійно захистити свої інтереси, скласти позовну заяву про відшкодування моральної шкоди та брати участь в судових засіданнях, звернулась за юридичною допомогою до адвоката за послуги якого заплатила 6600, а саме 2600 гривень, що підтверджую квитанцією №18 від 04 червня 2018 року під час розгляду в суді кримінального провадження та 4000 гривень за участь в розгляді даного позову в порядку цивільного судочинства.
Крім цього вказує, що діями підсудного ОСОБА_2 їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює 80 000 гривень і яка полягає в тому, що їй спричинені тілесні ушкодження прилюдно та завдано фізичного болю. Внаслідок злочинних дій були порушені її права, внаслідок чого було завдано душевних страждань, вона та її рідні зазнали значних хвилювань і турбот. Від її публічного побиття у неї виникло відчуття сорому. Фактично діями відповідача були порушені її нормальні життеві відносини з сусідами та знайомими. З неї сміялись та сміються громадяни села та сусіди в зв?язку з цим вона втратила почуття спокою, що надало невпевненості в собі. На протязі більше півроку вона не могла нормально спати, постійно нервувала через те, того що всі хто її бачив запитували, за що її побив ОСОБА_2 .
Вказує, що за весь період починаючи з 26.07.2018 року по 29 вересня 2023 року вона з'являлась в судові засідання. На поїздки в м. Тячів щоразу сплачувала за проїзд грошові кошти за одну поїздку по 160 гривень в день, а всього за 53 поїздки на загальну суму 8480 гривень.
Позивачка зазначає, що до сьогоднішнього часу ОСОБА_2 не вішкодував їй, а ні однієї копійки спричинених збитків, навіть на протязі цих п?яти років він не вибачився про свої дії.
29 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв?язку із закінченням строків давності та заявив, що зміст правових наслідків закриття провадження йому зрозумілий та проти закриття кримінального провадження нереабілітуючих підстав не заперечує. У зв?язку з заявленим клопотанням відповідача ОСОБА_2 , судом мій цивільний позов було залишено без розгляду та роз?яснено, що позивачка має право звернутись до суду з позовом про відшкодуванню спричиненої матеріальної та моральної шкоди завданим злочином в порядку цивільного судочинства, у зв?язку з цим просить позовні вимоги задоволити повністю та стягнути з відповідача на її користь 80 000 гривень моральної шкоди, 2566 гривень за придбані ліки, 1350 грн. за КТ, 6600 грн. за надання правової допомоги адвокатом у суді, всього - 99 056 гривень.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 28.11.2023 року позовну заяву залишено без руху, надано строк позивачу для усунення недоліків.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 05.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 22.02.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Задоволено заяву позивача та його представника про витребування доказів та витребувано з Тячівського районного суду Закарпатської області кримінальну справу №307/1773/18 провадження №1-кп 307/166/20 про обвинувачення ОСОБА_2 за ч.1 ст. 125 КК України.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 03.09.2024 року задоволено клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 (справа №307/1773/18).
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 31.10.2024 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 11.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи.
Протокольною ухвалою 11.12.2024 року залишено без розгляду клопотання представника відповідача про поновлення строку для подання доказів.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. ЇЇ представник, адвокат Коржук І.І. позов в судовому засіданні підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову.
Відповідач будучи, відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрих кодовими ідентифікаторами №№0600909834098, 0600922268174, 0600096231560, 0600091328728, 0600085705080, 0600085703134, 0600066655641, в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 29 вересня 2023 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 задоволено та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 125 та ч. 1 ст. 122 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальні провадження №12018070160000625 та №12018070160000626 закрито. Цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Зі змісту вказаної ухвали суду постановленої у кримінальному провадженні № 307/1773/18 провадження №1-кп/307/166/20 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 125 та ч.1 ст. 122 КК України, яка набрала законної сили встановлено, що 28.05.2018 , близько 18-ї год. ОСОБА_2 , знаходячись біля господарства №16 "А" по вул. Центральній, у с. Топчино, під час сварки з ОСОБА_1 , що виникла на грунті тривалих неприязних відносин, діючи умисно, наніс один удар правою рукою, стиснутою в кулак , в область носа ОСОБА_1 та декілька ударів руками в область правого плечого пояса, в результаті чого спричинив їй середньої тяжкості тілесні ушкодження (а.с.5-6).
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відтак з огляду предявлення позивачкою цивільного позову до ОСОБА_2 в межах кримінального провадження та залишення такого без розгляду, ОСОБА_1 належить право предявлення даного позову в порядку цивільного судочинства.
З позовної заяви про відшкодування шкоди ОСОБА_1 від 03.09.2018 року вбачається, що така просила визнати її цивільним позивачем по кримінальному провадженні та стягнути з підсудного ОСОБА_2 на її користь 3 915 гривень матеріальної шкоди, 55 000 гривень моральної шкоди та 2600 гривень судових витрат за надання правової допомоги адвокатом, всього 61 515 гривень (а.с.136-138).
З заяви ОСОБА_2 від 29.09.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 просив закрити кримінальне провадження відносно нього на підставі ст. 49 КК України. Зазначив, що винуватим себе не визнає, ніякі ушкодження не наносив ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (а.с.139).
Згідно висновку експерта №209 від 5 червня 2018 року у громадянки ОСОБА_1 , 1963 року народження мають місце тілесні ушкодження у вигляді ЗЧМТ, струсу головного мозку, переломів передньої та зовнішньої стінки правої гайморової пазухи, забою правого ліктьового та правого гомілкового-ступневого суглобів, множинних синців правої верхньої та обох нижніх кінцівок. Вказані пошкодження могли виникнути по ударному механізму тупими твердими предметами, можливо при локальних ударах руками та ногами. Строку події - 28 травня 2018 року- дані тілесні ушкодження відповідають. Згідно Наказу N? 6 МОЗ України п.п.2.2.2. від 17.01.1995 року вказані тілесні ушкодження відносяться до групи тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, так-як подібного характеру тілесні ушкодження викликають розлад здоров?я більше 21-го дня.
Описані вище тілесні пошкодження спричинені в результаті локальних ударів, і не є характерними для падіння потерпілої з висоти власного зросту (а.с.140-142).
Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 року № 14, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.
Таким чином, суд вважає обставини вчинення відповідачем неправомірних дій щодо позивачки, внаслідок яких остання заявила цивільний позов про відшкодування шкоди та про які йдеться в ухвалі суду від 29 вересня 2023 року не підлягають доказуванню та в силу вимог ч.6 ст. 82 ЦПК України є доведеними.
Разом з цим в межах даного спору позивачці належало довести розмір завданої їй відповідачем внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 як матеріальної так і моральної шкоди.
Розглядаючи спір в частині відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить з наступних мотивів та норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України, встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується особою, яка таку шкоду заподіяла.
Пленум Верховного Суду України роз'яснив судам, що «розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 440, 450 ЦК (ст.ст.1166, 1187 ЦК України) шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи».
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що законодавцем встановлена презумпція вини завдавача шкоди, відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини.
В межах позовних вимог позивачка просила стягнути з відповідача на її користь 80 000 гривень моральної шкоди та матеріальної шкоди, яка складається з 2566 гривень за придбані ліки, 1350 грн. за проведену компютерну томографію, також 8480 гривень понесених нею витрат на проїзд під час розгляду кримінального провадження та 6600 грн. за надання правової допомоги адвокатом у суді. При цьому частина правової допомоги в розмірі 2600 грн., які вона сплатила під час розгляду кримінального провадження, а решта в розмірі - 4000 грн. під час розгляду справи в порядку цивільного судочинства. Підсумовоючи наведені вимоги всього в загальному позивачка просила стягнути з відповідача - 98 996 гривень завданої їй шкоди (80000+2566+1350+8480+6600 = 98996 грн.)
Разом з цим судом встановлено, що в мотивувальній частині позовної заяви, позивачка під час обчислення вказаних сум завданої їй матеріальної шкоди припустилася помилки в математичних розрахунках, зазначивши суму в розмірі 99056 грн. замість вірної 98996 грн. Таким чином, суд не змінюючи суті позовних вимог та їх розмір, розглядає спір в межах заявлених вимог виходячи з суми - 98996 грн., тягарь доведення яких лежить на позивачці.
Щодо заявлених вимог про відшкодування відповідачем 2566 гривень за придбані ліки та 1350 грн. за проведену компютерну томографію, суд приходить до висновку про доведеність вказаних сум завданої шкоди позивачкою в межах даного спору.
Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження вказаної суми завданої їй матеріальної шкоди надала копії квитанцій, які міститься в матеріалах оглянутого в судовому засіданні кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_2 (справа №307/1773/18, провадження 1-кп/307/166/20). Вказаний доказ доводить розмір завданої шкоди позивачці та те, що такі були придбані за її рахунок.
Так з копії квитанції №003070004208 від 29.05.2018 в с. Грушово, аптека №1 вбачається факт придбання медикаментів на суму 622, 30 грн. (а.с.143).
З копії квитанції №23409 від 18.06.2018 «Подорожник Закарпаття» вбачається про придбання медикаментів на суму 953,07 грн. (а.с.144).
З копії квитанції №000038029073 «Гемо Медика Тячів» вбачається про оплату послуг в діагностичному центрі за надані послуги на суму 1 350 гривень (а.с.145).
З копії квитанції №21958 від 4.06.2018 «Подорожник Закарпаття» вбачається про придбання медикаментів на суму 989, 88 грн. (а.с.146).
При встановлених судом обставин, що подія мала місце 28.05.2018, всі ці три квитанції вписуються в розумний строк події періоду лікування позивачки внаслідок завданої їй відповідачем тілесних ушкоджень і цей період становить не більше одного місяця. Виходячи з цього, суд не вбачає підстав піддавати сумніву надані позивачкою в цій частині докази щодо понесення нею витрат на лікування.
Щодо заявлених вимог про відшкодування відповідачем 8480 гривень понесених нею витрат на проїзд до суду та 2600 витрат на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження, суд приходить до висновку, що такі не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
З відповіді на адвокатський запит №21 від 21.11.2023 року начальника АС м. Тячів М.П.Когут вбачається, що вартість проїзду по маршруту Тячів - Солотвино становить 80 (вісімдесят) 56.40 (а.с.11).
Судом встановлено, що у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_2 (справа №307/1773/18, провадження 1-кп/307/166/20) Тячівський районний суд Закарпатської області постановив ухвалу, якою звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України. Питання розподілу судових витрат не вирішував.
Ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються серед іношого із: витрат на правову допомогу; витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження.
Тобто положення, які стосуються процесуальних витрат, регламентовані главою 8 КПК. Натомість положення, які стосуються цивільного позову, визначені главою 9 КПК. Це свідчить про різну правову природу процесуальних витрат та шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження, зокрема і потерпілого. Натомість шкода у кримінальному провадженні пов'язана не з процесуальними відносинами, а з матеріально-правовими вчиненням кримінального правопорушення чи іншого суспільно-небезпечного діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
В даній справі потерпіла просить відшкодувати їй 8480 грн., витрачених на транспортні послуги, у зв'язку з прибуттям до суду та 2600 грн. витрат на правову допомогу під час розгляду кримінального провадження.
Тобто йдеться про вирішення питання, пов'язаного із процесуальними витратами у зв'язку зі здійсненням кримінального провадження, а не у зв'язку із вирішенням цивільного позову.
У справі № 598/1781/17 в постанові від 17 червня 2020 року ВП ВС висловила правовий висновок, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Невирішення питання про розподіл процесуальних витрат не може бути єдиною підставою для скасування прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень, оскільки не є істотним порушенням вимог КПК та не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості і призначення покарання. Вирішення питання про розподіл процесуальних витрат полягає у висновку суду про стягнення або відмову у стягненні певної грошової суми, яка є процесуальними витратами у розумінні КПК. Залишення клопотання учасника провадження про розподіл процесуальних витрат без розгляду не є вирішенням судом питання про розподіл процесуальних витрат. Це питання може вирішити відповідно до положень ч. 5 ст. 534 КПК суд, який виніс рішення без вирішення питання про розподіл процесуальних витрат.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що за своєю правовою природою витрати на транспортні послуги, пов'язані із прибуттям до місця кримінального провадження та правову допомогу під час розгляду криміналнього провадження, які просить стягнути позивачка в порядку цивільного судочинства можуть бути відшкодовані виключно у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством.
Відтак, такі не є шкодою у розумінні ст. 1166 ЦК України та їх віднесено до процесуальних витрат, що відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Їх не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України й вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.
У зв'язку з цим у стягненні 8480,00 грн. та 2600 з відповідача на користь позивачки слід відмовити.
Розглядаючи спір в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступних мотивів та норм матеріального та процесуального права.
Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
За правилом ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору, зокрема така правова позиція відображена у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Суд визнає аргументованими доводи позивачки ОСОБА_1 щодо спричинення їй моральної шкоди внаслідок душевних страждань у зв'язку із нанесенням їй відповідачем тілесних ушкоджень, які встановлені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області у справі № 307/1773/18.
Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду позивачкою доведено, що внаслідок саме неправомірних дій ОСОБА_2 вона відчувала душевні страждання, вона зазнала хвилювань і турбот. Від її публічного побиття у неї виникло відчуття сорому та були порушені її нормальні життеві відносини з сусідами та знайомими, в зв?язку з цим вона втратила почуття спокою, що надало невпевненості в собі та вона постійно нервувала з приводу цього.
Отже, враховуючи характер та обсяг завданих позивачці моральних страждань, порушень її прав, умисного характеру дій відповідача, суд вважає справедливим розмір компенсації за заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позову ОСОБА_1 щодо стягнення з ОСОБА_2 витрат матеріальної шкоди та завданої моральної шкоди, у зв'язку з цим такі позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При винесенні судового рішення, у відповідністю з ст. 141 ЦПК України, суд також вирішує питання щодо розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1, та ч.2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн. понесених під час розгляду даного цивільно-правового спору.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи, зокрема, долучено копії таких документів: договір про надання правничої (правової) допомоги від 22 листопада 2023 року, ордер серія АО №1096616 від 22 листопада 2023 року, квитанцію прибуткового касового ордеру №38 на суму 4000 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивачка понесла на оплату професійної правничої допомоги, а тому приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивачки 4000,00 грн. витрат на професійну правничу (правову) допомогу адвоката.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача також необхідно стягнути судовий збір на користь держави, оскільки позивачка при зверненні до суду звільнена згідно Закону України «Про судовий збір» від його сплати.
На підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Отже, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073,1 гривень за позовну вимогу майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди та 2684 гривень за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Керуючись 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 3 915,25 гривень (три тисячі дев'ятсот п'ятнадцять гривень, двадцять п'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди в розмірі 15 000 гривень (п'ятнадцять тисяч гривень).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачкою під час розгляду цивільної справи 4000,00 грн. (чотири тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог позивачки відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1073,1 гривень (одну тисячу сімдесят три гривні, десять копійок) судового збору за позовну вимогу майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 2684 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання)
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , мешканець АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 .
Дата складення повного судового рішення - 12 лютого 2025 року.
Головуючий Бряник М.М.