Справа № 306/2545/24
Провадження № 2/306/265/25
12 лютого 2025 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Жиганської Н.М.
за участю секретаря судового засідання Мігалко Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява в залі суду № 1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (адреса: вул. Госпітальна, буд.12-Г, м.Київ, код ЄДРПОУ 00032129, електронна пошта:contact-centre@oschadbank.uа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) про скасування заборони на майно.
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Свалявської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про скасування заборони на майно, яка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав, номер запису про обтяження №3860454 від 10.10.2006 року. В обгрунтування доводів зазначає, що вона є власником 1/2 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на підставі свідоцтва про право власності від 25.11.2004 року та витягу 6116357 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.01.2005 року. Власником іншої 1/2 частини даного житлового будинку є її чоловік ОСОБА_2 (третя особа). Вимоги мотивує тим, що позивачем отримано витяг з єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, згідно якого встановлено, що Свалявською державною нотаріальною конторою 10.10.2006 року було зареєстровано обтяження (заборона) на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , згідно повідомлення б/н, виданий 27.07.1992, видавник Свалявське відділення Ощадбанку на ОСОБА_3 . Вказує, що наявність вказаної заборони порушує права позивача як власника житлового будинку щодо розпорядження своїм майном. Позивач просить суд скасувати запис про заборону на майно (архівний запис), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об"єктів нерухомого майна: тип обтяженя: заборона (архівний запис): №3860454, виключивши з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про обтяження №3860454, внесений 10.10.2006 року, зареєстровано реєстратором: Свалявською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження: повідомлення б/н від 27.07.1992 року Свалявське відділення ощадбанку, об'єкт обтяження: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; додаткові відомості: архівний номер: 4003091LVOV33, архівна дата:03.01.1980, дата виникнення: 30.12.1992, №реєстра 520948-206, внутр.№F201CE2422DD41294359, коментарий: 102-22/1992.
Суд своєю ухвалою від 17.12.2024 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання. Сторонам направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі та відповідачу копія позовної заяви з доданими до позову документами з використанням послуг поштового зв'язку, які надаються АТ "Укрпошта". Інформація щодо справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - e-mail inbox@sv.zk.court.gov.ua.
Відповідно до ухвали Свалявського районного суду Закарпатської області від 17.01.2025 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 суд замінив відповідача Свалявську міську раду Закарпатської області у справі за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про скасування заборони на майноналежним відповідачем АТ "Державний ощадний банк України".
Розгляд справи призначений на 11:00 годину 12.02.2025 року.
Позивач подала до суду заяву (вх.№184) про розгляд справи у її відсутності. Позовні вимоги підтримує, просить суд позов про скасування заборони на майно задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві (вх.№ 9599).
Представник відповідача-адвокат Земляной Д.В., який діє в інтересах АТ "Державний ощадний банк України" (довіреність №19/4-02/844 від 20.122024 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №000833 від 13.01.2020 року) подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№921). З позовними вимогами ОСОБА_1 не погоджується, вважає їх такими, що не відповідають нормам законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві.
Третя особа Улеганець С.С. подав до суду заяву (вх. №185) про розгляд справи у його відсутності. Заявлені позовні вимоги підтримує. Письмових пояснень щодо позову не надано.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу «EASYCON» не здійснювалося (ч.2 ст. 247 ЦПК України).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження. Суд проводить розгляд справи за наявними доказами та матеріалами у справі та доходить такого висновку.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України - позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ та ОБГРУНТУВАННЯ ВИСНОВКІВ СУДУ:
Відповідно до ст.4, 15 ЦК України, ст. 55, 124 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, у разі їх порушення, невизнання або оспорювання; ст. 317, 319 ЦК України - власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Суд встановив, що згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_3 від 25.11.2004 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6116357 від 04.01.2005 року ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_2 (третя особа) є власниками житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , форма власності: приватна спільна сумісна (а.с. 9,10).
Відповідно до ст. 391 ЦК України - власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до витягу №406588381 від 04.12.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна підтверджується наявність запису про обтяження: тип обтяження: заборона (архівний запис): реєстраційний номер обтяження №3860454, внесений 10.10.2006 року, зареєстровано реєстратором: Свалявською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження: повідомлення б/н від 27.07.1992 року Свалявське відділення ощадбанку, об'єкт обтяження: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; додаткові відомості: архівний номер: 4003091LVOV33, архівна дата: 03.01.1980, дата виникнення: 30.12.1992, № реєстра 520948-206, внутр.внутр.№FВ01CE2422DD41294359, коментарий: 102-22/1992.
Судом встановлено, що згідно повідомлення керуючого відділення №10006/0104 АТ "ОщадБанк" від 25.09.2024 року, будь-яка інформація щодо невиконання зобов'язань за ОСОБА_1 перед АТ "Ощадбанк" відсутня (а.с. 12).
Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України - власник може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Щодо посилання представника відповідача про неналежність АТ «Ощадбанк» відповідачем у справі, суд зазначає таке
Відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.07.1987 року № 821 «Про вдосконалення системи банків в країні і посилання їх впливу на підвищення ефективності економіки» реорганізовано діючі та утворено нові спеціалізовані банки, які створили систему банків у такому складі: Державний банк СРСР (Держбанк СРСР), Банк зовнішньоекономічної діяльності СРСР (Зовнішекономбанк СРСР), Промислово-будівельний банк СРСР (Промбудбанк СРСР), Агропромисловий банк СРСР (Агропромбанк СРСР), Банк Житлово-комунального господарства і соціального розвитку СРСР (Житлосоцбанк СРСР), Банк трудових заощаджень і кредитування населення СРСР (Ощадний банк СРСР). Пунктом 8 зазначеної Постанови передбачено створення банками СРСР в союзних республіках відповідних республіканських банків з прямим підпорядкуванням банкам СРСР.
За приписами ст. 22 Закону СРСР №1305-1 від 06.03.1990р. "Про власність в СРСР" у власності союзної республіки (тобто, Української РСР) перебувають майно органів влади і управління союзної республіки, культурні та історичні цінності народів союзної республіки, кошти республіканського бюджету, республіканські банки, республіканські страхові, резервні та інші фонди, а також підприємства і народногосподарські комплекси, вищі навчальні заклади республіканського значення, об'єкти соціально-культурної сфери та інше майно, що забезпечує суверенітет, господарську самостійність республіки, її економічний і соціальний розвиток.
З часу прийняття Українською РСР Закону України "Про власність" № 885-XII, тобто з 26 березня 1991 року, у статті 34 такого Закону було визначено об'єкти права загальнодержавної (республіканської) власності.
Відповідно до ст. 34 ЗУ "Про власність" загальнодержавну (республіканську) власність складають: земля, майно, що забезпечує діяльність Верховної Ради України та утворюваних нею державних органів; майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України; оборонні об'єкти; єдина енергетична система; системи транспорту загального користування, зв'язку та інформації, що мають загальнодержавне (республіканське) значення; кошти республіканського бюджету; республіканський національний банк, інші державні республіканські банки та їх установи і створювані ними кредитні ресурси; республіканські резервні, страхові та інші фонди; майно вищих і середніх спеціальних навчальних закладів; майно державних підприємств; об'єкти соціально-культурної сфери або інше майно, що становить матеріальну основу суверенітету України і забезпечує її економічний та соціальний розвиток.
Відповідно до пункту 2 Постанови ВРУ від 20.03.1991 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про банки і банківську діяльність" було оголошено власністю України Український Республіканський банк Держбанку СРСР, Український Республіканський банк державного комерційного промислово-будівельного банку "Укрпромбудбанк", Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР, Український республіканський банк Зовнішекономбанку СРСР з їх мережею, обчислювальним центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 року за №2-К у відповідності з Статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 року за №4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України).
Із статуту Державного спеціалізованого комерційного Ощадного банку України, зареєстрованого НБУ 31 грудня 1991 року відомо, що Державний спеціалізований комерційний Ощадбанк України (Ощадбанк України), створений відповідно до Закону України від 20 березня 1991 року «Про банки та банківську діяльність» і входить в банківську систему України.
Постановою КМУ від 21.05.1999 року за № 876 "Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України" на виконання розпорядження Президента України від 20.05.1999 року №106 та з метою удосконалення структури і організації управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України, створення умов для більш ефективної реалізації державою прав власника вирішено перетворити Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України (Ощадбанк України) у відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України". Установлено, що Банк є правонаступником прав і обов'язків Ощадбанку. 02 червня 2011 року внесено зміни до Статуту Банку, якими слово «відкрите» змінено на «публічне».
Постановою КМУ від 05.06.2019 року № 568 «Питання акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"» затверджено статут такого банку, згідно якого цей банк є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31 грудня 1991 року за № 4.
Тобто, з моменту створення системи Ощадбанків і до сьогоднішнього часу такі відносяться до державних банків, а відповідач є правонаступником всіх прав та обов'язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, який перетворено з Українського Республіканського банку Ощадного банку СРСР в інтересах якого накладено заборону.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Відповідно до ч.2 ст. 1 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Державний реєстратор, зокрема, нотаріус не може бути належним відповідачем у даній категорії справ (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 01.04.2020 року, справа № 520/13067/17: "позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до приватного нотаріуса, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зокрема і приватний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений. Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача»).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.
З огляду на вищенаведене, на підставі досліджених доказів в судовому засіданні, суд встановив, що наявність заборони обтяження на будинок порушує право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному об'ємі користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, що іншого способу зняти заборону у позивача, крім судового немає, що від відповідача заперечень не надійшло,суд доходить висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Ссуд не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно ст. 141 ЦПК України.
Статтею 129 - 1 Конституції України визначено: Суд ухвалює рішення іменем України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
У контексті вказаної практики суд уважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Керуючись ст. 13, 81, 89, 95, 206, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 317, 319, ч. 2 ст. 386, 391 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 ) до акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (адреса: вул. Госпітальна, буд.12-Г, м.Київ, код ЄДРПОУ 00032129, електронна пошта:contact-centre@oschadbank.uа), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (мешк. АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_2 ) про скасування заборони на майно - задовольнити.
Скасувати заборону (архівний запис), зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, номер запису про обтяження: заборона (архівний запис) №3860454, внесений 10.10.2006 року, зареєстровано реєстратором: Свалявською державною нотаріальною конторою на підставі обтяження: повідомлення б/н від 27.07.1992 року Свалявське відділення ощадбанку, об'єкт обтяження: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; власник: ОСОБА_3 ; додаткові відомості: архівний номер: 4003091LVOV33, архівна дата: 03.01.1980, дата виникнення: 30.12.1992, № реєстра 520948-206, внутр.№FВ01CE2422DD41294359, коментарий: 102-22/1992.
Рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 12.02.2025 року в день розгляду справи і, починаючи з наступного за цим дня, набирає законної сили після спливу тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів до Закарпатського апеляційного суду.
ГОЛОВУЮЧИЙ - СУДДЯ Н.М.ЖИГАНСЬКА