Справа №338/1376/24
29 січня 2025 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Битківського Л.М.,
присяжних Вінтоняк М.В.,
Іванківа С.М.,
з участю секретаря Чорній К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани справу за заявою ОСОБА_1 про визнання безвісно відсутнім сина ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про визнання безвісно відсутнім сина ОСОБА_2 .
Вимоги заяви в судовому засіданні обґрунтувала тим, що є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Син після закінчення Манявської загальноосвітньої шкоди проходив строкову військову службу, а після її завершення став виїжджати на сезонні роботи на територію Російської Федерації. Орієнтовно з 2006 року він залишився проживати у місті Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу. У травні 2009 року він повернувся у село Манява з сином ОСОБА_3 та співжителькою Турянською Мариною. Погостювавши близько місяця, він залишив у неї онука ОСОБА_3 , і знову поїхав у Російську Федерацію. З того часу будь-який зв'язок з ним втрачено. На даний час місце його перебування невідоме. Заходи, які вона намагалась провести для його розшуку, а саме зусилля односельчан, які також виїжджали на роботу у Російьску Федерації і за її проханням намагались встановити можливе місцезнаходження ОСОБА_2 , не дали жодного результату. З 2009 року, вона сама виховує і утримує дитину, яка залишилась без батьківського піклування. В даний час будь-які контакти на міждержавному рівні через військовий стан розірвані. В даний час, втративши надію на повернення ОСОБА_2 , вирішила в судовому порядку визнати сина безвісно відсутнім.
Представник заінтересованої особи - Богородчанського районного сектору ДМС України в Івано-Франківській області, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення заявниці, свідків, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, долучені на обґрунтування заявлених вимог, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд вважає, що заяву слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Безвісна відсутність, - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місцезнаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Згідно з ст. 43 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місті її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.
При визнанні фізичної особи безвісно відсутньою настають правові наслідки, визначені ст. 44 ЦК України, а саме встановлюється опіка над її майном.
Відповідно до ст. 306 ЦПК України, у заяві, зокрема, про визнання фізичної особи безвісно відсутньою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи.
Таким чином, з аналізу вказаних правових норм, для визнання фізичної особи безвісно відсутньою слід встановити кілька юридичних фактів у їх сукупності, а саме: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання протягом тривалого часу; 2) відсутність відомостей про місце знаходження такої особи в місці її постійного проживання і неможливість їх одержання усіма доступними способами та вжитими заходами; 3) закінчення одного року з моменту одержання останніх відомостей про місце перебування даної особи; 4) визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Манява Богородчанського району ІВано-Франківської області, який відповідно до п.1 ст.3 Закону України "Про громадянство України" є громадянином України, втратив контакт із родичами (батьками та сином) і відомості про його місцезнаходження відсутнім за місцем його проживання з 2009 року. Місце його знаходження чи дані щодо місця його перебування відсутні, незважаючи на заходи, які вживали з метою його відшукання родичі. Потреба для заявниці у визнанні сина безвісно відсутнім викликана необхідністю визначення подальшого правового статусу сина безвісно відсутнього ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який проживає із заявницею та перебуває під її опікою. Лише у 2024 році, рішенням Солотвинської селищної ради від 01 березня 2024 року №54 вирішено закріпити статус бабусі ОСОБА_1 , як тимчасового опікуна неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили факт відсутності ОСОБА_2 ще з травня 2009 року. У своїх поясненнях вказали, що ОСОБА_2 був відповідальним і добросовісним у стосунках з родичами. Тому сам факт того, що він тривалий час, більше, ніж десять років не виходить на контакт з матір'ю та сином, може свідчити про якісь трагічні обставини.
Суд констатує, що сама по собі тривала відсутність особи за місцем проживання або реєстрації не є підставою для визнання особи безвісно відсутньою, однак, якщо поряд з цим, вжитими заходами не вдалося встановити місце перебування особи, то факт безвісної її відсутності може бути засвідчений у судовому порядку.
За своїм змістом стаття 43 ЦК України передбачає з'ясування місця постійного проживання особи на час її зникнення, заходів, які приймав заявник для встановлення місця знаходження особи, щодо якої ставиться питання про визнання безвісно відсутньою, та чи були вичерпані всі можливості для її знаходження.
Відповідно до інформації начальника відділення поліції №2 (смт.Богородчани) Івано-Франківського районного управління поліції в Івано-Франківській області від 17.10.2024 року, за заявою ОСОБА_1 було проведено перевірку з метою встановлення даних про можливе місцезнаходження ОСОБА_2 . Однак інформаційно-пошукові ресурси системи правоохоронних органів України та інші розшукові заходи не дали будь-якої інформації щодо цього питання.
Визнання особи безвісно відсутньою має широке коло правових наслідків, тому мають бути вжитті всі заходи для з'ясування обставин зникнення особи, заходи щодо її розшуку.
З урахуванням викладених обставин, за наявності обґрунтованих даних про те, що заявниці та іншим заінтересованим особам нічого не відомо про місце перебування ОСОБА_2 , а вжиті заходи для встановлення його місця перебування не дали результатів, з огляду обставини, які зумовили звернення заявника до суду із даною заявою, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог заяви та наявність підстав для визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім, оскільки факт його відсутності за місцем постійно проживання підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, які суд прийняв до уваги.
Тому, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити. При цьому суд вважає за необхідне роз'яснити зміст з ч. 1 ст. 309 ЦПК України, згідно з якою у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою, або іншою заінтересованою особою.
На підставі ст. 43, 44 ЦК України, ст. 293, 306 ЦПК України, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Манява Богородчанського району Івано-Франківської області, останнє відоме місце реєстрації АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання м. Новий Уренгой Ямало-Ненецького автономного округу Російської Федерації, безвісно відсутнім з травня 2009 року.
Роз'яснити, що у випадку, якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Головуючий Л.М. Битківський
присяжні М.В. Вінтоняк
С.М. Іванків