Справа № 216/2594/18
провадження 2-др/216/1/25
іменем України
14 лютого 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулініча О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача Пахомова В.В.
розглянув заяву відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000, 00 грн. шляхом ухвалення додаткового рішення у справі № 216/2594/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю,-
Суть справи
У провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу (суддя Бутенко М.В.) перебувала цивільна справа № 216/2594/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю.
23 травня 2024 року Центрально-Міського районним судом м. Кривого Рогу було винесено Рішення за вищевказаною справою, яким позивачу ОСОБА_3 було повністю відмовлено у задоволенні позовної заяви.
23 травня 2024 року ОСОБА_2 та її адвокатом Пахомовим В.В. до початку судових дебатів було подано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується вхідним документом під №13278 зареєстрованим в АСДС Д-3 23 травня 2024 року о 15 годині 26 хвилин. Крім того дану заяву представником відповідача було заявлено в судовому засіданні того ж дня після запитання головуючого "Чи будуть доповнення?", що підтверджується наявним в матеріалах справи диском з судовим засіданням від 23 травня 2024 року (15 год. 26 хв. 43 сек. по 15 год. 27 хв. 16 сек.).
Однак на виконання вимог статті 246, пункту 5 частини 7 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України судове засідання по розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу призначеним не було. Питання залишилось не вирішеним.
Не погодившись із зазначеним Рішенням від 23 травня 2024 року, позивач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.
08 серпня 2024 року Дніпровським Апеляційним Судом було винесено Постанову, в якій апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Наступними кроками відповідача ОСОБА_2 були заяви до Центрально-Міського районного суду та Дніпровського Апеляційного Суду про виправлення помилок (описок) в Рішенні та Постанові відповідно, на розгляд яких були прийняті:
- Ухвала Центрально-Міського районного суду від 07 жовтня 2024 року про виправлення описок;
- Ухвала Дніпровського Апеляційного Суду від 18 жовтня 2024 року про виправлення описок;
- Ухвала Дніпровського Апеляційного Суду від 23 жовтня 2024 року про виправлення описок;
У зв'язку з тим, що станом на 25 грудня 2024 року питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача ОСОБА_3 на користь, ОСОБА_2 по справі за № 216/2594/18 від 23 травня 2024 року не вирішено, відповідач 25 грудня 2024 року повтроно подала заяву в якій просила ухвалити додаткове рішення та розглянути попередню заяву.
В заяві від 23 травня 2024 відповідач просила :
- Стягнути з позивача - ОСОБА_3 на користь відповідача - ОСОБА_2 , судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 10 000,00 грн.(десять тисячі гривень 00 копійок), згідно п.10 та п. 2 Додаткової угоди від 01 січня 2019 р. до Договору б/н від 19 липня 2018р., про надання професійної правничої допомоги.
Заява обґрунтована тим, що у провадженні Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа №216/2594/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю.
З метою отримання правової допомоги відповідач звернулась до адвоката Пахомова В.В. 31 липня 2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом Пахомовим В.В. укладено договір про надання професійної правничої допомоги від 2018 року, відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати правничу допомогу ОСОБА_2 , пов'язану із розглядом Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільної справи №216/2594/18 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю.
Відповідно до п. 10 та п. 2 Додаткової угоди підписаної 22 травня 2024 року до Договору б/н від 19 липня 2018 року, за надання правничої допомоги, передбаченої, що «Клієт» сплачує «Адвокату» винагороду (гонорар). Виходячи зі додаткових умов до Договору, розмір винагороди (гонорару) за правничу допомогу за цим Договором складає 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.) грн., та визначається в рахунку та акті про надання професійної правничої допомоги.
22 травня 2024року відповідачем на підставі рахунку на оплату б/н від 22 травня 2024 року сплачено винагороду за правничу допомогу у фіксованому розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №@2РБ217824 від 22 травня 2024 року.
Враховуючи вищезазначене, відповідач - ОСОБА_2 , понесла витрати на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.)
Процесуальні дії суду та пояснення сторін які брали участь в судовому засіданні.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2025 року було прийнято до розгляду заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 лютого 2025 року заперечення представника за довіреністю Андрющенка В.Ф. - повернуто без розгляду.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Андрющенко В.Ф. просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу посилаючись на те, що:
- В порушення вимог ст.141 ЦПК України, відповідачем до закінчення судових дебатів у справі, або протягом п' яті днів після ухвалення рішення суду не надано суду доказів понесення витрат на правову допомогу.Тобто Відповідачем пропущений строк надання відповідних документів.Доказів поважності пропуску вказаного процесуального строку відповідачем суду також не надано;
- Відповідачем порушена ст.134 ЦПК України та не наданий суду попередній орієнтовний розрахунок понесених судових витрат.
- Крім того, додаткова угода укладена сторонами 22 травня 2024 року,а акт виконаних робіт за договором б/н від 19 липня 2018 року складений сторонами 22 травня 2023 року, тобто за один рік до підписання сторонами додаткової угоди,якою визначений розмір гонорару та відповідно не може бути визнаний судом, як належний доказ;
- Також, вважає, що розмір гонорару у сумі 10000 тисяч гривень не відповідає принципам розумності та справедливості з урахуванням складності справи та наявним у матеріалах справи доказів затягування розгляду справи з вини відповідача;
- Крім того відсутній детальний розрахунок витрат на правову допомогу з зазначенням кількості витраченого часу, та кількості підготовлених процесуальних документів;
- Окрім цього представнику відповідача було відмовлено у задоволенні клопотання про виклик свідків.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та Пахомов В.В. просили задовольнити заяву та стягнути витрати понесені відповідачем на правничу допомогу та зазначили, що були допущені описки в додатковій угоді та акті здачі-прийняття робіт, а саме в їх датах. Вірними датами документів просили вважати 22 травня 2024 року.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);
3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).
В обґрунтування розміру понесених витрат відповідачем на професійну правничу допомогу в сумі 10000, 00 грн. представником відповідача надано наступні документи:
1. Копію договору про надання правової допомоги від 19 липня 2018 року;
2. Додаткову угода до договору про надання правової допомоги від 19 липня 2018 року;
3. Акт про виконання робіт;
4. Рахунок від 22 травня 2024 року;
5. Копію платіжки про сплату рахунку;
6. Копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до договору про надання правничої допомоги від 19 липя 2018 року сторонам погоджені наступні умови:
- П.1 сторона - Адвокат, бере на себе обовязок в наданні Клієнту необхідної правової допомоги, передбаченої даним договором;
- П.2 Під правовою допомогою обумовленою в п.1 даного договору слід розуміти: всі види юридичних консультацій у всіх галузях діючого законодавства, якщо вони потрібні Клієнту для захисту йото інтересів, у кримінальному провадженні. представництво інтересів Клієнта у всіх підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності та галузевої приналежності, в правоохоронних органах, ГУ Національної Поліції, органах прокуратури, в судах усіх інстанцій; при наданні правової допомоги Клієнту, Адвокат дотримується діючого законодавства України, використовує всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту та представництва прав і законних інтересів Клієнта;
- П. 8 Даний договір складено в двох автентичних примірниках, однакової юридичної сили, по одному для кожної із сторін;
- П.9 Даний договір набирає чинності із моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання адвокатом взятих на себе обов'язків за договором, або до його дострокового розірвання однією із сторін;
-П.10. За надання правової допомоги, Клієнт оплачує Адвокату гонорар за домовленністю.
Відповідно до додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 19 липня 2018 року з ОСОБА_2 , було розширено п.10 договору та додано, що за надання правничої допомоги «Клієнт» оплачує «Адвокату» суму винагороди (гонорар) до проведення дебатів у сумі 10 000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.), відповідно до наданого рахунку та акту прийняття передачі послуг.
Відповідно до акту прийняття робіт від 22 травня 2024 року адвокатом виконані наступні послуги, а саме :
- Правнича допомога із захисту Божко Марії Євгеніївни, у цивільній справі №216/2594/18, яка перебуває на розгляді Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю;
- Документи, які було підготовлено та надано під час судових засідань: відзив на позовну заяву; клопотання про долучення доказів, виклик свідків; заперечення; підготовка пояснення, промови, дебатів по цивільній справі №216/2594/18.
Відповідно до акту здачі-прийняття робіт адвокатом було витрачено 50 годин часу, ціна за надані послуги складає 10000,00 тисяч гривень.
Судом встановлено, що 22 травня 2024року відповідачем на підставі рахунку на оплату б/н від 22 травня 2024 року сплачено винагороду за правничу допомогу у фіксованому розмірі 10 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №@2РБ217824 від 22 травня 2024 року.
Щодо посилань представника позивача за довіреністю на, те що відповідачем пропоущений строк на подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
Суд звертає увагу ОСОБА_1 на, те що заява подана відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки її було подано до початку судового засідання, яке відбулось 23 травня 2024 року тобто до початку судових дебатів. ( 2-й том; арк. 118-120).
Щодо посилань представника позивача за довіреністю на те, що відповідачем порушено ст. 134 ЦПК України та не надано суду попереднього орієнтовного розрахунку понесених судових витрат.
Суд зазначає, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Застосування відповідних положень статті 134 ЦПК України належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників. Аналіз частини другої статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Отже, у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат. З огляду на викладене відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що «відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов'язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат».
Заява представника відповідача Пахомова В.В. про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу разом з доказами на підтвердження витрат на правничу допомогу була подана до суду 23 травня 2024 року, що забезпечувало позивачу можливість протягом семи місяців, які сплинули до розгляду належним чином підготувати свої заперечення проти заявлених витрат та доводи про їх неспівмірність.
Окрім того в судовому засіданні від 16 січня 2025 року, було оголошено перерву в судовому засіданні для надання часу представнику позивача ознайомитись з заявою від 23 травня 2024 року та надано додатковий час для заперечень, а тому принцип змагальності порушений не був тому доводи представника позивача цій частині є безпідставними.
Щодо посилань представника позивача за довіреністю на те, що додаткова угода укладена сторонами 22 травня 2024 року,а акт виконаних робіт за договором б/н від 19 липня 2018 року складений сторонами 22 травня 2023 року, тобто за один рік до підписання сторонами додаткової угоди,якою визначений розмір гонорару та відповідно не може бути визнаний судом, як належний доказ.
Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків.
Дослідивши заяву від 23 травня 2024 року та додані до неї додатки, суд зазначає, що розбіжність дати в шапці акту здачі-прийняття робіт є очевидною опискою, оскільки, додаткова угода підписана 22 травня 2024 року, акт здачі-прийняття робіт підписаний сторонами 22 травня 2024 року, оплата послуг за виконані роботи була здійснена 22 травня 2024 року.
Щодо посилань представника позивача на те, що розмір гонорару не відповідає розумності та справедливості.
Суд не погоджується з доводами представника позивача про невідповідність вартості адвокатських послуг складності справи виходячи з наступного.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи розгляд справи тривав 6 років, вона складається з трьох томів, по справі було проведено дестять судових засідань за участі представника відповідача. Загальна тривалість судових засідань складає 3 години 35 хвилин. 31 липня 2018 року до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву. 21 липня 2021 року представником відповідача подано клопотання про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , яке було в подальшому задоволено в судовому засіданні, що також спростовує твердження представника позивача про протилежне. 19 травня 2023 року представник відповідача надіслав клопотання про закриття провадження у справі. 10 листопада 2023 року представником відповідача клопотанням долучені додаткові докази по справі. Судові засідання 28 квітня 2021 року,21 липня 2021 року, 22 жовтня 2021 року, 14 грудня 2021 року, 16 листопада 2022 року, 02 лютого 2023 року, 28 червня 2023 року, 05 липня 2023 року, 28 липня 2023 року, засідання не відбулись з різних підстав, які не залежали від відповідача та його представника, однак представник відповідача з'являвся до суду та ставив свій підпис в розпиці про явку в наступне судове засідання. Окрім того суд звертає увагу, що вісім судових засідань було відкладено за клопотанням позивача та його представника.
За таких обставин, враховуючи вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд оцінив витрати відповідача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення справи та підготовку складання відзиву на позовну заяву з додатками, складання клопотань про виклик свідків, про закриття провадження у справі, складання клопотання про долучення документів як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, тривалість судових засідань, суд дійшов висновку про те, що справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у фіксованому розмірі 10000,00 грн. на користь ОСОБА_2 .
Щодо посилань представника позивача на те, що до справи не долучено детального розрахунку витрат на правову допомогу з зазначенням кількості витраченого часу.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому в ст. 627 ЦК України.
Гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту; і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання про витрати на правничу допомогу, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично понесені, та оцінювати їх необхідність.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, суд зазначає, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Інші доводи позивача судом відхиляються як такі, що не підтверджені жодними доказами та зводяться лише до власної оцінки представника позивача стосовно обсягу та вартості наданих представником відповідача.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява подана представником відповідача, адвокатом Пахомовим В.В.. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню і необхідно ухвалити додаткове рішення у справі.
Керуючись статтями 133, 137, 141, 270 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Заяву відповідача ОСОБА_2 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000, 00 грн. шляхом ухвалення додаткового рішення у справі № 216/2594/18 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні власністю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десяти тисяч) грн. 00 коп.
Додаткове рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2025 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО