ЄУН 193/1934/24
Провадження 2/193/72/25
іменем України
11 лютого 2025 рокуСофіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Томинця О. В.,
за участю секретаря судового засідання Оселедець О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел.. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості,
Стислий викладпозиції позивача.
29.10.2024 до Софіївського районного суду надійшов цивільний позов представника позивача Дудченко К. В., яка діє в інтересах ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" до відповідача ОСОБА_1 згідно вимог якого просила ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача заборгованість за кредитним договором від 25.05.2023 у розмірі 18660 грн. та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 25.05.2023 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3698776. Згідно умов цього Договору вказана фінансова установа надала відповідачу кредит у розмірі 3 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00 % на добу. Однак, відповідач не виконав умови кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача.
21.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» уклали Договір факторингу № 21/02/2024. Згідно вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 3698776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2023.
Вказує, що ОСОБА_1 був письмово повідомлений про те, що права вимоги за вказаним Договором про споживчий кредит відступлені Товариством зобмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024. Відповідно до умов цього Договору та Витягу з Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 .
У зв'язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду та просити стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 3698776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2023, яка утворилась станом на дату звернення до суду у загальному розмірі 18 660 грн. 00 коп., яка складається із 3000 грн заборгованості за тілом кредиту, та 15660,00 грн заборгованості за відсотками, а також, судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.11.2024 відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадження з викликом сторін.
Представник позивача правом на участь в судовому засіданні не скористався, просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, за відсутності представника банку, що підтверджено відповідним клопотанням подане до суду.
Відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся належним, що підтверджено поштовим повідомленням про отримання судової кореспонденції, у судове засідання не з'явився, заяв про розгляд справи без його участі до суду не надавав.
Натомість від відповідача 14.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно вимог якого просить суд відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 15 660 грн., посилаючись на те, що він не був ознайомлений із такими умовами споживчого кредиту, зокрема із таким розміром сплати відсотків, документи, що долучені позивачем до матеріалів позову не свідчать, що його було ознайомлено із правилами надання коштів на умовах споживчого кредиту, оскільки не містять особистого його підпису.
Окрім того вважає, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності передбачена ст.. 625 ЦК України, а також неустойки (штраф і пеня) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню, з урахуванням викладеного просить суд відмоти у задоволенні стягнення відсотків за користування кредитом.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 25.05.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3698776,за умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 3 000 грн. 00 коп. строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,00 % на добу, та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного у п. 1.3 цього договору. Даний договір підписаний електронними підписами з одноразовим ідентифікатором Р800 25.05.2023 о 13 год 13 хв. 34 с..
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України«Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Так у матеріалах справи міститься довідка про ідентифікацію відповідача, відповідно до якої вбачається, що ОСОБА_1 виявивши бажання на укладення кредитного договору, з метою отримання кредитних коштів, він пройшовши ідентифікацію зареєструвався у відповідному мобільному додатку, де отримав одноразовий ідентифікатор від ТОВ «Лінеура Україна» - Р 800 . З огляду на, що доводи відповідача щодо того, що він не був обізнаним із умовами надання кредиту спростовується матеріалами справи, зокрема самим кредитним договором, який є за своєю правовою природою електронним договором, і який підписаний відповідачем з використанням одноразового ідентифікатора, який він особисто отримав і далі вже вчиняв дії спрямовані на отримання кредитних коштів.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як зазначалося вище з матеріалів справи вбачається, що 25.05.2023 відповідач уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» Договір № 3698776 про споживчий кредит. Кредити надавались клієнту в безготівковій формі на реквізити банківського рахунку № НОМЕР_1 , вказаний відповідачем, як клієнтом (п. 2.1 договору).
Листом за вих. № 1-2202 від 22.02.2024 ТОВ «Універсальні платіжні рішення», підтверджено здійснення перерахування коштів на банківський рахунок за карткою № НОМЕР_1 у сумі 3000 грн..
Разом із тим п. 3.1 вказаного договору передбачено порядок обчислення процентів, згідно якого сторонами досягнуто згоди щодо того, що проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
З додатку № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3698776 від 25.05.2023, який є таблицею обчислення загальної вартості кредиту для клієнта, з якого вбачається, що відповідач повинен був сплачувати відсотки за користування кредиту кожного місяця у період з 24.06.2023 по 19.05.2024 у розмірі по 1800 грн., однак аналізуючи розрахунок заборгованості за кредитним договором вбачається, що відповідачем жодного разу не було внесено кошти на погашення тіла кредиту чи відсотків за користування кредитом, з огляду на невиконання взятих на себе кредитних зобов'язань у відповідача виникла кредитна заборгованість станом на 29.10.2024 у сумі 18660 грн., яка складається із наступного:
-заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000 грн.;
-заборгованості за відсотками у сумі 15 660 грн..
Матеріали справи містять підписані електронно-цифровим підписом паспорт споживчого кредиту в якому прописано суми/ліміти кредитів, строк кредитування, безготівковий спосіб отримання кредиту, відсоткові ставки .
З умовами кредиту відповідач був ознайомлений та обізнаний, про що свідчить відповідний одноразовий ідентифікатор, який прирівняний до особистого його підпису, адже без здійснення відповідного алгоритму дій відповідачем в особистому кабінету застосунку позивача, ОСОБА_1 не отримав його у застосунок. Але ОСОБА_1 отримавши одноразовий ідентифікатор скористався ним підписавши кредитний договір і мав можливість у будь-який час, як до так і після укладення договору ознайомитись на веб сторінці із умовами кредиту, з огляду на що доводи відповідача про те, що його не було ознайомлено із обов'язком сплачувати відсотки за користування кредитом суд відхиляє.
З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладання та підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора кредитного договору з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна».
Заперечуючи розмір відсотків, відповідач посилається на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, згідно якого передбачено списання кредитодавцем відповідальності передбаченої ст.. 625 ЦК України, а також звільнення від обов'язку щодо сплати неустойки (штрафу та пені) у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні щодо стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 15660 грн..
Однак із викладеним твердженням відповідача суд також не може погодитись, оскільки враховуючи позовні вимоги заявлені позивачем, яка складається виключно із заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредиту, погоджені договором, та правовою природою п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне відповідачу роз'яснити, що вказана норма застосовується у випадках заявлення позовної вимоги позивачем щодо стягнення заборгованості за неустойкою, такі як: штраф, пеня, а у даному випадку позивачем таких вимог ним взагалі не заявлено.
Окрім того, ст.. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за відсотками користування кредитом передбачений договором, вимоги передбачені ст.. 625 ЦК України, зокрема стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, позивачем не заявлено, і лише тільки у цьому випадку (нарахування заборгованості індексу інфляції та 3 % річних) можливо б було б застосувати положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, однак не у правовідносинах за договором № 3698776 від 25.05.2023, так як у договорі чітко визначено відсотки за користування кредитом.
Правове врегулювання правовідносин.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст .629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч.1 ст.1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1ст. 1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
21.02.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» було укладено Договір факторингу № 21/02/2024, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» передає (відступає) Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» за плату належні йому права вимоги, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» приймає належні Товариства з обмеженою відповідальністю ««Лінеура Україна» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21/02/2024 від 21.02.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 3698776 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 25.05.2023 у загальному розмірі 18660 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 3 000 грн. 00 коп., заборгованості за відсотками у сумі 15660 грн. 00 коп.
Приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів та сплати відсотків за його користуванням, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у загальній сумі 18660 грн.. Вказана вище заборгованість підтверджується представленим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та не спростований відповідачем.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 11, 509, 512-514, 525-527, 530, 610, 611, 615, 1077, 1082 ЦК України, ст. 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258-296 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 , про стягнення кредитної заборгованості, - задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» суму заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3698776 від 25.05.2023, яка утворилась станом на 29.10.2024 у загальному розмірі 18 660 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят) гривень 00 копійок, яка складається із наступного: заборгованості за тілом кредиту у сумі 3000 гривень, та заборгованості за відсотками у сумі 15660 гривень 00 копійок .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повний текст рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подачі апеляційної скарги - якщо така скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: вул. Смаль Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018.
Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 14 лютого 2025 року.
Суддя О. В. Томинець