11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа № 916/890/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Віценка А. Г. (адвокат),
відповідача - Палиці А. В. (адвокат),
третьої особи - не з'явилися,
розглянув касаційну скаргу Приватного підприємства "Адепт-Комплект" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 (суддя Петренко Н. Д.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 (головуючий - Філінюк І. Г., судді Аленін О. Ю., Принцевська Н. М.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна"
до Приватного підприємства "Адепт-Комплект",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАГРО",
про стягнення 2 688 766,65 грн.
03.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Блок Майстер Україна" (далі - ТОВ "Блок Майстер Україна", Товариство, підрядник, позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Адепт-Комплект" (далі - ПП "Адепт-Комплект", Підприємство, замовник, відповідач) про стягнення з відповідача 2 688 766,65 грн заборгованості за договором на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 07.09.2021 № 07/09/21 (далі - договір підряду від 07.09.2021, договір № 07/09/21), з яких: 707 814,43 грн - сума неоплачених виконаних робіт по виготовленню металоконструкцій за актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року; 732 066,36 грн - сума неоплачених виконаних робіт по монтажу за актом № 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року; 1 248 885,76 грн - 10 % утриманих замовником від суми актів №№ 1, 2 приймання виконаних робіт за грудень 2021 року та актів №№ 3, 4 приймання виконаних робіт за лютий 2022 року, посилаючись на положення статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 212, 526, 882 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Позовна заява обґрунтовується неналежним виконанням Підприємством зобов'язань за договором підряду від 07.09.2021, що полягає в безпідставному ухиленні замовника від прийняття робіт за актами №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року та без надання ним обґрунтованої відмови від підписання зазначених актів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.06.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024, позов задоволено повністю в зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог, а саме з огляду на те, що:
1) відмовляючись від підписання надісланих позивачем актів №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, що оформлено листами ПП "Адепт-Комплект" від 16.02.2022 № 114 і від 20.05.2022 № 157, відповідач не посилався на невиконання та/або неналежне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором № 07/09/21, зокрема в частині виконання будівельних робіт, а лише послався на те, що позивач не передав відповідачу загальний журнал робіт, вимоги до ведення якого закріплені у ДБН А.3.1-5:2016, а також спеціальні журнали ведення робіт, які передбачені ДБН А.3.1-5:2016 з урахуванням специфіки монтажу металоконструкцій. Тобто замовник не заявляв про конкретні недоліки та порушення, допущені підрядником під час виконання робіт за договором підряду від 07.09.2021, а тому Підприємство безпідставно ухилялося від прийняття робіт за зазначеними актами;
2) виконані позивачем роботи відповідають вимогам, встановленим договором № 07/09/21, проте відповідач не виконав свого обов'язку прийняти спірні виконані роботи (за лютий 2022 року), а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити, зокрема шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання актів виконаних робіт.
При цьому суд першої інстанції не прийняв складені замовником дефектні акти від 17.11.2021 № 5, від 08.12.2021 № 7, від 14.01.2022 № 8 як докази, що були надані відповідачем лише 03.07.2023, тобто через 2 місяці після надання відзиву на позов (02.05.2023), оскільки всупереч вимогам частин 4, 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Підприємство не обґрунтувало неможливості їх подання у встановлений строк з незалежних від неї причин. Крім того, зазначені дефектні акти не містять підпису підрядника та не стосуються спірного періоду (лютий 2022 року), охопленого актами №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт, а замовник не надав доказів на підтвердження повідомлення Товариства та виклику представника позивача для їх складання, як це передбачено пунктом 6.3 договору підряду від 07.09.2021.
Водночас апеляційний суд відхилив доводи замовника щодо відсутності підписів відповідальних осіб на комплектах креслень КМД як на одну з причин непідписання Підприємством актів №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, позаяк така підстава є лише формальною відмовою відповідача від підписання актів приймання-передачі та не спростовує належного виконання робіт підрядником.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, ПП "Адепт-Комплект" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати повністю, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПП "Адепт-Комплект" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 916/890/23 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 11.02.2025.
На обґрунтовування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій: 1) висновку щодо застосування положень статті 629 ЦК України (в контексті презумпції обов'язковості договору підряду, з якого, зокрема, виникають зобов'язання підрядника щодо ведення та передачі замовнику для ознайомлення виконавчої документації, а саме загального журналу виконання робіт, спеціальних журналів, належним чином оформлених креслень КМД), викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17; 2) висновку щодо застосування норми пункту 1.17 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва" (в контексті обов'язковості ведення підрядником виконавчої документації на кожному об'єкті будівництва, зокрема, загального журналу виконання робіт, актів на закриття прихованих робіт, комплектів робочих креслень тощо), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 818/70/17; 3) висновку щодо застосування положень частини 1 статті 853 та частини 4 статті 882 ЦК України (в контексті того, що для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття-передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідними є встановлення та оцінка таких істотних для цього обставин, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду), викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21; 4) викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 висновку про необхідність надання судами належної оцінки передбаченому сторонами в умовах додатку до договору підряду визначенню "кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт", а також необхідність встановлення того, чи є акти виконаних будівельних робіт та кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт різними документами, або того, чи кінцевий акт приймання-передачі виконаних робіт є останнім актом виконаних будівельних робіт, який підписується сторонами за фактом виконання останнього етапу робіт за договором.
ТОВ "Блок Майстер Україна" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини:
- 07.09.2021 між Старокостянтинівською філією ТОВ "Блок Майстер Україна" (підрядник) та ПП "Адепт-Комплект" (Замовник) укладено договір № 07/09/21, за умовами пунктів 1.1, 1.5, 1.6, 2.1, 2.4 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується розробити креслення КМД, виготовити металоконструкції з фарбуванням згідно з проєктом, доставити на об'єкт: "Нове будівництво агрологістичного комплексу "SOL AGRO", що знаходиться за адресою: с. Вили, вул. Київська, 1 "3", Лубенського району Полтавської області, та здійснити комплекс робіт з монтажу цих металоконструкцій на об'єкті, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її. Якщо у додатках до цього договору зазначено інші умови, ніж передбачено ним, то перевагу мають умови додатків. У додатках окремо зазначається строк виготовлення, доставки та строк монтажу металоконструкцій. Якість виконаних підрядником робіт повинна відповідати вимогам чинного в Україні законодавства, а також вимогам, що звичайно ставляться до робіт відповідного року та умовам цього договору. Виконання робіт підрядником проводиться згідно з графіком (додаток) відповідно до специфікацій на кожну окрему партію товару, що є невід'ємними частинами цього договору, якщо інше не зазначено у відповідному додатку до договору. У випадку затримки замовником оплати за цим договором або невиконання замовником інших обов'язків за договором термін виконання робіт (поставки продукції) підрядником збільшується на відповідний термін затримки оплати або виконання ним своїх обов'язків за договором. У такому випадку відповідальність підрядника за затримку виконання робіт не настає;
- підпунктами 4.1.5- 4.1.7 пункту 4.1 договору підряду від 07.09.2021 передбачено, що підрядник має право: вимагати від замовника передачі підряднику фронту робіт та вихідних даних за актом приймання-передачі; вимагати здійснення оплати за виконані роботи та продукцію; призупинити виконання робіт та поставку продукції у випадку порушення строків оплати по даному договору або порушення замовником своїх обов'язків по даному договору. В такому випадку штрафні санкції до підрядника не застосовуються;
- згідно з підпунктами 4.2.1, 4.2.5, 4.2.7, 4.2.8 пункту 4.2 договору № 07/09/21 підрядник зобов'язаний: забезпечувати якість проведення робіт у визначені строки, здійснюючи постійний ефективний контроль за їх виконанням на всіх стадіях; інформувати замовника про хід виконання робіт, надати необхідну для цього виконавчу документацію; забезпечити повне, якісне і своєчасне ведення виконавчої документації, визначити осіб, відповідальних за її ведення; здійснювати ведення журналу виконання робіт, який повинен знаходитись на будівельному майданчику, враховуючи вимоги замовника по усуненню виявлених порушень, вносити записи про їх усунення до журналу;
- за змістом підпунктів 5.1.2, 5.1.3 пункту 5.1 договору підряду від 07.09.2021 замовник має право: безперешкодного доступу до об'єкту для перевірки ходу та якості робіт; ознайомлюватися із порядком ведення журналу робіт, спеціальних журналів, при потребі засвідчувати кожний запис, викладати свої претензії щодо об'єктивності і повноти інформації, ходу виконання робіт;
- у підпунктах 5.2.1, 5.2.6- 5.2.8 пункту 5.2 договору № 07/09/21 сторони погодили, що замовник зобов'язаний: прийняти та оплатити продукцію та виконані підрядником роботи (надані послуги); контролювати відповідність обсягу і вартості виконаних робіт проектам, кошторисам, будівельним нормам і правилам, матеріалів і конструкцій державним стандартам і ТУ; прийняти в строк за актом здачі-приймання робіт виконані роботи та оплатити їх протягом 7 (семи) банківських днів після підписання акта виконаних робіт; виконати інші зобов'язання, передбачені договором;
- відповідно до пунктів 6.1- 6.3 договору підряду від 07.09.2021 передача замовнику результатів виконаних робіт підрядником робіт з виготовлення та монтажу металоконструкцій здійснюється шляхом підписання сторонами актів здачі-приймання робіт за формами КБ-2в та КБ-3, що підписуються сторонами та скріплюються їх печатками. Замовник, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповідних актів здачі-приймання виконаних робіт від підрядника, повинен підписати акти або надіслати підряднику мотивовану відмову від приймання-робіт. Якщо при прийманні-передачі робіт будуть виявлені суттєві недоліки, що виникли з вини підрядника, замовник не підписує акт (и) здачі-приймання робіт. У такому випадку замовник негайно письмово повідомляє підрядника про це та пропонує час та місце зустрічі для складання дефектного акту, в якому обов'язково фіксується дата виявлення дефекту і строк та порядок щодо його усунення. Для участі в складанні дефектного акту, узгодження порядку і строків усунення дефектів підрядник зобов'язаний відрядити свого представника у термін, визначений замовником;
- згідно з пунктом 6.2.1 договору № 07/09/21 у випадку непідписання замовником актів здачі-приймання робіт протягом строків, зазначених в пункті 6.2 цього договору, надісланих підрядником рекомендованим листом з повідомленням про вручення, або ненадіслання підряднику мотивованої відмови від прийняття робіт вважається, що настали обставини передбачені частиною 3 статті 212 ЦК України, а в підрядника виникає право відповідно до частини 4 статті 882 ЦК України підписати такий акт в односторонньому порядку;
- відповідно до пункту 5.1 Додатку № 1 до договору підряду від 07.09.2021 (специфікація № 1), за кожен етап виконаних робіт замовник здійснює розрахунок з підрядником протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт по виготовленню металоконструкцій, із пропорційним вираховуванням відсотка передоплати та 10 % від суми кожного акта приймання-передачі виконаних робіт;
- згідно з пунктом 5.2 Додатку № 1 до договору № 07/09/21 (специфікація № 1) за кожен етап виконаних робіт замовник здійснює розрахунок з підрядником протягом 3 (трьох) банківських днів після підписання актів здачі-приймання виконаних монтажних робіт, із пропорційним вираховуванням відсотка передоплати та 10 % від суми кожного акта приймання-передачі виконаних робіт;
- пунктом 5.3 Додатку № 1 до договору підряду від 07.09.2021 (специфікація № 1) передбачено, що утримані замовником кошти в розмірі 10 % використовуються для забезпечення виконання договірних зобов'язань підрядника. Вказані кошти перераховуються на банківський рахунок підрядника впродовж 10 банківських днів після повного закінчення комплексу робіт за цим договором і підписання відповідного кінцевого (останнього) акта приймання-передачі виконаних робіт;
- на виконання договору підряду від 07.09.2021 підрядник здійснив комплекс робіт, що підтверджується підписаними сторонами актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 16.12.2021 № 1, довідкою про вартість будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3) від 16.12.2021, актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року від 31.12.2021 № 2, довідкою про вартість будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3) від 31.12.2021. Відповідач підписав зазначені акти без жодних зауважень;
- товариство виконало будівельні роботи, в тому числі з монтажу металоконструкцій та 10.02.2022 надіслало Підприємству для підписання акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року та довідку про вартість будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3) за лютий 2022 року, а також 10.05.2022 - акт № 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року та довідку про вартість будівельних робіт та витрати (форми № КБ-3) за лютий 2022 року, що підтверджується відповідними описами вкладення в цінний лист;
- листом від 16.02.2022 № 114 замовник відмовився від підписання акта № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, зазначивши про те, що: 1) інженер технічного нагляду замовника надав аргументовані зауваження відповідальному виконробу стосовно стану антикорозійного покриття поставлених на ділянку, металоконструкцій БО-1, БО-2, БО-3, БО-4, БО-5, НБ-1 та якість їх зварних швів; 2) не надано на перевірку документи, що підтверджують якість поставлених металоконструкцій БО-1, БО-2, БО-3, БО-4, БО-5, НБ-1; 3) не надано на перевірку затверджені належним чином креслення КМД на поставлені металоконструкції БО-1, БО-2, БО-3, БО-4, БО-5, НБ-1;
- листом від 21.02.2022 № 92 Товариство передало Підприємству виконавчу документацію на виконані роботи, що підтверджується підписом працівника відповідача про особисте вручення вказаного листа та проставленою датою;
- листом від 07.03.2022 № 723 ПП "Адепт-Комплект" повідомило ТОВ "Блок Майстер Україна", що вважає наразі неможливим виїзд співробітників і відповідальних осіб від Підприємства та Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛАГРО" (далі - ТОВ "СОЛАГРО") для засвідчення фактично виконаних робіт, водночас зазначаючи, що керівництво відповідача та третьої особи залишаються в Україні та гарантують поновлення виконання зобов'язань після припинення агресії рф та скасування воєнного стану на території України;
- 09.05.2022 позивач направив відповідачу повторно комплекти креслень КМД в рамках договору, що підтверджується описом вкладення в цінний лист;
- листом від 20.05.2022 № 157 замовник відмовився від підписання акта № 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, зазначивши про те, що: 1) не надано на перевірку документи, що підтверджують якість поставлених металоконструкцій ОБ-1, ОБ-2, НБ-1, ТГ-9; 2) не надано підписані акти на приховані роботи виконробом та технічним наглядом замовника (ТОВ "СОЛАГРО"); 3) надіслані креслення КМД на поставлені металоконструкції ОБ-1, ОБ-2, НБ-1, ТГ-9 не оформлені належним чином. Відсутні підписи відповідальних за розробку креслень КМД у штампі;
- листом від 30.06.2022 № 37/22 Товариство направило Підприємству вимогу про оплату в строк до 05.07.2022 заборгованості за виконані роботи в загальній сумі 2 501 809, 94 грн за актами №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року та про оплату 10 % утриманих грошових коштів за актах №№ 1, 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2021 року та за актом № 3 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року.
Згідно з частинами 1-2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 916/890/23 з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Колегія суддів наголошує, що в судовій практиці стосовно акта виконаних робіт, підписаного однією стороною, усталеною є правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18, від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17, від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 13.09.2022 у справі № 916/1261/20, від 09.07.2024 у справі № 908/2400/22.
Суть цієї правової позиції полягає в тому, що передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором. При цьому підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладено саме на замовника. Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України.
Судами першої та апеляційної інстанцій достеменно встановлено та скаржником не спростовано той факт, що відмовляючись від підписання надісланих позивачем актів №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, відповідач не посилався на невиконання та/або неналежне виконання підрядником своїх зобов'язань за договором № 07/09/21, зокрема в частині виконання будівельних робіт, а лише послався на те, що позивач не передав відповідачу загальний журнал робіт, вимоги до ведення якого закріплені у ДБН А.3.1-5:2016, а також спеціальні журнали ведення робіт, які передбачені ДБН А.3.1-5:2016 з урахуванням специфіки монтажу металоконструкцій. Тобто замовник не заявляв про конкретні недоліки та порушення, допущені підрядником під час виконання робіт за договором підряду від 07.09.2021, а тому Підприємство безпідставно ухилялося від прийняття робіт за зазначеними актами.
Водночас зміст оскаржуваних рішення та постанови переконливо свідчить, що при їх ухваленні суди першої та апеляційної інстанцій, керуючись частиною 4 статті 236 ГПК України, належним чином врахували зазначені вище правові висновки Верховного Суду.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Таким чином, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено в пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).
Колегія суддів відхиляє твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій як висновків щодо застосування положень статті 629, частини 1 статті 853 та частини 4 статті 882 ЦК України, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21, від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, так і висновку щодо застосування норми пункту 1.17 ДБН А.3.1-5-2009 "Організація будівельного виробництва", викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 818/70/17, з огляду на нижченаведене.
Так, на відміну від цієї справи, під час розгляду якої суди попередніх інстанцій, достеменно встановивши обставини неповідомлення замовником у встановлений договором № 07/09/21 строк про конкретні недоліки, допущені підрядником під час виконання робіт, як того вимагає частина 1 статті 853 ЦК України, наслідком чого стала необґрунтована відмова Підприємства від підписання надісланих Товариством актів №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, ухвалюючи постанову від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 (предмет позову страхувальника - зобов'язання страховика вчинити певні дії, стягнення страхового відшкодування та компенсації моральної шкоди), якою було скасовано рішення апеляційного суду Київської області від 19.07.2017 та залишено в силі рішення Баришівського районного суду Київської області від 23.05.2017 про часткове задоволення позову, об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, враховуючи відсутність спростування відповідачем презумпції правомірності договору добровільного страхування фінансових ризиків (захист від безробіття) від 21.01.2016 № 0212101201610/5636 на рівні закону або судового рішення, неможливість учасників цивільних відносин на рівні того чи іншого договору здійснювати його кваліфікацію як недійсного (нікчемного чи оспорюваного), погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення позивача з роботи з Баришівського відділення ПАТ КБ "Правекс-Банк" у Київській області на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП (у зв'язку зі скороченням штату працівників) є страховим випадком, так як Лисюк І. М. втратила постійне місце роботи.
Тобто спір у цивільній справі № 355/385/17 не виник з підрядних відносин, пов'язаних із неправомірною відмовою замовника від підписання актів виконаних робіт, надісланих підрядником, а в постанові від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 не міститься висновку об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування норм частин 1, 2 статті 853 та частини 4 статті 882 ЦК України, якими регулюються спірні правовідносини в цій господарській справі.
Натомість скаржник належним чином не обґрунтував того, як викладений в постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17 висновок про презумпцію обов'язковості договору може вплинути чи спростувати висновок суду першої інстанції про стягнення заборгованості за фактично виконані роботи за договором підряду від 07.09.2021.
Водночас, у пункті 5.8 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 916/693/21 (предмет позову - стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Одеська залізниця" (далі - Залізниця) 26 600 397,60 грн вартості виконаних робіт з технічного переоснащення пристроїв диспетчерської централізації) викладено висновок про те, що для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття-передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду, оскільки встановлення наведених обставин входить до предмету доказування в цій справі.
Так, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позов, та передаючи справу № 916/693/21 на новий розгляд, Верховний Суд, виходячи із тих встановлених судами обставин, що 31.12.2020 Залізниця листом № ШЧ7-01-04/3589 відмовила в підписанні актів виконаних робіт з причини невиконання підрядником всього обсягу робіт, наявності недоліків виконаних робіт та включення до актів робіт, що не були передбачені кошторисом, у підсумку дійшов висновку про те, що оцінка судами попередніх інстанцій відмови замовника від прийняття робіт за договором та підписання актів виконаних робіт як невмотивованої без повного та всебічного дослідження доказів та заперечень замовника щодо реального (фактичного) виконання підрядником всього обсягу робіт, є передчасною.
Проте, під час розгляду справи № 916/890/23 суди першої та апеляційної інстанцій якраз достовірно встановили реальне виконання Товариством робіт, оформлених актами №№ 3, 4 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, та факт їх виконання навіть не заперечується Підприємством, яке при цьому не заявило про конкретні недоліки виконаних робіт в порядку, передбаченому частиною 1 статті 853 ЦК України, що переконливо свідчить про різні фактичні обставини в справах № 916/693/21 і № 916/890/23.
У свою чергу, ухвалюючи постанову від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 (предмет первісного позову ТОВ "Блок Майстер Україна" - стягнення з ПП "Адепт-Комплект" 332 600,10 грн вартості робіт за актом № 8 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року та 817 516,17 грн (10 % коштів від вартості виконаних підрядником робіт за актами №№ 1- 7, утриманих відповідачем з метою забезпечення належного їх виконання) за договором на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 29.03.2021 № 29/03/21; предмет зустрічного позову - стягнення з ТОВ "Блок Майстер Україна" 601 476,32 грн штрафу у розмірі 8 % від вартості невчасно виконаних робіт, 210 071,70 грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 32 281,98 грн), якою судові рішення судів попередніх інстанцій було скасовано в частині задоволення первісних позовних вимог про стягнення з ПП "Адепт-Комплект" на користь ТОВ "Блок Майстер Україна" 10 % коштів від вартості робіт за актами приймання будівельних робіт №№ 1- 7 у загальній сумі 817 516,17 грн (відповідно до пункту 5 додатку № 1 до договору від 29.03.2021) та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, а справу в цих частинах передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків:
1) за змістом укладеного договору, сторони розділили оплату вартості робіт на частини та щодо кожної з цих частин визначили різні підстави та строки їх перерахування підряднику;
2) оскільки договір на виготовлення та монтаж металоконструкцій від 29.03.2021 № 29/03/21 є чинним та обов'язковим для виконання сторонами, то для правильного вирішення спору у частині стягнення 10 % вартості робіт, утримуваної замовником від суми кожного акта приймання виконаних робіт, суди мали встановити настання обставин, з якими погоджені сторонами цього договору умови пов'язують сплату замовником відповідних сум підряднику. Такими умовами є підписання кінцевого акта приймання-передачі виконаних робіт та акта про відсутність зауважень.
При цьому, на відміну від цієї справи (№ 916/890/23), у справі № 916/1247/23 рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог про стягнення з ПП "Адепт-Комплект" 332 600,10 грн вартості робіт за актом № 8 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2022 року, яке (рішення) у цій частині було залишено без змін апеляційним судом і в касаційному порядку (в цій частині) навіть не оскаржувалося Товариством, обґрунтовувалося недоведеністю реального виконання підрядником робіт за вказаним актом, що стало правомірною відмовою замовника від підписання такого акта.
Крім того, істотна відмінність встановлених судами фактичних обставин у справах № 916/890/23 і № 916/1247/23 полягає також у тому, що досліджені судами положення пункту 5.3 Додатку № 1 до договору підряду від 07.09.2021 (специфікація № 1) не пов'язують виникнення в замовника обов'язку повернути підряднику забезпечувальний платіж у сумі 1 248 885,76 грн (утримувані 10 % вартості робіт від суми кожного акта приймання виконаних робіт (актів №№ 1, 2 приймання виконаних робіт за грудень 2021 року та актів №№ 3, 4 приймання виконаних робіт за лютий 2022 року)) із настанням такої умови, як підписання акта про відсутність зауважень.
Натомість колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неврахування висновку щодо застосування норми пункту 1.17 ДБН А.3.1-5- 2009 "Організація будівельного виробництва" (в контексті обов'язковості ведення підрядником виконавчої документації на кожному об'єкті будівництва, зокрема, загального журналу виконання робіт, актів на закриття прихованих робіт, комплектів робочих креслень тощо), викладеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.10.2022 у справі № 818/70/17 (предмет позову - визнання протиправною та скасування постанови Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області від 30.12.2016 № 66 про накладення штрафу у розмірі 28000 грн на Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Північ-Проект" за правопорушення у сфері містобудівної діяльності), оскільки за змістовим, суб'єктним і об'єктним критеріями правовідносини в справі № 818/70/17 і в справі, що розглядається, не є подібними з огляду на істотні відмінності в нормативно-правовому регулюванні прав та обов'язків сторін, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і, як наслідок, виключає застосування вказаного скаржником правового висновку як нерелевантного для вирішення цього господарського спору.
Тим більше, що скаржник належним чином не обґрунтував, як врахування/неврахування зазначеного висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду може вплинути на вирішення цього господарського спору по суті заявлених вимог, оскільки виходячи зі змісту положень частини 1 статті 853 та частини 4 статті 882 ЦК України, визначальним для кваліфікації відмови замовника від підписання акта приймання-передачі виконаних робіт як обґрунтованої є своєчасне подання замовником заяви про допущені підрядником недоліки виконаної роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки), але аж ніяк не неналежне ведення чи оформлення підрядником виконавчої документації, що скаржник помилково ототожнює.
Отже, в цій справі та в справах №№ 355/385/17, 916/693/21, 916/1247/23, 818/70/17, на постанови Верховного Суду в яких посилається відповідач у поданій касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
Наведене вище переконливо свідчить про різні фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин і зумовлене цим їх неоднакове правове регулювання у справі № 916/890/23 та в справах №№ 355/385/17, 916/693/21, 916/1247/23, 818/70/17.
У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в справах, на постанови Верховного Суду в яких посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених судових рішень.
Зважаючи на те, що наведена підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, наразі не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-які інші підстави касаційного оскарження відповідачем не зазначалися та не обґрунтовувалися в поданій касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПП "Адепт-Комплект" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 916/890/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу.
Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Адепт-Комплект" на рішення Господарського суду Одеської області від 26.06.2024 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 у справі № 916/890/23 закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю. Я. Чумак
Судді Т. Б. Дроботова
Н. О. Багай