11 лютого 2025 року
м. Київ
cправа №910/19066/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
від позивача: Жукова Л.А.,
від відповідача: Прилєпов О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва (Гумега О.В.)
від 25.03.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Скрипка І.М., Гончаров
С.А., Хрипун О.О.)
від 25.11.2024 (повний текст складений 13.12.2024)
у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 20 350 287,69 грн,
1. Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 20 350 287,69 грн за договором про надання допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності від 09.11.2022 №0112-16013 (далі - Договір), з яких: 7 958 869,36 грн - інфляційні втрати, 12 391 418,33 грн - три проценти річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором у частині оплати допоміжних послуг з регулювання частоти та активної потужності, що надавалися йому Позивачем у період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року.
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19066/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 958 869,36 грн інфляційних втрат, 12 391 418,33 грн трьох процентів річних, а також 244 203,46 грн судового збору.
4. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване таким:
1) щодо наявності підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних:
- Відповідач виконав свої грошові зобов'язання за Договором частково та з простроченням, що фактично не заперечувалося ним у відзиві. Оскільки Відповідач у встановлений Договором строк не виконав обов'язку з оплати наданих послуг, його дії є порушенням договірних зобов'язань, і він вважається таким, що прострочив. Отже, існують підстави для застосування відповідальності, встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);
- посилання Відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, не може братися до уваги. Недодержання обов'язків контрагентом Відповідача не є підставою для звільнення останнього від виконання своїх договірних зобов'язань, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати послуг;
- суд дослідив наведену Позивачем інформацію про стан взаєморозрахунків сторін за Договором за період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року, що містить, зокрема: 1) визначені дати оплати за спірними актами приймання-передачі наданої допоміжної послуги відповідно до умов Договору і Тимчасового порядку придбання допоміжної послуги для забезпечення регулювання частоти та активної потужності в ОС України, а саме забезпечення резервів заміщення (третинне регулювання) (далі - Тимчасовий порядок), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 08.11.2021 №2003; 2) дати та суми здійснених Відповідачем фактичних платежів. З урахуванням цього визначено суми заборгованості та кількість днів прострочення оплати, за які Позивач здійснив нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Матеріалами справи підтверджується, а Відповідач не заперечив вказані дані, не надав суду контррозрахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат;
- здійснивши перерахунок сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вони підлягають стягненню з Відповідача за порушення ним обов'язку з оплати послуг, наданих у період з 21 листопада 2022 року до 20 вересня 2023 року (з урахуванням часткових оплат);
2) щодо відсутності підстав для зменшення розміру інфляційних втрат і трьох процентів річних:
- нарахування інфляційних втрат на суму боргу і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми;
- статті 230, 233 Господарського кодексу України та статті 549, 551 ЦК України передбачають право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), тоді як стягнення трьох процентів річних не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, від 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18). Відтак у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку послався Відповідач, викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України; надано оцінку правовідносинам, за яких сторони в договорі збільшили розмір процентів річних. Водночас у цій справі (№910/19066/23) сторони не збільшували вказаний розмір. Застосування Позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України здійснено з урахуванням трьох процентів річних, що відповідає чинному законодавству України, і такий розмір не є надмірним;
3) щодо відстрочення виконання рішення суду:
- Відповідач не надав належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання;
- скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання;
- Відповідач не надав доказів, що підтверджують погіршення фінансового стану чи призупинення його діяльності внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим. В умовах воєнного стану продовжує працювати не тільки Відповідач, а й Позивач, на господарську діяльність якого негативно впливають наслідки, пов'язані з військовою агресією російської федерації;
- у заяві Відповідача відсутнє обґрунтування можливості погашення заборгованості за рішенням суду саме в річний строк.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 рішення суду першої інстанції скасовано частково; викладено його резолютивну частину в редакції, згідно з якою:
- стягнуто з Відповідача на користь Позивача 7 958 869,36 грн інфляційних втрат, 12 391 418,33 грн трьох процентів річних, 244 203,46 грн судового збору;
- заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення суду задоволено;
- відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 у справі №910/19066/23 строком на 1 рік з дня його прийняття.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Відповідача.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з наявністю підстав для задоволення позову, але дійшов висновку про необхідність відстрочення виконання рішення суду першої інстанції за заявою Відповідача.
7. 30 грудня 2024 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №910/19066/23, у якій просить:
- скасувати зазначені судові рішення в частині стягнення зі Скаржника трьох процентів річних у розмірі 12 391 418,33 грн, інфляційних втрат у розмірі 7 958 869,36 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Позивача у повному обсязі;
- судові витрати покласти на Позивача.
8. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину другу статті 625 ЦК України без урахування висновків, викладених у:
- постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19 та від 03.04.2020 у справі №920/653/19 (сплата трьох процентів річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові); зазначає, що не здійснював користування коштами, які підлягали сплаті Позивачу, отже позовні вимоги є необґрунтованими;
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 (щодо права суду за певних умов зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника).
9. 23 січня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
10. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення.
11. Верховний Суд ухвалою від 09.01.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника та призначив її розгляду на 28 січня 2025 року.
12. У судовому засіданні, що відбулося 28 січня 2025 року, Верховний Суд оголосив перерву до 11 лютого 2025 року.
13. 08 лютого 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав додаткові письмові пояснення до касаційної скарги (з дозволу Верховного Суду, наданого в судовому засіданні), в яких зазначає:
- тлумачення судами попередніх інстанцій правової позиції Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 можливо звести до того, що це позбавляє суди дискреційних повноважень на розгляд питання зменшення відсотків річних у випадку, якщо вони нараховані у розмірі трьох процентів річних згідно з частиною другою статті 625 ЦК України;
- Велика Палата Верховного Суду у справі №910/14524/22 констатувала можливість розгляду судами питання зменшення нарахованих відповідно до частини другої статті 625 ЦК України трьох процентів річних у контексті наявності / відсутності порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, незалежно від їх розміру. У зменшенні розміру трьох процентів річних відмовлено, проте не на підставі висновку про відсутність як таких дискреційних повноважень суду (як у справі, що розглядається), а з огляду на відсутність фактичних обставин, які могли б обумовити таке зменшення;
- одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить, що вони є можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності, яка регулюється загальними нормами про цивільно-правову відповідальність. Водночас зазначене дає підстави також для висновку, що розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом. Такі висновки узгоджуються, зокрема, з правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 та постанові Верховного суду від 15.08.2023 у справі №924/1277/20.
14. 10 лютого 2025 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав додаткові пояснення до відзиву на касаційну скаргу (з дозволу Верховного Суду, наданого в судовому засіданні, що відбулося 28 січня 2025 року), в яких зазначає:
- Велика Палата Верховного Суду у справі №910/14524/22 не встановила підстав для зменшення розміру трьох процентів річних, нарахованих позивачем на підставі частини другої статті 625 ЦК України, та, відповідно, для скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення цих відсотків;
- відповідно до актуальних висновків Верховного Суду: 1) можливість зменшення інфляційних втрат не передбачена статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 551 ЦК України; 2) згідно зі статтею 233 ГК України та статтею 551 ЦК України, якими обґрунтоване клопотання Скаржника від 24.03.2024, за певних умов можуть бути зменшені судом лише штрафні санкції (неустойка (пеня, штраф); 3) розмір річних може бути зменшений судом за певних умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18), наявність яких не встановлена судами попередніх інстанцій за наявними в матеріалах справи доказами;
- у наведених Скаржником постановах Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №914/1001/19, від 03.04.2020 у справі №920/653/19 та від 18.03.2020 у справі №902/417/18 відсутній протилежний правовий висновок щодо застосування статті 625 ЦК України. Такими чином, Скаржник не підтвердив наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
15. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Суд звертає увагу на таке.
16. Ухвалою від 05.02.2025 Верховний Суд передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об'єднана палата) справу №922/444/24 для відступу від висновків щодо застосування приписів статті 625 ЦК України, викладених у постанові Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23, - стосовно можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних (які встановлені законом), а також незастосування до цих правовідносин статті 233 Господарського кодексу України шляхом викладення правової позиції про неможливість зменшення встановленого законом мінімального розміру річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 ЦК України.
17. В ухвалі від 05.02.2025, зокрема, вказується, що згідно з постановою Верховного Суду від 12.09.2024 у справі №915/1308/23 у подібних правовідносинах висновки судів попередніх інстанцій про можливість зменшення судом розміру трьох процентів річних, заявленого до стягнення на підставі статті 625 ЦК України, до 1,5% визнані такими, що узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.38, 8.41 постанови 18.03.2020 у справі №902/417/18. Колегія суддів не погоджується з цими висновками та вважає за необхідне відступити від них з таких мотивів:
- у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, з урахуванням критеріїв принципів розумності, справедливості та пропорційності суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Зазначений висновок Велика Палата Верховного Суду зробила з урахуванням умов договору, згідно з яким сторони змінили розмір процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі сорока відсотків річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений покупцем, та дев'яносто шести відсотків річних від неоплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яноста календарних днів;
- при розгляді справи №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зменшила погоджений сторонами у договорі розмір відсотків річних, надавши перевагу принципам розумності, справедливості та пропорційності відносно принципу свободи договору, з огляду на конкретні обставини справи. Велика Палата Верховного Суду врахувала конкретні обставини справи, зокрема, той факт, що сума неустойки, штрафу і процентів річних перевищують майже в два рази суму прострочення та очевидно є неспівмірними, оскільки наслідки невиконання боржником зобов'язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, тобто виходила з виняткових обставин, встановлених саме у вказаній справі;
- обставини, встановлені у справі №902/417/18, є винятковими (виключними), й таке зменшення розміру відсотків річних, як у справі №902/417/18, здійснено Великою Палатою Верховного Суду за наявності таких виключних обставин саме у зазначеній справі та не може бути застосовано судами як "загальна практика" при розгляді в інших справах питання зменшення розміру відсотків річних, нарахованих на підставі приписів статті 625 ЦК України на рівні мінімально визначеного розміру трьох процентів;
- з урахуванням положень статті 625 ЦК України кредитор має легітимне очікування на компенсацію йому процентів річних за користування боржником утримуваними грошовими коштами, які належать кредиторові, у встановленому законом мінімальному розмірі річних на рівні трьох процентів відповідно до статті 625 ЦК України. При цьому ні статтею 625, ні іншими нормами ЦК України не передбачено підстав для зменшення індексу інфляції та трьох процентів річних, розрахованих відповідно до статті 625 ЦК України;
- враховуючи правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18, колегія суддів зазначає про можливість зменшення судами за певних обставин суми нарахованих до стягнення річних за умови, що зменшена сума буде відповідати встановленому частиною другої статті 625 ЦК України та гарантованому законодавством мінімально визначеному розміру на рівні трьох відсотків річних, враховуючи компенсаційний характер зазначених нарахувань;
- у низці справ Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (№910/15777/23 від 30.01.2025, №921/540/23 від 23.05.2024, №914/2453/21 від 31.05.2023, №921/94/21 від 15.06.2023, №922/567/22 від 03.08.2023) висновки стосувалися стягнення відсотків річних безпосередньо у розмірі, передбаченому законом (три проценти без встановлених обставин їх зміни договором або законом), а також не здійснювалося застосування до цих правовідносин правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у справі №902/417/18, з огляду на неподібність зазначеної справи справі, яка переглядалася і стосувалася заявлення позивачем до стягнення відсотків річних у розмірі, передбаченому законом, а саме частиною другою статті 625 ЦК України.
18. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
19. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, до закінчення перегляду в касаційному порядку.
20. З урахуванням викладеного вище, зважаючи на предмет та підстави касаційного оскарження, доводи Скаржника, якими він обґрунтовує касаційну скаргу, обставину та підстави передачі на розгляд Об'єднаної палати справи №922/444/24, Суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №910/19066/23 до завершення перегляду Об'єднаною палатою справи №922/444/24.
Керуючись статтями 228, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Зупинити касаційне провадження у справі №910/19066/23 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 у справі №910/19066/23 до завершення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/444/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
О. Кролевець