18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
11 лютого 2025 року Справа № 925/1422/24
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В.,
секретар судового засідання - Гень С.Г.,
за участі представників сторін:
від позивача - представник не з'явився,
від відповідача - представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку
“Солом'янська, 22», м. Черкаси
до ОСОБА_1 , м. Черкаси
про стягнення 52 037 грн. 32 коп.
До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Солом'янська, 22» до ОСОБА_1 про стягнення 52 037 грн. 32 коп. збитків заподіяних посадовою особою (головою правління) юридичній особі (об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку) її діями.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (власників), учасника (учасників), акціонера (акціонерів) такої юридичної особи, поданим в її інтересах.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 листопада 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11 год. 30 хв. 09 січня 2025 року.
Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 09 січня 2025 року, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 11 лютого 2025 року.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.
До суду надійшла заява від відповідача стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору за наслідками розгляду справи по суті.
Ухвалу суду від 09 січня 2025 року відповідач отримав 14 січня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю, виходячи з наступного:
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Солом'янська, 22», у якому просила:
- визнати незаконним наказ відповідача №12 від 30.10.2023 про її звільнення в частині дати звільнення і формулювання причин звільнення з посади голови правління, змінити наказ, встановивши дату звільнення - 30.10.2023 замість 31.10.2023, а формулювання причини звільнення - за пунктом 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) »Припинення повноважень посадових осіб» замість пункту 1 статті 36 КЗпП та зобов'язати ОСББ “Солом'янська, 22» внести відповідні зміни до зазначеного наказу;
- стягнути з ОСББ “Солом'янська, 22» вихідну допомогу у розмірі 40 200 грн.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16 квітня 2024 року у справі №925/1788/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 скасовано та ухвалено нове рішення.
Поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цим позовом, визначений статтею 233 КЗпП. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ ОСББ “Солом'янська, 22» №12 »Про припинення трудового договору (контракту)» в частині дати звільнення та формулювання причини звільнення ОСОБА_1 . Змінено наказ ОСББ “Солом'янська, 22» №12 »Про припинення трудового договору (контракту)», встановивши дату звільнення ОСОБА_2 - 30.10.2023, а формулювання звільнення - за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП »Припинення повноважень посадових осіб» та зобов'язано ОСББ “Солом'янська, 22» внести відповідні зміни до зазначеного наказу. Стягнуто з ОСББ “Солом'янська, 22» на користь ОСОБА_1 суму вихідної допомоги при звільненні у розмірі 29 142 грн. Стягнуто з ОСББ “Солом'янська, 22» в дохід Державного бюджету України 5 368 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 8 052 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 вересня 2024 року постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі №925/1788/23 скасовано.
Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.04.2024 у справі №925/1788/23 залишено в силі.
Під час розгляду справи №925/1788/23 судом було встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на посаді голови правління ОСББ “Солом'янська, 22» (до зміни назви - ОСББ “Толстого, 22»). Вказана обставина визнається сторонами та підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.08.2016.
Також, відповідно до наказу №1 від 03.04.2019 про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнято на роботу з 05.04.2019 на посаду голови правління ОСББ “Солом'янська, 22».
21.08.2023 ОСОБА_1 написала заяву про звільнення з 01.09.2023 з посади голови ОСББ за власним бажанням. У цей же день ОСОБА_1 повідомила співвласників будинку про свій намір звільнитися з посади голови правління шляхом розміщення вказаної заяви та відповідного повідомлення у внутрішньобудинковому чаті за допомогою програми “Vіbеr» (застосунок для дзвінків і обміну повідомленнями).
21.09.2023 відбулися загальні збори ОСББ “Солом'янська, 22», результати яких оформлені протоколом №1 від 21.09.2023.
На зборах вирішувалися питання, зокрема, про прийняття нової редакції статуту ОСББ, обрання нового складу правління ОСББ, обрання нового складу ревізійної комісії ОСББ, встановлення терміну передачі справ новообраному голові правління ОСББ від ОСОБА_1 до 15.10.2023 включно, а також надання повноважень представнику загальних зборів щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу.
За результатами загальних зборів ОСББ співвласниками багатоквартирного будинку прийнято усі рішення з питань, включених до порядку денного, зокрема і про обрання нового складу правління ОСББ.
При цьому, питання щодо припинення повноважень попереднього складу правління та голови правління до порядку денного зборів не включено, відповідне рішення про припинення повноважень позивачки зборами не приймалося.
30.10.2023 за заявою представника ОСББ до ЄДР внесено відповідний запис №1000261070001016796 щодо ОСББ “Солом'янська, 22», зокрема про зміну керівника або відомостей про керівника юридичної особи. Вказане підтверджується витягом з ЄДР станом на 30.11.2023, відповідно до якого новообраним керівником ОСББ є ОСОБА_3 .
Наказом голови ОСББ “Солом'янська, 22» №12 від 30.10.2023 за підписом ОСОБА_1 останню звільнено з 31.10.2023 з посади голови ОСББ за угодою сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП) з нарахуванням та виплатою компенсації за невикористані дні щорічної відпустки 78 календарних днів за період з 22.03.2021 по 31.10.2023.
Наказ підписаний від імені ОСББ “Солом'янська, 22» ОСОБА_1 та містить іще один підпис ОСОБА_1 вже як працівника, яким підтверджується ознайомлення з цим наказом.
01.11.2023 новий голова правління відповідача ОСОБА_3 приступив до виконання своїх обов'язків, що підтверджується наказом №1 від 01.11.2023.
Цього ж дня між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підписаний акт №1 про приймання-передавання документів, що стосуються діяльності ОСББ “Солом'янська, 22», а також печатки об'єднання.
Згідно табелів обліку робочого часу за вересень та жовтень 2023 року та наказу №11 від 28.09.2023 ОСОБА_1 відпрацювала в якості голови правління 21 робочий день у вересні 2023 року, а у жовтні 2023 року 22 робочі дні, в тому числі 31.10.2023, перебувала у щорічній відпустці.
Згідно довідки про доходи, заробітна плата ОСОБА_1 складала за серпень - 4857,0 грн., за вересень 4857,0 грн. Тобто, середній заробіток для виплати вихідної допомоги складав 4857,0 грн. ((4857,0 + 4857,0): 2).
Суд встановив, що на момент звільнення розмір фактично виплачених ОСОБА_1 коштів перевищував розмір її заробітної плати на 52037,32 грн., що є більше ніж розмір вихідної допомоги.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили (правовий висновок колегії суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду в ухвалі від 26 березня 2019 року у справі № 910/13862/15).
Згідно із статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
З преамбули статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдінг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 “Брумареску проти Румунії» вбачається, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до частини 5 статті 65 Господарського кодексу України, частин 1-3 статті 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. п. 4.21. 4.24., 4.26 Статуту позивача керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.
Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
До компетенції Директора належить одноособове прийняття ним рішень з усіх питань, пов'язаних з поточною діяльністю Товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів товариства. Директор Товариства: здійснює контроль за господарською діяльністю Товариства; забезпечує виконання зобов'язань Товариства перед фізичними та юридичними особами України; має право першого підпису фінансових та банківських документів, розпорядження рахунками Товариства в усіх установах банків та їх філіях, відділеннях, які діють на території України.
Директор Товариства несе відповідальність перед Товариством за збитки, заподіяні Товариству його винними діями або бездіяльністю.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року у cправі №914/3433/21.
Згідно п. 16 Статуту ОСББ “Толстого, 22» в редакції 2016 року, на виконання своїх повноважень голова правління діє без доручення від імені об'єднання та укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішень правління, розпоряджається коштами об'єднання відповідно до затвердженого кошторису та рішень правління, має право першого підпису фінансових документів об'єднання. Аналогічні повноваження визначені в п. 16 Статуту ОСББ “Солом'янська, 22» в редакції 2023 року.
Судом враховано, що за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК).
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
У відповідності з ч. 2 названої норми Закону, під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За змістом ст. 218 ГК України, підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Таким чином, підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої ст. 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки; причинний зв'язок між ними; вина.
Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів», на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Під час розгляду даного спору відповідач не спростував доводи позивача, відсутність вини у заподіянні збитків юридичній особі не довів.
Отже, оскільки відповідачем своїми діями, як керівником, при здійсненні повноважень голови правління було завдано збитків позивачу, а саме: здійснено нарахування та виплату заробітної платі у більшому розмірі ніж було встановлено на суму 52 037,32 грн., то суд вважає за необхідне позов задовольнити повністю.
Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.
Згідно ч. ч. 1-4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що відповідачу призначено пенсію по інвалідності 2 групи загального захворювання, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 03 травня 2017 року Серія ААЇ №309045.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» компенсація судового збору у цивільних, адміністративних та господарських справах у розмірі, пропорційному задоволеним вимогам сторони, здійснюється відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
За таких обставин витрати позивача зі сплати судового збору на відповідача не покладаються.
При цьому судом було враховано відповідні висновки, що наведені в постанові ВС від 04 липня 2023 року зі справи №924/568/22.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат враховується наступне:
розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
27 листопада 2023 року між об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Солом'янська, 22» та адвокатом Стратілатовим К.Г. було укладено договір про надання адвокатських послуг (правничої допомоги).
Згідно п. 4.1. договору робота виконавця, визначена в цьому договорі оплачується замовником в розмірі встановленому окремою угодою, що є додатком до цього договору.
Умовами угоди від 04 листопада 2024 року (а.с.76) про вартість послуг за надання правничої допомоги визначено, що робота (послуги) виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги в суді першої інстанції у спорі замовника з Мельниченко Маргаритою Сергіївною про стягнення заборгованості (безпідставно виплаченої заробітної плати в сумі 52 037 грн. 32 коп.) оплачується замовником в розмірі 10 000 грн. в наступному порядку: перша частина в розмірі 3 000 грн. - протягом 30 днів з моменту укладення цього договору, друга частина в розмірі 7 000 грн. - не пізніше 2-х місяців з моменту набрання законної сили остаточним рішенням суду у даному спорі на користь замовника.
Отже, умовами договору було визначено фіксований розмір гонорару.
За положеннями п. 4 ст. 1, ч.ч. 3 та 5 ст. 27 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
При встановленні розміру гонорару відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року “Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах “Ніколова проти Болгарії» та “Єчюс проти Литви», пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Частина 4 ст. 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі “East/West» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Від відповідача не надходило до суду жодних заяв (заперечень) щодо неспівмірності витрат позивача на послуги адвоката, а також не надходило клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача.
Таким чином з відповідача підлягає стягненню 10 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Мельниченко Маргарити Сергіївни, АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Солом'янська, 22», вул. Солом?янська, 22, м. Черкаси, ідентифікаційний код 40720114 - 52 037 грн. 32 коп. збитків та 10 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.
Повне рішення складено 14 лютого 2025 року.
Суддя А.В.Васянович