Справа № 203/6653/24
Провадження № 2/0203/455/2025
07.02.2025 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді - Єдаменко С.В.,
при секретарі - Пархоменко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
встановив:
18 листопада 2024 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01.03.2022 по 07.10.2024 позивач працював у ТОВ «Краснолиманське». 07 жовтня 2024 року позивач був звільнений за ст.38 КЗпП України. Однак, з моменту звільнення до подачі даної позовної заяви, з позивачем не проведений розрахунок по заборгованості по заробітній платі. У зв'язку з чим, позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 по 07.10.2024 в розмірі 398 415,76 грн., а також стягнути судові витрати по справі. (а.с.1-3)
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 20 листопада 2024 року було відкрито провадження у справі та на підставі п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін, а також витребувано від відповідача додаткові докази. (а.с.38-39)
Позивач в судові засідання не з'явився, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, в якому вона просила позов задовольнити. (а.с.44)
Відповідач в судові засідання не з'явився, відзив на позов до суду не находив. Відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення на його адресу судових повісток. (а.с.а.с.40, 42, 49) Клопотань про розгляд справи за його відсутності відповідач не надав, про причини неявки не повідомив. Конверти, направлені на адресу відповідача, повернулись до суду із позначкою - «за закінченням терміну зберігання». (а.с.а.с.43, 47)
З урахуванням викладених вище обставин на підставі ст.ст.280, 287, 288 ЦПК України, розгляд справи проведено в заочному порядку. Враховуючи, що сторони у судове засідання не з'явились, справа розглянута без фіксування судового засідання технічними засобами, згідно ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно копії трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем з 01.03.2022 по 07.10.2024. 07 жовтня 2024 року був звільнений з ТОВ «Краснолиманське» за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. (а.с.34-35)
Ухвалою судді від 20 листопада 2024 року було витребувано від ТОВ «Краснолиманське» відомості про розмір заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 (в тому числі розмір компенсації за дні невикористаної відпустки).
Станом на день розгляду справи ухвала про витребування доказів залишилась не виконаною, витребувані докази на адресу суду не надійшли.
Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з Пенсійного фонду України форми ОК-5 відповідачем ОСОБА_1 нараховано за період з 01.03.2022 по 07.10.2024 заробітну плату у розмірі 1 258 778,70 грн. (після утримання обов'язкових платежів та зборів). (а.с.33)
Водночас, як вбачається з виписки по рахунку позивача, на яку він отримував заробітну плату, за період з 01.03.2022 по 07.10.2024 ТОВ «Краснолиманська» перерахувало заробітну плату у розмірі 1 131 410,05 грн. (а.с.8-28)
Отже з наведеного вбачається, що відповідач заборгував заробітну плату позивачу у розмірі 127 368,65 грн.
Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.ст.76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Основним Законом України статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст.22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України регулюються нормами трудового законодавства.
Строки виплати заробітної плати визначаються статтею 115 КЗпП, згідно якої заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
В разі звільнення особи з підприємства, власник або уповноважений ним орган відповідно до ч1 ст. 47 КЗпП України зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Також у позивача наявні дні не використаної відпустки, у кількості 140 днів.
Відповідно до п.7 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Отже, розмір компенсації невикористаної відпустки складає (706658,54/ 365 х 140) = 271047,11 грн.
Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.
Оскільки судом встановлено, що при звільненні з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, то суд вбачає підстави для задоволення заявленого позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з урахування того, що позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.5, 7, 10, 12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 280-282, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код ЄДРПОУ - 32281519, адреса: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 64) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01.03.2022 по 07.10.2024 у розмірі 398 415 (триста дев'яносто вісім тисяч чотириста п'ятнадцять) гривень 76 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» (код ЄДРПОУ - 32281519, адреса: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 64) на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.273, 289 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на заочне рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 12.02.2025 р.
Суддя С.В. Єдаменко