65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"06" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4356/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.
при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» (65082, Одеська обл., м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 9, 501, код ЄДРПОУ 35241657)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 93, кв. 18, код ЄДРПОУ 39331445)
про розірвання договору та стягнення 1226641,20 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: Шаповалова О.С., адвокат, діє на підставі ордеру
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС», в якому просить суд:
- розірвати договір суборенди нерухомого майна №01/06/01-17 від 01.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС»;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» 1226641,20 грн., з яких: 765533,01 грн. основного боргу, 53419,94 грн. інфляційних втрат та 407688,25 грн. пені.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди №01/06/01-17 від 01.06.2017 щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/4356/24; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 21.11.2024 о 15:30. Ухвалою суду від 21.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі №916/4356/24 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 12.12.2024 о 15:00. Ухвалою суду від 06.12.2024 підготовче засідання призначено на 17.01.2025 о 12:45. Ухвалою суду від 17.01.2025 закрито підготовче провадження у справі №916/4356/24 та призначено справу до розгляду по суті на 06.02.2025 о 09:45.
У судовому засіданні 06.02.2025 судом були оглянуті оригінали документів, доданих до позовної заяви та повернуті представнику позивача.
У судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач у підготовчі та судове засідання 06.02.2025 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, повідомлявся шляхом направлення ухвал суду на юридичну адресу, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується поштовими повідомленнями з довідками Укрпошти “адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи належного повідомлення відповідача про розгляд судом господарської справи, час та місце судових засідань. Суд виходить з того, що учасники справи в господарському процесі мають вчиняти належні дії щодо ефективного використання належних їм процесуальних прав та виконання належних обов'язків, а господарський суд, повідомляючи учасників справи шляхом надсилання поштових повідомлень за офіційними, відомими суду, адресами зі свого боку забезпечує їм належні процесуальні гарантії на участь у розгляді справи. Відтак, господарський суд констатує, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Водночас, Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» воєнний стан в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 18 квітня 2022 року №259/2022 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 7 листопада 2022 року №757/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 6 лютого 2023 року №58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 01 травня 2023 року №254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 26 липня 2023 року №451/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 листопада 2023 року №734/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 06 травня 2024 року №271/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 23 липня 2024 року №469/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Указом Президента України від 28 жовтня 2024 року №740/2024 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб. Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Справа №916/4356/24 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.
Жодних заяв та/або клопотань, пов'язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв'язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від сторін не надійшло.
Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.
У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 06.02.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:
01.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» (орендар) був укладений договір суборенди нерухомого майна №01/06/01-17.
Відповідно до п.п. 1.1-1.3 договору цим договором регулюються правовідносини, пов'язані із передачею орендодавцем орендареві у строкове платне користування, без права переходу у власність, комплексу будівель і споруд з під'їзною колією, що складається з: адміністративної будівлі, Г; боксу, К; гаражу, Л; загальною площею 672,9 кв.м (далі - об'єкт); місцезнаходження об'єкта: Одеська область, Біляївський р-н, с/рада Усатівська, автодорога (Київ-Одеса)-Нерубайське-Усатове-Цементний завод, 7 км + 100 м, будинок б/н; орендодавець є власником об'єкту, що передається в оренду.
Згідно з п.3.1 договору об'єкт вважається переданим орендарю з моменту підписання акта прийому-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
За п.п. 4.1-4.4 договору термін дії договору становить період з моменту підписання його сторонами та до 31.12.2018; якщо жодна сторона у строк за один місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується на 1 (один рік) і на тих же умовах; якщо орендодавець матиме намір розірвати договір достроково, він повинен повідомити орендаря в письмовому вигляді не пізніше ніж за 1 місяці до моменту розірвання цього договору; якщо орендар матиме намір розірвати договір достроково, він повинен повідомити орендодавця в письмовому вигляді не пізніше ніж за 1 місяці, до моменту розірвання цього договору; після закінчення строку оренди орендар має пріоритетне право на подальшу оренду об'єкту.
У відповідності до п.п. 5.1-5.3 договору розмір місячної орендної плати становить 30000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.; орендна плата підлягає сплаті у строк трьох банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця; комунальні послуги (електроенергія, водопостачання та водовідведення) сплачуються за додатковим рахунком від орендодавця.
Згідно з п.п. 7.1.2, 7.1.4 договору орендар зобов'язується, зокрема, своєчасно здійснювати орендні платежі та нести всі витрати з експлуатації об'єкта.
За п.8.4 договору при передачі об'єкта складається акт прийому-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії.
Відповідно до п.9.1 договору за порушення строків внесення орендної плати, встановлених договором, орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
01.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» (орендар) підписано акт прийому-передачі нерухомого майна, який є додатком №1 до договору №01/06/01-17 від 01.06.2017.
01.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» (орендар) укладено додаткову угоду №1 до договору суборенди нерухомого майна №01/06/01-17 від 01.06.2017, відповідно до якої сторони дійшли взаємної згоди змінити пункти 5.1, 5.2, 5.3 договору та викласти у новій редакції:
- п.5.1 розмір місячної орендної плати становить 35000 (тридцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.;
- п.5.2 орендна плата перевиставляється за відшкодування витрат по електроенергії та сплачується у строк трьох банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця;
- п.5.3 видалити з договору.
В матеріалах справи наявні рахунки на оплату за договором №01/06/01-17 від 01.06.2017 за суборенду приміщення та відшкодування витрат з електроенергії та водопостачання, а саме: №14 від 14.04.2023 на суму 49622,70 грн.; №25 від 30.04.2023 на суму 48230,70 грн.; №37 від 31.05.2023 на суму 39456,30 грн.; №53 від 30.06.2023 на суму 38961,90 грн.; №68 від 30.07.2023 на суму 40752,30 грн.; №125 від 31.08.2023 на суму 41883,42 грн.; №166 від 30.09.2023 на суму 45055,38 грн.; №175 від 31.10.2023 на суму 42683,58 грн.; №200 від 30.11.2023 на суму 42408,42 грн.; №209 від 31.12.2023 на суму 42471,26 грн.; №9 від 31.01.2024 на суму 39894,30 грн.; №19 від 29.02.2024 на суму 42023,54 грн.; №36 від 31.03.2024 на суму 42893,34 грн.; №66 від 30.04.2024 на суму 40010,22 грн.; №93 від 31.05.2024 на суму 41511,90 грн.; №108 від 30.06.2024 на суму 41188,74 грн.; №128 від 31.07.2024 на суму 45294,66 грн.; №150 від 31.08.2024 на суму 41143,38 грн.
У претензіях від 02.05.2023 №0205-01 та від 28.05.2023 №2808-01 позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором №01/06/01-17 від 01.06.2017.
У досудовому попередженні від 07.08.2024 №0708-1 позивач просив відповідача сплатити заборгованість за договором №01/06/01-17 від 01.06.2017 та повідомив, що у разі несплати заборгованості протягом двох тижнів позивач буде змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків за період з 24.02.2022-01.09.2024, в якому відображено підписи обох сторін за допомогою кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг (КНЕДП) та в якому зафіксовано, що на 01.09.2024 заборгованість на користь ТОВ “ДОРІКУМ» становить 765533,01 грн.
Також в матеріалах справи наявний універсальний звіт: Документ “Реалізація товарів і послуг» за лютий 2022 року- серпень 2024 року, в якому відображено дати, вид послуг, суми та в якому зафіксовано, що сума суборенди приміщень - 626939,41 грн., відшкодування витрат - 138593,60, всього - 765533,01 грн. Окрім того, в матеріалах справи наявні розрахунки інфляційних втрат - 53419,94 грн. та пені - 407688,25 грн.
Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди №01/06/01-17 від 01.06.2017 стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
За ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
У відповідності до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, єдині майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Водночас вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За вимогами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: “баланс імовірностей» (balance of probabilities) або “перевага доказів» (preponderance of the evidence); “наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); “поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Господарський суд зазначає, що за умовами договору суборенди №01/06/01-17 від 01.06.2017 відповідач (орендар) взяв на себе зобов'язання своєчасно здійснювати орендні платежі та нести всі витрати з експлуатації об'єкта, при цьому умовами договору також визначено, що: якщо жодна сторона у строк за один місяць до закінчення строку дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір автоматично продовжується на 1 (один рік) і на тих же умовах; якщо орендар матиме намір розірвати договір достроково, він повинен повідомити орендодавця в письмовому вигляді не пізніше ніж за 1 місяці, до моменту розірвання цього договору. Враховуючи вищевказані умови договору щодо автоматичного продовження договору, а також те, що в матеріалах справи відсутні відомості про розірвання договору за наміром однієї зі сторін, приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів передачі об'єкта орендодавцю за актом прийому-передачі, господарський суд дійшов висновку, що на час розгляду справи договір суборенди №01/06/01-17 від 01.06.2017 є діючим із відповідними зобов'язаннями сторін.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, спірна заборгованість включає в себе, зокрема, орендну плату за суборенду приміщення, а також відшкодування витрат з електроенергії та водопостачання, при цьому умовами договору (з урахуванням додаткової угоди №1 до договору) орендна плата перевиставляється за відшкодування витрат по електроенергії та сплачується у строк трьох банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, господарський суд дійшов висновку, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань систематично несвоєчасно та не у повному обсязі сплачує орендну плату за суборенду приміщення, а також відшкодування витрат з електроенергії та водопостачання, у зв'язку з чим за період з лютого 2022 року по серпень 2024 року (включно) у відповідача виникла заборгованість на суму 765533,01 грн., яка відображена у наявних в матеріалах справи рахунках, а також підписаному з обох сторін за допомогою електронних підписів акті звірки взаємних рахунків, відповідачем вказана заборгованість не спростована, докази сплати в матеріалах справи відсутні, так само як в матеріалах справи відсутні і докази реагування відповідача на претензії позивача, в яких також було повідомлено про наявність заборгованості, з огляду на що з урахуванням вірогідності доказування та балансу імовірностей, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» про стягнення з відповідача 765533,01 грн. заборгованості є доведеними, правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Щодо заявлених до стягнення пені та інфляційних втрат, господарський суд вказує, що сплата пені передбачена п.9.1 спірного договору та враховуючи факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань у вигляді несплати за використання орендованого майна та інших платежів, позивачем підставно застосовано до відповідача відповідальність у вигляді нарахування пені, а також інфляційних втрат, встановивши вірність розрахунків за визначений позивачем період, враховуючи встановлення судом факту неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а також приймаючи до уваги не надання відповідачем контррозрахунків нарахованих сум, господарський суд дійшов висновку про правомірність, підставність та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» про стягнення з відповідача 53419,94 грн. інфляційних втрат та 407688,25 грн. пені.
Щодо позовних вимог про розірвання договору, слід зазначити наступне.
Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.
При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/22259/17, від 14.08.2018 у справі №910/22454/17, від 28.08.2018 у справі №910/20932/17, від 02.10.2018 у справі №910/21033/17, від 16.10.2018 у справі №910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, враховуючи встановлення судом обставини порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором суборенди №01/06/01-17 від 01.06.2017 та оскільки допущене відповідачем порушення зобов'язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення відповідача свідчить про наявність обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору, а отже вимоги позивача про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» в повному обсязі.
Іншого відповідачем не доведено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 93, кв. 18, код ЄДРПОУ 39331445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» (65082, Одеська обл., м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 9, 501, код ЄДРПОУ 35241657) 765533 /сімсот шістдесят п'ять тисяч п'ятсот тридцять три/ грн. 01 коп. заборгованості, 53419 /п'ятдесят три тисячі чотириста дев'ятнадцять/ грн. 94 коп. інфляційних втрат, 407688 /чотириста сім тисяч шістсот вісімдесят вісім/ грн. 25 коп. пені та 21427 /двадцять одну тисячу чотириста двадцять сім/ грн. 62 коп. судового збору.
3.Розірвати договір суборенди нерухомого майна №01/06/01-17 від 01.06.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “ДОРІКУМ» (65082, Одеська обл., м. Одеса, вул. Софіївська, буд. 9, 501, код ЄДРПОУ 35241657) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРІМОР'Є-ТРАНС» (65000, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 93, кв. 18, код ЄДРПОУ 39331445).
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2025 р.
Суддя Ю.С. Бездоля