65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
"13" лютого 2025 р. Справа № 916/271/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Демченко Т.І.,
розглянувши заяву (від 11.02.2025 вх.2-175/25) Товариства з обмеженою відповідальністю “Еконоватіка» про забезпечення позову по справі № 916/271/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Еконоватіка» (61023, м. Харків, вул.Мироносицька, буд. 91; код ЄДРПОУ: 38003191)
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65003, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд.15; код ЄДРПОУ: 43015722)
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (01135, м.Київ, пр-т.Берестейський, 14; код ЄДРПОУ 37472062), Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт» (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Портова, 7; код ЄДРПОУ 01125815)
про визнання договору укладеним у певній редакції,
27.01.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) “Еконоватіка» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях про визнання договору укладеним у певній редакції.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав позивача на внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2018 №209840911821, зокрема п.5.3 цього Договору, відповідно до заяви позивача від 25.01.2024 №12.
Господарський суд Одеської області ухвалою від 30.01.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №916/271/25, ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи.
06.02.2025 до суду надійшла заява ТОВ “Еконоватіка» про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство розвитку громад та територій України та Державне підприємство “Ізмаїльський морський торговельний порт».
Господарський суд Одеської області ухвалою від 11.02.2025 заяву задовольнив, залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, Державне підприємство “Ізмаїльський морський торговельний порт»
11.02.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла заява ТОВ “Еконоватіка» про забезпечення позову, в якій воно просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державному підприємству “Ізмаїльський морський торговельний порт» вчиняти будь-які дії, направлені на розірвання Договору оренди державного майна від 28.12.2018 № 209840911821, у зв'язку з невиконанням обов'язку, передбаченого п. 5.3 договору оренди державного майна від 28.12.2018 № 209840911821.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує на можливе дострокове припинення договору оренди за ініціативою орендодавця з підстав невиконання орендарем обов'язку, передбаченого п. 5.3 Договору.
При цьому, позивач посилається на лист відповідача від 24.09.2024 №11-06-03577, в якому останній повідомляє, що після закінчення строку внесення інвестицій (28.12.2024) ним буде здійснюватися питання про розірвання Договору.
Також посилається на лист Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт» від 07.09.2023 №58/320-23, з якого убачає реалізацію Балансоутримувачем передбаченого п.8.2 Договору права виступати з ініціативою щодо розірвання Договору з підстав виявлених порушень умов Договору, зокрема, у зв'язку з відсутністю інформації «про розмір внесених інвестицій».
У зв'язку із наведеним позивач вважає, що ефективний захист його права на внесення змін до договору від 28.12.2018 № 209840911821 та можливість виконання рішення суду у цій справі можуть бути істотно ускладнені та унеможливлені діями сторін орендних відносин, направленими на його розірвання, - у зв'язку з передчасною оцінкою дій позивача щодо невиконання обов'язку, встановленого п. 5.3 Договору.
На виконання п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України заявник повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки достатніх підстав вважати, що заходами забезпечення позову може бути спричинена будь-яка шкода сторонам у справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (частина одинадцята статті 137 ГПК України).
Господарський суд відзначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19 тощо).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
Господарський суд враховує, що предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру.
У разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення, при задоволення якої, не вимагатиме примусового виконання, то має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Подібна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/8225/20, від 13.01.2021 у справі від 07.10.2021 у справі №910/2287/21.
Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, зокрема, заборона відповідачеві, іншим особам вчиняти певні дії повинна узгоджуватись з предметом позову, тобто, така заборона має стосуватися виключно предмета спору.
Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у його постанові від 20.01.2025 по справі №910/8275/24.
Так, предметом спору у цій справі є вимога позивача визнати договір про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 28.12.2018 №209840911821 разом із договорами про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеним у певній редакції п. 5.3.
Тоді як, у прохальній частині заяви про забезпечення позову заявник просить суд заборонити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та Державному підприємству “Ізмаїльський морський торговельний порт» вчиняти будь-які дії, направлені на розірвання Договору оренди державного майна № 209840911821 від 28.12.2018 у зв'язку з невиконанням ним обов'язку, передбаченого п. 5.3 цього Договору.
Із матеріалів справи убачається, що відповідно до пункту 5.3. Договору у позивача виникло зобов'язання внесення інвестицій в розмірі не менш ніж 7 000 000,00 грн протягом перших шести років з моменту укладення договору оренди та його нотаріального посвідчення. Про внесення та освоєння відповідних інвестицій орендар зобов'язаний надати орендодавцю відповідні підтверджуючі документи: договори підрядних робіт, а також договори комісії, доручення, купівлі-продажу, поставки, кошториси, акти виконаних робіт, платіжні доручення на їх оплату тощо та аудиторський висновок.
У зв'язку із невиконанням пункту 5.3 Договору на адресу позивача був направлений лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 24.09.2024 №11-06-03577, в якому останній повідомляє, що після закінчення строку внесення інвестицій (28.12.2024) ним буде здійснюватися питання про розірвання Договору. Також до позивача надійшов лист від Державного підприємства “Ізмаїльський морський торговельний порт» від 07.09.2023 №58/320-23, з якого убачається можлива реалізація балансоутримувачем передбаченого п.8.2 Договору права виступати з ініціативою щодо розірвання Договору з підстав виявлених порушень умов Договору, зокрема, у зв'язку з відсутністю інформації «про розмір внесених інвестицій».
З наведеного висновується, що не виконання позивачем зазначеного пункту договору може вважатися істотним порушенням умов договору та призвести до негативних наслідків для його сторін.
При цьому питання належного виконання умов договору № 209840911821 від 28.12.2018 та/або його розірвання не є предметом судового розгляду у цій справі та не може бути заявлене у вигляді заяви про забезпечення позову, тому що за своїм змістом така вимога вирішить інший спір та надасть можливість орендарю продовжувати користуватися орендованим майном в обхід виконання істотних умов договору, чим може порушувати права інших учасників справи.
Фактичний намір звернення з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову до суду зводиться до намагання припинити будь-яку можливість розірвання Договору оренди від 28.12.2018 №209840911821в односторонньому порядку та повернення (вилучення) майна у користування відповідача.
Твердження ТОВ “Еконоватіка» про те, що заборона розірвання договору не обмежить право Оредондодавця на володіння та користування цим майном, судом не може бути розцінене як достатній аргумент для забезпечення позову за відсутності встановлення інших належних мотивів, які є обов'язковими під час розгляду відповідних заяв.
Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає можливість ускладнення або унеможливлення виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову з підстав можливого розірвання договору оренди державного майна № 209840911821 від 28.12.2018 у зв'язку із не виконанням ним п.5.3 договору
Разом з тим ТОВ «Еконоватіка» не обґрунтовує припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
У заяві позивач не наводить обставин, які б свідчили про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання рішення, доказів вчинення ним будь-яких умисних несумлінних дій, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду та/або поновлення порушених прав позивача.
Саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
За таких обставин та правового регулювання господарський суд дійшов висновку, що позивач не навів фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладення чи унеможливлення ефективного захисту його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позива.
Також суд враховує, що заявлені позивачем є неспівмірними з предметом спору та порушуватимуть збалансованість інтересів сторін справи.
На переконання суду, у спірних відносинах заборона розірвання договору оренди, за умови неналежного виконання орендарем його умов, свідчитиме про втручання суду у господарські відносини та може призвести до блокування господарської діяльності юридичної особи, що стане наслідком невиправданого обмеження прав товариства, його учасників та третіх осіб.
Згідно з частинами 2, 3 та 4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статтей 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надавши повну та всебічну оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з дотриманням норм процесуального права, господарський суд дійшов висновку щодо недоведеності позивачем підстав для вжиття заявлених заходів забезпечення позову, а також неспівмірності заходів забезпечення із заявленими позовними вимогами, у зв'язку з чим у задоволенні заяви ТОВ “Еконоватіка» про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Еконоватіка» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її постановлення.
Суддя Т.І. Демченко