65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4469/24
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Карачковський П.П. в порядку самопредставництва;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Центру соціальних програм “Оптімум» про стягнення, розірвання договору та виселення, -
Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту - Департамент) звернувся до господарського суду з позовною заявою до Центру соціальних програм “Оптімум» (далі по тексту - Центр) про стягнення з відповідача заборгованості за орендною платою у розмірі 322 379,96 грн, пені у розмірі 4 636,66 грн; про розірвання договору оренди №73/33 від 21.01.2010 (у новій редакції від 30.04.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1046) та виселення відповідача з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
Ухвалою суду від 14.10.2024 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.
Центр жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на адресу його місцезнаходження, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65021, м. Одеса, вул. Торгова, буд. 43. Додатково судом було направлено ухвали за адресою місцезнаходження об'єкта оренди: 65000, м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1.
Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, були повернуті до суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення Центру про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 20.12.2006 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №13123137 від 03.01.2007 власником нежитлових підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, є територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради.
30.04.2010 між Департаментом (Орендодавець) та Центром (Орендар) було укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1046, яким вирішено укласти договір оренди нежилого приміщення № 73/33 від 21.01.2010 року у новій редакції (далі по тексту - договір №73/33 від 21.01.2010), з метою приведення його до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1.1 договору № 73/33 від 21.01.2010 Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 80,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1.
Згідно з п. п. 1.2, 1.3 договору № 73/33 від 21.01.2010 передача в оренду об'єкта, зазначеного у п. 1.1. цього договору, здійснюється на підставі Цивільного та Господарського кодексів України, Закону України «Про оренду державного та комунального майна», виписки з протоколу № 1-10/4 від 21.01.2010 року, витягу з наказу №21 від 21.01.2010 «Про результати конкурсу на право укладання договорів оренди об'єктів комунальної власності». Договір у новій редакції діє з 30.04.2010 до 30.04.2015.
Відповідно до п. п. 2.2., 2.4 договору № 73/33 від 21.01.2010 за орендовані приміщення Орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 747,60 грн без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Умовами п. 3.3 договору № 73/33 від 21.01.2010 передбачено, що Орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його розірвання у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
Відповідно до п. 4.1 договору № 73/33 від 21.01.2010 вказане у п. 1.1. приміщення передаються Орендарю виключно для використання під розміщення видавництва друкованих засобів масової інформації.
Згідно з пп. а, г, е, м п. 4.2 договору № 73/33 від 21.01.2010 протягом дії цього договору, крім своєчасного внесення орендної плати, Орендар зобов'язаний: забезпечувати збереження орендованого приміщення, своєчасно проводити капітальний і поточний ремонт приміщення, запобігати його пошкодженню і псуванню; за свій рахунок проводити протипожежні заходи, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в орендованому приміщенні з вини Орендаря; застрахувати об'єкт оренди на користь Орендодавця на весь термін дії договору оренди у страховій компанії у порядку, визначеному чинним законодавством, на повну вартість об'єкта оренди, визначеної у п. 1.1. цього договору, та надати Орендодавцю копії відповідних документів, що засвідчують належне виконання зазначеного зобов'язання, протягом 20 днів з часу укладання цього договору; окремо сплачувати за власні кошти витрати на дольову участь у користуванні земельною ділянкою для чого у місячний термін з дати укладання договору оренди, звернутися до Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради з клопотання про оформлення договору оренди про дольову участь у землекористуванні та протягом двох місяців з дати укладання договору укласти відповідний договір про дольову участь у землекористуванні.
Відповідно до п. 5.2 договору № 73/33 від 21.01.2010 за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки. Нарахування пені за прострочку виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний.
Відповідно до п.7.8 договору № 73/33 від 21.01.2010 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/5724/23 було відмовлено у задоволенні заявленого Департаментом до Центру позову про стягнення заборгованості за орендною платою та неустойки за договором №73/33 від 21.01.2010 та виселення відповідача з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв. м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь Департаменту.
Відмовляючи у задоволенні позову Департаменту у межах справи №916/5724/23 суд встановив, що укладені між сторонами додаткові угоди № 6 від 08.01.2013, № 7 від 20.01.2014, № 8 від 11.02.2015, № 9 від 22.01.2016, № 10 від 27.12.2016, № 11 від 08.12.2017, № 12 від 26.04.2018, № 13 від 15.01.2019, № 14 від 12.12.2019 є нікчемними, оскільки не були посвідчені нотаріально. При цьому, суд дійшов висновку про продовження строку дії договору №73/33 від 21.01.2010 на тих самих підставах до 30.04.2020 та до 30.04.2025, що стало підставою для відмови у задоволенні вимог Департаменту про виселення відповідача.
27.09.2024 комісією у складі заступника начальника орендного відділу Департаменту, головного спеціаліста орендного відділ Департаменту, заступника начальника орендного відділу КУ «Муніципальна служба комунальної власності ОМР» в присутності фізичної особи було складено акт обстеження нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1.
Згідно акту обстеження від 27.09.2024 орендоване Центром приміщення підвалу використовується, технічний стан приміщення задовільний, договір страхування орендарем не надано. На підтвердження обставин про використання приміщення Департаментом також надано матеріали фотофіксації.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 21.01.2010 між Департаментом та Центром було укладено договір оренди №73/33, викладений пізніше у новій редакції згідно з договором від 30.04.2010, за умовами якого відповідачу було передано у користування нежилі підвальні приміщення, загальною площею 80,6 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1. При цьому, договір був укладений сторонами на строк до 30.04.2015.
Поряд з цим, за результатами вирішення справи № 916/5724/23 господарський суд у рішенні від 15.04.2024 встановив, що укладені між сторонами по справі додаткові угоди до договору №73/33 від 21.01.2010 є нікчемними, оскільки не були посвідчені нотаріально. Застосувавши приписи законодавства, чинного на дату закінчення строку дії договору, суд у межах справи № 916/5724/23 дійшов висновку про продовження строку дії договору №73/33 від 21.01.2010 на тих самих умовах до 30.04.2025.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, невід'ємним елементом та органічною складовою якого є принцип правової визначеності.
Вказаний принцип, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії», №28342/95).
В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (остаточності рішень), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене господарський суд, враховуючи встановлену у межах справи № 916/5724/23 обставину продовження строку дії договору №73/33 від 21.01.2010 до 30.04.2025, доходить висновку, що вказана обставина згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України не потребує повторного доведення під час вирішення даного спору.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно із ч. ч. 1, 3-4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Проте, як стверджує Департамент, відповідачем в порушення наведених норм закону та умов договору № 73/33 від 21.01.2010 не було сплачено орендну плату за період з 01.01.2011 по 31.07.2024 у розмірі 322 379,96 грн.
З викладених обставин, господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання Центром зобов'язань за договором № 73/33 від 21.01.2010 в частині сплати орендних платежів за період з 01.01.2011 по 31.07.2024, доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з Центру заборгованості за орендною платою у розмірі 322 379,96 грн.
З посиланням на умови п. 5.2 договору № 73/33 від 21.01.2010 Департаментом було нараховано відповідачу до сплати пеню за порушення строків внесення орендних платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 4636,66 грн, яка була розрахована позивачем на заборгованість за орендною платою за серпень 2023 року - липень 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає про його правильність, у зв'язку з чим, позовні вимоги Департаменту в частині стягнення з Центру пені у розмірі 4636,66 грн підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом до Центру позовних вимог про розірвання договору № 73/33 від 21.01.2010 та виселення відповідача з орендованого приміщення, господарський суд виходить із наступного.
Враховуючи набрання чинності новим Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019, питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.
Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Об'єктами оренди за цим Законом може бути окреме індивідуально визначене майно.
Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.
Ця норма узгоджується з приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. (ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).
Порушення орендарем умов договору оренди нерухомого майна щодо несплати протягом законодавчо визначеного строку (три місяці) платежів за користування орендованим нерухомим майном, є істотним, оскільки значною мірою позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема, надходження відповідних коштів з орендної плати.
Отже, істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку (постанова Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 914/252/19).
Враховуючи встановлені судом в процесі вирішення даного спору обставини, які підтверджують несвоєчасну сплату Центром орендних платежів за період з 01.01.2011 року до 31.07.2024 року, а також відсутність доказів виконання відповідачем обов'язку зі страхування об'єкта оренди, господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем факту істотного порушення відповідачем умов договору, що є підставою для розірвання договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).
Викладене вище має наслідком необхідність задоволення заявлених Департаментом до Центру позовних вимог у названій частині шляхом розірвання договору № 73/33 від 21.01.2010.
Статтею 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).
Підсумовуючи викладене вище, враховуючи розірвання договору № 73/33 від 21.01.2010, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Департаментом позовних вимог у названій частині шляхом виселення відповідача з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв. м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь позивача.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Департаментом комунальної власності Одеської міської ради до Центру соціальних програм “Оптімум» позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості за орендною платою у розмірі 322 379,96 грн, пені у розмірі 4636,66 грн, розірвання договору оренди № 73/33 від 21.01.2010 (у новій редакції від 30.04.2010) та виселення відповідача з орендованих приміщень на користь позивача.
Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Центру соціальних програм «Оптімум» /65021, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Торгова, буд. 43; ідентифікаційний код 01004520/ на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Артилерійська, буд. 1; ідентифікаційний код 26302595/ заборгованість з орендної плати в сумі 322 379,96 грн /триста двадцять дві тисячі триста сімдесят дев'ять грн 96 коп./, пеню в розмірі 4 636,66 грн /чотири тисячі шістсот тридцять шість грн 66 коп./, судовий збір у розмірі 10 961,25 грн /десять тисяч дев'ятсот шістдесят одна грн 25 коп./.
3. Розірвати договір оренди № 73/33 від 21.01.2010 (у новій редакції від 30.04.2010, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 1046), укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради /65039, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Артилерійська, буд. 1; ідентифікаційний код 26302595/ та Центром соціальних програм «Оптімум» /65021, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Торгова, буд. 43; ідентифікаційний код 01004520/.
4. Виселити Центр соціальних програм «Оптімум» /65021, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Торгова, буд. 43; ідентифікаційний код 01004520/ з нежилих підвальних приміщень, загальною площею 80,6 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Спиридонівська, 9/1, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради /65039, Одеська обл., м. Одеса, вулиця Артилерійська, буд. 1; ідентифікаційний код 26302595/.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 р.
Суддя С.П. Желєзна