04 лютого 2025 року Справа № 915/1128/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, буд. 15)
в інтересах держави в особі: Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд 18А; ідентифікаційний код 04056500)
до відповідача: Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034)
про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою,
за участю представників учасників справи:
від прокуратури: Григорян Е.Р., прокурор за посвідченням,
від позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
Суть спору:
16.09.2024 Миколаївська окружна прокуратура звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 16.09.2024 (вх. № 11058/24) (з додатками), в якій просить суд:
1. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації (ЄДРПОУ 04056500) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 02.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради (ЄРДПОУ 04375748) на земельну ділянку площею 0,9906 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області (запис № 43316785).
2. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов'язання Коблівської сільської ради (ЄДРПОУ 04375748) повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ 04056500) земельну ділянку площею 0,9906 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 391346646 від 16.08.2024; викопіювання з Національної кадастрової системи ДЗК, відкритого геопорталу «Ліси України»; витягу з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству «Бульвар-МКС» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області; розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 03.09.2007 № 919; Договору оренди земельної ділянки від 03.09.2007; листування учасників справи; застосування норм статей 13 Конституції України, статей 3, 80, 84, 116, 117, 122, 141, 149, 152 Земельного кодексу України, статей 317, 319, 321, 324, 328, 391 Цивільного кодексу України, статей 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»; та мотивовані, зокрема, тим, що Миколаївською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлені порушення інтересів держави під час використання земель державного лісового фонду.
Ухвалою суду від 23.09.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1128/24 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 22 жовтня 2024 року о 10:20; залучено до участі у справі Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
08.10.2024 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява б/н від 07.10.2024 (вх. № 12064/24) про забезпечення позову у справі № 915/1128/24, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 10.10.2024.
11.10.2024 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшла заява б/н від 11.10.2024 (вх. № 12275/24), про видачу копію судового рішення, з її подальшою реалізацією 15.10.2024.
22.10.2024 до суду від Середи Н.В. надійшла заява б/н від 22.10.2024 (вх. № 12789/24) про вступ у справу, як представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Ухвалою суду від 22.10.2024 було продовжено строк проведення підготовчого засідання у справі № 915/1128/24 на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 26 листопада 2024 року о 10:00.
04.11.2024 до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшла заява б/н від 04.11.2024 (вх. № 13478/24), за змістом якої третя особа надала пояснення по суті позовних вимог та просить суд: задовольнити позовні вимоги в повному об'ємі; розглядати справу №915/1128/24 за відсутності представника третьої особи на боці позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ДП «Ліси України».
У зв'язку з перебуванням головуючої у даній справі судді Смородінової О.Г. у відпустці у період з 25.11.2024 по 16.12.2024, ухвалою суду від 11.11.2024 підготовче засідання у справі № 915/1128/24 було відкладено на 17 грудня 2024 року о 10:00.
Ухвалою від 17.12.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/1128/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 15 січня 2025 року о 10:00.
В засіданні 15.01.2025, проведеному за участю прокурора у справі, суд розпочав розгляд справи № 915/1128/24 по суті, заслухав вступне слово прокурора та розпочав дослідження в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, доказів, якими обґрунтовуються обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, після чого в судовому засіданні було оголошено перерву до 04 лютого 2025 року о 13:00.
16.01.2025 до суду від Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) надійшла заява б/н від 16.01.2025 (вх. № 623/25) про проведення розгляду справи без участі представника позивача.
Станом на момент проведення засідання від учасників справи інших заяв як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.
Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 25.09.2024 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копію вказаної ухвали було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в системі «Електронний суд». Документ доставлено до електронного кабінету відповідача 23.09.2024 о 17:10, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною довідкою. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2024 у справі № 915/1128/24 відповідач отримав 24.09.2024.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача триває до 09.10.2024 включно.
Разом із тим, ані протягом встановленого строку, ані станом на дату розгляду даної справи по суті, відповідачі ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань по спірним правовідносинам суду не надали.
В судове засідання 04.02.2025 з'явився прокурор у справі, якого суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участі прокурора та за відсутності представників інших учасників справи.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд 04.02.2025 оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора у справі, суд -
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв'язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.
З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин.
У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для інших потреб.
У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Незаконне вилучення земельної ділянки державного лісового фонду, реєстрація права комунальної власності на неї, порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 13, 19 Конституції України).
За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою не уповноваженим суб'єктом - Коблівською сільською радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування незаконних наказів та державної реєстрації земельної ділянки.
Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.
У даному випадку у зв'язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації), враховуючи наступне.
Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до статей 319, 386 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
Статтею 17 ЦК України передбачено, що орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Ураховуючи викладене, Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник спірної земельної ділянки, однак заходів до усунення порушень законодавства до моменту звернення прокурора до суду з відповідним позовом не було вжито.
Матеріали справи свідчать, що Миколаївською окружною прокуратурою було скеровано на адресу Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) запити № 50-3838вих-24 від 06.06.2024, № 50-4456вих-24 від 03.07.2024, з метою з'ясування позиції позивача та запланованих заходів до усунення порушень законодавства та повернення ділянки державі. У вказаних запитах було, зокрема, зазначено про порушення законодавства при вилученні Коблівською сільською радою спірної ділянки державного лісового фонду та реєстрації права комунальної власності на неї.
На вказані запити Миколаївською районною державною адміністрацією у листах від 19.06.2024 та від 08.07.2024 повідомлено, що останньою позови щодо повернення вказаної ділянки не пред'являлись, оскільки відсутні відповідні асигнування на сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». При цьому позивачем повідомлено, що останній не заперечує щодо пред'явлення окружною прокуратурою позову з метою захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень чинного законодавства.
Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.
Про подання позовної заяви Миколаївською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» було попередньо повідомлено Миколаївську районну державну адміністрацію (Миколаївську районну військову адміністрацію) листом № 50-5817ВИХ-24 від 05.09.2024.
З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16 було задоволено позов керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 03.09.2007 № 919, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки укладений на майбутнє між Березанською районною державною адміністрацією та Приватним підприємством «Бульвар-МКС» від 03.09.2007 № 2330 та зобов'язано ПП «Бульвар-МКС» повернути державі в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,99 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Миколаївської області.
Позовні вимоги прокурора були обґрунтовані належністю земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 до земель державного лісового фонду, що розташовані у межах прибережної захисної смуги Чорного моря, їх перебування у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», наразі ДСГП «Ліси України», та допущення Березанською районною державною адміністрацією порушень вимог законодавства під час прийняття розпорядження від 03.09.2007 № 919, яким вказану земельну ділянку було передано в оренду ПП «Бульвар-МКС».
Задовольняючи позов суд погодився з доводами прокурора про незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації, на підставі якого спірну земельну ділянку надано в оренду підприємству, оскільки спірна земельна ділянка належить до земель державної власності державного лісового фонду, перебуває у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ».
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16 набрало законної сили 15.11.2016.
Отже судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено належність спірної ділянки до державної власності та її цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності.
Приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16, право державної власності на земельну ділянку 20.06.2018 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 26784496.
Отже судове рішення було виконано - права держави на землі лісогосподарського призначення поновлені.
Разом із тим, прокурор зазначає, що опрацюванням даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 02.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, про що вчинено запис № 43316785.
Водночас, на переконання прокурора земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 належить до земель лісового фонду державної власності та усупереч встановленої законом заборони, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської обласної державної адміністрації, вказана земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 незаконно вилучена поза волею постійного землекористувача - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» (на цей час - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України, далі - ДСГП «Ліси України») із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).
З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) щодо усунення позивачу перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 шляхом скасування державної реєстрації комунальної власності на земельну ділянку та зобов'язання повернути ділянку державі.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення вимог земельного при проведенні державної реєстрації комунальної власності на земельну ділянку, а також наявності підстав для її повернення державі.
Прокурор підтверджує власну правову позицію щодо суті спору такими доказами:
- рішення господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16;
- Інформаційна довідка № 391346646 від 16.08.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна;
- викопіювання з Національної кадастрової системи ДЗК, відкритого геопорталу «Ліси України»;
- витяг з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватному підприємству «Бульвар-МКС» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за рахунок земель ДП «Очаківське ЛМГ» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області;
- розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 03.09.2007 № 919;
- Договір оренди земельної ділянки від 03.09.2007;
- листи Миколаївської окружної прокуратури № 50-3850вих-24 від 06.06.2024, № 50-3847вих-24 від 06.06.2024, № 50-3848вих-24 від 06.06.2024, № 50-3851вих-24 від 06.06.2024, № 50-5068вих-24 від 05.08.2024, № 50-3838вих-24 від 06.06.2024, № 50-4456вих-24 від 03.07.2024, № 50-5817ВИХ-24 від 05.09.2024;
- лист Філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №85/33.5-ВЛ від 12.06.2024, з додатками (акти на право користування землею, планшет, проект організації та розвитку лісового господарства, накази Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022, № 678 від 21.10.2021);
- лист Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 01-11/575 від 27.06.2024, з додатками (відповідь Філії «Південний лісовий офіс» №85/33.5-ВЛ від 12.06.2024, акти на право користування землею, планшет, проект організації та розвитку лісового господарства, накази Державного агентства лісових ресурсів України № 987 від 04.11.2022, № 678 від 21.10.2021);
- лист Миколаївської обласної військової адміністрації (Миколаївської обласної державній адміністрації) № 05-67/1608/5-24 від 21.06.2024;
- листи Миколаївської районної військової адміністрації (Миколаївської районної державній адміністрації) № 2448/02-19-24 від 19.06.2024, № 2801/02-19-24 від 08.07.2024;
- лист Коблівської сільської ради № 784 від 26.06.2024, з додатком (акт обстеження земельної ділянки з фотоматеріалами);
- клопотання Коблівської сільської ради №1304 від 29.07.2021, з переліком земельних ділянок;
- лист відділу Держгеокадастру у Березанському районі Миколаївської області №10-14.08-0.4-1022/72-16 від 03.06.2016;
- лист Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №10-14-0.21-2964/2-24 від 28.06.2024;
- лист Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області № 437/10 від 08.08.2024
- наказ Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022.
Інші учасники справи доказів суду не надавали.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).
Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно зі ст. 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Відповідно до ст. 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
За змістом ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Приписами ст. 3 ЗК України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
За змістом ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Як уже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2016 у справі № 915/956/16, яке набрало законної сили 15.11.2016, підтверджено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 належить до земель лісового фонду державної власності та перебуває у постійному користуванні Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство».
Вказане також підтверджується листами Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства № 01-11/575 від 27.0.2024 та Філії «Південний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №85/33.5-ВЛ від 12.06.2024, відповідно до яких земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 станом на 2003 рік належала до земель державного лісового фонду та повністю була розташована у кварталі № 41 виділ 5 урочища «Рибаківка» Березанського лісництва. Вказаний виділ відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства описується як балка.
Первісний проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ПП «Бульвар-МКС» в довгострокову оренду терміном на 49 років для комерційного використання під розміщення готельного комплексу за рахунок земель ДП «Очаківське лісомисливське господарство» в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області, також містить докази належності спірної ділянки до земель державного лісового фонду.
Так, відповідно до текстових та графічних матеріалів, що містяться у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП «Бульвар-МКС» (вихідної земельно-кадастрової інформації, пояснювальної записки, експлікації земельних угідь, умов відведення земельної ділянки, розрахунку втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь на земельній ділянці лісових земель, висновків спеціально уповноважених органів, кадастрового плану земельної ділянки), розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 03.09.2007, пунктів 1, 2 договору оренди земельної ділянки від 03.09.2007 надана у користування ПП «Бульвар-МКС» земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».
Згідно з ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.
За приписами ч. 1 ст. 149 ЗК України установлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Передача земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, відповідно до частини 5 статті 122 ЗК України, належить до повноважень обласних державних адміністрацій.
Натомість, за інформацією Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (лист № 05-67/1608/5-24 від 21.06.2024) розпорядження про припинення права постійного користування Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 або її вилучення з постійного користування не приймались.
Також, згідно з ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Тобто на законодавчому рівні встановлена пряма заборона на перехід права власності (із державної у комунальну) на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.
Крім того, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 318-р від 11.02.2010, з метою збереження об'єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів, центральні органи виконавчої влади та інших суб'єктів управління об'єктами державної власності, зобов'язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.
Таким чином, суд вважає слушними доводи прокурора про те, що всупереч встановленої законом заборони, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської обласної державної адміністрації, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 незаконно вилучена поза волею постійного землекористувача - Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» (правонаступником прав та обов'язків якого стало ДП «Миколаївське лісове господарство», яке в подальшому було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», утвореного наказом Державного лісового агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 «Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси «України») із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - землі житлової та громадської забудови (для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови).
За такого Коблівська сільська рада не набула у законний спосіб право комунальної власності на спірну земельну ділянку, як передбачено статтею 328 ЦК України.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Ураховуючи викладене, державна реєстрація права комунальної власності Коблівської сільської ради на спірну земельну ділянку державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 (запис № 43316785 від 02.08.2021) підлягає скасуванню.
При цьому, оцінюючи ефективність обраного прокурором способу захисту судом враховано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та інших.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18.
За змістом ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Приписами ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
З матеріалів справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 належить до державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси «України» та розташована в межах прибережної захисної смуги Чорного моря, на відстані 540 метрів від урізу води.
Спірна земельна ділянка, будучи землею лісогосподарського призначення, яка входить в межі прибережної захисної смуги Чорного моря, та надана у постійне користування Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси «України», не може належати до комунальної власності, тому порушення прав держави щодо цієї ділянки не пов'язані із позбавленням володіння та підлягають захисту шляхом заявлення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою (негаторний позов).
Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, заволодіння землями лісового та водного фонду (перехід до них володіння цими землями), стосовно яких діє чітка заборона на вилучення, зміну цільового призначення та надання у користування, всупереч вимог Земельного, Лісового та Водного кодексів України є неможливим.
Розташування земель лісового та водного фонду вказує на неможливість виникнення права комунальної власності, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених законодавством (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладено у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду, пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 359/33732/16-ц).
Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права комунальної власності слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
При цьому, при визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави на обмежені в обороті об'єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.
Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення, розташованої в межах прибережної захисної смуги, може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.
Крім того, у справі № 469/649/17 Верховним Судом зроблено висновки, що у разі якщо земельна ділянка має подвійний охоронний статус - ділянки державного лісового фонду та прибережної захисної смуги, то ефективним способом захисту порушеного права є заявлення негаторного позову.
Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 рішення суду щодо задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на майно, є однією з підстав державної реєстрації права власності на це нерухоме майно (пункт 9 частина 1 статті 27 Закону). Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий висновок наведений, зокрема, у постанові Великої палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18). Водночас такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункт 98 постанови Великої палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).
Відповідно рішення суду про задоволення негаторного позову передбачає внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про право власності позивача, але за умови, що право власності на нерухоме майно зареєстроване за відповідачем, а не за іншою особою.
Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
За змістом статей 80, 84 ЗК України суб'єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Внаслідок адміністративно-територіальної реформи та на підставі постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-IX від 17.07.2020, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» № 1635-р від 16.12.2020, ліквідовано Березанський район Миколаївської області та його територію включено до утвореного Миколаївського району, а Березанську районну державну адміністрацію ліквідовано шляхом приєднання до Миколаївської районної державної адміністрації.
На виконання вказаних положень законодавства, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.06.2021 вчинено запис про припинення державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації.
Крім того, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423, яким внесено зміни до статей 122, 149 ЗК України.
Відповідно до цих змін повноваження щодо розпорядження (передачі, вилучення) землями державної власності лісогосподарського призначення передані від Кабінету Міністрів України до державних адміністрацій відповідно рівня в залежності від місця розташування ділянки.
Зокрема, частиною 3 статті 122 ЗК України установлено, що розпорядження землями державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб належить до повноважень районних державних адміністрацій.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.21-2964/2-24 від 28.06.2024 земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 увійшла до меж села Рибаківка, Березанського району Миколаївської області. Межі села встановлено згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Рибаківка Березанського району Миколаївської області, затвердженого рішенням Миколаївської районної ради № 9 від 22.12.2021.
Оскільки спірна ділянка державного лісового фонду на цей час розташована в межах села Рибаківка Миколаївського району, її власником (розпорядником) з 22.12.2021 є Миколаївська районна державна адміністрація.
За таких обставин, суд погоджується з доводами прокурора про те, що належним та ефективним способом захисту порушених інтересів держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації є усунення перешкод Миколаївській районній державній адміністрації (Миколаївській районній військовій адміністрації) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради на спірну земельну ділянку державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335 (запис № 43316785 від 02.08.2021) та зобов'язання Коблівської сільської ради повернути останню належному власнику - державі, а тому позовні вимоги прокурора в цій справі є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.
Таким чином, враховуючи викладене вище, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідача.
Також суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до положень ч. 7 ст. 45 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації (Миколаївській районній військовій адміністрації) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 02.08.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748) на земельну ділянку площею 0,9906 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області (запис № 43316785).
3. Усунути перешкоди Миколаївській районній державній адміністрації (Миколаївській районній військовій адміністрації) у користуванні та розпорядженні землями державного лісового фонду шляхом зобов'язання Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748) повернути державі в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд 18А; ідентифікаційний код 04056500) земельну ділянку площею 0,9906 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:0335, розташовану в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.
4. Стягнути з Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Спаська, будинок 28; ідентифікаційний код 02910048; Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 4 844,80 грн судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, буд. 15);
Позивач: Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) (54036, м. Миколаїв, вул. Одеське шосе, буд 18А; ідентифікаційний код 04056500);
Відповідач: Коблівська сільська рада (57453, Миколаївська обл., Миколаївський район, с. Коблеве, вул. Одеська, буд. 4; ідентифікаційний код 04375748);
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А; ідентифікаційний код 44768034).
Повне рішення складено та підписано судом 14.02.2025.
Суддя О.Г. Смородінова