вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"14" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/572/25
Суддя Конюх О.В., розглянувши заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області №53/5-1411вих.-25 від 11.02.2025 про забезпечення позову у справі
за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області (56501, Миколаївська область, м. Вознесенськ, пров. Костенка, буд.2, ідентифікаційний код 02910048) в інтересах держави в особі:
Південного офісу Держаудитслужби (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ідентифікаційний код 40477150);
до відповідачів 1) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) ;
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (08140, Київська обл., с. Білогородка, вул. Михайла Величка, буд. 7, н/п 70, ідентифікаційний код 35848260);
за участю третьої особи, яка не заявляє самосійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, ідентифікаційний код 20992104);
про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності, стягнення 890 148,60 грн.
без участі представників;
Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області 13.02.2025 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом №53/5-1412вих.-25 від 11.02.2025 в інтересах держави в особі Південного офісу Держаудитслужби до відповідачів - 1) Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі по тексту - АТ «НАЕК «Енергоатом»), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (далі по тексту - ТОВ «Сіопласт»), в якому просить суд:
- залучити до участі у справі Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України як третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору;
- визнати недійсним договір від 07.06.2021 № 53-123-01-21-06964, укладений між Відокремленим підрозділом «Южно-Українська атомна електростанція» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Cіопласт»;
- стягнути з ТОВ «Сіопласт» на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» 890 148,60 грн., а з філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 890 148,60 грн. стягнути в дохід держави;
- стягнути з відповідачів на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову.
Позов обґрунтований тим, що за результатами проведених торгів із переможцем публічної закупівлі UA-2021-03-24-006951-a між ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Сіопласт» був укладений договір на постачання товару №53-123-01-21-06964 від 07.06.2021 на загальну суму 890 149,60 грн. з ПДВ.
Вказаний договір був виконаний, ТОВ «Сіопласт» поставило відповідний товар, а ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» прийняло та оплатило вказаний товар.
Звертаючись з даним позовом прокурор твердить, що під час проведення процедури закупівлі UA-2021-03-24-006951-a ТОВ «Сіолпаст» було вчинено узгоджені антиконкурентні дії, що суперечать Закону України «Про публічні закупівлі». Як наслідок, укладений між ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Сіопласт» договір має бути визнано недійсним, як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства з умислу ТОВ «Сіопласт».
Прокурор твердить, що висновки про вчинення ТОВ «Сіолпаст» антиконкурентних дій встановлені у рішенні адміністративної колегії Південного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.08.2024 №65/66-р/к у справі №67-02/2023.
Відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Посилаючись на вказану норму прокурор просить суд визнати недійсним укладений між ВП «Южно-Українська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» та ТОВ «Сіопласт» договір від 07.06.2021 № 53-123-01-21-06964, застосувати наслідки недійсності правочину, стягнути з відповідача-2 на користь відповідача-1 890 146,60 грн. одержаних за виконання спірного правочину, та, в подальшому, стягнути з ВП «Южно-Українська АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» одержані ним за рішенням суду 890 148,60 грн. в дохід держави.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.02.2025 відкрито провадження у справі №911/572/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 10.03.2025, залучено до участі у справі в якості третьої особи Південне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Одночасно із позовною заявою керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області подала заяву №53/5-1411вих.-25 від 11.02.2025 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Сіопласт», що знаходяться на всіх рахунках відповідача в банківських або інших фінансово-кредитних установах, в межах суми позову, а саме в сумі 890 148,60 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що статутний капітал ТОВ «Сіопласт» становить 200 000 грн. При цьому, відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за відповідачем не зареєстрованого жодного майна.
Прокурор зазначає, зазначає, що відповідач може в будь-який момент розпорядитись коштами, які знаходять на його рахунках, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Розглянувши заяву прокурора №53/5-1411вих.-25 від 11.02.2025 про забезпечення позову, суд встановив таке.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтями 13, 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, і доказами, які наведені на їх підтвердження, та положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої права, подаючи позов.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу можливість реального та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Системний аналіз законодавства, що регулює інститут забезпечення позову, дає підстави для висновку, що такі заходи можуть вживатися виключно у випадках, коли їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
Суд встановив, що предметом позову є зокрема стягнення з ТОВ «Сіопласт» на користь філії «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» 890 148,60 грн.
Відповідно до відкритих даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань статутний капітал ТОВ «Сіопласт» становить 200 000 грн.
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №412601052 від 11.02.2025 ТОВ «Сіопласт» не є власником нерухомого майна.
Суд погоджується і посиланням прокурора на позицію постанови ОП КГС ВС від 03.03.2023 у справі №905/448/22, відповідно до якої у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
З огляду на викладене, враховуючи те, що у відповідача-2 відсутнє нерухоме майно, на яке може бути звернуто стягнення, що підтверджується Інформацією з державного реєстру речових прав №412601052 від 11.02.2025, відповідач-2 має можливість у будь-який момент розпорядитись коштами, які знаходяться на його рахунках, суд погоджується із твердженням прокурора про те, що існують обґрунтовані підстави вважати, що у разі невжиття заявленого позивачем заходу забезпечення позову є ризик настання наслідків, за яких суттєво ускладниться та/або унеможливиться виконання рішення у справі 911/572/25, у разі задоволення позову.
Відтак, суд дійшов висновку, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать ТОВ «Сіопласт», є тимчасовим (до вирішення справи по суті), слушним, доцільним та співмірним із заявленими у цій справі вимогами засобом забезпечення, у зв'язку з чим заяву прокурора №53/5-1411вих.-25 від 11.02.2025 про забезпечення позову слід задовольнити.
При цьому, суд зазначає, що обраний прокурором захід забезпечення позову в даному випадку не суперечить частині 11 статті 137 ГПК України, позаяк обраний захід забезпечення відповідає вимозі, на забезпечення якої вживається, але не тотожний задоволенню цієї вимоги.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 136-140, 144, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Заяву керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області №53/5-1411вих.-25 від 11.02.2025 про забезпечення позову задовольнити.
2. Накласти арешт на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (08140, Київська обл., с. Білогородка, вул. Михайла Величка, буд. 7, н/п 70, ідентифікаційний код 35848260) та знаходяться на його рахунках в банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову у розмірі 890 148,60 грн., до закінчення розгляду справи Господарського суду Київської області №911/572/25.
3. Оригінал ухвали про забезпечення позову направити прокуратурі, копії ухвали направити учасникам справи.
Ухвала Господарського суду Київської області від 14.02.2025 про забезпечення позову у справі №911/572/25 набирає законної сили в порядку ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України з моменту її підписання суддею та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку, протягом строків встановлених ст. 256 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 144 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Ухвала підлягає негайному виконанню незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Стягувачем за ухвалою є Миколаївська обласна прокуратура (54001, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Спаська, буд.28, ідентифікаційний код 02910048)
Боржником за ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіопласт» (08140, Київська обл., с. Білогородка, вул. Михайла Величка, буд. 7, н/п 70, ідентифікаційний код 35848260).
Строк пред'явлення ухвали від 14.02.2025 про забезпечення позову у справі №911/572/25 до виконання до 15.05.2025.
Відповідно до статті 145 Господарського процесуального кодексу України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Суддя О.В. Конюх